8.9 З метою попередження забруднення затрубного простору з поверхні, територію навколо гирлової частини водозабору слід зацементувати. Гирлова частина водозабору повинна бути доступна для огляду, проведення ремонтних робіт і санітарної обробки.
8.10 Каптаж повинен бути обладнаний надкаптажним закритим приміщенням з освітленням, вентиляцією і обслуговуватись тільки працівниками, що пройшли медичне освідчення.
8.11 Навколо водозабору встановлюється зона санітарної охорони відповідно до "Положення про охорону підземних вод" (1984 р.).
8.12 Лабораторії організацій, на балансі яких знаходиться водозабор, здійснюють санітарно-бактеріологічний контроль стану підземної води шляхом відбору проб на аналіз з періодичністю, що вимагається чинними нормативними документами. Результати контролю мають бути зареєстровані в лабораторному журналі (Додаток 2, Форма 1).
8.13 У випадку виявлення у пробах води відхилень від встановлених нормативів, обладнання каптажу дезинфікується одним з засобів, що зазначені у п. 20.8, або іншими засобами, що дозволені МОЗ України для даних цілей. Дезинфекцію проводять препаратами у відповідності з п. 20.8. Відмивання від дезинфеканту здійснюють водою (мінеральною водою) до відсутності залишкового активного хлору.
8.14 Результати дезинфекції обладнання каптажу реєструють в окремому журналі, що зберігається в лабораторії (Додаток 2, Форма 2).
9 ВИМОГИ ДО РОЗЛИВУ МІНЕРАЛЬНИХ ТА ШТУЧНО-МІНЕРАЛІЗОВАНИХ ВОД
9.1 Води мінеральні питні розливаються згідно до вимог ДСТУ 878-93 "Води мінеральні питні. Технічні умови" та даних ДсанПіН.
9.2. Води мінеральні лікувальні розливаються згідно вимог ГСТУ 42.10-02-96 "Води мінеральні лікувальні. Технічні умови" та даних ДсанПіН.
10 ВИМОГИ ДО ВОДИ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ ШТУЧНО-МІНЕРАЛІЗОВАНИХ ВОД
10.1 Для приготування штучно-мінералізованих вод може бути використана як водопровідна (з поверхневих чи підземних джерел водопостачання), так і мінеральна (натуральна) чи демінералізована вода.
10.2 Водопровідна вода, що використовується, повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством" та ДсанПіН № 136/1940 від 15.04.97 р.
10.3 При використанні як основи мінеральних вод вони повинні відповідати вимогам ДСТУ 878-93 "Води мінеральні питні. Технічні умови".
10.4 Поверхневі води, обов'язково контролюються на вміст поліхлорованих діоксинів і фуранів діоксинів. Для підземних та поверневих вод обов'язковим є визначення фтору та стронцію.
10.5 Лабораторно-виробничий контроль якості води повинен проводитись за мікробіологічними, хімічними та органолептичними показниками. Періодичність відбору проб узгоджують з органами санітарно-епідеміологічної служби, враховуючи місцеві природні і санітарні умови. Систематичний бактеріологічний контроль якості води здійснюється лабораторією підприємства або за договором з територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби відповідно до вимог СП 4416-87 (Додаток 4).
11 ВИМОГИ ДО СОЛЕЙ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ ШТУЧНО-МІНЕРАЛІЗОВАНИХ ВОД
Для приготування штучно-мінералізованих вод можна використовувати солі, що мають дозвіл Міністерства охорони здоров'я для використання у харчовій промисловості: натрій двовуглекислий (ГОСТ 2156-76); сіль поварена харчова (ГОСТ 13830-91) та ін.
Щодо інших солей, які складають рецептуру - Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.
12 САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО УТРИМАННЯ РЕЗЕРВУАРІВ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ ПОЧАТКОВОЇ ВОДИ, ТРУБОПРОВОДІВ І ТРАНСПОРТНИХ ЄМКОСТЕЙ
12.1 Резервуари для зберігання вод повинні виготовлятись з матеріалів, перелік яких наведений в ТИ-18-6-57-84 "Технологическая инструкция по обработке и розливу питьевых минеральных вод".
12.2 Люки резервуарів повинні мати ущільнюючі прокладки з гуми, дозволеної Міністерством охорони здоров'я України для використання в господарсько-питному водопостачанні, харчовій промисловості, та знаходитись під пломбою.
12.3 Резервуари слід обладнати водомірним склом та кранами для відбору проб для хімічного і бактеріологічного аналізів.
12.4 Резервуари, що призначені для прийому води з каптажу, повинні очищуватись та дезинфікуватись одним з дезинфекантів відповідно (див. п. 20.8) не рідше 1 разу на рік, а після ремонту та при виявленні бактеріального забруднення - підлягають позачерговій дезинфекції. Особливо ретельно слід обробляти пробовідбірні крани та водомірне скло. Контроль за якістю дезинфекції здійснюється згідно з Додатком 3.
