ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
29.10.2002 N 12/484
Розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою
відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія ПСП-ЛТД",
Київського національного університету технологій та дизайну та
державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча
компанія "Енергоатом" на постанову Вищого господарського суду
України від 17.07.2002 року N 12/484, В С Т А Н О В И В:
У липні 1999 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Фінансова будівельна група "Еліта-Центр" (далі - Товариство)
звернулося в арбітражний суд м. Києва із позовом до товариства з
обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія
ПСП-ЛТД" (далі - Компанія) про визнання права власності на частину
житлових та нежитлових приміщень в будинку N 2-л по вул. Тимошенка
в м. Києві; зобов'язання Київського міського бюро технічної
інвентаризації зареєструвати право власності на житлові та
нежитлові приміщення у зазначеному будинку за Товариством та його
інвесторами.
У позовній заяві вказувалось, що 10.02.93 року між компанією
та Київським технологічним інститутом легкої промисловості (далі -
Інститут) було укладено договір про сумісне будівництво будинку
гуртожитку по вул. Тимошенка, 2 в м. Києві, за умовами якого
Компанія зобов'язувалася здійснити 100 % фінансування будівництва
будинку. З метою залучення коштів на будівництво Компанія уклала
зі спільним українсько-гренадським підприємством "Ю/А міжнародна
група" (далі - Спільне підприємство) договір про сумісну
діяльність від 03.07.93 року N 33. Цим договором були обумовлені
частки сторін від загальної площі будинку відповідно до їх
дольової участі у будівництві. Правонаступником Спільного
підприємства у зазначеному договорі є Товариство. Після завершення
будівництва за актом від 10.07.96 року Інститут передав Компанії
частину будинку в будівельних осях А/Б-К, 1 - 9 та підземну
автостоянку на 47 легкових автомобілів. Порушивши умови договору
від 03.07.93 року N 33 та положення статей 86, 113, 128, 430, 432
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ), Компанія зареєструвала
право власності на всю передану їй Інститутом частину будинку, в
тому числі і на частку, що належить Товариству.
У процесі розгляду справи Товариство уточнило позовні вимоги
і з урахуванням раніше отриманого майна просило визнати за ним
право власності на житлові приміщення площею 3113,8 кв. м,
зазначивши номери житлових блоків в секціях N 1 та N 2 літера "А";
на нежитлові приміщення N N 1, 2, 3, 5 на першому поверсі секції N
1 літера "А" загальною площею 334,5 кв. м; технічний поверх площею
401,3 кв. м; підвальні приміщення площею 319,3 кв. м; місця
загального користування 1808,3 кв. м; підземну автостоянку, в тому
числі 15 місць, 70,9 кв. м підсобних приміщень, 911,4 кв. м
загальної площі, 56,89 % загальної площі експлуатуємого даху
(наземна автостоянка).
Компанія позов не визнавала, посилаючись на необгрунтованість
та недоведеність позовних вимог. Компанія вказувала, що вона
повністю виконала перед Товариством зобов'язання за договором від
03.07.93 року N 33, передавши 2266,2 кв. м житлових приміщень, 10
місць на підземній автостоянці та 302,41 кв. м підвальних
приміщень.
Ухвалою арбітражного суду м. Києва від 05.08.99 року до
участі у справі залучено Державну академію легкої промисловості як
третю особу на стороні позивача без самостійних вимог на предмет
спору.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням господарчого суду м. Києва від 19.07.2001
року позов задоволено, за позивачем визнано право власності на
житлові приміщення площею 3113,8 кв. м в будинку N 2-л по вул.
Тимошенка в м. Києві, в тому числі в секції N 1 літера "А" N N 12,
13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 31, 45, 51, 55, 62, 63, в секції N 2
літера "А" N N 101, 102, 103, 104, 201, 202, 203, 204, 301, 302,
303, 304, 401, 402, 403, 404, 501, 502, 503, 504, 601, 602, 603,
604, 702, 704, 1301, 1302, 1303, 1304; нежитлові приміщення площею
334,5 кв. м, в тому числі в секції N 1 літера "А" (перший поверх)
N N 1, 2, 3, 5; технічний поверх площею 401,3 кв. м; підвальні
приміщення площею 319,3 кв. м; місця загального користування
1808,3 кв. м; підземну автостоянку, в тому числі 15 місць, 70,9
кв. м підсобних приміщень, 911,4 кв. м загальної площі, 56,89 %
загальної площі експлуатуємого даху (наземна автостоянка).
Посилаючись на висновок судово-бухгалтерської експертизи від
06.05.2001 року N 939, суд визнав встановленим, що внесок
Товариства у будівництво будинку складає 56,89 %. Суд також
встановив, що площа житлових приміщень, яка підлягає розподілу,
складає 8956 кв. м. Виходячи з цього, суд зробив розрахунок
належної Товариству частки, врахувавши фактично передані йому
відповідачем житлові приміщення та місця на підземній автостоянці.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
14.03.2002 року залучено до участі у справі Київський національний
університет технологій та дизайну, державне підприємство
Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",
товариство з обмеженою відповідальністю "ІСМ Інтернешнл ЛТД" як
третіх осіб на стороні позивач без самостійних вимог на предмет
спору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.04.2002 року рішення господарського суду м. Києва від
19.07.2001 скасовано і провадження у справі припинено. Посилаючись
на письмові пояснення Київського міського бюро технічної
інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого
майна, суд апеляційної інстанції зазначив, що приміщення, які є
предметом позовних вимог, на день вирішення спору судом були
зареєстровані на праві власності за іншими особами. За цих
обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між
Товариством і Компанією відсутній спір про право, і припинив
провадження у справі, пославшись на відсутність предмету спору.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2002
року N 12/484 постанову Київського апеляційного господарського
суду від 24.04.2002 року скасовано, а рішення господарського суду
м. Києва від 19.07.2001 року залишено в силі.
