1. Зливно-наливні причали та берегові споруди

    1. Перевезення нафти водним транспортом слід здійснювати з дотриманням спеціальних правил, затверджених транспортним міністерством України, а також вимог Регістру (морського або річкового).

    2. Швартування суден біля причалу з ЛЗР і нафтою слід виконувати неметалевими канатами.

Допускається використовувати металеві швартові троси, при цьому робочі місця палуби і бітенги швартових кнехтів повинні бути покриті настилами або ізолюючими матеріалами, що запобігають іскроутворенню.

  1. Перед наливом нафти судно, пришвартоване до причалу (пірсу), повинно бути оглянуто за критерієм пожежної безпеки представниками морського (річкового) транспорту за участю представників берегових споруд і пожежної охорони для визначення готовності до наливу нафти.

Налив нафти в нафтоналивне судно не дозволяється, якщо у капітана немає акта про відповідність судна вимогам пожежної безпеки.

  1. Рукави, що з'єднують судновий трубопровід з береговими зливно-наливними пристроями, повинні мати довжину, що забезпечує можливість осадки судна в процесі наливу.

Рукави слід притримувати за допомогою м'яких стропів або дерев'яних підставок. Підвіска та кріплення суднових рукавів повинні бути надійними, не допускати їх падіння, обриву та тертя.

  1. Під час зливно-наливних операцій на причалі повинно бути не менше двох працівників.

Працівники (обслуга) причалу і залога судна зобов'язані вести постійний нагляд за ходом зливно-наливних робіт і станом обладнання. Витікання нафти, що утворилось, слід негайно усунути. При неможливості усунення течі операції по зливу і наливу нафти повинні бути призупинені.

    1. З площадки причалу чи пірсу, на якій розташовані зливно-наливні пристрої, повинно забезпечуватись вільне стікання розлитої нафти до відвідних колодязів, з'єднаних через гідравлічні затвори зі збірником і виробничою каналізацією.

    2. Нафтоналивні судна повинні бути заземлені до з'єднання трубопроводів з рукавами для перекачування нафти. Заземлювальні пристрої знімають тільки після закінчення зливно-наливних операцій і роз'єднання трубопроводів від рукавів причалу біля судна.

    3. При збиранні і розбиранні з'єднувальних трубопроводів і рукавів, що з'єднують судно з береговими пристроями, необхідно користуватись інструментом, що виключає іскроутворення при ударах.

    4. Вантаження і розвантаження затареної нафти необхідно виконувати плавно, без ривків і ударів одиниць тари одна об одну або об судно. При вантажних роботах необхідно в місцях можливих ударів прокладати мати або щити.

    5. Забороняється злив і налив нафти під час грози, а також проведення ремонтних робіт на суднах під час зливно-наливних операцій. У виняткових випадках по узгодженню з пожежною охороною можуть бути дозволені окремі роботи по ремонту судна без застосування відкритого вогню.

    6. При зливі-наливі нафти для охорони нафтоналивного судна і виводу його за межі акваторії на випадок аварії чи пожежі поблизу причалу (пірсу) повинно знаходитись чергове судно-буксир.

    7. Проїзди для пожежних автомобілів та перехідні містки слід утримувати у справному стані і не захаращувати різними предметами.

    8. Система зливу-наливу нафти, яка складається з трубопроводів та шлангуючих пристроїв повинна бути герметичною, а пристосування для підключення до патрубків танкера повинні мати швидкорознімне з'єднання.

    9. З метою перевірки герметичності шлангових з'єднань злив (налив) нафти слід починати при зменшеній подачі нафти насосами.

  1. Технологічні трубопроводи

    1. До складу технологічних трубопроводів входять внутрішньомайданчикові нафтопроводи, з'єднувальні деталі трубопроводів, запірна, регулювальна і запобіжна арматура, вузли обліку і контролю, фільтри-брудовловлювачі та інші пристрої. Межі технологічних трубопроводів визначаються вхідними та вихідними засувками НПС.

    2. Повинно бути встановлено постійне спостереження за станом трубопроводів і профілактичне їх обслуговування, згідно з вимогами "Правил технической эксплуатации магистральных нефтепроводов" (ПТЭ МН).

Результати огляду технічного стану і ремонту трубопроводів повинні бути зафіксовані в журналі експлуатації і ремонту технологічних трубопроводів.

Забороняється експлуатація трубопроводів при наявності витікання продукту.

  1. При ремонті трубопроводів фасонні з'єднувальні деталі, прокладки і кріпильні вироби, що застосовуються, по якості і технічній характеристиці матеріалу повинні відповідати вимогам відповідних стандартів, діючих нормалей машинобудування або спеціальних технічних умов.

Забороняється використовувати гнучкі шланги (резинові, пластмасові і т. ін.) в якості стаціонарних трубопроводів для транспортування нафти, за винятком проведення операцій зливу і наливу в залізничні цистерни та в інше нестаціонарне обладнання, а також для виконання допоміжних операцій (звільнення трубопроводів від залишків нафти і т. ін.).

