Страница 3: ВНД 33-3.3-01-98 Переработка городских сточных вод и использование их для орошения кормовых и технических культур (45287)

4.8.В ряді випадків виконання агромеліоративної та екологічної оцінки стічних вод на підставі розрахункових методів і встановлених критеріїв якості являється недостатнім для визначення придатності стічних вод для зрошення. В таких випадках проводяться польові досліди, де встановлюється придатність стічних вод для зрошення на основі визначення агромеліоративних та санітарно-екологічних показників експериментальним шляхом для конкретного об’єкту дослідження.

4.9.Одним із екологічних критеріїв оцінки якості стічних вод являється визначення санітарно-гігієнічних та мікробіологічних показників: ХПК (біхроматна окислюваністъ), БСК5, БСК20 (біологічне споживання кисню), титр ЛКП, колі-індекс, загальна мікробна осіменінність, титр ентерококів, сальмонел, патогенних серотипів кишкової палички, наявність або відсутність яєць геогельмінтів.

4.10.Вода є придатною для зрошення, якщо загальна мікробна осіменінність (при 37°С за 24 год.) не перевищує 100 бактерій в 1 см3, колі-індекс не повинен перевищувати 1000 од. в дм3 (1 дм3), колі-фаги не більш як 1000 од. в дм3 (1 дм3).

4.11.Біологічно очищені стічні води, які використовуються для зрошення, не повинні вміщувати патогенних бактерій, вірусів, життєздатних яєць геогельмітів.

4.12.При зрошенні стічними водами санітарно-екологічним показником забруднення грунту і гальмування процесів мінералізації являється високий вміст органічного вуглецю, органічного азоту при відсутності аміаку.

Підвищений вміст аміаку, нітритів і нітратів свідчить про процеси самоочищення грунту від азотовміщуючих органічних речовин, що надходять із стічними водами.

Доочистка біологічно очищених міських стічних вод грунтовими методами виключає можливість надходження патогенних бактерій і вірусів у грунтові води. Найліпший ефект доочистки стічних вод у санітарно-гігієнічному відношенні досягається в теплу пору року (збільшується активність мікроорганізмів). Якість стічних вод, що використовуються для зрошення за санітарно-гігієнічними показниками, повинна відповідати санітарно-екологічним вимогам, що регламентуються “Санитарными правилами и нормами охраны поверхностных вод от загрязнения” (СанПиН №1630-88), СНиП П.04.03-85 “Канализация, наружные сети и сооружения”.

Таблиця 6 (обов’язкова). Оцінка придатності стічних вод за вмістом важких металів та інших хімічних елементів

4.13.При оцінці якості стічної води слід також визначати токсикологічні показники: вміст фенолів, нафти і нафтопродуктів, детергентів. Кількість цих речовин в зрошувальній воді лімітується за показниками фітотоксичності і санітарної токсичності. Воду вважають придатною для зрошення, якщо вміст цих речовин не перевищує гранично допустимих концентрацій (табл. 5).

4.14.Оцінку якості зрошувальних вод за вмістом хімічних елементів та важких металів слід виконувати згідно розробок Мінохорони здоров’я України та Інституту грунтознавства і агрохімії УААН (табл. 6), де враховується пріоритетність показників та ступінь небезпеки елементів (Додаток 1).

Для цього визначається:

1. Коефіцієнт концентрації хімічних речовин (Кс) за формулою:

С — вміст елементу в зрошувальній воді, мг/дм3,

Сф — фоновий рівень вмісту елементу в природних джерелах, мг/дм3 (Додаток 2).

2. Сумарний показник (Zc) забруднення за формулою:

n — сума всіх елементів.

Оцінку якості зрошувальної води за рівнем Zc виконують згідно табл. 7.

Таблиця 7 (обов’язкова). Оцінка якості стічних вод для зрошення за сумарним показником забруднення

5. СПОСОБИ ПЕРЕРОБКИ СТІЧНИХ ВОД

5.1.Умови переробки стічних вод та їх сільськогосподарське використання повинні взаємодіяти з природно-кліматичними умовами відповідних зон України. Додаткова переробка стічних вод необхідна при застосуванні їх в умовах посушливої степової зони, де спостерігається підвищення мінералізації природних вод і високий вміст натрієвих солей та хлоридів.

