---

ки підпору та реле контролю швидкості.

 

11.15. Гравітаційні транспортери (гвинтові та похилі спуски)

11.15.1. Поверхня спусків повинна бути гладкою без виступаючих

деталей.

11.15.2. Похилі спуски повинні мати міцну конструкцію, причому

нахил спуску повинен забезпечувати плавне без ударів переміщення ван-

тажу, що спускається.

11.15.3. При кутах нахилу гвинтових спусків понад 24% ■ та

швидкості руху понад 1,0 м/с необхідно встановлювати гасителі швид-

кості (амортизуючі упори, зустрічні ухили тощо), гальмівні пристрої

для мішків.

11.15.4. Ширина робочої поверхні спуску повинна бути не менше

ширини вантажів, що переміщуються, а висота бортів для запобігання

падінню вантажів повинна складати не менше 2/3 висоти вантажу.

11.15.5. Столи для приймання мішків необхідно влаштовувати ви-

сотою 1,4 м та обладнувати їх поверхню гальмовими пристроями, що за-

побігають падінню мішків.

Прийомні отвори та місця проходження спусків повинні бути ого-

роджені.

11.15.6. Отвори в стінах та перекриттях перед спусками повинні

закриватись спеціальними накривками або клапанами (дверцятами) та

відчинятись лише на час подавання чи проходження вантажу.

 

11.16. Валкові мішкопідйомники

11.16.1. Підйомники повинні встановлюватись в окремих шахтах з

вогнестійких матеріалів.

11.16.2. Встановлювати мішкопідйомники в сходових клітках не

дозволяється.

11.16.3. В місцях завантаження мішків у підйомник відстань від

рівня підлоги до валка повинна бути не менше 0.12 м, а у місці прий-

мання повинен бути передбачений похилий спуск з бортами висотою не

менше 0.06 м.

11.16.4. Мішкопідйомники повинні мати бірку або клеймо з поз-

наченням реєстраційного номера, вантажопідйомності, дати наступного

випробування та реєструватися в журналі обліку вантажопідйомних ма-

шин.

11.17. Вантажопідйомні машини, керування якими здійснюється

з підлоги (талі, тельфери)

11.17.1. Електроталі та електротельфери повинні бути за-

реєстровані підприємством-власником та відповідати вимогам Правил бу-

дови і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів.

11.17.2. Мінімальна відстань від підлоги до гака (таля,тельфе-

ра), що знаходиться у верхньому положенні, повинна бути не менше 3 м.

11.17.3. Вантажні гаки повинні бути забезпечені запобіжними

замками,що перешкоджають самочинному випадінню вантажу.

11.17.4. Закріплення канату (ланцюга) на барабані повинне ви-

конуватись надійним способом, що дозволяє можливість його заміни. У

випадку застосування притискних планок кількість їх повинна бути не

 

 

123

 

менше двох. Довжина вільного кінця канату (ланцюга) від останнього

затискача на барабані повинна складати не менше двох діаметрів кана-

ту, а для ланцюгів - не менше ширини ланки ланцюга. Загинати вільний

кінець каната (ланцюга) під притискною планкою або біля неї не доз-

воляється.

11.17.5. Петля на кінці канату, що сполучається з гаком тель-

фера (таля), повинна виконуватись з застосуванням коуша шляхом запаю-

вання вільного кінця та накладання затискача сталевої, кованої, штам-

пованої, литої конусної втулки або шляхом заливання легкоплавким

сплавом.

11.17.6. При заміні канатів (ланцюгів) коефіцієнт запасу

міцності приймається для канатів не менше 6, а для ланцюгів - не мен-

ше 5.

11.17.7. Подача напруги на вантажопідйомну машину від зовні-

шньої мережі повинна здійснюватись через ввідний пристрій, обладнаний

ручним або дистанційним приводом для зняття напруги.

11.17.8. Пускові апарати ручного керування (контролери, ру-

бильники), що застосовуються на тельферах та талях, повинні мати

пристрій для самоповороту до нульового положення.

Утримування контакторів у включеному положенні повинне бути

можливим лише при постійно натисненій пусковій кнопці.

Апарат керування повинен бути підвішений на сталевому тросику,

довжина якого дозволяла б особі, що керує механізмом, знаходитись на

безпечній відстані від вантажу, що підіймається. При знаходженні апа-

рата керування нижче 0.5 м від рівня підлоги кнопковий пристрій слід

підвішувати на гачок, закріплений на тросику, на висоті 1 - 1.5 м.