  1. Не допускається застосування не паспортованих заглушок для відключення того трубопроводу, що зупиняється на довгий час, від іншого трубопроводу, який знаходиться під тиском. В таких випадках необхідно передбачати знімну ділянку трубопроводу, а на кінцях діючих трубопроводів встановлювати заглушки.

  2. Для уникнення утворення пробок в трубопроводах, по яких транспортується нафта з температурою загусання близькою до нуля і вищою, необхідно постійно контролювати обігрівання цих трубопроводів і арматури, а також справність теплоізоляції.

Не дозволяється очищати трубопровід від пробок, що в ньому утворились, за допомогою сталевих прутів та інших пристосувань, які можуть викликати іскроутвоворення від тертя чи ударів об тіло труби.

Для відігрівання трубопроводів та вузлів засувок можна застосовувати тільки пару, гарячу воду або нагрітий пісок, а також використовувати електропідігрівачі у вибухозахищеному виконанні.

  1. Лотки і тунелі під виробничими будівлями, в яких прокладено технологічні трубопроводи, повинні бути засипані піском або іншим негорючим матеріалом.

Не допускається наявність пустот під вибухопожежонебезпечними приміщеннями.

  1. На технологічні трубопроводи нафтоперекачувальних, наливних і кінцевих станцій повинні бути складені технологічні схеми, на яких кожний трубопровід має певне позначення, а запірна арматура - нумерацію.

Обслуговуючий персонал зобов'язаний знати технологічну схему трубопроводів, розташування засувок та їх призначення, та уміти переключати засувки у відповідності до планів ліквідації аварії або пожежегасіння.


  1. Автозаправні станції (АЗС) або паливно-заправочні пункти*

____________

* Автозаправні станції або паливно-заправочні пункти - далі по розділу АЗС


  1. Територія АЗС повинна бути спланована таким чином, щоб виключити потрапляння аварійно розлитих нафтопродуктів за її межі. Оперативні майданчики повинні мати тверде покриття. Забороняється експлуатація АЗС за наявності вибоїн на оперативних майданчиках в районі паливно-роздавальних колонок.

  2. Технологічне обладнання на АЗС повинно утримуватись у справному стані.

Кришки зливних і замірних труб, люків оглядових і зливних колодязів повинні бути герметично закриті.

Для вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарі на АЗС повинні бути стандартні вимірювальні прилади.

Забороняється експлуатація паливно-роздавальних колонок при наявності витікання нафтопродукту.

  1. Перед зливом нафтопродукту з автоцистерни в ємкість АЗС необхідно шляхом контрольного заміру рівня нафтопродукту в резервуарі визначити можливість заповнення ємкості АЗС.

  2. Автоцистерни перед зливом повинні бути приєднані до заземлюючого пристрою. Гнучкий заземлюючий провідник повинен бути постійно приєднаний до корпусу автоцистерни і мати на кінці струбцину або наконечник під болт для приєднання до заземлюючого пристрою. При наявності інвентарного провідника заземлення потрібно проводити в такому порядку: заземлюючий провідник спочатку приєднують до корпусу цистерни, а потім до заземлюючого пристрою. Не допускається приєднувати заземлюючі провідники до пофарбованих і забруднених металевих частин автоцистерн. Кожна цистерна повинна бути заземлена окремо, до повного зливу з неї нафтопродукту.

Наконечники зливних шлангів повинні бути виготовлені з матеріалу, що виключає можливість іскроутворення при ударах об корпус резервуару.

Зливання нафтопродукту при працюючому двигуні забороняється.

  1. Зливати нафтопродукти в підземні резервуари АЗС необхідно закритим способом (по трубопроводу або через шланг).

Процес зливу повинен контролюватись працівником АЗС і водієм автоцистерни. В умовах штилю при зливі забороняється відпуск нафтопродукту.

  1. На території АЗС повинні бути встановлені знаки, що забороняють в'їзд автомобілів до зони нафтопродуктових резервуарів, і щити з зазначенням заходів пожежної безпеки для водіїв при заправці на АЗС. Слід враховувати таке:

  • мотоцикли і моторолери до бензоколонок слід подавати з заглушеними двигунами, пуск і зупинка яких виконується на відстані не менше 15 м від колонок;

  • всі операції по заправленню виконуються тільки в присутності водія;

  • випадково розлиті на землю нафтопродукти необхідно засипати піском; (просякнутий пісок зібрати в металеві ящики з кришками, що щільно закриваються, і по закінченні робочого дня вивезти з території АЗС);

  • відстань між автомобілем, що стоїть під заправкою, та наступним за ним повинна бути не меншою від 3 м, відстань між наступними автомобілями, що знаходяться в черзі - не меншою від 1 м; при цьому для кожного транспортного засобу повинна бути забезпечена можливість маневрування безперешкодного виїзду з території АЗС.

