На пільгові довгострокові кредити молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво житла з Державного бюджету спрямовано 27,7 млн. грн. або 35,9 % запланованого річного обсягу фінансування, з місцевих бюджетів – 5,9 млн. грн. (39,3 %).
На державне пільгове кредитування індивідуальних сільських забудовників (програма “Власний дім”) з Державного бюджету спрямовано 2,9 млн. грн або 14,5 % річного обсягу та 3,5 млн. грн. з місцевих бюджетів – 28,2% від річного обсягу.
На будівництво житла громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ліміт державних капіталовкладень профінансовано на 10,2 % (1,6 млн. грн.)
На будівництво житла для військовослужбовців за Комплексною програмою забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей за січень-вересень 2002р. спрямовано 5,6 млн. грн. державних коштів (34,5 % від річного ліміту) та 129,2 млн. грн. коштів інвесторів відповідно до статті 22.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (48 % до річного ліміту).
Враховуючи викладене, темпи росту обсягів уведення житла, визначені Прогнозом на поточний рік, в цілому не забезпечуються.
У регіонах практично не впроваджено фінансово-кредитних механізмів, які б дозволили збільшити обсяги залучення коштів населення у житлове будівництво. Певної роботи потребує від місцевих органів влади подолання інертності у вирішенні цього питання.
Винятком є кроки, які здійснюються місцевими органами влади окремих міст.
Дає позитивні результати експеримент, започаткований ХК “Київміськбуд”, щодо залучення коштів населення для будівництва житла, який містить елементи іпотеки і дозволив суттєво наростити обсяги житлового будівництва у столиці.
Проводиться робота з розповсюдження цього експерименту у Вінницькій, Дніпропетровській, Львівській та Одеській областях.
Між Чернівецькою та Київською міськими радами підписано угоду про встановлення партнерських зв’язків, якою передбачено обмін досвідом у галузі будівництва.
У м. Миколаєві будівельна фірма “Житлобуд-Ніко” уклала договори з декількома банками під програму “Житло в кредит” щодо надання кредитів населенню на будівництво житла.
Але більшістю Програм не передбачаються заходи щодо збільшення в областях обсягів житлового будівництва шляхом вдосконалення механізмів фінансування та кредитування житлового будівництва, формування ринку житла, адекватного рівням доходу та життєвим потребам різних верств населення конкретного регіону.
Регіональними Програмами не передбачені показники створення житлового фонду соціального призначення, як це визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2001 р. № 1712, що певною мірою пов’язане з невизначеністю на законодавчому рівні поняття “соціальне житло” (через відсутність Житлового кодексу).
Таким чином, підсумок показників по введенню в експлуатацію житла за два попередніх роки та дев’ять місяців поточного року свідчить про недостатні темпи житлового будівництва, що ставить під загрозу виконання завдань Президента України та Уряду.
Така ситуація зумовлена обмеженістю коштів державного та місцевих бюджетів, які спрямовуються на будівництво житла (відсутня норма обов’язкових щорічних асигнувань у видатках бюджетів усіх рівнів), та відсутністю дійових фінансово-кредитних механізмів залучення у житлове будівництво позабюджетних коштів.
Проектом Державного бюджету на 2003 р. передбачено спрямувати на житлове будівництво 291,8 млн. грн., або 0,5 % доходної частини Державного бюджету. Як і в минулому році, житлове будівництво не включене до переліку захищених статей Державного та місцевих бюджетів.
Розробка в регіонах проектів регіональних програм будівництва житла на 2003 р. (далі - Проекти) порівняно з минулим роком уповільнилась.
Відповідні матеріали, надані на запит Держбуду більшістю регіонів (яких 23), не дають можливості узагальнити по Україні проектні показники житлового будівництва на 2003 рік. Крім того, зазначені показники, які в повному обсязі надали лише 8 областей (Волинська, Дніпропетровська, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Одеська, Полтавська, Рівненська), не зорієнтовані на досягнення визначених Прогнозом темпів росту житлового будівництва і потребують суттєвого доопрацювання.
У регіональних Програмах визначені наступні основні фактори, які перешкоджають досягненню обсягів уведення житла у розмірах, передбачених Прогнозом:
1. Обмеженість коштів, що спрямовуються з бюджетів усіх рівнів у житлове будівництво.
2. Обмеженість інвестиційних можливостей підприємств, установ та організацій через їх фінансову нестабільність.
3. Відсутність у облдержадміністрацій, у зв’язку з прийняттям Бюджетного Кодексу, впливу на формування бюджетів районів та міст, в тому числі щодо спрямування коштів місцевих бюджетів (з бюджетів розвитку) у житлове будівництво.
4. Невизначеність на законодавчому рівні питань щодо створення та впровадження у житлове будівництво фінансово-кредитних механізмів залучення коштів та забезпечення доступності довгострокових банківських кредитів на будівництво житла для населення України.
5. Низький рівень платоспроможності населення.
6. Висока вартість будівництва житла порівняно з його вартістю на вторинному ринку.
7. Вимоги НБУ щодо мінімального розміру регулятивного капіталу (5 млн. євро) при створенні регіонального банку (діє у межах однієї області) стримує процес створення таких банків, у тому числі іпотечних.
8. Невизначеність на законодавчому рівні поняття “соціальне житло”.
