Господарський процесуальний кодекс України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 6, ст.56 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 1799-XII ( 1799-12 ) від 06.11.91, ВВР, 1992, N 6, ст.57 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3345-XII ( 3345-12 ) від 30.06.93, ВВР, 1993, N 33, ст.347 N 82/95-ВР ( 82/95-ВР ) від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст.90 N 54/96-ВР ( 54/96-ВР ) від 20.02.96, ВВР, 1996, N 9, ст.44 N 251/97-ВР ( 251/97-ВР ) від 13.05.97, ВВР, 1997, N 25, ст.171 ) ( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 13-рп/98 ( v013p710-98 ) від 01.10.98 ) ( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду N 3-рп/99 ( v003p710-99 ) від 08.04.99 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 784-XIV ( 784-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 42-43, ст.378 N 1664-III ( 1664-14 ) від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 30, ст.233 N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436 N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44 N 2249-III ( 2249-14 ) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.56 N 2413-III ( 2413-14 ) від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.147 N 2539-III ( 2539-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 36, ст.188 N 2922-III ( 2922-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117 N 3092-III ( 3092-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст.221 N 761-IV ( 761-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.246 N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271 N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.140 N 1892-IV ( 1892-15 ) від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 50, ст.538 N 2456-IV ( 2456-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.260 N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.427 N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562 N 2900-IV ( 2900-15 ) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.1 N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295 N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.296 N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.67 N 483-V ( 483-16 ) від 15.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.77 N 1012-V ( 1012-16 ) від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 35, ст.483 N 513-VI ( 513-17 ) від 17.09.2008, ВВР, 2008, N 49, ст.361 N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009, ВВР, 2009, N 30, ст.421 N 1720-VI ( 1720-17 ) від 17.11.2009 ) ( У тексті Кодексу слова "арбітр", "арбітри" у всіх відмінках замінено словами "суддя", "судді" у відповідних відмінках; слова "арбітражна колегія" замінено словами "судова колегія" у відповідних відмінках; слова "Республіка Крим" замінено словами "Автономна Республіка Крим" у відповідних відмінках; слова "експерт" і "експертиза" замінено відповідно словами "судовий експерт" і "судова експертиза" у відповідних відмінках згідно із Законом N 251/97-ВР ( 251/97-ВР ) від 13.05.97 ) ( У тексті Кодексу слова "арбітражний", "доарбітражний" і "арбітражний процес" у всіх відмінках замінено відповідно словами "господарський", "досудовий" і "судовий процес" у відповідних відмінках згідно із Законом N 2539-III ( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) Р о з д і л I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Право на звернення до господарського суду Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (утому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницькудіяльність без створення юридичної особи і в установленому порядкунабули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися догосподарського суду згідно з встановленою підвідомчістюгосподарських справ за захистом своїх порушених або оспорюванихправ і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиттяпередбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобіганняправопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, догосподарського суду мають право також звертатися державні та іншіоргани, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницькоїдіяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарськогосуду є недійсною.( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, N 483-V( 483-16 ) від 15.12.2006 ) Стаття 2. Порушення справ у господарському суді Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарськогосуду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарськогосуду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються догосподарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду вінтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією( 254к/96-ВР ) та законами України. Прокурор, який звертається до господарського суду вінтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чомуполягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідністьїх захисту, а також вказує орган, уповноважений державоюздійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовоюзаявою будь-кого з кредиторів, боржника.( Стаття 2 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97; із змінами,внесеними згідно із Законами N 784-XIV ( 784-14 ) від 30.06.99,N 2249-III ( 2249-14 ) від 18.01.2001, N 2539-III ( 2539-14 ) від21.06.2001 )( Офіційне тлумачення положень статті 2 див. в РішенніКонституційного Суду N 3-рп/99 ( v003p710-99 ) від 08.04.99 ) Стаття 3. Мова судочинства Мова судочинства визначається статтею 21 Закону України "Промови в Українській РСР" ( 8312-11 ).( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2539-III( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) Стаття 4. Законодавство, яке застосовується при вирішенні господарських спорів Господарський суд вирішує господарські спори на підставіКонституції України ( 254к/96-ВР ), Закону України "Прогосподарські суди" ( 1142-12 ), цього Кодексу, інших законодавчихактів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість якихнадана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та іншихорганів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковістьяких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніжті, що передбачені законодавством України, то застосовуютьсяправила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом абоміжнародним договором, застосовує норми права інших держав. Господарський суд вирішує господарські спори у сферідержавних закупівель з урахуванням особливостей, визначенихЗаконом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державнікошти" ( 1490-14 ). У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносиниза участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності,господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти,неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, якерегулює спірні відносини.