Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна здійснюватися особами, що відповідають за їх пожежний стан, не рідше двох разів на рік (навесні й восени). Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду і снігу, у холодний період утеплені, а стояки звільнені від води.
Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів рекомендується фарбувати в червоний колір.
6.4.4. У разі відключення ділянок водогінної мережі та гідрантів або зменшення тиску мережі нижче за потрібний необхідно повідомляти про це підрозділи пожежної охорони.
6.4.5. Для контролю працездатності мережі зовнішнього протипожежного водопостачання необхідно один раз на рік проводити випробування на тиск та витрати води з оформленням акта. Випробування водогону повинно проводитися також після кожного ремонту, реконструкції або підключення нових споживачів до мережі водогону.
6.4.6. Пожежні гідранти і водойми повинні мати під'їзди з твердим покриттям. За наявності на території об'єкта або поблизу нього (у радіусі до 200 м) природних або штучних вододжерел - річок, озер, басейнів, градирень тощо - до них повинні бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розмірами не менше 12 м х 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року.
6.4.7. У разі неможливості безпосереднього забирання води з пожежного резервуара (водойми) слід передбачати приймальні (мокрі) об'ємом не менше 3 м3, з'єднані з резервуаром (водоймою) трубопроводом діаметром не менше 0,2 м. Перед приймальним (мокрим) колодязем на з'єднувальному трубопроводі необхідно розміщувати в окремому колодязі засувку з виведеним під кришку люка штурвалом.
6.4.8. Витрачений під час гасіння пожежі протипожежний запас води з резервуарів має бути відновлений у якомога коротший термін, але не більший за той, що зазначений згідно із СНиП 2.04.02.-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения".
На підприємствах, що мають водогінні мережі, заповнення пожежних водойм слід здійснювати від існуючої мережі трубопроводами діаметром не менше 77 мм з установленням на них запірної арматури.
6.4.9. Пожежні резервуари (водойми) та їх обладнання повинні бути захищені від замерзання води.
Узимку для забирання води з відкритих вододжерел слід встановлювати утеплені ополонки розміром не менше ніж 0,6 м х 0,6 м, які мають триматись у зручному для використання стані.
6.4.10. Підтримання у постійній готовності штучних водойм, водозабірних пристроїв, під'їздів до вододжерел покладається: на підприємстві - на його власника (орендаря); у населених пунктах - на органи місцевого самоврядування.
6.4.11. Біля місць розташування пожежних гідрантів водойм повинні бути встановлені (відповідальні за встановлення - виходячи з підпункту 6.4.10 цих Правил) показники (об'ємні із світильником або плоскі із застосуванням покриттів, відбивають світло) з нанесеними на них:
- для пожежного гідранта - літерним індексом "ПГ", цифровими значеннями відстані в метрах від показчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водогінної мережі (глуха чи кільцева);
- для пожежної водойми - літерним індексом "ПВ", цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми.
6.4.12. Водонапірні башти повинні бути забезпечені під'їздом і пристосовані для відбору води пожежною технікою будь-якої пори року. Не допускається використовувати для побутових та виробничих потреб запас води, призначений для пожежогасіння.
На корпус водонапірної башти слід наносити позначення, яке вказує на місце розташування пристрою для забирання води пожежною технікою.
6.4.13. Не допускається використовувати для побутових, виробничих та інших господарських потреб протипожежний запас води, що зберігається в резервуарах, водонапірних баштах, водоймах та інших ємнісних спорудах.
6.4.14. Необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водогону, кількість вводів у будівлю, витрати води на внутрішнє пожежогасіння та кількість струмин від пожежних кранів визначаються виходячи з вимог чинних будівельних норм.
6.4.15. Внутрішні пожежні крани слід установлювати в доступних місцях - біля входів, у вестибюлях, коридорах, проходах тощо. При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей.
6.4.16. Кожен пожежний кран має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стовбуром, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з'єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними.
Пожежний рукав необхідно тримати сухим, складеним в "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та стовбура і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново.
Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.
У вибухонебезпечних приміщеннях за наявності пилу пожежні крани повинні бути укомплектовані пожежними стовбурами, що подають воду як суцільним струменем, так і розпиленим.
6.4.17. Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.
При виготовленні шаф рекомендується передбачити в них місце для зберігання двох вогнегасників. На дверцята шаф, у яких знаходяться вогнегасники, мають бути нанесені відповідні покажчики за ГОСТ 12.4.026-76.
Спосіб установлення пожежного крана повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубку пожежного крана повинен унеможливлювати різкий залом пожежного рукава в місці його приєднання.
6.4.18. На дверцятах пожежних шаф із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.
Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам чинних стандартів.
6.4.19. Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.
Пожежні крани повинні постійно бути справними і доступними для використання.
6.4.20. Установлені в будівлях з підвищеною кількістю поверхів відповідно до вимог будівельних норм пристрої (зовнішні патрубки з приєднуваними головками, засувки, зворотні клапани) для приєднання рукавів пожежних машин та подавання від них води у мережі внутрішнього протипожежного водогону повинні триматися у постійній готовності для використання в разі потреби.
6.4.21. У неопалювальних приміщеннях узимку вода з внутрішнього протипожежного водогону повинна заливатись. При цьому біля кранів повинні бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх працівників у приміщенні.
За наявності в неопалювальному приміщенні (будівлі) трьох і більше пожежних кранів на сухотрубній мережі внутрішнього протипожежного водогону в утепленому місці на вводі необхідно встановлювати засувку з електроприводом. Її відкриття та пуск насоса слід здійснювати дистанційно від пускових кнопок, установлених усередині шаф пожежних кранів.
6.5.1. У приміщенні насосної станції повинні бути вивішені загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів. На кожній засувці й пожежному насосі-підвищувачі слід надавати інформацію про їхнє призначення. Порядок увімкнення насосів-підвищувачів повинен визначатися інструкцією.
Приміщення насосних станцій повинні бути опалюваними, у них не дозволяється зберігання сторонніх предметів та устаткування.
Трубопроводи й насоси необхідно фарбувати у відповідний колір згідно з ГОСТ 12.4.026-76 та ГОСТ 14202-69.
6.5.2. Приміщення насосних станцій протипожежного водогону населених пунктів повинні мати прямий телефонний зв'язок з пожежною охороною.
6.5.3. Категорія надійності електропостачання насосних станцій (установок) повинна відповідати вимогам будівельних норм та ПУЕ.
6.5.4. Електрифіковані засувки повинні перевірятися не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - щомісяця й утримуватись у постійній експлуатаційній готовності.
Не рідше одного разу на місяць повинна перевірятися надійність переведення пожежних насосів з основного на резервне електропостачання (у тому числі від дизельних агрегатів) з реєстрацією результатів у журналі.
6.5.5. Розміщення запірної арматури на всмоктувальних і напірних трубопроводах пожежних насосів повинне забезпечувати можливість заміни або ремонту будь-якого насоса, зворотнього клапана, запірної арматури без припинення подавання води в зовнішню мережу протипожежного водопроводу.
6.5.6. Біля входу в приміщення насосної станції слід розміщувати напис (табло) "Пожежна насосна станція" з освітленням уночі.
6.5.7. Якщо насосна станція не має постійного чергового персоналу, то приміщення повинно замикатися на замок, а місце зберігання ключів зазначається написом на дверях.
7.1. Кількість та номенклатура видів пожежної техніки для захисту виробничих об'єктів (пожежних автомобілів, мотопомп, причепів тощо) регламентуються вимогами державних та (або) галузевих стандартів, будівельних норм, правил та інших чинних нормативних актів.
На стадії проектування повинна визначатися потреба об'єктів у пожежній техніці та засобах пожежогасіння.
7.2. Використання пожежної техніки, у тому числі пожежного обладнання, інвентарю, інструментів для господарських, виробничих та інших потреб, не зв'язаних з гасінням пожежі або навчанням протипожежних формувань, забороняється.
