5.3 Для приміщень з можливим підвищенням вологості або пошкодженням підлоги (санвузлів, кухонь, душових, тваринницьких приміщеннь тощо) слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі.
5.4 Для укладання нагрівального кабелю у бетонну чи цементну стяжку підлог слід використовувати кабель з питомою потужністю не більше 20 Вт/м.
5.5 У тонких підлогах із цементною стяжкою завтовшки не більше 20 мм слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі з питомою потужністю не більше 10 Вт/м.
5.6 У приміщеннях з обігріванням дерев'яних підлог на лагах, де нагрівальний кабель укладають у межах повітряного прошарку, слід застосовувати екрановані нагрівальні кабелі з питомою потужністю не більше 10 Вт/м.
5.7 У приміщеннях з тимчасовим перебуванням людей або тварин допускається застосування неекранованих нагрівальних кабелів з укладанням безпосередньо на нагрівальний кабель екранувальної сітки із сталевого дроту з розмірами вічок не більше 50 х 50 мм та діаметром дроту не менше 3 мм, яку з'єднують з системою зрівнювання потенціалів (див. 11.19).
6 КОНСТРУКЦІЇ ПІДЛОГ З НАГРІВАЛЬНИМИ КАБЕЛЯМИ
6.1 Для підлог з нагрівальними кабелями допускається застосовувати будь-які типи лицьового покриття.
6.2 Матеріали для лицьового покриття підлоги, крім плитки з натурального каменю, керамічної і т.п., повинні бути погоджені з виробником на придатність їх до застосування для гріючих підлог. Матеріали лицьового покриття підлоги мають відповідати вимогам СНіП 2.03.13.
6.3 Шпаклівки, клеї та розчини, які використовують для підлог, повинні бути погоджені з підприємством-виробником на їх придатність до використання для гріючих підлог з урахуванням стійкості матеріалів до теплових змін у підлозі (повинні витримувати температуру не менше 50 °С).
6.4 Концентрації токсичних речовин, які виділяються матеріалами лицьового покриття підлоги, повинні відповідати вимогам СНіП 2.03.13 та ГОСТ 12.1.005.
6.5 Для уникнення безпосереднього контакту нагрівального кабелю з теплоізоляційним матеріалом між ними, як правило, розташовують вогнестійкий прошарок, наприклад, цементну стяжку завтовшки 2-3 мм, гіпсову плиту завтовшки 3-5 мм, металеву сітку з розміром вічок 20 х 20 мм і діаметром сталевого дроту не менше 1 мм або корозійно стійку алюмінієву фольгу завтовшки 0,3-0,5 мм.
6.6 Для теплоізоляції підлоги з нагрівальними кабелями, окрім зазначеної у 6.5, як правило, застосовують спеціальні види полімерних теплоізоляторів завтовшки не менше 20 мм.
6.7 Для холодних підлог (наприклад, при їх розташуванні на грунті, над проїздом, необігріваним підвалом, балконною плитою тощо) застосування теплоізоляційних матеріалів є обов'язковим.
6.8 У вологих приміщеннях з ЕКСО між теплоізоляцією і основою підлоги слід прокладати гідроізолювальний прошарок відповідно до діючих будівельних норм і правил.
6.9 При укладанні нагрівального кабелю на існуючу дерев'яну підлогу між ними слід розташовувати вогнестійкий прошарок (див. 6.5).
6.10 Торцеву частину шарів підлоги з ЕКСО по периметру приміщення слід теплоізолювати. Мінімальна товщина теплоізоляції уздовж зовнішніх стін - 30 мм, внутрішніх - 20 мм.
6.11 Слід додержуватись обмежувальних коефіцієнтів теплопередачі багатошарових конструкцій підлоги, а саме:
- для шарів над теплоізоляцією (включаючи текстильні покриття підлоги завтовшки не менше kr0≤2,65Вт/( м2 ∙ 0С);
- для шарів під безшовною підлогою (включаючи бетонне перекриття) kr0≤0,8 Вт/( м2 ∙0С).
6.12 Слід додержуватись співвідношення між термічними опорами шарів підлоги над R0 і під Ru теплоізоляційними шарами, а саме:
- для міжповерхового перекриття над опалюваним приміщенням Ru≥ 4,0R0;
- для підлоги над неопалюваним приміщенням, а також для підлоги, що межує з плитами фундаментів, які лежать безпосередньо на грунті, Ru≥ 6,0 R0.
- для підлоги, що межує із зовнішнім повітрям (наприклад, над проїздом), Ru≥ 6,5 R0.
6.13 Несучі перекриття гріючих підлог, що межують з зовнішнім повітрям, слід виконувати з термічним опором не менше ніж 3,0 (м2 ∙ 0С)/Вт.