5.2.При проектуванні зрошувальних систем та вирішенні питання відведення стічних вод на зрошення необхідно забезпечити їх переробку:

• Промислові підприємства, які скидають недостатньо очищені стоки в загальну каналізацію, обладнати ефективною локальною очисткою; виключити скид в загальну каналізаційну мережу, або довести до необхідних вимог високомінералізовані стічні води: підприємств чорної та кольорової металургії, машинобудівної промисловості, рибопереробних заводів, м’ясокомбінатів, хлібозаводів та інших.
• При проектуванні нових підприємств слід передбачати зворотні системи водопостачання і повторне використання розсолів.

5.3.В залежності від вихідного хімічного складу і умов використання, підготовка стічних вод для зрошення включає:

1. Відстоювання;

2. Усереднення;

3. Розбавлення;

4. Нейтралізацію;

5. Гіпсування;

6. Змішування з іншими видами стічних вод.

5.4.Ефективна передполивна переробка стічних вод забезпечується в накопичувачах, водосховищах, басейнах для акумуляції стічних вод, де в процесі тривалого зберігання їх якість покращується. Цьому сприяють природні процеси самоочищення вод, що проходять у водоймищах в процесі їх накопичення в позавегетаційний період.

5.5.Зниження концентрації мінеральних і органічних речовин досягається шляхом розбавлення стічних вод чистими (водами рік, озер, ставків) або стічними водами з меншою мінералізацією і більш низьким вмістом токсичних інгредієнтів та важких металів.

5.6.Нейтралізація води і зменшення співвідношення катіонів на користь кальцію для поліпшення поливної води здійснюється шляхом додавання гіпсу, фосфогіпсу, вапна та інших речовин, що містять кальцій.

5.7.При використанні стічних вод для зрошення солонцюватих грунтів необхідне насичення їх кальцієвими солями. При цьому слід враховувати потребу їх для відновлення родючості солонцюватих грунтів. Розрахунок норм гіпсу (фосфогіпсу) для меліорації поливної води рекомендується виконувати за відповідними формулами (Додаток 3).

5.8.При мінералізації поливної води 1,5–2,0 г/дм3 і слабкому осолонцюванні грунтів при гіпсуванні вод застосовується доза гіпсу 0,4–0,8 т на 1000 м3.

В умовах Криму рекомендується переробка стічних вод шляхом глибокої доочистки з використанням методу електрохімічного кондиціювання. Встановлено, що електрохімічне кондиціювання забезпечує зниження в біологічно очищених стічних водах концентрації синтетичних поверхнево-активних речовин (СПАР) на 30–50%, бактеріальних забруднень на 92–98%, а також зменшення хлоридів, натрію та інших токсичних сполук на 10–15%.

6. ПІДБІР КУЛЬТУР, СХЕМИ ПОБУДОВИ СІВОЗМІН

6.1.“Санітарними правилами розташування і експлуатації землеробських полів зрошення”, 1985, на зрошуваних стічними водами землях, сільськогосподарських угіддях дозволяється вирощувати технічні, зернові і кормові культури, дерево-кущові насадження; овочеві і плодово-ягідні культури зрошувати стічними водами забороняється.

6.2.При застосуванні стічних вод в умовах зрошуваного землеробства найвищий ефект досягається при вирощуванні чутливих на зрошення кормових культур: люцерни, кормових буряків, кукурудзи та ін. Тому, на зрошуваних землях слід впроваджувати інтенсивні кормові сівозміни, в яких провідне місце повинні займати багаторічні трави, вологолюбиві та солестійкі сільськогосподарські культури.

6.3.Оптимальне насичення посівами люцерни в кормових сівозмінах повинно складати 35–40%, спеціалізованих по виробництву кормів на промисловій основі — 40–60%. Крім багаторічних трав, на масивах, зрошуваних стічними водами, слід більш широко вирощувати силосні культури (кукурудзу, сорго), кормові коренеплоди, однорічні трави (суданку) і ін., а також кукурудзу на зерно, ячмінь і т.д. Для підвищення білкової цінності кормів рекомендується застосовувати чисті або змішані посіви бобових культур (горох, соя і ін.).