( Стаття 4 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97; із змінами,внесеними згідно із Законом N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006 ) Стаття 4-1. Форми судового процесу Господарські суди вирішують господарські спори у порядкупозовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство упорядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуваннямособливостей, встановлених Законом України "Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом"( 2343-12 ).( Кодекс доповнено статтею 4-1 згідно із Законом N 251/97-ВР від13.05.97; із змінами, внесеними згідно із Законом N 784-XIV( 784-14 ) від 30.06.99 ) Стаття 4-2. Рівність перед законом і судом Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадахрівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.( Кодекс доповнено статтею 4-2 згідно із Законом N 2539-III( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) Стаття 4-3. Змагальність Судочинство у господарських судах здійснюється на засадахзмагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, якіберуть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичнихобставин справи і правильного застосування законодавства.( Кодекс доповнено статтею 4-3 згідно із Законом N 2539-III( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) Стаття 4-4. Гласність розгляду справ Розгляд справ у господарських судах відкритий, за виняткомвипадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної,комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна зсторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи іподають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхиленняклопотання з цього приводу виноситься ухвала. Судовий процес фіксується технічними засобами тавідображається у протоколі судового засідання у порядку,встановленому цим Кодексом.( Кодекс доповнено статтею 4-4 згідно із Законом N 2539-III( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) Стаття 4-5. Судові рішення Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняттяобов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал,постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаютьсяіменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судівтягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншимизаконами України. Усі судові рішення викладаються у письмовій формі.( Кодекс доповнено статтею 4-5 згідно із Законом N 2539-III( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) Стаття 4-6. Склад господарського суду Справи у місцевих господарських судах розглядаються суддеюодноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цьогосуду, залежно від категорії і складності справи, може бутирозглянуто колегіально у складі трьох суддів. Перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарськихсудів здійснюється апеляційними господарськими судами колегієюсуддів у складі трьох суддів. Перегляд у касаційному порядку рішень місцевих і апеляційнихгосподарських судів здійснюється Вищим господарським судом Україниколегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількостісуддів.( Кодекс доповнено статтею 4-6 згідно із Законом N 2539-III( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) Стаття 4-7. Порядок прийняття судових рішень і вирішення питань щодо розгляду справи Судове рішення приймається суддею за результатами обговоренняусіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально -більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання,що виникають у процесі розгляду справи. Жодний із суддів не має права утримуватися від голосування.Головуючий суддя голосує останнім. Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів,зобов'язаний підписати процесуальний документ і має право викластиписьмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але неоголошується. Підготовку проектів судових рішень здійснює головуючийколегії суддів або за його дорученням - будь-який суддя цієїколегії.( Кодекс доповнено статтею 4-7 згідно із Законом N 2539-III( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) Р о з д і л II ДОСУДОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ Стаття 5. Основні положення досудового врегулювання господарського спору Сторони застосовують заходи досудового врегулюваннягосподарського спору за домовленістю між собою. ( Частину другу статті 5 виключено на підставі ЗаконуN 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 ) Порядок досудового врегулювання спорів визначається цимКодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на територіїУкраїни законодавством, яке регулює конкретний вид господарськихвідносин. ( Частину четверту статті 5 виключено на підставі ЗаконуN 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 ) Порядок досудового врегулювання господарських спорів непоширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори провизнання недійсними актів державних та інших органів, підприємствта організацій, які не відповідають законодавству і порушуютьправа та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій(далі - акти), спори про стягнення заборгованості заопротестованими векселями, спори про стягнення штрафівНаціональним банком України з банків та інших фінансово-кредитнихустанов, а також на спори про звернення стягнення на заставленемайно.( Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законами N 82/95-ВР від02.03.95, N 251/97-ВР від 13.05.97, N 1664-III ( 1664-14 ) від20.04.2000, N 2249-III ( 2249-14 ) від 18.01.2001, N 2413-III( 2413-14 ) від 17.05.2001, N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 ) Стаття 6. Порядок пред'явлення претензії Підприємства та організації, що порушили майнові права ізаконні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язаніпоновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії. Підприємства та організації, чиї права і законні інтересипорушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушникомцих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. У претензії зазначаються: а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензіїта підприємства, організації, яким претензія пред'являється; датапред'явлення і номер претензії; б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази,що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативніакти; в) вимоги заявника; г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягаєгрошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; д) перелік документів, що додаються до претензії, а такожінших доказів. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються воригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які єу другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначеннямпро це у претензії. До претензії про сплату грошових коштів можедодаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії. Претензія підписується повноважною особою підприємства,організації або їх представником та надсилається адресатовірекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2539-III( 2539-14 ) від 21.06.2001, N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006 ) Стаття 7. Порядок і строки розгляду претензії Претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється здня одержання претензії. В тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правиламиабо договором передбачено право перепровірки забракованоїпродукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії,пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів),розглядаються протягом двох місяців. Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для їїрозгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їхподання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часупоштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензіїзупиняється до одержання витребуваних документів чи закінченнястроку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строкне надійшли, претензія розглядається за наявними документами. При розгляді претензії підприємства та організації в разінеобхідності повинні звірити розрахунки, провести судовуекспертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудовоговрегулювання спору. Підприємства та організації, що одержали претензію,зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2705-IV( 2705-15 ) від 23.06.2005 ) Стаття 8. Повідомлення заявника про результати розгляду претензії Про результати розгляду претензії заявник повідомляється уписьмовій формі. У відповіді на претензію зазначаються: а) повне найменування і поштові реквізити підприємства,організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації,яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номерпретензії, на яку дається відповідь; б) коли претензію визнано повністю або частково, - визнанасума, назва, номер і дата розрахункового документа наперерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії,якщо вона не підлягає грошовій оцінці; в) коли претензію відхилено повністю або частково, - мотививідхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи,що обгрунтовують відхилення претензії; г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів. Коли претензію відхилено повністю або частково, заявниковіповинно бути повернуто оригінали документів, одержаних зпретензією, а також надіслано документи, що обгрунтовуютьвідхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії. Відповідь на претензію підписується повноважною особоюпідприємства, організації або їх представником та надсилаєтьсярекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. Якщо претензію про сплату грошових коштів, до якої доданоплатіжну вимогу-доручення, визнано повністю або частково, уплатіжній вимозі-дорученні зазначається визнана сума. Платіжні вимоги-доручення виконуються установами банків упорядку, встановленому Національним банком України. За необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійноїсуми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10процентів від списаної суми.( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 2539-III ( 2539-14 ) від 21.06.2001, N 2922-III( 2922-14 ) від 10.01.2002, N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006 ) ( Статтю 9 виключено на підставі Закону N 2705-IV ( 2705-15 )від 23.06.2005 ) Стаття 10. Досудове врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладення господарських договорів Спори, що виникають при укладенні господарських договорів,можуть бути подані на вирішення господарського суду.( Стаття 10 в редакції Закону N 2413-III ( 2413-14 ) від17.05.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2705-IV( 2705-15 ) від 23.06.2005 ) Стаття 11. Досудове врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання господарських договорів Підприємство чи організація, які вважають за необхіднезмінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другійстороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про змінучи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днівпісля одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації недосягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разінеодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часупоштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір навирішення господарського суду.( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2413-III( 2413-14 ) від 17.05.2001, N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 ) Р о з д і л III Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ. ( Назва розділу III в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 ) Стаття 12. Справи, підвідомчі господарським судам Господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні,розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодоприватизації майна, та з інших підстав, крім:( Щодо провадження справ додатково див. Закон N 483-V ( 483-16 )від 15.12.2006 ) спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічнихумов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а такожтарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифивідповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодоюсторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин тавіднесені до компетенції Конституційного Суду України таадміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України таміжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітетуУкраїни, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчимиактами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорахміж господарським товариством та його учасником (засновником,акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також міжучасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, щопов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненнямдіяльності цього товариства, крім трудових спорів;( Щодо провадження справ додатково див. Закон N 483-V ( 483-16 )від 15.12.2006 ) 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери. Підвідомчий господарським судам спір може бути переданосторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорівпро визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають приукладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів,пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів,передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті.( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законами N 82/95-ВРвід 02.03.95, N 251/97-ВР від 13.05.97, N 2249-III ( 2249-14 ) від18.01.2001, N 483-V ( 483-16 ) від 15.12.2006, N 1076-VI( 1076-17 ) від 05.03.2009, N 1720-VI ( 1720-17 ) від 17.11.2009 ) Стаття 13. Справи, підсудні місцевим господарським судам Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усісправи, підвідомчі господарським судам.