Вираховують згiдно з формулами (7.28) i (7.29).

                             - 31 -

 

     4 Витрата теплоти на нагрiвання повiтря,  що  проходить  через

зону охолодження в зону випалювання.

 

     Кiлькiсть теплоти, що витрачається на нагрiвання повiтря,

 вит.

q    , кДж/год, визначають із теплового балансу як різницю між

 4

приходом теплоти та її витратою

 

     вит    пр.   пр.   пр.       втр.   втр.   втр.

    q   = (q   + q   + q    ) - (q    + q    + q    ).       (7.40)

     4      1     2     3         1      2      3

 

     Оскiльки для охолодження виробiв, якi випалюють в тунельних та

кiльцевих печах, потрiбно бiльше повiтря нiж для горiння палива,  в

зонi охолодження залишається деяка кiлькiсть  надлишкової  теплоти,

яка iз цiєї зони з повiтрям вiдбирається на сушiння сирцю.

 

     Кiлькiсть гарячого повiтря, що переходить iз зони  охолодження

в зону випалювання, визначають iз умов горiння палива при складаннi

теплового балансу зон пiдготовки та випалювання, а також iз  техно-

логiчних вимог до середовища в зонi випалювання.

 

     5 При спалюваннi палива в топках тунельних печей або  безпосе-

редньо в випалювальному каналi печi можливе часткове вiдбирання по-

вiтря iз зони охолодження.

     В цьому випадку гаряче повiтря, що забирають iз зони охолодже-

ння, на 70-80 % забезпечує теплотою сушiння сирцю в тунельних суша-

рках, якi працюють з рециркуляцiєю вiдпрацьованих газiв. В залежно-

стi вiд формувальної вологостi сирцю це повiтря  може  задовольнити

до 100 % потреби в сушильному агентi.

     Якщо в печах випалювання є пiдвiснi вентильованi стелi, повiт-

ря мiжстелевого простору також необхiдно використовувати для техно-

логiчних потреб.

     Якщо сировинна сумiш у своєму складi мiстить добавки, що виго-

ряють в процесi випалювання, в прихiдну частину балансу зони  випа-

лювання, формула (7.22), додається

     пр.              р

    q   = G    0,01С Q  , кДж/год,                 (7.41)

     7     доб.       н

 

     де G      - кiлькiсть вигоряючих добавок, кг/год;

         доб.

 

        С      - вмiст вугiлля або органiчної складової

                 в добавцi, %;

         р

        Q      - теплотворна здатнiсть вугiлля або органiчної

         н       складової  добавок, кДж/кг.

 

     7.6.8 Приклад розрахунку теплового балансу тунельної печi на-

ведений в додатку Ж, вихiднi данi - в додатку А.

     Приклад теплового балансу кiльцевої печi наведений в додатку И.

 

     7.6.9 3 метою пiдтримування необхiдних показникiв основних те-

хнологiчних  параметрiв  виробництва  i   випуску  високоякiсної

продукцiї необхiдно передбачити систему  контролю,  регулювання  та

сигналiзацiї, в тому числi такi контури автоматичного  контролю  та

регулювання:

 

                             - 32 -

 

     - витрати води та  пари  в  глинозмiшувачi  в  залежностi  вiд

       формувальної вологостi шихти;

     - температури  теплоносiя,   що   подається   в   сушарку   i

       вiдбирається з неї;

     - вологостi теплоносiя, що вiдбирається iз сушарки;

     - тиску або розрiдження в сушарцi;

     - температури по перерiзах печi в зонах охолодження, випалюва-

       ння i пiдiгрiвання;

     - температури в мiжстелевому просторi печi;

     - температури в пiдподовому каналi печi;

     - температури у мiсцях вiдбору теплоносiя на сушiння сирцю;

     - аеродинамiчних параметрiв в каналi печi за зонами;

     - аеродинамiчних параметрiв в мiжстелевому просторi;

     - аеродинамiчних параметрiв в пiдвагонетковому просторi:

     для печей, що працюють на газовому паливi:

     - витрати газу за позицiями печi:

     - витрати повiтря за позицiями печi;

     - розрiдження в каналах перед димососом.

     Системою автоматизацiї повиннi забезпечуватися контроль,  пос-

тiйний запис та сигналiзацiя про основнi технологiчнi параметри  та

їх вiдхилення вiд заданиях величин, а також керування режимами  ос-

новних технологiчних процесiв.