6.14 Верхня межа теплоізолювального шару, який прилягає до акумуляційного, повинна задовольняти вимогам термостійкості (витримувати температуру) 85 °С усередині стяжки, 90 °С – нижче стяжки.
7 УКЛАДАННЯ НАГРІВАЛЬНОГО КАБЕЛЮ В БУДІВЕЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇ
7.1 До укладання нагрівальної секції в огороджувальні конструкції приміщень слід перевірити відповідність її параметрів, зазначених у супроводжувальній документації підприємства-виробника, та проектній документації.
Зміна довжини нагрівального кабелю в секції, що поставляється підприємством-виробником, забороняється.
7.2 Укладання нагрівальних кабелів в огороджувальні будівельні конструкції рекомендуєтьсявиконувати у вигляді "змійки" з дотриманням паралельності ліній укладання.
7.3 Крок укладання нагрівального кабелю визначається на стадії проектування залежно від площі укладання та довжини секції. Крок укладання кабелю рекомендується виконувати рівномірно.
7.4 Нагрівальну секцію слід укладати в одному приміщенні в однорідному за теплопровідністю матеріалі.
Кількість нагрівальних секцій, які укладають в одному приміщенні, повинна бути якомога меншою із можливих варіантів проектних рішень.
Допускається укладання нагрівальної секції у двох суміжних приміщеннях, якщо функції ЕКСО підтверджуються проектними розрахунками.
Переходи нагрівального кабелю під спільною стіною приміщень слід виконувати у захисній шкаралупі з негорючого матеріалу (наприклад, із труби), щільно та рівномірно заповненій матеріалом для замонолічування решти кабелю (наприклад, цементно-піщаним розчином).
7.5 Нагрівальний кабель слід надійно закріплювати, наприклад, монтажною стрічкою, яку укладають перпендикулярно до нагрівального кабелю на кінцях петель "змійки" і в середині ліній укладання кабелю таким чином, щоб запобігти зміні положення кабелю в процесі монтажу та експлуатації.
7.6 Для запобігання поздовжньому переміщенню нагрівального кабелю внаслідок нагрівання в процесі експлуатації слід укладати його в одному напрямку на довжину не більше 6 м.
7.7 Для встановлення меблів або обладнання без ніжок відстань від нагрівального кабелю до внутрішньої поверхні стін, суміжних з огороджувальною конструкцією, в яку укладають кабель, повинна бути не менше 400 мм.
Не рекомендується укладання нагрівальних кабелів в місцях стін, які закривають килимами або заставляють меблями чи обладнанням.
7.8 Перетинання нагрівальним кабелем температурних швів не допускається.
7.9 Відстань від нагрівального кабелю до металевих конструкцій та електропроводок загального призначення повинна бути не менше 50 мм, до дерев'яних елементів - 30 мм, від розеток і вимикачів на стіні - 200 мм.
7.10 Нагрівальні кабелі не повинні перетинатись з іншими кабелями (проводами). Допускається перетинання нагрівального кабелю, укладеного в підлогу, з силовим кабелем (проводом), якщо останній розташований нижче нагрівального кабелю в трубі і надійно захищений від дії високої температури, наприклад, теплоізоляцією, або має відповідне теплостійке виконання.
7.11 Під дерев'яною підлогою на лагах слід розташовувати нагрівальний кабель у повітряному прошарку над теплоізоляцією. Кабель слід закріплювати до металевої сітки (рабиця або арматурна), розтягнутої між лагами. Кабель не повинен торкатись теплоізоляції та підлоги. Крок укладання кабелю - не більше 300 мм.
Сітку слід встановлювати, забезпечуючи відстань між кабелем та нижньою поверхнею підлоги не менше 30 мм.
Перехід кабелю через лагу та внутрішні стіни слід виконувати через отвір (або пропил) з ізольованою поверхнею негорючим матеріалом (наприклад, алюмінієвою клейкою стрічкою). Переходи кабелю у лагах не повинні зменшувати їх несучу спроможність.
7.12 До покриття нагрівального кабелю будівельними матеріалами та конструкціями слід шляхом вимірювань перевірити цілісність металевої оболонки або екрана (якщо вони є), а також визначити величину опору нагрівальних жил кабелю та його ізоляції.
Величина опору нагрівальних жил кабелю не повинна відрізнятись від значення, визначеного підприємством-виробником більше 5 % в сторону зменшення і на 10 % в сторону збільшення.
Опір ізоляції нагрівального кабелю слід вимірювати згідно з ПУЕ мегаомметром напругою 2500 В, а його значення повинно бути не менше 0,5 МОм.
7.13 Вимірювання, зазначені в 7.12, слід виконувати також після покриття нагрівального кабелю будівельними матеріалами і конструкціями, але не раніше строку повного затвердіння будівельних матеріалів, які використовують під час покриття. Цей строк повинен зазначатись в проектній документації.
