Насос можна зупинити тоді, коли він буде качати чисту воду. Перед зупинкою закрити засувку.

6.7.35. Контроль роботи агрегату необхідно проводити шляхом перевірки і записування показань приладів, замірів опору ізоляції електродвигуна з струмопідвідним кабелем, замірів продуктивності та напору агрегату, а також статичного і динамічного рівнів води в свердловині.

6.7.36. В перший тиждень роботи насосної установки заміри продуктивності щоденно, в надалі, при справній роботі, раз в тиждень.

Допоміжне обладнання

А. Загальні положення

6.7.37. До допоміжних систем насосних станцій відносяться :

  • вакуум-системи;
  • системи технічного водопостачання;
  • дренажна система;
  • система масляного господарства.

6.7.38. Підготовку допоміжного обладнання необхідно проводити одночасно з роботами, що проводяться на основному обладнанні.

6.7.39. Трубопроводи і трубопровідна арматура допоміжних систем повинні бути пофарбовані в різні кольори, в залежності від призначення, у відповідності до проекту та ГОСТів, мати надписи з назвою і номером, відповідно до схем трубопроводів, а також покажчик напрямку струму робочого середовища (води, мастила), обертання маховиків і, якщо це необхідно і можливо, рівня відкриття запірного органа.

6.7.40. Керування допоміжним обладнанням необхідно здійснювати у відповідності до правил технічної експлуатації, проекту, технічних паспортів і інструкцій заводів-виробників обладнання.

Б. Вакуум - системи

6.7.41. Вакуум-системи служать для заповнення водою і відкачки повітря з всмоктуючого трубопроводу і насоса, працюючого з додатною висотою всмоктування.

6.7.42. Час роботи вакуум-системи для відкачування повітря і заповнення системи водою не повинно перевищувати 15 хв. Оптимальна тривалість роботи - 7...8 хв. У випадку тривалішої роботи вакуум-системи перевірити герметичність запірної арматури і щільність сальникових з'єднань.

6.7.43. Перед пуском вакуум-насоса вакуум-бачок заповнити водою з стороннього джерела. При спільній роботі двох вакуум-насосів запуск їх необхідно здійснювати послідовно.

Пуск в роботу вакуум-насоса необхідно проводити в такому порядку :

  • закрити засувку (вентиль) на всмоктуючому трубопроводі;
  • відкрити вентиль на трубопроводі, що подає воду на сальники;
  • включити електродвигун і відкрити засувку (вентиль) на всмоктуючому трубопроводі;
  • засувкою (вентилем) встановить необхідний режим роботи насоса.

6.7.44. Для зупинки вакуум-насоса необхідно закрити засувки (вентилі) на всмоктуючому, нагнітаючому і підвідному трубопроводах, потім відключити електродвигун.

При зупинці вакуум-насоса на тривалий час злити з нього воду, залити мастило, прокрутити декілька разів вал насоса для змащування всіх внутрішніх частин, що обертаються.

В. Система технічного водопостачання

6.7.45. Насосні установки систем технічного водопостачання (ТВП) призначені для подачі води на охолодження підшипників насосів з водяним змащуванням, для повітроохолоджувачів і охолодження масляних ванн електродвигунів, ущільнення сальників, забезпечення водою вакуум-насосів і компресорних установок.

6.7.46. Вода для технічного водопостачання повинна бути технічно чистою, без зависі, механічних домішок, температурою не вище 25 оС і не нижче 1 оС.

6.7.47. Управління та контроль роботи системи технічного водопостачання повинні бути автоматизовані. Автоматичному контролю підлягає наявність протікання води після проходження через мастилоохолоджувачі і повітроохолоджувачі двигунів насосних агрегатів, а також через підшипники насосів водяного змащування з системи ТВП. Контролюється тиск на напірному і зливнім колекторах, до і після насосів технічного водопостачання.

Витрата води і її кількість повинні контролюватись водомірними пристроями. Тиск і кількість води, що подається для змащування підшипників і охолодження масляних ванн електродвигунів встановлюють заводи-виробники насосів і електродвигунів.

6.7.48. Системи ТВП, виконані по централізованій або груповій схемі, обладнуються не менше ніж двома центробіжними насосами (один резервний) з автоматичним переключенням при аварії. При блочній схемі ТВП дозволяється встановлення одного насоса на агрегат при умові складського резерву. При груповій і блочній схемах ТВП передбачається підвід води до агрегатів від сусідніх систем.

6.7.49. Підготовка до роботи, пуск, зупинка, ознаки можливих несправностей для насосів, що використовуються в системах ТВП такі ж, як і для насосів типу "Д".

6.7.50. Необхідно систематично перевіряти автоматичні пристрої, що відключають основні насосні агрегати при припиненні подачі води для змащування і охолодження підшипників.

6.7.51. Бачки, відстійники і фільтри систем ТВП по мірі забруднення необхідно ретельно промивать. Періодичність промивки залежить від кількості осадку, що випав на сітках фільтрів і встановлюється в процесі експлуатації дослідним шляхом. Допустимі швидкості протікання води через сітки фільтра - 0.05...0.10 м/с (з врахуванням 25 % забруднення живого перерізу). Допустимі перепади тиску на фільтрах 0.2...0.3 атм.