 

     8 ВИЗНАЧЕННЯ ВИТРАТИ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГIЇ НА ВИРОБНИЦТВО

       ЦЕГЛИ ТА КАМЕНIВ КЕРАМIЧНИХ

 

     8.1 Перелiк  споживачiв  електроенергiї  визначають  згiдно  з

6.5.

     Витрату  електроенергiї  визначають  за  найбiльш  навантажену

змiну, мiсяць, рiк.

 

     8.2  Витрата електроенергiї всiма електроприймачами  W,

кВт х год, визначається за формулою

 

         W  =  W   +   W  +  ...  + W              (8.1)

                1       2            n

 

     де W ,W ,...  W  -  витрата  електроенергiї  окремим  електро-

         1  2       n    приймачем за розрахунковий період,

                         кВт х год.

 

     8.2.1  Витрата  активної W  , кВт х год, та  реактивної  W ,

                               а                               р

квар х год, електроенергiї одним електроприймачем у максимально

навантажену змiну складає:

 

     W = Р   Т    = К  Р  Т   ,                            (8.2)

      а   зм. зм.    в. н. зм.

 

     W = Q   Т    = Р   tgФ Т                              (8.3)

      р   зм. зм.    зм.     зм.

 

     де Р      -  середнє активне навантаження, кВт;

         зм.

 

        Т      - число годин роботи електроприймача, год;

         зм.

 

        К      - коефiцiєнт використання для даної групи електро-

         в.      приймачiв (таблиця НI);

                             - 33 -

 

        Р      - номiнальна активна (встановлена)  потужнiсть

         н.      електродвигунiв, кВт;

 

        Q      - середнє реактивне навантаження, квар;

         зм.

 

        tgФ    - функцiя вiд характерного соsФ для даної групи

                 електроприймачiв (таблиця НI).

 

     Якщо коефiцiєнти К  для визначеної групи механiзмiв наведенi

                       в.

у дiапазонi (таблиця НI), то, як правило, потрiбно застосовувати

нижню межу. Бiльш високi значення (у межах дiапазону) допускаються

за наявностi достатнiх обгрунтувань для електроприймачiв механiзмiв

з важким режимом роботи та невеликiй кiлькостi вiдносно потужних

струмоприймачiв.

     8.2.2 3 урахуванням нерiвномiрностi навантаження за  змiнами,

днями i т.iн. рiчна витрата активної W    , кВт х год,та реактивної

                                      а.р.

W    , квар х год, електроенергiї вiдповiдно визначається:

 р.р.

 

     W    = К  Р   а  Т    ,                               ( 8.4 )

      а.р.   в. н.  а  р.ф.

 

     W    = Q  а  Т     =  К  Р  tgФ  а  Т    ,            ( 8.5 )

      р.р.   н. р. р.ф.     в. н.      а  р.ф.

 

     де   а    - коефiцiєнт змiнностi з енерговикористання

           а     активної енергії, який у даному розрахунку

                 може бути прийнятий 0,8 - 0,9;

 

          а    - коефiцiєнт змiнностi з енерговикористання   ;

           р     реактивної енергiї а  = ( 1.05 - 1,1 ) а

                                     р                   а

 

          Т    - фактичне число годин роботи споживача за рiк,год;

           р.ф.

 

          Р  ,Q  - номiнальне активне та реактивне навантаження,

           н.  н.  кВт. квар.

 

     8.2.3 Визначення витрати електроенергiї для  однофазних  елек-

троприймачiв виконується як для  трьохфазних  за  формулами  (8.4),

(8.5).

     За наявностi групи однофазних електроприймачiв, якi розподiле-

нi за фазами з нерiвномiрнiстю не бiльше  15  %  по  вiдношенню  до

загальної потужностi, вони можуть бути представленi у розрахунку як

еквiвалентна група трьохфазних електроприймачiв з тiєю  ж  сумарною

номiнальною потужнiстю.

     У  випадку  перевищення  вказаної  нерiвномiрностi  потужнiсть

еквiвалентної групи трьохфазних електроприймачiв приймається рiвною

потрiйному значенню найбiльш завантаженої фази.

     При включеннi однофазного електроприймача на фазну напругу вiн

враховується як еквiвалентний трьохфазний електроприймач з  номiна-

льною потужнiстю

 

            Р  = 3 Р  ;     Q   =  3 Q   ,                 (8,6)

             н      но       н         но

 

                             - 34 -

 

     де РН    Q      ;  - активна i реактивна потужностi однофаз-

          но   но         ного електроприймача, кВт, квар.

