Страница 4: ПРАВИЛА ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СИСТЕМ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА КАНАЛІЗАЦІЇ СІЛЬСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ УКРАЇНИ ВНД 33-3.4-01-2000 (45242)

1.10.4. Періодичні огляди повинні приводитись за графіком, затвердженим керівником підприємства, який також приймає рішення про проведення позачергових оглядів. Періодичні огляди проводяться керівником цеху, дільниці разом з обслуговуючим персоналом, а при необхідності, ремонтним персоналом.

1.10.5. На основі даних оглядів та профілактичного обслуговування повинні виконуватись відповідні записи у журнали оглядів та ремонтів, на основі яких складається дефектна відомість з зазначенням несправностей та заходів щодо їх усунення.

1.10.6. Дефектну відомість та журнал оглядів та ремонтів обладнання та споруд необхідно складати за формами, що наведені в табл. 2.1. та табл. 2.2. «Положення про проведення планово-попереджувального ремонту на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства» (1990 р.) та «Положення про проведення планово-попереджувального ремонту промислових будівель та споруд».

1.10.7. Під час періодичних оглядів виявлені дефекти повинні усуватись терміново або при черговому поточному або капітальному ремонті в залежності від характеру дефекту.

Споруди та обладнання сільськогосподарського водопостачання рекомендується обстежувати в наступні строки:

• централізовані диспетчерські пункти - один раз на місяць;
• траса водопровідної мережі - один раз на місяць шляхом обходу траси;
• пристрої захисту трубопроводів від корозії блукаючим струмом - один раз на місяць;
• водонапірні башти та резервуари - один раз на три місяці;
• водозабірні споруди з відкритих джерел водопостачання - щоквартально;
• свердловини та їх водопідіймальне обладнання – один раз на місяць;
• шахтні колодязі та камери - один раз на три місяці;
• пожежні гідранти та протипожежне обладнання, каптажні споруди джерел – один раз на півроку (уточнюється з органами пожежної охорони);
• обладнання насосних станцій - щомісячно;
• очисні споруди водопостачання та каналізації - в залежності від типу і встановленого обладнання.

Крім чергових обстежень можуть проводитись позачергові обстеження після стихійного лиха або при потребі за рішенням служби експлуатації.

1.10.8. Затрати на огляди, поточний та капітальний ремонти покриваються за рахунок власних коштів підприємства та інших залучених коштів (бюджетні кошти, кредитні ресурси, тощо) відповідно до чинного законодавства.

Поточний ремонт повинен виконуватись силами ремонтних підрозділів або експлуатаційного персоналу. Капітальний ремонт повинен проводитись за річними графіками силами ремонтно-будівельних організацій (підрядний метод) або ремонтних бригад (господарський спосіб).

1. За рахунок коштів капітального ремонту можуть виконуватись наступні роботи:

• пусконалагоджувальні роботи з встановленням приладів обліку витрат та вимірювання необхідних параметрів води, газу, осадку;
• роботи по автоматизації та переходу на дистанційне управління виробничими процесами;
• налагоджувальні роботи, що проводяться з метою інтенсифікації та оптимізації технологічного режиму;
• роботи по реконструкції, розширенню, упорядкуванню та технічному переобладнанню, обновленню обладнання, що замінює капітальний ремонт та підвищує експлуатаційну ефективність;
• роботи по перебурюванню малодебітних свердловин;
• роботи по відновленню зношених ділянок труб;
• роботи по очистці внутрішніх поверхонь трубопроводів від обростання та захисту їх від корозії.

1.10.10. Загальне керівництво проведенням ППР повинно здійснюватись керівником виробничого підприємства. Безпосередню відповідальність за виконання робіт ППР на об’єктах повинні нести керівники служб та підрозділів, або особи, призначені керівником підприємства.

1.10.11. Об’єкти після капітального ремонту повинні прийматись комісією, що призначається керівником (власником) експлуатаційної організації у відповідності до діючого порядку та з обов’язковим включенням до її складу представників експлуатаційної організації, підрядника (при підрядному способі виконання робіт) та проектної організації (при наявності проекту).

Комісією повинен складатись акт приймання закінченого ремонту з наведенням обсягу виконаних робіт, якості ремонту, результатів випробувань обладнання та споруд, а також строків виконання робіт. До акту необхідно прикладати акти приймання прихованих робіт, документи про випробування та необхідну виконавчу документацію.

2. ДИСПЕТЧЕРСЬКА СЛУЖБА

2.1. Призначення та задачі диспетчерської служби

2.1.1.Для забезпечення надійності, безперебійної роботи, оперативного управління експлуатацією систем водопостачання та каналізації і підтримання заданих режимів їх роботи в експлуатаційному підприємстві створюється диспетчерська служба.

