Поручень перил з внутрішнього боку сходів повинен бути безперервним по всій їх висоті. Завершальні частини поручня повинні бути довші маршу або похилої частини пандуса на 0,3 м.
6.2.7 На верхній або бічній, зовнішній відносно до маршу поверхні поручнів перил повинні
передбачатися рельєфні позначення поверхів. Розміри цифр повинні бути не менше, м: ширина-0,01,
висота - 0,015, висота рельєфу цифри - не менше 0,002м.
6.3 Ліфти і підйомники
6.3.1 Будинки та споруди слід обладнувати пасажирськими ліфтами та підйомниками (нахи-
леними або вертикальними піднімальними платформами тощо) у випадку розміщення примі-
щень, відвідуваних інвалідами на кріслах-колясках, на поверхах вище або нижче поверху основного
входу до будинку (першого поверху) - згідно з вимогами ДСТУ ISO 4190-6, ДСТУ ISO 9386-1,
ДСТУ ISO 9386-2, ДСТУ pr EN 81 -70, ДСТУ pr EN 81 -71. Вибір способу підйому інвалідів і можливість
дублювання цих способів підйому встановлюються у завданні на проектування.
Будинки, в яких перебувають маломобільні групи населення, обладнуються ліфтами для транспортування пожежних підрозділів згідно з вимогами ДБН В. 1.1-7, НАПБ Б.01.007 та ДСТУ pr EN 81-72 і ДСТУ pr EN 81-73.
Кабіна ліфта, призначеного для користування інвалідом на кріслі-колясці, повинна мати
внутрішні розміри не менше, м: ширина- 1,1; глибина- 1,4. Для нового будівництва громадських та
виробничих будинків рекомендується застосовувати ліфти із шириною дверного прорізу не менше
0,9 м. В решті випадків розмір дверного прорізу встановлюється у завданні на проектування за
чинними нормативними документами.
У підвальному або цокольному поверхах перед дверима ліфта для інвалідів необхідне
влаштування протипожежного тамбур-шлюзу 1-го типу за ДБН В. 1.1-7 з підпором повітря під час
пожежі.
Світлова і звукова інформативна сигналізація, що відповідає вимогам чинних нормативних
документів, повинна бути передбачена біля кожних дверей ліфта, призначеного для інвалідів на
кріслах-колясках.
Кількість ліфтів, необхідних для порятунку інвалідів із зон безпеки, встановлюється від
повідно до додатка Б.
Слід застосовувати ліфти, оснащені системами керування, що відповідають вимогам ДСТУ ISO 4190-6 та ДНАОП 0.00-1.02 .
6.3.6 Улаштування піднімальних платформ для інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату,
у тому числі на кріслах-колясках, слід передбачати відповідно до вимог безпеки ДСТУ ISO 9386-2.
Улаштування вертикальних підйомників слід передбачати відповідно до вимог безпеки ДСТУ ISO 9386-1.
Виходи з підйомника слід передбачати лише на рівні поверхів, що мають приміщення для проживання або цільового відвідування інвалідами.
6.4 Шляхи евакуації
Проектні рішення будинків і споруд повинні забезпечувати безпеку МГН відповідно до
вимог ДБН В. 1.1 -7 з урахуванням мобільності інвалідів різних категорій (згідно з додатком А), їхньої
чисельності і місця перебування (роботи, обслуговування, відпочинку) у будинку або споруді.
Місця обслуговування і (або) постійного перебування МГН повинні розташовуватися на
мінімально можливих відстанях від евакуаційних виходів із приміщень, з поверхів і з будинків
назовні. При цьому відстань від дверей приміщення з перебуванням інвалідів, що виходить у тупи-
ковий коридор, до евакуаційного виходу з поверху або назовні не повинна перевищувати 15 м, в інших
випадках- 30м.
Місця для інвалідів у залах для глядачів повинні розташовуватися в окремих рядах, які виходять на самостійний шлях евакуації, що не перетинається зі шляхами евакуації іншої частини глядачів.
Місця для глядачів з ураженням опорно-рухового апарату на трибунах спортивних споруд і спортивно-видовищних будинків слід передбачати в зоні, що безпосередньо прилягає до виходу на трибуну.
Посадкові місця (столи) для інвалідів у залах підприємств громадського харчування слід розташовувати поблизу від евакуаційного виходу, але в непрохідній зоні.
6.4.3 Ширина (у просвіті) ділянок евакуаційних шляхів, які використовуються МГН, повинна
бути не менше, м:
дверей із приміщень, у яких перебуває не більше 15 осіб 0,9;
прорізів і дверей в інших випадках, проходів усередині приміщень 1,2;
перехідних лоджій і балконів 1,5;
коридорів, пандусів, що використовуються для евакуації 1,8
6.4.4 Не допускається передбачати шляхи евакуації МГН по сходах типу С-3 (зовнішніх від
критих).
Пандус, який слугує шляхом евакуації з вище розташованих поверхів у будинку або споруді, які реконструюються, повинен бути безпосередньо зв'язаний через тамбур з виходом назовні.