7.14 Підключення до електричної мережі нагрівальної секції, згорнутої у бухту, не допускається навіть на короткий строк.
7.15 Заливання нагрівального кабелю будівельним розчином рекомендується здійснювати вздовж кабелю, не допускаючи утворення порожнин. Розчин не повинен мати щебеню або інших добавок з гострими краями.
До заливання рекомендується додатково зафіксувати нагрівальний кабель цим же розчином між місцями його закріплення.
7.16 Під час укладання нагрівального кабелю необхідно вжити заходів для запобігання попаданню на поверхню, яка використовується, вологи, бруду та будівельного сміття. Для цього в приміщенні, що має зовнішні стіни, як правило, повинна бути виконана гідроізоляція, завершені штукатурні та облицювальні роботи, установлені вікна і двері, прокладені мережі електроживлення нагрівальних секцій до відгалужувальної коробки тощо.
Безпосередньо перед початком роботи з укладання кабелю поверхня, на яку він укладається, повинна бути очищена від бруду, будівельного сміття, а за наявності виступів, виїмок, ухилів повинна бути вирівняна.
7.17 Забороняється піддавати нагрівальні кабелі механічним навантаженням, які можуть привести до їх пошкодження.
7.18 Вмикання до електричної мережі укладеного в будівельні матеріали нагрівального кабелю до повного затвердіння цих матеріалів не допускається навіть на короткий строк.
7.19 Не рекомендується укладання нагрівального кабелю при температурі повітря нижче мінус 5 °С.
7.20 Датчик температури підлоги та його з'єднувальний провід слід розташовувати в захисній негорючій гнучкій оболонці, наприклад, у гофрованій трубці, із забезпеченням можливості його зміни.
З'єднувальний провід у захисній оболонці слід прокладати паралельно та рівновіддалено від ліній укладання нагрівального кабелю в місці відкритої петлі, не перетинаючи з нагрівальним кабелем.
Кінець захисної оболонки із розташованим в ній датчиком повинен бути щільно закритим, а інший кінець (відкритий) підведений до місця встановлення терморегулятора або до відгалужувальної коробки.
Діаметр захисної оболонки та її вигини при укладанні повинні забезпечити вільне пересування датчика.
7.21 Місце розташування кінця захисної оболонки із датчиком температури повинно бути зазначене в проектній документації і відповідати рекомендаціям підприємства-виробника ЕКСО. Воно повинно бути в середині площі гріючої підлоги, але не ближче 500 мм до її краю.
7.22 Датчики температури підлоги при товщині стяжки більше 50 мм слід розміщувати якомога ближче до лицьової поверхні підлоги.
8 АВТОМАТИЧНЕ КЕРУВАННЯ ЕКСО
8.1 ЕКСО слід виконувати з автоматичним регулюванням.
8.2 Режими роботи ЕКСО слід забезпечувати дією автоматичних терморегуляторів з датчиками температури повітря в приміщенні та (або) датчиками температури будівельних конструкцій, в які укладають нагрівальні секції.
Якщо потужність ЕКСО перевищує допустиму комутаційну потужність терморегулятора, то для забезпечення комутації кола живлення повинен бути встановлений проміжний апарат, що автоматично керується терморегулятором. Допускається у даному випадку застосовувати декілька секцій з відповідною кількістю терморегуляторів.
8.3 Автоматичне керування роботою ЕКСО ТА слід здійснювати з використанням програмованого терморегулятора з датчиком температури зовнішнього повітря та комплектом терморегуляторів з датчиками температури підлоги. Кількість таких терморегуляторів визначається проектом.
8.4 Пристрої автоматичного керування роботою ЕКСО повинні розташовуватись в місцях, зручних для експлуатації, і не загороджуватись меблями, устаткуванням тощо.
8.5 Навколишнє середовище в місцях розташування пристроїв автоматичного керування ЕКСО повинно відповідати вимогам і рекомендаціям підприємства-виробника.
За неможливості розташування терморегуляторів в опалюваному приміщенні допускається їх встановлення в іншому приміщенні з виносним датчиком.
8.6 У громадських будинках з ЕКСО слід застосовувати терморегулятори із захистом від несанкціонованого доступу до них.
8.7 Для ЕКСО в дерев'яних підлогах з повітряним шаром, у бетонних підлогах з товстим дерев'яним покриттям, у тонких підлогах, підлогах з лінолеумом і ковроліном рекомендується застосовувати терморегулятори з комбінацією датчиків температури повітря і підлоги.
8.8 Кожній секції обігріву підлоги повинен відповідати власний терморегулятор з датчиком температури підлоги. Суміжні допоміжні приміщення з однаковим тепловим режимом допускається об'єднувати в одну регульовану групу, якій відповідає загальний терморегулятор з датчиком температури підлоги в одному з приміщень.