Корпус кнопкового апарата керування повинен бути виконаний з

ізоляційного матеріалу або заземлений не менше, ніж двома провідника-

ми. Як один з заземлюючих провідників може бути використано тросик,

на якому підвішено кнопковий апарат.

11.17.9. Електроталі (електротельфери) повинні бути обладнані

кінцевими вимикачами для автоматичного зупинення. Кінцевий вимикач

механізму підйому повинен бути встановлений так, щоб після зупинки

вантажозахватного механізму (гака) при підйомі без вантажу зазор між

вантажозахватним механізмом та упором становив не менше 0.05 м.

 

11.18. Штабелеукладачі

11.18.1. Штабелеукладачі,які застосовуються для розбирання та

укладання штабелів мішків із сипкими матеріалами, повинні бути облад-

нані:

- кінцевим стрічковим конвеєром, що зберігає положення при пі-

дйомі та опусканні;

- додатковим пусковим пристроєм, встановленим на каркасі

верхнього конвеєра, що забезпечує аварійну зупинку та пуск зі штабеля

всіх механізмів, що входять до складу транспортної лінії.

 

11.19. Порядок та терміни технічного огляду

11.19.1. Технічний огляд повинно бути покладено на посадову

особу з нагляду за транспортними та вантажопідйомними засобами і

здійснюватись за участю посадової особи, відповідальної за їх справ-

ний стан.

11.19.2. Авто - та електронавантажувачі, електрокари, що зна-

ходяться у роботі, повинні підлягати огляду щоденному - до початку

роботи та періодичному огляду:

 

 

124

 

- повному - не рідше одного разу на рік;

- позачерговому - після кожного ремонту.

Під час оглядів повинна перевірятись технічна справність меха-

нізмів керування, сигналізації, акумуляторної батареї, гальмової сис-

теми тощо.

11.19.3. Вантажопідйомні машини (талі, тельфери), що знахо-

дяться в роботі, повинні підлягати періодичному технічному огляду:

- частковому - не рідше одного разу на рік;

- повному - не рідше одного разу на три роки;

- позачерговому повному - після встановлення таля, тельфера на

новому місці, а також після ремонту або заміни гака, канатів.

11.19.4. Технічному обстеженню підлягають здіймальні вантажо-

захватні пристрої (стропи, ланцюги, гаки). Вони повинні підлягати ог-

ляду та випробуванню навантаженням, яке у 1.25 рази перевищує їх но-

мінальну вантажопідйомність.

Один раз на рік необхідно проводити перевірку та випробування

гака, а також роликової підвіски гака.

Стропи та ланцюги повинні підлягати огляду не рідше, ніж через

кожні 10 днів. Бракування сталевих канатів, строп повинна проводитись

відповідно з вимогами Правил будови та безпечної експлуатації ванта-

жопідйомних кранів.

11.19.5. Огляд електроустаткування повинен здійснюватись не

рідше, ніж через кожні 30 днів.

11.19.6. Технічне обстеження малих вантажних ліфтів, а також

валкових мішкопідйомників повинно здійснюватись періодично, але не

рідше одного разу на рік.

11.20. Пневматичний транспорт

11.20.1. Пневмотрубопроводи, прокладені над поверхнею землі

або у прохідних каналах, повинні монтуватись за дотриманням таких

вимог:

- їх висота над землею повинна бути не менше 5 м; трубоп-

роводи, прокладені в прохідних каналах, повинні бути доступні для об-

слуговування;

- трубопроводи пневматичного транспорту повинні мати ревізії,

розташовані у місцях, доступних для обслуговування та очищення тру-

бопроводів;

- трубопроводи повинні мати захисне заземлення, виконане від-

повідно з діючими нормами;

- металеві опори та пневмотрубопроводи повинні мати антико-

розійне покриття.

11.20.2. Відцентрові повітродувні машини повинні запускатись

при перекритих вентилях на всмоктуванні та нагнітанні.

11.20.3. Всмоктувальні сопла пневматичної системи забирання

сипких матеріалів повинні виготовлюватись з легких металів (алюмінію,

дюралюмінію).

11.20.4. Пристрій для забирання повітря до системи пневматич-

ного транспорту повинен мати металеву сітку з розмірами вічка не

більше 0.015х0.015 м, а для виробництв з підвищеними гігієнічними ви-

могами до чистоти продукту - фільтр для уловлювання механічних

домішок повітря.

11.20.5. Дротяні каркаси фільтрувальних рукавів повинні бути

заземлені на корпус смужками фольги.