2.1.2.До задач диспетчерської служби входять:

• управління та керівництво системами в цілому та окремими спорудами та підрозділами окремо;
• забезпечення нормальних режимів роботи систем;
• контроль за веденням аварійних робіт на мережах та спорудах;
• прийом заявок на усунення пошкоджень та аварій, розподіл аварійних бригад, автотранспорту та аварійних механізмів;
• здійснення заходів по забезпеченню максимальної водовіддачі системи в районі великої пожежі.

2.1.3.Структура диспетчерської служби повинна встановлюватись в залежності від схеми та потужності систем водопостачання та каналізації, довжини мережі, з врахуванням складності технологічних процесів.

2.1.4.Двоступінчата диспетчерська служба Управління магістральних водопроводів складається з центрального диспетчерського пункту (ЦДП) та місцевих диспетчерських пунктів ремонтно-експлуатаційних дільниць (МДП).

Центральний диспетчерський пункт необхідно розташовувати на майданчику головних споруд магістрального водопроводу.

2.1.5.Місцевий диспетчерський пункт являє собою перший рівень управління агрегатами, спорудами, ремонтними бригадами. Його необхідно розташовувати на майданчику експлуатаційної дільниці. На МДП покладаються функції безпосереднього управління та контролю роботи прикріплених до нього насосних станцій та водоводів.

2.1.6.При організації диспетчерської служби по одноступінчатій схемі необхідно створити тільки ЦДП, при цьому оперативне управління та контроль роботи системи водопостачання та каналізації повинні покладатись на диспетчера ЦДП.

2.1.7.В адміністративно-технічному відношенні диспетчерська служба повинна бути підлеглою начальнику (головному інженеру), а в оперативному - вищій диспетчерській службі.

2.1.8.На диспетчерському пункті необхідно організувати цілодобове чергування по графіку, затвердженому головним інженером підприємства.

2.1.9.Черговий диспетчер повинен здійснювати загальне технічне та оперативне керівництво, згідно даних Правил, місцевих інструкцій, вказівок та розпоряджень керівника підприємства.

2.1.10.До обов’язків диспетчера повинні входити:

• контроль та підтримання заданих режимів роботи споруд та обладнання;
• коригування заданих режимів, пов’язане із забезпеченням надійності та економічності роботи споруд;
• оперативне керівництво персоналом змін дільниць та підрозділів по пуску та зупинці обладнання, споруд та т.ін.;
• опитування даних про стан обладнання та режимних параметрах споруд;
• ведення оперативного журналу з реєстрацією виявлених порушень в роботі мережі, споруд та обладнання, а також службові переговори з черговим персоналом;
• реєстрація в оперативному журналі аварійних випадків з зазначенням часу виникнення та характеру аварії, а також оперативних заходів, прийнятих для локалізації та ліквідації аварій;
• ведення технічної звітності на зміні;
• систематичний аналіз виконання заданих режимів для виявлення найбільш економічних та надійних умов експлуатації;
• участь в розробці та проведенні заходів по покращенню та удосконаленню методів контролю за роботою споруд;
• аналіз аварій та участь в розробці заходів по підвищенню надійності роботи як всієї системи, так і окремих її елементів;
• оперативний зв’язок з пожежною службою;
• виклик керівних працівників виробничого підприємства під час аварії або при важкому нещасному випадку;
• інформування місцевих органів Державного санітарного нагляду та, в разі потреби, органів Держнаглядохоронпраці України про аварії на спорудах та мережі;

Примітка. Про аварії на спорудах та мережі систем каналізації необхідно інформувати місцеві органи Мінекобезпеки України, а на водопровідній мережі - органи пожежної охорони.

2.1.11.Диспетчер повинен нести відповідальність за всі свої розпорядження та їх наслідки згідно діючого законодавства.

2.2. Обладнання диспетчерських пунктів

2.2.1.Для керівництва системами водопостачання та каналізації диспетчерські пункти повинні бути обладнані засобами оперативного диспетчерського управління та зв’язку.

2.2.2.На диспетчерському пункті необхідно мати такі оперативні матеріали:

• оперативні схеми головних комунікацій, споруд та засобів регулювання, управління якими здійснює диспетчер;
• планшети в масштабі 1:2000, кожен з яких охоплює територію площею 1000х1000 м, з усіма існуючими підземними та наземними комунікаціями та спорудами. На планшетах наводяться номери колодязів (камер), встановлене в них обладнання та контрольно-вимірювальна апаратура;
• схеми комунікацій та характеристики обладнання;
• графіки заданих режимів роботи споруд та обладнання;
• плани поточного та капітального ремонтів споруд;
• повний комплект діючих експлуатаційних інструкцій, правила охорони праці та інструкцію взаємодії служби мережі водопостачання з органами пожежної охорони;
• алфавітний список службових та домашніх телефонів керівного персоналу виробничого підприємства та їх адреси;
• список та телефони керівників, що відповідають за енерго та газопостачання, пожежної охорони, місцевих органів Державного санітарного нагляду, органів Держнаглядохоронпраці України, органів по регулюванню, використанню та охороні вод і т.ін.