12.5 Резервуари, призначені для зберігання мінеральних вод, що доставлені в залізничних цистернах, повинні дезинфікуватись після кожного випорожнення. Резервуари, призначені для зберігання води, доставленої в автоцистернах, слід дезинфікувати не рідше одного разу на квартал, а після ремонту і при бактеріальному забрудненні - негайно.
12.6 Термін оновлення в резервуарах води, що не пройшла первинну обробку, не повинен перевищувати 2-х діб. Термін зберігання в резервуарах води, що була доставлена в залізничних або автоцистернах та пройшла первинну обробку, не повинен перевищувати 5 діб.
12.7 Санітарна обробка резервуарів складається з механічної очистки їх від осадів солей, мулу та інших відкладень, промивання, дезинфекції одним із дозволених розчинів дезінфеканту (п. 20.8) при експозиції 1 година з подальшою промивкою питною водою, а потім водою, що розливається.
12.8 Допускається обробка резервуарів гострою парою протягом 1 години, після механічної чистки та мийки.
12.9 Якість санітарної обробки та дезинфекції резервуарів перевіряється працівниками лабораторії підприємства і реєструється в журналі, який зберігається в лабораторії підприємства (Додаток 2, Форма 2).
12.10 Експлуатація резервуарів дозволяється головним інженером підприємства після отримання сприятливих результатів бактеріологічних досліджень.
12.11 Трубопроводи, авто та залізничні цистерни, що використовуються для транспортування води (від каптажу до підприємства), мають бути виготовлені з матеріалів, що дозволені МОЗ України для вказаних цілей.
12.12 Трубопроводи мають бути водонепроникними на всьому протязі і працювати повним перетином.
12.13 Перевірка технічного стану трубопроводів та колекторів проводиться за необхідністю, не рідше одного разу на квартал, комісією, що призначається керівництвом підприємства з обов'язковою участю в ній головного інженера і санітарного лікаря територіальної санепідстанції.
12.14 Перевірка водонепроникності трубопроводів проводиться раз на рік шляхом гідравлічного випробування у відповідності з СНиП 3.05.05-84 "Технологические трубопроводы. Правила производства и приемки работ".
12.15 Санітарна обробка трубопроводів і колекторів, що проводиться після ремонту складається з дезинфекції препаратами у відповідності з п. 20.8 при температурі оточуючого середовища та експозиції 1 година, промивання питною водою до зникнення залишків використаних препаратів і (для вод мінеральних) зполоскується мінеральною водою в об'ємі, що дорівнює місткості трубопроводу.
Результати кожної ревізії і санітарної обробки трубопроводів та колекторів заносяться в лабораторний журнал (Додаток 2, Форма 2).
12.16 Авто- і залізничні цистерни, повинні використовуватися тільки для перевезення мінеральних вод і мати маркування "Мінвода".
12.17 Для наповнення авто- і залізничних цистерн, а також зливу з них мінеральної води мають використовуватись тільки стаціонарні трубопроводи.
12.18 Шланги з гуми або інших матеріалів, що дозволені МОЗ України до використання з вказаною метою, можуть використовуватись тільки як гнучкі з'єднання авто- і залізничних цистерн з стаціонарними трубопроводами. Шланги повинні зберігатись в умовах, що виключають можливість їх інфікування.
12.19 На ретельність дезинфекції шлангів і арматури, наливних та зливних пристроїв цистерн потрібно звертати особливу увагу. Щодобово з'єднувальні шлангі повинно обробляти гострою парою або дезинфекантом (п. 20.8). Контроль якості санітарної обробки здійснює не рідше 1 разу на тиждень мікробіолог підприємства.
12.20 Авто- і залізничні цистерни, а також всі заводські резервуари перед експлуатацією і в процесі експлуатації підлягають санітарній обробці (Додаток 3).
12.21 Обробку автоцистерн слід проводити не рідше одного разу на місяць з перевіркою контролю якості обробки згідно бактеріологічних аналізів. Кожен раз після випорожнення цистерни мікробіолог повинен проводити її візуальний огляд і результати заносити до лабораторного журналу (Додаток 2, Форма 1).
У випадку необхідності згідно вказівки мікробіолога слід проводити позачергову санітарну обробку автоцистерни.
12.23 Нові або сильно забруднені авто- і залізничні цистерни з наявністю осаду, плівки тощо підлягають наступній обробці: спочатку цистерни повністю заповнюються 1.0%-1.5% розчином кальцінованої або каустичної соди для відмочування (або іншим засобом, що дозволений МОЗ України для використання для вказаних цілей). Тривалість відмочування від 2 до 4 годин. Надалі внутрішню поверхню цистерн очищують щітками від механічного забруднення, плівок, осаду тощо, відмивають питною водою. Дезинфекція проводиться гострою парою або одним з дезинфекантів (п. 20.8). Весь об'єм цистерни заповнюється дезинфікуючим розчином на 1 годину. Після дезинфекції цистерни відмиваються питною водою до зникнення залишків застосованого дезинфеканту. Залишкова кількість дезинфеканту визначається згідно інструкції щодо застосування відповідного дезинфеканту.