На АЗС забороняється:

  • заправка автомобілів з працюючим двигуном;

  • проїзд автотранспорту над підземними резервуарами;

  • робота в одязі та взутті, облитих пальним;

  • заправка автомобілів і автобусів (крім легкових автомобілів), в яких знаходяться пасажири;

  • заправка автомобілів, завантажених небезпечними вантажами (вибухові речовини, стиснені та зріджені горючі гази, легкозаймисті рідини і матеріали, отруйні та радіоактивні речовини та ін.);

  • в'їзд на територію АЗС і заправлення тракторів, не обладнаних іскрогасниками.

  1. Палити, проводити ремонтні та інші роботи, пов'язані з застосуванням відкритого вогню, як у будівлі АЗС, так і на відстані менше ніж 20 м від її території, забороняється.

  2. В будівлі АЗС забороняється використовувати додаткові прилади для електрообігріву.

  3. Пересувні автозаправні станції або паливно-заправні пункти (ПАЗС) слід розміщувати на спеціально відведених площадках, узгоджених з органами державного пожежного нагляду.

  4. На кожній ПАЗС повинні бути нанесені незмивною фарбою написи "Пересувна АЗС" і "Вогненебезпечно".

  5. Перед початком відпуску нафтопродуктів водій-заправник ПАЗС зобов'язаний:

  • встановити ПАЗС на площадці, забезпечивши надійне гальмування автомобіля та причепу;

  • надійно заземлити ПАЗС;

  • проконтролювати справність первинних засобів пожежегасіння;

  • перевірити оглядом герметичність трубопроводів, шлангів, паливороздавальних агрегатів.

  1. Кожна ПАЗС повинна бути укомплектована двома вогнегасниками місткістю 5 л, кошмою (повстиною) або азбестовим полотном, ящиком з піском та лопатою і мати інформаційні таблиці про небезпеку, а також інструкцію щодо заходів пожежної безпеки для водія-заправника.

  2. При використанні контейнерних АЗС повинні дотримуватись вимоги пожежної безпеки згідно з "Правилами пожежної безпеки в Україні" (ППБУ) (розділ 7.12.21).


  1. Загальні вимоги пожежної безпеки до утримання території, будівель, приміщень та споруд


  1. Утримання території лінійної частини нафтопроводів

    1. Лінійна частина магістральних нафтопроводів повинна мати постійні розпізнавальні знаки висотою 1, 5-2, 0 м, які позначають її на місцевості, через кожен кілометр.

Крім кілометрових стовпів на пересіканнях нафтопроводу з автодорогами поблизу пересікання встановлюється дорожній знак "Зупинка заборонена". Місця пересікання з іншими надземними, наземними та підземними комунікаціями позначаються знаками з написом "Нафтопровід високого тиску".

На пересіченнях з автодорогами повинен встановлюватись попереджуючий плакат "Вогненебезпечно, нафтопровід" з номером телефону експлуатуючої організації цього нафтопроводу.

На підводних переходах нафтопроводів через судноплавні річки і канали встановлюються знаки з сигнальними вогнями, що вмикаються автоматично в темний час доби.

Кожний кілометровий стовп і знак "Нафтопровід високого тиску" обладнується щитами з інформацією про охоронну зону, місце, глибину залягання і належність нафтопроводу.

  1. За станом нафтопроводу повинен здійснюватись постійний контроль як візуально, так і спеціальними приладами та пристроями, що дозволяють визначити дефекти трубопроводу, які з'явились в процесі його експлуатації (витікання нафти). Причини витікання нафти повинні своєчасно усуватись, а замазучений ґрунт необхідно видаляти.

  2. Обладнання лінійної частини (засувки, вузли пуску і приймання очисних пристроїв та ін.), а також їх огородження повинні утримуватись у справному стані, а рослинність у межах огородження систематично прибиратись.

  3. На всій протяжності магістрального нафтопроводу, як правило, повинна бути забезпечена можливість під'їзду до нафтопроводу для виконання аварійних, ремонтних та профілактичних робіт. Для забезпечення під'їзду стрімкі схили повинні бути сплановані, а в місцях об'їздів непрохідних ділянок повинні встановлюватись відповідні покажчики.

  4. Трасу магістрального нафтопроводу у межах 3 м в кожний бік необхідно періодично розчищати від кущів та іншої деревної рослинності і утримувати в безпечному протипожежному стані.

  5. Захисні протипожежні канави і амбари, протиерозійні та берегоукріплювальні споруди повинні підтримуватись в робочому стані.

  6. З метою унеможливлення пошкодження нафтопроводів експлуатуюча організація повинна обладнувати переїзди через нафтопровід.

  7. Підземні нафтопроводи не повинні мати оголених ділянок.

  8. Хвіртки огородження вузлів установки запірної арматури, вузлів пуску і приймання очисних пристроїв повинні замикатись.