( Стаття 13 в редакції Законів N 251/97-ВР від 13.05.97,N 2539-III ( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) ( Статтю 14 виключено на підставі Закону N 2539-III( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) Стаття 15. Територіальна підсудність справ господарському суду Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні тарозірванні господарських договорів, справи у спорах про визнаннядоговорів недійсними розглядаються господарським судом замісцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити накористь другої сторони певні дії, такі як: передати майно,виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарськихдоговорів та з інших підстав, а також справи про визнаннянедійсними актів розглядаються господарським судом замісцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачіврозглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного звідповідачів за вибором позивача. Справи у спорах за участюборжника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріусатаким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого завиконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом замісцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчогонапису нотаріуса за вибором позивача. Якщо юридичну особу представляє уповноважений неювідособлений підрозділ, територіальна підсудність спорувизначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статтізалежно від місцезнаходження відособленого підрозділу. Місце розгляду справи з господарського спору, в якомуоднією з сторін є апеляційний господарський суд, господарський судАвтономної Республіки Крим, господарський суд області, міст Києвата Севастополя, визначає Вищий господарський суд. Справи про банкрутство розглядаються господарським судом замісцезнаходженням боржника.( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 2539-III ( 2539-14 ) від 21.06.2001, N 3538-IV( 3538-15 ) від 15.03.2006 ) Стаття 16. Виключна підсудність справ Віднесені до підсудності господарського суду справи у спорах,що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів єорган транспорту, розглядаються господарським судом замісцезнаходженням цього органу. Справи у спорах про право власності на майно або провитребування майна з чужого незаконного володіння чи про усуненняперешкод у користуванні майном розглядаються господарським судомза місцезнаходженням майна. Справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальноївласності розглядаються господарським судом за місцем вчиненняпорушення. Справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральнийорган виконавчої влади, Національний банк України, Рахунковапалата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Радаміністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська таСевастопольська міські ради або обласні, Київська іСевастопольська міські державні адміністрації, а також справи,матеріали яких містять державну таємницю, розглядаютьсягосподарським судом міста Києва. ( Частину п'яту статті 16 виключено на підставі ЗаконуN 1892-IV ( 1892-15 ) від 24.06.2004 ) Справи у спорах між господарським товариством та йогоучасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, якийвибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами)господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю,управлінням та припиненням діяльності цього товариства,розглядаються господарським судом за місцезнаходженнямгосподарського товариства згідно з Єдиним державним реєстромюридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Справи у спорах щодо обліку прав на цінні паперирозглядаються господарським судом за місцезнаходженням емітента.( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 2539-III ( 2539-14 ) від 21.06.2001, N 850-IV( 850-15 ) від 22.05.2003, N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003,N 1892-IV ( 1892-15 ) від 24.06.2004, N 483-V ( 483-16 ) від15.12.2006, N 1720-VI ( 1720-17 ) від 17.11.2009 ) Стаття 17. Передача справ з одного господарського суду до іншого господарського суду Якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріалисправи надсилаються господарським судом за встановленоюпідсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заявиабо винесення ухвали про передачу справи. Ухвалу про передачу справи за підсудністю може бутиоскаржено. Справа, прийнята господарським судом до свого провадження здодержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута посуті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона сталапідсудною іншому господарському суду. Якщо після відводу суддів неможливо розглянути справу вгосподарському суді, до підсудності якого відноситься справа, тоГолова Вищого господарського суду України або його заступник маютьправо витребувати будь-яку справу, що є у провадженні місцевогогосподарського суду, і передати її на розгляд до іншого місцевогогосподарського суду.( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВРвід 13.05.97, в редакції Закону N 2539-III ( 2539-14 ) від21.06.2001 )( Розділ III в редакції Закону N 3345-12 від 30.06.93 ) Р о з д і л IV УЧАСНИКИ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ Стаття 18. Склад учасників судового процесу До складу учасників судового процесу входять: сторони, третіособи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі увипадках, передбачених цим Кодексом.( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВРвід 13.05.97 ) Стаття 19. Суддя Суддею є посадова особа господарського суду. Процесуальнийстатус судді визначається Законом "Про господарські суди"( 1142-12 ) та цим Кодексом. Стаття 20. Відвід судді Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягаєвідводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участьв судовому процесі, або буде встановлено інші обставини, щовикликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участьв розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи уразі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявитисамовідвід. З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони тапрокурор, який бере участь в судовому процесі. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовійформі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цьогоможна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурордізналися після початку розгляду справи по суті. Питання про відвід судді вирішується головою господарськогосуду або заступником голови господарського суду, а про відвідзаступника голови - головою господарського суду, який виносить зцього приводу ухвалу в триденний строк з дня надходження заяви.Якщо голова господарського суду прийняв справу до свогопровадження, питання про його відвід вирішується президією Вищогогосподарського суду України в триденний строк з дня надходженнязаяви про відвід.( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВРвід 13.05.97, N 2539-III ( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) Стаття 21. Сторони в судовому процесі Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов абов інтересах яких подано позов про захист порушеного чиоспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явленопозовну вимогу.( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВРвід 13.05.97 ) Стаття 22. Права та обов'язки сторін Сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робитиз них витяги, знімати копії, брати участь в господарськихзасіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів,заявляти клопотання, давати усні та письмові поясненнягосподарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіхпитань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати протиклопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржуватисудові рішення господарського суду в установленому цим Кодексомпорядку, а також користуватися іншими процесуальними правами,наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їмпроцесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав іохоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів довсебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставинсправи. Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінитипідставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог заумови дотримання встановленого порядку досудового врегулюванняспору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в ційчастині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовнихвимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшеннярозміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці діїсуперечать законодавству або порушують чиї-небудь права іохоронювані законом інтереси.( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2413-III( 2413-14 ) від 17.05.2001, N 2539-III ( 2539-14 ) від21.06.2001 ) Стаття 23. Участь у справі кількох позивачів та відповідачів Позов може бути подано кількома позивачами чи до кількохвідповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншоїсторони виступає в судовому процесі самостійно. Стаття 24. Залучення до участі у справі іншого відповідача. Заміна неналежного відповідача Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право доприйняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєюініціативою до участі у справі іншого відповідача. ( Частину другу статті 24 виключено на підставі ЗаконуN 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 ) Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позовподано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, можеза згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допуститизаміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежноговідповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починаєтьсязаново.( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2413-III( 2413-14 ) від 17.05.2001, N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 ) Стаття 25. Процесуальне правонаступництво В разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленомурішенням господарського суду правовідношенні внаслідокреорганізації підприємства чи організації господарський судздійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про цев рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступуправонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якійвони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судовогопроцесу. Стаття 26. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предметспору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарськимсудом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справугосподарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предметспору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.( Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2413-III( 2413-14 ) від 17.05.2001, N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 ) Стаття 27. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предметспору, можуть вступити у справу на стороні позивача абовідповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішенняз господарського спору може вплинути на їх права або обов'язкищодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справітакож за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативигосподарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осібпро вступ у справу на стороні позивача або відповідачазазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити абодопустити до участі у справі. ( Частину третю статті 27 виключено на підставі ЗаконуN 2413-III ( 2413-14 ) від 17.05.2001 ) Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі усправі вирішується господарським судом, який виносить з цьогоприводу ухвалу. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуютьсяпроцесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін,крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чизменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позовуабо визнання позову.( Стаття 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2413-III( 2413-14 ) від 17.05.2001 ) Стаття 28. Представники сторін і третіх осіб Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи,що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством таустановчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи,повноваження яких визначені законодавством або установчимидокументами, подають господарському суду документи, що посвідчуютьїх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи,повноваження яких підтверджуються довіреністю від іменіпідприємства, організації. Довіреність видається за підписомкерівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчуєтьсяпечаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичноїособи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке правойому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському судіособисто або через представників, повноваження якихпідтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.( Стаття 28 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97 ) Стаття 29. Участь прокурора у розгляді справ Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, атакож може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену запозовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду дляпредставництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу усправу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, поданняпро перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомитисуд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом іншихосіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданоїпрокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженогоздійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначенийорган набуває статусу позивача. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляєгосподарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки ікористується правами сторони, крім права на укладення мировоїугоди. Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляєпозивача права вимагати вирішення спору по суті. Відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересахдержави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов івимагати вирішення спору по суті.