3.1.8. Тимчасові споруди торгівлі (кіоски, лотки тощо) повинні розташовуватися не ближче 10 м від культових споруд, крім випадків, коли державними будівельними нормами допускається розташовувати такі споруди впритул до зовнішніх глухих стін будинків.
3.1.9. На території біля культових споруд забороняється розводити багаття, спалювати, а також складувати горюче сміття та листя.
3.2. Утримання приміщень
3.2.1. Приміщення культових споруд повинні своєчасно очищатися від горючого сміття і постійно утримуватися в чистоті.
3.2.2. У разі реконструкції, перепланування, капітального ремонту приміщень культових споруд, їх технічного переоснащення необхідно виконувати протипожежні вимоги, визначені державними будівельними нормами.
3.2.3. Вбудовані та прибудовані до культових споруд житлові приміщення та приміщення художніх майстерень повинні відокремлюватися від культових споруд протипожежними стінами, протипожежними перегородками та протипожежними перекриттями згідно з вимогами чинних державних будівельних норм. Такі приміщення повинні мати самостійні шляхи евакуації.
3.2.4. Межу вогнестійкості та межу поширення вогню для несучих конструкцій балконів та хорів необхідно приймати як для несучих елементів (колон) за таблицею 4 ДБН В.1.1-7-2002.
3.2.5. Дерев'яні елементи конструкцій культових споруд (колони, стіни, перекриття, несучі конструкції хорів, інші несучі конструкції, огороджувальні конструкції, сходи та марші сходових кліток, куполи), крім споруд V ступеня вогнестійкості, повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності за ГОСТ 16363-98 "Средства огнезащиты для древесины. Методы определения огнезащитных свойств".
Несучі металеві конструкції культових споруд повинні оброблятися вогнезахисними фарбами або захищатися відповідними конструкціями, що забезпечує необхідний клас вогнестійкості за чинними державними будівельними нормами.
Після виконання вогнезахисних робіт підрядною організацією, яка має відповідну ліцензію, за участю замовника має бути складений акт про виконані роботи. Після закінчення термінів дії вогнезахисної обробки та у разі втрати або погіршення її властивостей вогнезахисну обробку необхідно повторити. Перевірку стану вогнезахисної обробки необхідно проводити не менше одного разу на рік зі складанням актів перевірки.
Іконостас, виконаний із горючих матеріалів (деревини), повинен підлягати вогнезахисному обробленню із внутрішнього боку вівтаря.
Вогнезахисне оброблення дерев'яних конструкцій культових споруд необхідно виконувати згідно з вимогами Правил з вогнезахисту, затверджених наказом МНС від 02.07.2007 N 460, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.2007 за N 849/14116.
У культових спорудах, які є пам'ятками архітектури, історії та культури, допускається не виконувати вогнезахисного оброблення, якщо таке оброблення може зашкодити настінному живопису, за умови розроблення компенсаційних заходів пожежної безпеки, погоджених з органом державного пожежного нагляду.
3.2.6. У культових спорудах допускається торгівля товарами тільки церковного призначення (свічки, хрестики, богословська література тощо) в окремих приміщеннях, відокремлених від молитовних залів протипожежними перегородками згідно з чинними державними будівельними нормами, або з торговельних лотків. Торговельні лотки не повинні розташовуватися на шляхах евакуації та зменшувати їх ширину відносно нормативних показників.
3.2.7. Розташування молитовних залів на другому та вище поверхах (антресольних поверхах) допускається у культових спорудах, що мають протипожежні перекриття 3 типу (клас вогнестійкості REI 45) з несучими елементами каркаса (несучими стінами) класу вогнестійкості не менше ніж REI 45 за ДБН В.1.1-7-2002. У молитовних залах, розташованих на другому та вище поверхах, підлога та її покриття повинні бути виконані із негорючих матеріалів.
3.2.8. У молитовних залах, які розташовуються в підвальних, підземних поверхах та підземних печерах, оздоблення стін, підлоги та стелі повинно бути виконано із негорючих матеріалів. У таких молитовних залах повинно бути передбачено не менше двох евакуаційних виходів.
Перед відвідуваннями віруючими та відвідувачами підземних печер повинен проводитися інструктаж щодо правил поведінки в печері та поведінки у разі надзвичайної ситуації. Перед входом повинні бути вивішені плани-схеми підземних печер.
Під час відвідувань (екскурсій) віруючими і відвідувачами підземних печер та інших приміщень, що розташовуються в підземних поверхах, із складу служителів культової споруди повинна призначатися особа, відповідальна за супровід цих людей та їх евакуацію у разі надзвичайної ситуації.
У молитовних залах, які розташовуються в підвальних, підземних поверхах та підземних печерах, повинні бути виконані вимоги підпункту 5.4.4 цих Правил щодо функцій системи оповіщення.