6.4.5 Матеріали, що застосовуються на шляхах евакуації (сходових клітках, коридорах, вести-
бюлях, пандусах тощо), повинні бути негорючими або мати показники пожежної небезпеки не вище
ніж:
Г1, В1, Д2, Т2 - для опорядження стін, стель і заповнення в підвісних стелях коридорів, сходів, сходових кліток, вестибюлів, холів (у т.ч. ліфтових холів), фойє;
Π, РП1, Д2, Т2 -для покриття підлог коридорів, сходів, сходових кліток, вестибюлів, холів (у т.ч. ліфтових холів), фойє.
6.4.6 Якщо за проектом неможливо забезпечити необхідний (розрахунковий) час евакуації, то для
порятунку МГН на шляхах евакуації слід передбачати пожежобезпечну зону, з якої вони можуть
евакуюватися більш тривалий час або знаходитися в ній до прибуття рятувальних підрозділів.
Гранично допустима відстань від найбільш віддаленої точки приміщення з перебуванням МГН до дверей у пожежобезпечну зону повинна бути в межах досяжності за необхідний час евакуації.
6.4.7 Площа пожежобезпечної зони повинна бути розрахована на всіх інвалідів, що залишилися
на поверсі, виходячи з питомої площі, що припадає на одну людину, яка рятується, за умови
можливості її маневрування, м2/люд.:
інвалід у кріслі-колясці 2,40;
інвалід у кріслі-колясці із супровідним 2,65;
інвалід, що переміщується самостійно 0,75;
інвалід, що переміщується із супровідним 1,00.
С10 ДБ В.2.2-17:2006
До складу пожежобезпечної зони може включатися площа прилеглої лоджії або балкону, відокремлених протипожежними перешкодами від решти приміщень поверху.
Пожежобезпечні зони слід передбачати поблизу вертикальних комунікацій або проектувати
їх як єдиний вузол з виходом на незадимлювану сходову клітку типу Н1 або до приміщення для
пандуса з аналогічними огороджувальними конструкціями за 6.2.4.
Пожежобезпечна зона повинна бути відокремлена від інших приміщень і прилеглих кори-
дорів протипожежними перешкодами, які мають межу вогнестійкості: стіни - REI90, перекриття
REI 60 (2-го типу), протипожежні двері і вікна - ЕІ 60 (1-го типу).
6.4.10 Матеріали, що застосовуються для опорядження стін, стель та покриття пожежобез-
печних зон, повинні бути негорючими.
Двері до пожежобезпечної зони повинні бути протипожежними та такими, що зачиняються самі з ущільненнями в притулах.
6.4.11 Пожежобезпечна зона повинна бути незадимлюваною. У разі пожежі в ній повинен
створюватися надлишковий тиск 20 Па при одних відкритих дверях евакуаційного виходу або вхід
до пожежобезпечної зони повинен виконуватися через протипожежний тамбур-шлюз 1-го типу з
підпором повітря під час пожежі.
У шахтах ліфтів, що мають виходи до пожежобезпечної зони, повинен бути створений підпір повітря під час пожежі, що відповідає вимогам СНиП 2.04.05.
6.5 Внутрішнє обладнання
6.5.1 Системи засобів інформації і сигналізації про небезпеку повинні бути комплексними і
передбачати візуальну, звукову і тактильну інформацію в приміщеннях (крім приміщень з мокрими
процесами), призначених для перебування всіх категорій інвалідів. Вони повинні відповідати ви-
могам ДБН В.1.1-7, ДБН В.2.5-13, ВСН 60.
Засоби інформації (у тому числі знаки і символи) повинні бути ідентичними в межах будинку або комплексу будинків і споруд, розташованих в одному районі, підприємстві тощо, і відповідати знакам, встановленим чинними нормативними документами.
Система засобів інформації зон і приміщень, доступних для відвідування або проживання
МГН (особливо в місцях масового відвідування), а також доступних для них вхідних вузлів і шляхів
руху, повинна забезпечувати безперервність інформації, своєчасне орієнтування й однозначне упіз-
нання об'єктів і місць відвідування. Вона повинна передбачати можливість одержання інформації
про асортимент послуг, що надаються, розміщення і призначення функціональних елементів, роз-
ташування шляхів евакуації, попереджати про небезпеку в екстремальних ситуаціях тощо.
Візуальна інформація повинна розташовуватися на контрастному фоні з розмірами знаків,
що відповідають відстані огляду, і бути ув'язана з художнім рішенням інтер'єра.
Освітленість приміщень і комунікацій, доступних для МГН, слід підвищувати на один
ступінь порівняно з вимогами ДБН В.2.5-23 та ДБН В.2.5-28.
Перепад освітленості між сусідніми приміщеннями і зонами не повинен бути більший 1:4.
6.5.5 Цивільні будинки для маломобільних груп населення повинні бути обладнанні системою
оповіщення про пожежу та керування евакуацією людей не нижче 4-го типу згідно з ДБН В. 1.1-7.