 

     При включеннi однофазного електроприймача на  лiнiйну  напругу

вiн враховується як еквiвалентний трьохфазний електроприймач з  но-

мiнальною потужнiстю

                            _                         _

                 _        /                -        /

              Р  =     /     3 Р  ;   Q  =      /  3 Q  . (8.7)

               н     /         но      н      /       но

 

     8.2.4 Для багатодвигунових приводiв враховуються всi одночасно

працюючi електродвигуни даного приводу.

 

     8.2.5 Резервнi електроприймачi, ремонтнi, зварювальнi трансфо-

рматори та iншi електроприймачi, що працюють короткочасно, при пiд-

рахунку витрати електроенергiї не враховуються.

 

     8.2.6 Для електродвигунiв з повторно-короткочасним режимом ро-

боти не виконують приведення їх номiнальної потужностi до тривалого

режиму (ТВ = 100 %).

 

     8.2.7 За наявностi у групi (цех, пiдприємство)  приймачiв,  що

працюють з випереджаючим струмом (синхронних компенсаторiв, батарей

статичних конденсаторiв або синхронних двигунiв, що працюють з  пе-

резбудженням),   реактивна   енергiя,   що    виробляється    ними,

вираховується  окремо  та  вiднiмається  вiд  загальної   кiлькостi

реактивної енергiї, що споживається приймачами з  вiдстаючим  стру-

мом.

 

     Загальна рiчна кiлькiсть реактивної енергiї W    , квар х год,

                                                  р.р.

що вiддається синхронними двигунами i конденсаторами визначається

за формулою

 

       W     = ( Р  tgФ/n  + Q    ) Т    ,                 (8.8)

        р.р.      н      н    н.к.   р.ф.

 

     де Р     - номiнальна потужнiсть робочих синхронних двигунiв,

         н      кВт;

 

        Q     - номiнальна потужнiсть конденсаторiв, квар;

         н.к.

 

        n     - середнiй коефiцiєнт корисної дiї синхронних

         н      двигунiв.

 

     8.3 Рiчна витрата активної електроенергiї W        ,

                                                а.р.осв.

кВт х год, для освiтлювальних приймачiв визначається за формулою

 

       W         =  К        Р       Т      ,              (8.9)

        а.р.осв.     п.осв.   н.осв.  м.осв.

 

     де К        - коефiцiєнт попиту, який залежить вiд характеру

         п.осв.    освiтлювальних примiщень

                   (таблиця Н2):

 

        Р        - номiнальна активна потужнiсть освiтлювальних

         н.осв.    установок по пiдприємству, цеху i т.iн., кВт;

                             - 35 -

 

        Т        - рiчна кiлькiсть годин використання максимуму

         м.осв.    освiтлювального навантаження

                   (таблицi НЗ, Н4), год.

 

     Рiчна  витрата  реактивної енергiї W        , квар х год, ос-

                                         р.р. осв.

вітлювальними установками з газорозрядними лампами визначається

за формулою

             W        = Q       T     ,                    (8.10)

              р.р.осв.   зм.осв. м.осв.

 

     де Q        - середня реактивна потужнiсть освiтлювальних

         зм.осв.   установок по пiдприємству, цеху і т. ін. за

                   максимально навантажену змiну, квар.

 

     8.4 Рiчне число годин роботи силових електроприймачiв Т .зале-

                                                            р.

жить вiд характеру виробництва та технологiчного процесу i може бу-

ти, у загальному випадку, визначено

 

       Т  = ( 365 - m )  n Т   - Т   ,                     (8.11)

        р.                  зм.   пр.

 

     де m       - число неробочих днiв на рiк;

        n       - число змiн;

        T       - тривалiсть змiни, год;

         зм.

        Т       - кiлькiсть годин скорочення тривалостi роботи

         пр.      у передвихiднi та передсвятковi дні за рік,

                  год.

 

     Розрахункове число годин роботи за рiк Т      становить

                                             р.р.

 

                 Т     =  Т   К    ,                       (8.12)

                  р.р.     р.  т.в.

 

     де К      - коефiцiєнт технологiчного використання

         т.в.    устаткування.

 

     Для конкретних умов виробництва К    розраховують за формулою

                                      т.в.

 

                  К      =  К   К ,                        (8.13)

                   т.в.      1   2

 

     де К   - коефiцiєнт технологiчного використання устаткування

         1    з урахуванням втрат часу на технiчне обслуговування:

              при двозмiннiй роботi К  = 0,97, при тризмiннiй

                                     1

              роботi К  = 0,9;