3.2.9. Найбільш допустима кількість віруючих та відвідувачів у молитовних залах встановлюється залежно від ступеня вогнестійкості культової споруди відповідно до таблиці 1.
Таблиця 1. Найбільш допустима кількість віруючих та відвідувачів у молитовних залах
|
Ступінь вогнестійкості культової споруди |
Найбільш допустима кількість віруючих та відвідувачів у молитовних залах, осіб |
|
I, II |
не нормується |
|
III, IIIа, IIIб |
до 600 |
|
IV, IVа, V |
до 300 |
3.2.10. Мінімальну ширину хорових приміщень та антресольних поверхів необхідно приймати не менше ніж 1,2 м. У разі коли кількість людей, що одночасно перебувають на хорах, не перевищує 5 осіб, ширину допускається приймати не менше ніж 0,9 м.
3.2.11. Евакуаційні шляхи та виходи повинні відповідати вимогам чинних державних будівельних норм.
3.2.12. Евакуаційні виходи повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і у разі виникнення пожежі забезпечувати безпечну евакуацію людей.
3.2.13. Двері евакуаційних виходів у культових спорудах повинні відчинятися в напрямку виходу віруючих та відвідувачів із споруди. Не нормується напрямок відчинення дверей для:
приміщень з одночасним перебуванням не більше 15 осіб;
комор для зберігання церковного інвентарю;
приміщень вівтаря та дверей, що встановлюються в іконостасі;
санітарних вузлів.
3.2.14. Двері евакуаційних виходів під час перебування в культових спорудах віруючих та відвідувачів не повинні замикатися на запори, які відчиняються лише за допомогою ключів.
3.2.15. Сходові марші і площадки повинні мати справні огорожі із поручнями, які не повинні зменшувати їх ширини.
3.2.16. При здійсненні розрахунку шляхів евакуації (часу евакуації) із молитовних залів кількість віруючих та відвідувачів у залах без місць для сидіння необхідно приймати - один віруючий, відвідувач на 0,5 кв.м площі залу. При визначенні кількості віруючих та відвідувачів у таких молитовних залах площа, яку займають церковний інвентар та шляхи евакуації, не враховується. Для молитовних залів із місцями для сидіння - від кількості місць для сидіння.
Вихід із приміщення вівтаря під час розрахунку ширини і кількості евакуаційних виходів із молитовних залів не враховується.
3.2.17. Шляхи евакуації із молитовних залів культових споруд повинні забезпечувати евакуацію віруючих та відвідувачів у необхідний час залежно від його об'єму (таблиця 2).
Таблиця 2. Необхідний час для евакуації людей із молитовного залу
|
Назва приміщення |
Необхідний час для евакуації людей (хв.) із молитовного залу об'ємом, тис.куб.м |
|
|
|
до 5 включно |
від 5 до 10 включно |
понад 10 |
|
|
молитовні зали |
2 |
3 |
6 |
Розрахунковий час евакуації із культових споруд визначається згідно з ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования".
3.2.18. Як евакуаційні необхідно враховувати шляхи з приміщення вівтаря, що ведуть безпосередньо назовні або через молитовний зал.
3.2.19. Допускається враховувати як евакуаційні виходи з хорів та антресольних поверхів культових споруд сходи, криволінійні в плані (гвинтові або забіжні). При цьому на хорах, з яких здійснюється евакуація такими сходами, не повинно перебувати більше 5 осіб. Ширина проступів у вузькій частині не повинна бути меншою за 0,22 м за ДБН В.2.2-9-99.
3.2.20. Шляхи евакуації, призначені для маломобільних груп населення, повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2-9-99 та ДБН В.2.2-17:2006.
3.2.21. Покриття підлоги в приміщеннях культових споруд з масовим перебуванням людей повинно мати показники пожежної небезпеки не вище ніж В2, РП1, Д2, Т2 за ДБН В.1.1-7-2002.
У культових спорудах допускається використовувати килими, доріжки та інше тимчасове покриття з показниками пожежної небезпеки не вище ніж В2, РП2, Т2 за ДБН В.1.1-7-2002. Такі покриття повинні надійно кріпитися до підлоги.
3.2.22. Прорізи у дзвіницях та мінаретах повинні мати огородження висотою не менше ніж 1,2 м, виконане відповідно до ГОСТ 25772-83 "Ограждения лестниц, балконов и крыш стальные. Общие технические условия".
3.2.23. Двері при виходах у горищні приміщення повинні бути протипожежними, постійно замкненими, а ключі зберігатися в місці, вільному для доступу в будь-який час доби. На таких дверях необхідно вказувати місце зберігання ключів для їх відмикання.