( Стаття 29 в редакції Законів N 251/97-ВР від 13.05.97,N 2539-III ( 2539-14 ) від 21.06.2001, із змінами, внесенимизгідно із Законом N 3092-III ( 3092-14 ) від 07.03.2002 ) Стаття 30. Участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів В судовому процесі можуть брати участь посадові особи та іншіпрацівники підприємств, установ, організацій, державних та іншихорганів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, щовиникають під час розгляду справи. Ці особи мають правознайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подаватидокази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського судуна його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини усправі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовійформі. Стаття 31. Участь в судовому процесі судового експерта В судовому процесі може брати участь судовий експерт. Права, обов'язки та відповідальність судового експертавизначаються цим Кодексом та Законом України "Про судовуекспертизу" ( 4038-12 ). Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського судуз'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодопоставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі. Судовий експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку,має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь в оглядіта дослідженні доказів, просити господарський суд про надання йомудодаткових матеріалів. Судовий експерт має право відмовитись від дачі висновку,якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не маєнеобхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі,мають право заявити відвід судовому експерту, якщо він особисто,прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи,якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, атакож з мотивів його некомпетентності. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формідо початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лишеу випадку, коли про підставу відводу сторона чи прокурор дізналисяпісля початку розгляду справи по суті. Питання про відвід вирішується суддею, який виносить з цьогоприводу ухвалу.( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВРвід 13.05.97 ) Р о з д і л V ДОКАЗИ Стаття 32. Поняття і види доказів Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі якихгосподарський суд у визначеному законом порядку встановлюєнаявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги ізаперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення дляправильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які берутьучасть в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу суддіпояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь всудовому процесі, мають бути викладені письмово. Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вонапосилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасникамисудового процесу. Стаття 34. Належність і допустимість доказів Господарський суд приймає тільки ті докази, які маютьзначення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повиннібути підтверджені певними засобами доказування, не можутьпідтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 35. Підстави звільнення від доказування Обставини, визнані господарським судом загальновідомими, непотребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншогооргану, який вирішує господарські спори), за винятком встановленихрішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, недоводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участьті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, єобов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань,чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, єобов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановленісудом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, недоводяться при розгляді справи. Таке припущення може бутиспростовано в загальному порядку.( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1076-VI( 1076-17 ) від 05.03.2009 ) Стаття 36. Письмові докази Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять даніпро обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чиномзасвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лишечастина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справивідповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такимидокументами, а також в інших випадках на вимогу господарськогосуду. Стаття 37. Речові докази Речовими доказами є предмети, що своїми властивостямисвідчать про обставини, які мають значення для правильноговирішення спору. Стаття 38. Витребування доказів Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарськийсуд зобов'язаний витребувати від підприємств та організаційнезалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхіднідля вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися здоказами безпосередньо в місці їх знаходження. Господарський суд може витребувати докази також до поданняпозову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями43-1 - 43-10 цього Кодексу. Сторона, прокурор, які порушують клопотання передгосподарським судом про витребування доказів, повинні докладнозазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають,що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, якіможуть підтвердити ці докази. Господарський суд може уповноважити на одержання такихдоказів заінтересовану сторону.( Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV( 850-15 ) від 22.05.2003 ) Стаття 39. Огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження Господарський суд може провести огляд та дослідженняписьмових і речових доказів у місці їх знаходження в разіскладності подання цих доказів. За результатами огляду та дослідження складається протокол,який підписується суддею. Протокол приєднується до матеріалівсправи. Стаття 40. Повернення письмових i речових доказів Оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотаннямпідприємств та організацій повертаються їм після вирішеннягосподарського спору та подання засвідчених копій цих доказів. Речові докази, які знаходяться в господарському суді, післявирішення спору повертаються підприємствам та організаціям, відяких їх було одержано, або передаються стороні, за якоюгосподарський суд визнав право на ці речі. Стаття 41. Призначення і проведення судової експертизи Для роз'яснення питань, що виникають при вирішеннігосподарського спору і потребують спеціальних знань, господарськийсуд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонуватигосподарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовимекспертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарськимсудом в ухвалі. Проведення судової експертизи має бути доручено компетентниморганізаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіютьнеобхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить судовуекспертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несеобов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі,мають право до початку проведення судової експертизи заявитивідвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених участинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу. Стаття 42. Висновок судового експерта Висновок судового експерта повинен містити докладний описпроведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки іобгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копіяйого надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюютьсяобставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зприводу яких судовому експерту не були поставлені питання, увисновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновкусудового експерта господарський суд може призначити додатковусудову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторнусудову експертизу і доручити її проведення іншому судовомуексперту. Висновок судового експерта для господарського суду не єобов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами,встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експертаповинно бути мотивованим у рішенні. Стаття 43. Оцінка доказів Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнімпереконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивномурозгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідьвстановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якимиінша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, длягосподарського суду не є обов'язковим. Розділ V-1 Запобіжні заходи Стаття 43-1. Підстави вжиття запобіжних заходів Особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних длянеї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а такожпідстави вважати, що її права порушені або існує реальна загрозаїх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявоюпро вжиття, передбачених статтею 43-2 цього Кодексу, запобіжнихзаходів до подання позову.( Текст статті 43-1 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 1720-VI ( 1720-17 ) від 17.11.2009 ) Стаття 43-2. Види запобіжних заходів Запобіжні заходи включають: 1) витребування доказів; 2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані зпорушенням прав; 3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якоївжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб. Стаття 43-3. Заява про вжиття запобіжних заходів Заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити: 1) найменування господарського суду, до якого подаєтьсязаява; 2) найменування заявника і особи, щодо якої просять вжитизапобіжні заходи, їх поштові адреси; документи, що підтверджуютьза заявником-громадянином статус суб'єкта підприємницькоїдіяльності; 3) вид і суть запобіжного заходу; 4) обставини, якими заявник обгрунтовує необхідність вжиттязапобіжних заходів; 5) перелік документів та інших доказів, що додаються дозаяви; 6) підпис заявника або його представника, якщо заяваподається представником. До заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи,які підтверджують сплату державного мита у встановлених закономпорядку і розмірі. Разом з заявою про вжиття запобіжних заходівподаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просятьвжити запобіжні заходи. Заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягомдесяти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів.Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють якзаходи забезпечення позову. Стаття 43-4. Порядок розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів Заява про вжиття запобіжних заходів розглядається не пізнішедвох днів з дня її подання господарським судом, в районідіяльності якого належить провести ці процесуальні дії, зповідомленням заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджаєрозглядові заяви. У разі обгрунтованої вимоги заявника заява про вжиттязапобіжних заходів розглядається лише за його участю безповідомлення особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи. Господарський суд має право вимагати від заявника додати дозаяви будь-який наявний у нього доказ про порушення або загрозупорушення його прав. Господарський суд може зобов'язати заявника забезпечити йоговимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживаннюзапобіжними заходами, яка вноситься на депозит господарськогосуду. Розмір застави визначається господарським судом зурахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим відрозміру заявленої шкоди. Про вжиття запобіжних заходів господарський суд виноситьухвалу, в якій зазначає обрані запобіжні заходи, підстави їхобрання, порядок і спосіб їх виконання, розмір застави, якщо такапризначена. Копії ухвали надсилаються заявнику та особі, щодо якоїмають бути вжиті запобіжні заходи, негайно після її винесення. Уразі винесення ухвали за участю заявника без повідомлення особи,щодо якої просять вжити запобіжні заходи, копія ухвалинадсилається особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, негайнопісля її виконання. У разі відсутності підстав, встановлених статтею 43-1 цьогоКодексу, а також невиконання вимог, передбачених частиною третьоюцієї статті, господарський суд виносить ухвалу про відмову взадоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів. Стаття 43-5. Наслідки подання заяви про вжиття запобіжних заходів, що не відповідає вимогам закону Суддя, встановивши, що заяву про вжиття запобіжних заходівподано без додержання вимог, викладених у статті 43-3 цьогоКодексу, або не оплачено державним митом, виносить ухвалу прозалишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йомустрок для виправлення недоліків. Коли заявник відповідно до вказівок судді у встановленийстрок не виконає всі перелічені у статті 43-3 цього Кодексу вимогита не сплатить державне мито, заява вважається неподаною іповертається заявнику, про що суддя виносить мотивовану ухвалу. Стаття 43-6. Виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів Ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно впорядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про вжиттязапобіжних заходів виконується негайно після внесення застави вповному розмірі. Стаття 43-7. Скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів На ухвалу про вжиття запобіжних заходів, винесену за участюзаявника без повідомлення особи, щодо якої вжито запобіжні заходи,остання протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали можеподати заяву про її скасування. Подання заяви про скасування ухвали про вжиття запобіжнихзаходів не зупиняє виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів. Заява про скасування вжиття запобіжних заходів розглядаєтьсяпротягом трьох днів господарським судом, який виніс ухвалу про їхвжиття. Неявка заінтересованих осіб не перешкоджає розглядовізаяви. За результатами розгляду заяви господарський суд виноситьухвалу про залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходівабо її зміну чи скасування. Стаття 43-8. Оскарження ухвал щодо вжиття запобіжних заходів На ухвалу про вжиття запобіжних заходів, ухвалу про відмову взадоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, а також на ухвалупро залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів або їїзміну чи скасування може бути подано апеляційну скаргу. Подання апеляційної скарги на ухвалу про вжиття запобіжнихзаходів не зупиняє виконання відповідної ухвали. Поданняапеляційної скарги на ухвалу про скасування запобіжних заходів абоїх заміну зупиняє виконання відповідної ухвали. Стаття 43-9. Припинення запобіжних заходів Запобіжні заходи