6.4.Для збільшення продуктивності сільськогосподарських угідь, використання більшої кількості стічних вод, збільшення тривалості періоду вегетаційного зрошення, слід застосовувати повторні посіви проміжних культур. Під проміжними культурами рекомендується займати до 30–35% сівозмінної площі. Вирощування проміжних культур ранньовесняного, поукісного, післяжнивного та осіннього строків посіву має можливість додатково отримати до 17–25 ц кормових одиниць з 1 га.

6.5.При використанні стічних вод слід застосовувати науковообгрунтовані системи сівозмін. В цих сівозмінах повинні застосовуватись загальноприйняті вимоги: посіви бобових культур необхідно чергувати з небобовими; повинна чергуватись зміна культур із глибоко- і мілкопроникаючими кореневими системами, просапних — із культурами суцільного посіву. Недопустимо розміщення в повторних посівах або рядом культур, які пошкоджуються одними і тими ж шкідниками і хворобами.

6.6.Необхідно дотримуватись слідуючих варіантів побудови схем кормових сівозмін для зрошувальних систем із застосуванням міських стічних вод:

Лісостепова зона:

1. Конюшина + злакові;

2. Конюшина + злакові;

3. Кукурудза на силос;

4. Озима пшениця;

5. Кормовий буряк;

6. Кукурудза на силос + пожнивні;

7. Кукурудза на зерно;

8. Ячмінь на монокорм + підсів трав.

Степова зона: І. 1. Люцерна; 2. Люцерна; 3. Кукурудза на силос і зелений корм; 4. Озима пшениця + пожнивні; 5. Кормовий буряк; 6. Кукурудза на силос + пожнивні; 7. Ячмінь на монокорм + люцерна;

ІІ. 1–2 поля — люцерна; 5. Озима пшениця + кукурудза на зелений корм; 4. Кукурудза на силос; 5. Озима пшениця + злаково-бобова сумішка; 6. Кукурудза на силос + соя; 7. Озимі на зелений корм + кукурудза на силос + кормові коренеплоди; 8. Озима пшениця; 9. Однорічні трави + люцерна.

ІІІ. 1–,2–,3 поля — люцерна; 4 Озимі злаково-бобові сумішки + післяукісна кукурудза на силос; 5 — кукурудза на силос; 6 — ранньовесняні злаково-бобові сумішки з підсівом люцерни.

6.7.Як із сільськогосподарської, так і з санітарної точки зору, доцільно зелену масу трав використовувати для виробництва вітамінних трав’янистих кормів штучного сушіння — борошна, гранул, брикетів.

7. ОСОБЛИВОСТІ РЕЖИМУ ЗРОШЕННЯ

7.1.Один із найважливіших резервів економії води та збереження родючості грунтів досягається шляхом удосконалення режимів зрошення сільськогосподарських культур, нормування зрошувальних вод і застосування спеціальних агротехнічних прийомів (післяполивні рихлення, боротьба з бур’янами та ін.).

7.2.При оптимальному режимі зрошення ступінь участі окремих поливів у формуванні врожаю нерівнозначний, тому слід регулювати їх кількість (в сторону зменшення) при мінімальних втратах продукції. Особливо це потрібно враховувати при використанні для зрошення стічних вод. З метою найбільш ефективного використання кожного кубічного метра зрошувальної води і максимального отримання продукції з гектару сівозмінної площі, необхідно ув’язувати режим зрошення окремих культур у сівозміні.

7.3.Режим зрошення сільськогосподарських культур стічними водами в основному не відрізняється від поливу річковими водами для даної зони. Проте, при використанні стічних вод, слід враховувати особливості природно-кліматичних умов, де рекомендується їх застосування.

7.4.Зрошувальні норми розраховуються за формулою:

Мо = åВ – О (В – в) – Г ;

де Мо — зрошувальна норма, м3/га;

åВ — сумарне водоспоживання за період вегетації, м3/га;

О — сума корисних опадів за цей же період, м3/га;

В — запас грунтової вологи в кореневмісному шарі на час поливів, м3/га;

в — те ж, в період збирання врожаю;

Г — кількість вологи, що використовують рослини із грунтових вод.

7.5.З метою запобігання змикання поливних вод з грунтовими і підземними водами необхідно застосовувати оптимальні режими зрошення основних с.-г. культур з поливними нормами, не перевищуючими 250–300 м3/га.