3.2.24. Протипожежні двері в культових спорудах повинні мати пристрої для самозачинення та ущільнення в притулах. Не допускається встановлення будь-яких пристроїв, що перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних дверей, а також знімати пристрої, встановлені для їх самозачинення.
3.2.25. Забороняється:
влаштовувати в молитовних залах житлові приміщення і допускати в них проживання людей, у тому числі тимчасове;
виконувати перепланування приміщень без узгодження з органом державного пожежного нагляду;
зберігати легкозаймисті та горючі рідини, балони з газами та інші вогненебезпечні речовини та матеріали в приміщеннях культових споруд, крім випадків, зазначених у пункті 4.4 цих Правил;
розміщувати в горищних та підвальних приміщеннях архіви, зберігати матеріальні та інші цінності, а також церковний інвентар;
розміщувати на шляхах евакуації пристрої, які перешкоджають вільному проходу людей (турнікети, розсувні, піднімально-опускні та обертові двері), а також влаштовувати пороги висотою більше 0,025 м;
влаштовувати у притворах культових споруд гардероби та вішалки для одягу.
Специфічні вимоги до культових споруд із місцями для сидіння віруючих та відвідувачів
3.2.26. Стільці, лави в молитовних залах та на балконах місткістю понад 12 місць повинні бути прикріплені до підлоги.
3.2.27. Приставні лави та стільці не повинні встановлюватися на шляхах евакуації.
3.2.28. Кількість встановлених місць у ряду необхідно приймати:
за одностороннього виходу із ряду - не більше 26;
за двостороннього - не більше 50.
3.2.29. Глибина стільців, лав повинна забезпечувати ширину проходів між рядами не менше за 0,45 м. Ширина основних проходів повинна становити не менше 1,4 метра.
3.2.30. Забороняється використовувати стільці та лави, конструктивні елементи яких виконані з деревини, пластику або полімерних матеріалів, які мають показники пожежної небезпеки вищі, ніж горючий важкозаймистий матеріал з помірною димоутворювальною здатністю (Д2) за ГОСТ 12.1.044- 89 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения" та належать до матеріалів групи займистості В2 (помірно займисті матеріали) за ДСТУ Б В.1.1-2-97 (ГОСТ 30402-96) "Матеріали будівельні. Метод випробувань на займистість".
Оббивний матеріал стільців і лав повинен належати до важкозаймистих матеріалів за ДСТУ 4155 "Захист від пожеж. Матеріали текстильні. Метод випробування на займистість" та мати коефіцієнт димоутворення не більше 1000 кв.м/кг за ГОСТ 12.1.044-89.
3.3. Вимоги до евакуаційних шляхів та виходів
3.3.1. Висоту евакуаційних виходів культових споруд необхідно приймати не менше ніж 2 м. Допускається зменшувати висоту евакуаційних виходів до 1,9 м у технічних та підвальних поверхах.
3.3.2. Ширину евакуаційного виходу з молитовного залу необхідно визначати за ДБН В.2.2-9-99, але не менше ніж 1,2 м.
Ширину евакуаційних виходів із інших приміщень необхідно приймати не менше ніж 0,8 м.
3.3.3. Ширину евакуаційних виходів із приміщень вівтаря допускається приймати не менше ніж 0,7 м.
3.3.4. Ширина сходових маршів повинна бути не меншою за розрахункову та не меншою за ширину евакуаційного виходу на сходові клітки з поверху, на якому перебуває найбільша кількість людей. При цьому ширина сходового маршу евакуаційних сходових кліток (сходів) у культових спорудах не повинна бути меншою від значень, встановлених у ДБН В.2.2-9-99. Ширину проходів у підземних печерах необхідно приймати як ширину маршів надземних евакуаційних сходових кліток.
3.3.5. Сходи, що ведуть на дзвіниці та мінарети, можуть мати ширину не менше ніж 0,7 м, якщо вони призначені лише для однієї людини. В інших випадках їх ширину необхідно приймати відповідно до підпункту 3.3.4 цих Правил.
3.3.6. Кількість евакуаційних виходів з молитовних залів культових споруд повинна відповідати результатам відповідних розрахунків, але не менше двох. Евакуаційні виходи повинні бути розосередженими по периметру молитовного залу. В молитовному залі, в якому кількість віруючих та відвідувачів не перевищує 50 осіб, може бути передбачено один евакуаційний вихід.
3.3.7. Кількість евакуаційних виходів із хорів та антресольних поверхів повинна бути не менше двох. Допускається влаштування одного евакуаційного виходу під час одночасного перебування на таких хорах та антресольних поверхах не більше 25 осіб.
3.3.8. Максимальну відстань від будь-якої точки молитовного залу до найближчого евакуаційного виходу необхідно приймати за таблицею 3.
Таблиця 3. Максимальна відстань до найближчого евакуаційного виходу у молитовних залах