11.20.6. Експлуатацію, ремонт та встановлення компресорів слід

здійснювати у відповідності з Правилами будови та безпечної експлуа-

тації стаціонарних компресорних установок, повітроводів та газопро-

водів.

 

 

125

 

11.20.7. Не допускається експлуатація компресорів без автома-

тики, системи захисту від підвищення температури, тиску та рівня мас-

ла, без зворотнього клапана, який встановлюється перед водомаслові-

докремлювачем.

11.20.8. Для компресора з водяним охолодженням необхідно мати

автоматичний пристрій, що захищає від зниження тиску охоложувальної

води на виході води з системи охолодження.

11.20.9. Автоматичний пуск компресорів здійснюють за допомогою

блокування вмикання відносно наявності протоку води для охолодження,

тиску та температури масла у системі змазування, температури та тиску

повітря на виході з компресора.

11.20.10. Водомасловідокремлювачі та ресивери повинні обладну-

ватись запобіжними клапанами, люками для очищення, спускним краном,

манометром з триходовим краном.

11.20.11. Будова, монтаж та експлуатація ресиверів та водомас-

ловідокремлювачів повинні відповідати вимогам Правил будови та без-

печної експлуатації посудин, що працюють під тиском.

11.20.12. Ротаційні повітродувки повинні мати індивідуальний

електропривід, систему мащення, глушник, запобіжний клапан та мано-

метр.

11.20.13. Шлюзові затвори системи пневмотранспорту повинні бу-

ти обладнані реле контролю швидкості. Випробування обертання криль-

чатки затвора повинно проводитись за кінець вала. Обертати крильчатку

за лопаті руками не дозволяється.

12. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

 

12.1. Загальні вимоги

12.1.1. Працівникам та посадовим особам на роботах зі шкідли-

вими умовами праці, а також в несприятливих температурних умовах або

пов'язаних з забрудненням повинні видаватись безкоштовно за встанов-

леними нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби ін-

дивідуального захисту, а також змивні та знешкоджувальні засоби.

12.1.2. Працівникам та посадовим особам, професії та посади

яких передбачені Типовими нормами безкоштовної видачі спецодягу,

спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, працівникам і

службовцям скрізних професій та посад усіх галузей народного госпо-

дарства і окремих виробництв, спеціальний одяг, спеціальне взуття та

інші засоби індивідуального захисту видаються незалежно від того, в

яких виробництвах, цехах та дільницях вони працюють, якщо ці професії

та посади спеціально не передбачені Типовими галузевими нормами.

12.1.3. При використанні засобів індивідуального захисту необ-

хідно знати їх технічну характеристику та правила експлуатації.

12.1.4. Трудові колективи мають право приймати рішення про

безкоштовну видачу працівникам та посадовим особам спеціального одягу

та спеціального взуття (за винятком брезентового, хутрового та кожу-

хового одягу) понад типові норми за рахунок коштів фонду соціального

розвитку.

До колективного договору повинен прикладатись перелік посад

працюючих, які мають право на безкоштовне отримання засобів індивіду-

ального захисту з наведенням термінів їх носіння у відповідності з

Типовими нормами.

12.1.5. Найменування професій працівників та посад посадових

осіб, для яких передбачається безкоштовна видача спецодягу, спецвзут-

тя та інших засобів індивідуального захисту, відбираються за відпо-

відними тарифно-кваліфікаційними довідниками робіт та професій пра-

цівників, посад посадових осіб та за іншими нормативними актами.

 

 

126

 

12.1.6. Складання заявок повинно здійснюватись з урахуванням

планової чисельності працівників та посадових осіб за професіями та

посадами, для яких передбачена безкоштовна видача спецодягу, спецв-

зуття та інших засобів індивідуального захисту.

12.1.7. Порядок видачі, зберігання, використання і обліку са-

нітарного одягу, санітарного взуття і санітарного приладдя повинен

здійснюватись відповідно до вимог чинної інструкції.

12.2. Вимоги до засобів індивідуального захисту

12.2.1. Для приміщень категорій вибухопожежонебезпеки А і Б

(аміачні холодильні компресорні та камери тощо) необхідно зберігати у

спеціальних шафах поза приміщення необхідну кількість комплектів спе-

ціального інструменту, акумуляторних ліхтарів (за відсутності аварій-

ного освітлення) та засобів індивідуального захисту (протигази тощо).

12.2.2. Для захисту очей від механічної та хімічної дії відпо-