2.2.3.Для наочності та зручності в роботі диспетчерів на оперативних схемах необхідно відображати стан споруд та обладнання (в роботі, в ремонті, в резерві, аварія) умовними позначками, сигналами або символами.

2.2.4.Диспетчерські пункти повинні бути обладнані такими засобами зв’язку та управління (або частиною з них):

• телемеханічними засобами управління агрегатами, механізмами та запірно-регулюючими пристроями;
• телефонним або радіотелефонним зв’язком по вибору (селекторний зв’язок);
• пристроями для телевимірювання показників роботи споруд, мережі та обладнання; дистанційною сигналізацією та засобами контролю за роботою споруд та обладнання.

2.3. Організація роботи диспетчерських пунктів

2.3.1.Диспетчер має право оперативно змінювати графік роботи обладнання та споруд при зміні умов роботи системи або окремих об’єктів.

2.3.2.Ні один елемент обладнання та споруд не може бути виведений з роботи або резерву без дозволу диспетчера (крім випадків явної загрози безпеці людей або збереженню обладнання).

2.3.3.Виведення обладнання з роботи та резерву, незалежно від затвердженого плану, повинен оформлятись заявкою, що затверджується головним інженером підприємства та передається диспетчеру до 12 г. дня за два дні до початку виконання робіт.

В заявці повинні бути вказані : вид обладнання, мета його виведення з роботи або резерву та строк (дата та години початку і закінчення робіт), детальний графік робіт, назви переключень та дільниць, що виключаються, забезпечення заходів охорони праці при виконанні робіт.

Заявку повинні підписати відповідальні виконавці роботи та затвердити головний інженер підприємства.

2.3.4. Про дозвіл на виключення або включення обладнання диспетчер повинен доповісти виконавцям до 15 г. дня напередодні дня виконання робіт.

Примітка: У виключних випадках оперативні заявки на позаплановий ремонт обладнання можуть подаватись диспетчеру у будь-який час. Диспетчер має право дозволити ремонт особисто під свою відповідальність, але лише на строк свого чергування, при більшому строкові ремонту заявка повинна бути затверджена головним інженером підприємства (управління).

2.3.5.Заявки на включення, переключення та підключення обладнання диспетчер зобов’язаний заносити в журнал заявок.

2.3.6.Вивід обладнання з роботи та резерву може виконуватись тільки після розпорядження чергового диспетчера.

2.3.7.Про всі відключення та переключення обладнання, пов’язаних з припиненням водопостачання, абоненти повинні сповістити завчасно, при цьому обов’язково вказується строк, на який виконується відключення або переключення.

2.3.8.При аварії на спорудах, комунікаціях та обладнанні, виробничий персонал, що їх експлуатує, зобов’язаний підпорядковуватись черговому диспетчеру та чітко виконувати його розпорядження по локалізації та ліквідації аварій.

2.3.9.Розпорядження чергового диспетчера повинні виконуватись терміново та беззастережно. Відповідальність за необгрунтовану затримку виконання розпоряджень диспетчера повинні нести особи, що не виконали розпорядження, а також керівники, що санкціонували невиконання розпорядження.

2.3.10.Локалізацією та ліквідацією великих аварій повинен керувати головний інженер підприємства (управління), про що повинен бути зроблений відповідний запис в оперативному журналі диспетчерського пункту.

3. ЗОНИ САНІТАРНОЇ ОХОРОНИ

3.1. Зони санітарної охорони (ЗСО) створюються з метою охорони від забруднення джерел водопостачання, водопровідних споруд, навколишньої території на всіх господарсько-питних водопроводах, незалежно від їх відомчої належності (як з підземних, так і з поверхневих джерел).

3.2. ЗСО повинні встановлюватись за проектом, розробленому у відповідності із СНіП 04.02-84, "Положенням про порядок проектування та експлуатації ЗСО джерел водопостачання та водопроводів господарсько-питного призначення" (1982 р.), Посібником до СНіП 2.04.02-84 з проектування споруд для забору підземних вод (1989 р.) та погодженому з органами Державної санітарної охорони. ЗСО повинна включати три пояси: перший пояс (пояс суворого режиму), охоплює територію розташування водозаборів, майданчиків всіх водопровідних споруд; другий та третій пояси (пояси обмежень) охоплюють територію, на якій здійснюються заходи по охороні джерел водопостачання від забруднення. Санітарна охорона водоводів повинна забезпечуватись санітарно-захисною смугою.