Синхронною (звуковою і світловою) сигналізацією, підключеною до системи оповіщення про пожежу, слід обладнувати приміщення і зони громадських будинків і споруд, відвідувані МГН, і виробничі приміщення, що мають робочі місця для інвалідів.
Для аварійної звукової сигналізації слід застосовувати прилади, що забезпечують рівень звуку не менше 15 дБА протягом 30 с, при перевищенні максимального рівня звуку в приміщенні на 5 дБА.
6.5.6 У вестибюлях громадських будинків та споруд слід передбачати встановлення звукових
інформаторів за типом телефонів-автоматів, якими можуть користуватися відвідувачі з вадами зору,
і текстофонів для відвідувачів з дефектами слуху.
ДБН В.2.2-17:2006 С. 11
Замкнуті простори будинків (приміщення різного функціонального призначення, кабінка
туалету, ліфт тощо), а також ліфтові холи, де маломобільний громадянин, у тому числі з дефектами
слуху, може опинитися один, повинні бути обладнані двостороннім зв'язком з диспетчером або
черговим. В інших випадках слід передбачати кнопку дзвоника. У громадських туалетах електричний
дзвоник або сповіщувач повинен виводитися в кімнату чергового. У таких приміщеннях (кабінах)
повинно передбачатися аварійне освітлення.
Прилади для відчинення і зачинення дверей, горизонтальні поручні, а також ручки, важелі,
крани і кнопки різних апаратів, отвори торговельних і квиткових автоматів та інші пристрої, якими
можуть скористатися МГН усередині будинку, слід встановлювати на висоті не більше 1,1 м і не
менше 0,85 м від підлоги і на відстані не менше 0,4 м від бічної стіни приміщення або іншої
вертикальної поверхні.
Вимикачі і розетки в приміщеннях слід проектувати згідно з вимогами ГОСТ 7396.1 та передбачати на висоті 0,8 м від рівня підлоги.
6.5.9 Слід застосовувати дверні ручки, запори, засувки й інші прилади відчинення і зачинення
дверей, що повинні мати форму, яка дозволяє інвалідові керувати ними однією рукою (кулаком) і
не вимагає застосування надто великих зусиль або значних поворотів руки у зап'ясті. Доцільно
орієнтуватися на застосування легко керованих приладів і механізмів, а також П-подібних ручок.
Ручки на полотнах розсувних дверей повинні встановлюватися так, щоб при повністю відчинених дверях ці ручки були легко доступними по обидва боки стіни.
Ручки дверей, розташованих у куті коридору або приміщення, повинні розміщуватися на відстані від бічної стіни не менше 0,6 м.
На вхідних дверях до приміщень, у яких небезпечно або категорично заборонене пере-
бування МГН (бойлерних, венткамерах, трансформаторних вузлах тощо), слід встановлювати запори,
що виключають вільне проникнення всередину приміщення. Дверні ручки подібних приміщень
повинні мати поверхню з розпізнавальними знаками або нерівностями, що відчуваються тактильно.
Інформуючі позначення приміщень усередині будинку повинні дублюватися рельєф
ними знаками і розташовуватися поруч із дверима, з боку дверної ручки і кріпитися на висоті від
1,4 м до 1,75 м.
Нумерація шаф у роздягальнях і гардеробах повинна бути рельєфною і на контрастному фоні.
6.5.12 Застосовувані в проектах матеріали, оснащення, обладнання, вироби, прилади, що вико-
ристовуються інвалідами або контактують з ними, повинні мати гігієнічні сертифікати органів дер-
жавної санітарно-епідеміологічної служби.
6.6 Санітарно-гігієнічні приміщення
6.6.1 У громадських туалетах, у тому числі розташованих у громадських будинках (крім зазначе-
них у ДБН В.2.2-9), необхідно передбачати не менше однієї універсальної кабіни, доступної для всіх
категорій громадян.
У будь-яких громадських будинках при розрахунковій чисельності відвідувачів 50 осіб і більше або у разі розрахункової тривалості перебування відвідувача в будинку 60 хв і більше слід передбачати туалет з універсальною кабіною.
6.6.2 Туалети в будинках, де працюють інваліди, повинні бути на кожному поверсі, незалежно від
кількості працюючих, при цьому не менше ніж одна із загальної кількості кабін у туалетах повинна
бути універсальною. Один з пісуарів у туалеті (туалетах) повинен розміщуватись на висоті 0,4 м від
підлоги.
Туалети для людей з вадами зору й інвалідів, що користуються кріслом-коляскою, повинні розміщуватися не далі 60 м від робочого місця. Не дозволяється суміжне розміщення чоловічих і жіночих туалетів для інвалідів по зору.
6.6.3 У приміщеннях громадських душових слід передбачати не менше однієї кабіни, облад-
наної для інваліда на кріслі-колясці, перед якою слід передбачати простір для маневрування крісла-
коляски.