У разі аварії або стихійного лиха застосування пожежної техніки для їх ліквідації можливе з дозволу органів державного пожежного нагляду.
7.3. Пересувну пожежну техніку (пожежні автомобілі, мотопомпи, причіпні та інше обладнання) слід тримати в опалюваних приміщеннях або спеціально призначених для цієї мети приміщеннях (боксах) з температурою середовища не нижче 10° C, які мають освітлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, пристрої та обладнання, необхідні для гарантування нормальних і безпечних умов роботи.
7.4. Пересувна пожежна техніка постійно повинна перебувати в повній готовності до застосування за тривогою: бути справною, заправленою пально-мастильними матеріалами, забезпечена запасом вогнегасних речовин і повним комплектом придатного до застосування пожежного обладнання, інструмента та інвентарю.
7.5. За кожною одиницею пересувної пожежної техніки слід закріплювати водія (моториста), що пройшов спеціальну підготовку та бойову обслугу (із складу членів ДПД).
На підприємстві слід розробити порядок направлення і прибуття пересувної пожежної техніки до місця пожежі.
7.6. Перед уведенням в експлуатацію (постановкою на бойове чергування) пересувної пожежної техніки слід випробувати її на відповідність вимогам нормативно-технічної документації за участю представників пожежної охорони.
7.7. Види, періодичність, зміст і технологічна послідовність робіт з технічного обслуговування пересувної пожежної техніки повинні відповідати вимогам, установленим в експлуатаційній документації на неї.
Перевірка стану агрегатів проводиться перед пуском двигуна, про що слід зробити запис у спеціальному журналі, який зберігається в приміщенні, де встановлена ця техніка.
7.8. Будівлі, споруди, виробничі, адміністративні, складські й допоміжні приміщення, технологічні установки, а також відкриті площадки для зберігання матеріалів, продукції, обладнання, стоянки автотранспортної техніки повинні бути забезпечені засобами гасіння пожеж: вогнегасниками, пожежним інвентарем (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати тощо) та ручним пожежним інструментом (гаки, ломи, сокири тощо).
7.9. Місця, де зберігається пересувна пожежна техніка та засоби гасіння пожеж, потрібно зазначати на вказівних знаках, які слід розміщувати на видних місцях на висоті 2 - 2,5 м як усередині, так і за межами приміщення.
7.10. Норми і потреби в первинних засобах пожежогасіння для підприємств розраховуються відповідно до НАПБ Б.03.001-2004.
7.11. Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських та інших приміщеннях, будівлях, спорудах і на території підприємств, як правило, слід установлювати спеціальні пожежні щити (стенди).
На пожежних щитах (стендах) слід розміщувати ті первинні засоби гасіння пожеж, які можуть застосовуватись у даному приміщенні, споруді, установі.
7.12. Пожежні щити (стенди) і засоби пожежогасіння мають бути пофарбовані у відповідні кольори відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.
7.13. На пожежних щитах (стендах), ящиках для піску і бочках для води слід указувати їх порядкові номери. Порядковий номер пожежного щита (далі - ПЩ) позначають після алфавітного індексу ПЩ.
7.14. У складі ПЩ пісок можна замінити флюсом, карналітом, кальцинованою содою, вогнегасним порошком, глиноземом або іншими з належними вогнегасними характеристиками, негорючими та сипучими матеріалами.
7.15. ПЩ повинні забезпечувати:
- захист вогнегасників від падання прямого сонячного проміння, а також захист знімних комплектувальних виробів від використання сторонніми особами не за призначенням (для щитів і стендів, що встановлюються поза приміщеннями);
- зручність і оперативність зняття (виймання) закріплених на щиті (стенді) комплектувальних виробів.
7.16. ПЩ, інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях установлення не повинні створювати перешкод при евакуації. Їх слід установлювати в легкодоступних і видних місцях (коридорах, на входах і виходах з приміщень тощо).