26 вересня 2002 року Верховним Судом України за касаційними
скаргами Компанії та Київського національного університету
технологій та дизайну порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від 17.07.2002 року N 12/484. 20 вересня 2002 року до провадження
з перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови приєднана
касаційна скарга державного підприємства Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Касаційні скарги подано з
мотивів порушення положень статей 13, 19, 41, 129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ), неправильного застосування норм
матеріального права, виявлення різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону в
аналогічних справах, невідповідності оскарженої постанови рішенням
Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального
права. На підтвердження мотивів касаційної скарги зроблено
посилання на постанову Вищого господарського суду України від
18.06.2002 року у справі N 12/100, ухвали судової колегії в
цивільних справах Верховного Суду України від 10.07.96 року,
26.11.97 року, 07.04.99 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідача, третіх осіб та позивача, розглянувши доводи
касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд
України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких
підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції визнав доведеним факт
участі Товариства в будівництві будинку N 2-л по вул. Тимошенка в
м. Києві на підставі договору про сумісну діяльність від 03.07.93
року N 33 та визначив належну Товариству частку житлових і
нежитлових приміщень пропорційно сумі його внеску у фінансування
будівництва. З урахуванням вказаних обставин рішенням цього суду
визнано право власності Товариства на житлові приміщення N N 12,
13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 31, 45, 51, 55, 62, 63 в секції N 1
літера "А" та N N 101, 102, 103, 104, 201, 202, 203, 204, 301,
302, 303, 304, 401, 402, 403, 404, 501, 502, 503, 504, 601, 602,
603, 604, 702, 704, 1301, 1302, 1303, 1304 в секції N 2 літера
"А", також на частину нежитлових приміщень та місця на підземній
автостоянці.
З цим рішенням погодився Вищий господарський суд України.
Проте Вищим господарським судом України не були враховані
встановлені судом апеляційної інстанції інші обставини, що мають
значення для справи.
Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що житлові
приміщення N N 101, 102, 103, 104, 201, 202, 203, 204, 301, 302,
303, 401, 402, 403, 404, 501, 502, 503, 504, 601, 602, 603, 604,
702, 704, 1301, 1302, 1303, 1304 (секція N 2 літера "А"),
технічний поверх площею 401,3 кв. м та підвальні приміщення площею
319,3 кв. м, щодо яких ухвалено рішення суду першої інстанції,
знаходяться в тій частині будинку, яка згідно з реєстраційним
посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації від
20.09.96 року зареєстрована за Державною академією легкої
промисловості.
Суд апеляційної інстанції також встановив, що рішенням
арбітражного суду м. Києва від 19.09.2000 року визнано право
власності державного підприємства Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на житлові приміщення N N
12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19. Решта житлових приміщень в секції
N 1 літера "А", щодо яких ухвалено рішення суду першої інстанції,
зареєстрована Київським міським бюро технічної інвентаризації на
праві власності за товариством з обмеженою відповідальністю "ІСМ
Інтернешнл ЛТД" та фізичними особами.
Відповідно до статті 49 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) володіння майном вважається правомірним, якщо інше не
буде встановлено судом.
Ухваливши рішення, що стосується майнових прав і обов'язків
осіб, не залучених до участі у справі, суд першої інстанції
допустив порушення норм процесуального права, яке відповідно
частини 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) є безумовною підставою для скасування судового
рішення.
Зазначені порушення норм матеріального та процесуального
права, які призвели до неправильного вирішення спору, залишено
Вищим господарським судом України поза увагою.
Водночас незаконною є постанова Київського апеляційного
господарського суду, якою з посиланням на відсутність предмету
спору припинено провадження у справі. Не спростувавши висновків
суду першої інстанції щодо невиконання відповідачем договірних
зобов'язань, суд апеляційної інстанції невмотивовано зазначив, що
між сторонами відсутній спір про право, а факт перебування спірних
приміщень у володінні інших осіб суд помилково ототожнив з
відсутністю предмету спору.
Враховуючи викладене, всі ухвалені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду слід всебічно і повно
розглянути всі обставини справи в їх сукупності; визначити
правовий режим майна, щодо якого заявлені позовні вимоги;
забезпечити участь у справі осіб, на чиї права або обов'язки може
вплинути судове рішення, та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальність
"Будівельно-інвестиційна компанія ПСП-ЛТД", Київського
національного університету технологій та дизайну, державного
підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія
"Енергоатом" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 17.07.2002
року N 12/484, постанову Київського апеляційного господарського
суду від 24.04.2002 року та рішення господарського суду м. Києва
від 19.07.2001 року скасувати, а справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