12.24 Авто- і залізничні цистерни, які постійно експлуатуються, дезинфікуються згідно з п. 12.23. Для обробки цистерн, які виготовлені з алюмінію, забороняється використовувати лужні дезинфеканти.
12.25. Залізничні цистерни підлягають дезинфекції перед кожним заповненням.
12.26. Санітарну обробку цистерн проводять на спеціально обладнаному майданчику з твердим покриттям і навісом. Майданчик понинен мати підведення питної води і пари та бути обладнаний каналізаційним стоком і оснащений переносною електричною лампою з захисною сіткою.
12.27. Люки і пристрої цистерн для наповнення та зливу води повинні бути запломбовані з чітким відтиском всіх пломб, як при перевезенні мінеральної води, так і при подаванні цистерн для наповнення їх водою.
12.28. Якість санітарної обробки з'єднувальних шлангів і транспортних ємкостей перевіряються працівниками лабораторії підприємства. Результати заносяться до журналу (Додаток 2, Форма 2).
12.29. Для обслуговування авто- і залізничних цистерн виділяються постійні робітники.
13 САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО ТАРИ ТА УКУПОРОЧНИХ МАТЕРІАЛІВ
13.1 Розлив мінеральних та штучно-мінералізованих вод на підприємстві може здійснюватись в пляшки з скла або синтетичних матеріалів.
13.2 Синтетичні матеріали, що використовуються для виготовлення пакетів, пляшок, повинні мати дозвіл Міністерства охорони здоров'я України.
Дозволяється одноразове використання ємкостей з синтетичних матеріалів для розливу та зберігання мінеральних та штучно-мінералізованих вод (крім тари з матеріалів, у дозволі на використання якої спеціально занотована можливість повторного використання для тих же цілей).
13.3 Ємкості з синтетичних матеріалів, що виготовлені або використовуються на підприємстві, повинні бути однорідно прозорі з гладкою блискучою поверхнею, не повинні мати видимих дефектів, пошкоджень, зайвих включень, бульбашок, напливів, відповідати чинним НД.
13.4 Допустимі рівні міграції хімічних речовин з ємкостей з синтетичних матеріалів у воду, що зберігається в них, не повинні перевищувати вимог СанПиН 42-123-4240-86 "Санитарные нормы. Допустимое количество миграции (ДКМ) химических веществ, выделяющихся из полимерных и других материалов, контактирующих с пищевыми продуктами и методы их определения".
13.5 Уся скляна тара, що надходить на підприємство, повинна бути перевірена в цеху склотари та прийнята відповідно до вимог, встановлених ГОСТ 10117-91 "Бутылки стеклянные для пищевых жидкостей. Технические условия".
13.6 Пляшки перед зануренням у ванни скломиючих машин необхідно бракерувати. Пляшки з пошкодженим вінчиком, заусицями, бульбашками, з-під технічних рідин або з наявністю стороннього запаху до мийки допускати заборонено. Сильно забруднені зворотні пляшки обов'язково підлягають попередньому замочуванню або дворазовому миттю з обов'язковим подальшим бракеражем.
13.7 Для миття пляшок рекомендуються миючі засоби, дозволені МОЗ України для даних цілей.
13.8 Миття пляшок в скломиючих машинах різних марок слід проводити у суворій відповідності до інструкцій щодо їхньої експлуатації.
13.9 За режимом роботи скломиючих машин повинен бути встановлений систематичний технічний та лабораторний контроль, результати якого вносять в технологічний цеховий журнал мийки пляшок.
13.10 Чистку скломиючих машин слід проводити при необхідності, але не рідше ніж 2 рази на тиждень. Для цього, миєчні ванни спорожнюють, очищують від етикеток, скла та іншого бруду. Внутрішню поверхню миєчних ванн оброблюють препаратами у відповідності до п. 20.8 і через 1 годину промивають водою. Вимиті миєчні ванни заповнюють миючим розчином.
13.11 Вимиті пляшки проходять контроль перед світовим екраном, після чого недостатньо вимиті пляшки повертають на повторну мийку.
13.12 Санітарно-бактеріологічний контроль якості мийки пляшок проводить лабораторія підприємства або лабораторія регіональної СЕС відповідно з Додатком 3.
13.13 Для збору склобою встановлюють ємкість, яку звільняють при заповненні.
13.14 Кроненпробки для укупорювання пляшок та умови їхнього зберігання повинні відповідати вимогам ОСТ 10-167-88.
Не допускається прийом кроненпробки, полімерних кришок або інших укупорювальних матеріалів від виготовлювача у пошкоджених мішках. Розпаковувати мішки з кроненпробками, кришками тощо, слід безпосередньо перед використанням, тобто перед завантажуванням кроненпробок, кришок до бункеру укупорювального автомату.