припиняються у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви у строк,встановлений частиною третьою статті 43-3 цього Кодексу; 2) відмови господарським судом у прийнятті позовної заяви зпідстав, передбачених частиною першою статті 62 цього Кодексу; 3) невиконання позивачем вимог, передбачених статтею 63 цьогоКодексу; 4) винесення господарським судом ухвали про скасування ухвалипро вжиття запобіжних заходів. Стаття 43-10. Відшкодування шкоди, завданої вжиттям запобіжних заходів У випадку припинення запобіжних заходів або у випадку відмовизаявника від позову, або у випадку набрання законної сили рішеннямщодо відмови у задоволенні позову особа, щодо якої вжито запобіжнізаходи, має право на відшкодування шкоди, завданої вжиттям цихзаходів. У разі внесення заявником застави відшкодування шкоди,завданої вжиттям запобіжних заходів, в першу чергу здійснюється зарахунок цієї застави. Застава повертається заявникові повністю, якщо господарськийсуд задовольнив позов заявника, або якщо відповідачем було визнанопозов, або якщо господарським судом затверджено мирову угодусторін. У випадках, передбачених пунктами 2-4 статті 43-9 цьогоКодексу, а також під час розгляду справи по суті господарський судможе вирішити питання щодо відшкодування шкоди, завданої вжиттямзапобіжних заходів.( Кодекс доповнено розділом V-1 згідно із Законом N 850-IV( 850-15 ) від 22.05.2003 ) Р о з д і л VI СУДОВІ ВИТРАТИ( Назва Розділу VI в редакції Закону N 2539-III ( 2539-14 ) від21.06.2001 ) Стаття 44. Склад судових витрат Судові витрати складаються з державного мита, сум, щопідлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеноїгосподарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженнямречових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача,адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судовогопроцесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.( Стаття 44 в редакції Закону N 2539-III ( 2539-14 ) від21.06.2001 ) Стаття 45. Державне мито Позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заявипро оскарження рішень, ухвал, постанов господарського судуоплачуються державним митом, крім випадків, встановленихзаконодавством.( Стаття 45 із змінами, внесененими згідно із Законами N 2539-III( 2539-14 ) від 21.06.2001, N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) Стаття 46. Сплата державного мита Державне мито сплачується чи стягується в доходдержавного бюджету України в порядку і розмірі, встановленихзаконодавством України. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сумадержавного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціноюпозову. До заяви про збільшення розміру позовних вимог додаєтьсядокумент, що підтверджує сплату державного мита у встановленомупорядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплатицього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.( Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3345-12 від30.06.93, N 2539-III ( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) Стаття 47. Повернення державного мита Державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку,встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського судузазначаються обставини, що є підставою для повного або частковогоповернення державного мита. Стаття 47-1. Визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу Розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судовогопроцесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданнямВищого господарського суду України.( Кодекс доповнено статтею 47-1 згідно із Законом N 2539-III( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) Стаття 48. Визначення розміру сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи та послуги перекладача Витрати, що підлягають сплаті за проведення судовоїекспертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом. Судовим експертам і перекладачам відшкодовуються витрати,пов'язані з явкою до господарського суду, в розмірах, встановленихзаконодавством про службові відрядження. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката,визначаються у порядку, встановленому Законом України "Проадвокатуру.( Стаття 48 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2539-III( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) Стаття 49. Розподіл господарських витрат Державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірваннідоговорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняттяпропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщогосподарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з іншихпідстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовнихвимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони,господарський суд має право покласти на неї державне митонезалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленомупорядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджетупропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач незвільнений від сплати державного мита. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський судвідшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, колидруга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судовоїекспертизи, послуги перекладача адвоката, витрати наінформаційно-технічне забезпечення судового процесу та іншівитрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторонипропорційно розміру задоволених позовних вимог.( Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2539-III( 2539-14 ) від 21.06.2001 ) Р о з д і л VII ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ Стаття 50. Встановлення та обчислення процесуальних строків Процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цимКодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено,вони призначаються господарським судом. Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точноюкалендарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати,чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчиненопротягом всього періоду. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцямиабо днями, починається наступного дня після календарної дати абонастання події, якими визначено його початок. Стаття 51. Закінчення процесуальних строків Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяцьі число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне числоостаннього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваногомісяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа,строк закінчується в останній день цього місяця. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочийдень, днем закінчення строку вважається перший наступний за нимробочий день. Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бутивчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву,відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та іншідокументи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього днястроку, строк не вважається пропущеним. Стаття 52. Зупинення процесуальних строків Перебіг усіх незакін