6.7.52. В літній період роботи при температурі охолоджуючої води вище 20 оС допускається збільшення витрати води для охолодження масляних ванн на 10..20%.

6.7.53. Основні заходи по захисту систем ТВП от корозії і дрейсени :

  • підтримання в водоводах підвищеної швидкості (до 2.5 м/с);
  • забезпечення можливості зворотної промивки;
  • покриття внутрішніх поверхонь труб спеціальними фарбами;
  • механічна чистка труб.

Г. Система дренажу і відкачування

6.7.54. Дренажні системи призначені для відкачування води з приміщень насосної станції, спорожнення всмоктуючих труб і камер, втрат водовідвідних галерей, насосів і трубопроводів при їх спорожненні.

6.7.55. Дренажні насоси повинні бути забезпечені електроенергією цілодобово.

6.7.56. Трубопроводи дренажної системи і водоприйомні потерни необхідно періодично очищати від бруду, сміття і наносів.

Д. Система масляного господарства

6.7.57. Система масляного господарства насосних станцій повинна забезпечувати безперебійне постачання основних споживачів мастилом, що по кількості і якості відповідає встановленим нормам, надійну роботу масляних систем, збір відпрацьованого мастила і його регенерацію.

6.7.58. Основними споживачами системи маслопостачання на насосній станції є: великі насоси (типу "В", "ОВ", "ОПВ", "ДПВ" та ін.), електродвигуни, системи регулювання, гідроприводи, маслонаповнені апарати трансформаторних підстанцій і розподільчих пристроїв.

6.7.59. Система мастильного господарства включає в себе комплекс маслонасосів, масляних резервуарів для свіжого, чистого і відпрацьованого мастил, маслонапірних установок, маслопроводів і арматури, контрольно-вимірювальних приладів, маслоочисних пристроїв і установки для сушки.

6.7.60. Марку і сорт мастила, тиск, з яким його потрібно подавати, необхідно витримувати відповідно ТУ, що встановлені заводом-виробником обладнання. Норми витрачання, періодичність хімічного контролю і заміни змащувальних матеріалів встановлюється заводською інструкцією.

6.7.61. Свіжі машинні і трансформаторні мастила, що надходять на насосну станцію повинні мати паспорти. Отримання мастила до зливу з цистерн повинні бути перевірені на в'язкість, кислотне число, реакцію водної витяжки, температуру спалахування, прозорість і механічні домішки.

Мастило, злите з цистерн, повинне пройти очищення і сушку (зневоднювання). Мастило, що знаходиться в резерві, повинне піддаватись скороченому аналізу перед заливкою в обладнання, а трансформаторне мастило - і перевірці на електричну міцність. Один раз на три місяці мастило в системі піддається контролю на вміст механічних домішок і води.

6.7.62. На насосній станції повинен зберігатись постійний запас мастил в кількості:

  • машинного - кожної марки що використовується, не менше масляної ємності системи найбільшого агрегату і запас для доливання в розмірі не менше 45-денної потреби;
  • трансформаторного - не менше ємності одного найбільшого масляного вимикача і запас на доливання не менше 1 % всього мастила, залитого в електрообладнання. На насосних станціях, що мають тільки повітряні вимикачі або малооб'ємні масляні вимикачі - не менше 10 % мастила, залитого в найбільший трансформатор;
  • мастильних матеріалів для допоміжного обладнання - не менше 45-денної потреби.

6.7.63. Строк служби мастила в системах змащування не допускається більше 500...800 годин роботи, в системах регулювання - 12...15 тисяч годин роботи.

6.7.64. В період понижених температур мастило необхідно підігрівати. Пуск агрегату при температурі мастила в ванні п'яти, направляючих підшипниках і МНУ нижче 10 С забороняється.

6.7.65. Стаціонарні маслопроводи в неробочому стані повинні бути заповнені мастилом під надлишковим тиском. Протікання в масляних системах насосних агрегатів не допускаються. Кріплення маслопроводів повинно бути надійним, вібрація трубопроводів не допускається.

Е. Системи автоматики і телемеханіки

6.7.66. Для нормальної роботи насосних станцій необхідно передбачити автоматичний контроль наступних основних технологічних параметрів :

  • рівнів води в водоймах, свердловинах, резервуарах і водонапірних баштах;
  • перепаду рівнів води на сітках і решітках водозабірних споруд;
  • тиску в напірних трубопроводах;
  • тиску кожного насоса;
  • вакууму у всмоктуючих лініях насосів і в вакуум-установках;
  • витрата води в кожному водоводі і кожного насоса;
  • заливки насосів (при необхідності - примусова заливка);
  • недоторканий протипожежний запас в резервуарах для попередження його використання на інші потреби;
  • рівня дренажних вод в приямках насосних станцій.

6.7.67. На автоматизованих насосних станціях з потужними агрегатами, складними комунікаціями і великою кількістю засувок, а також при наявності технологічного обладнання, не придатного до автоматизації, допускається наявність чергового персоналу. При цьому все управління повинно виконуватись централізовано з щита управління, що облаштовується в насосної станції.

6.7.68. Об'єм автоматизації насосних станцій складається з таких операцій :

  • включення додаткових насосних агрегатів при збільшенні водоспоживання;
  • виключення ряду насосних агрегатів при зниженні водоспоживання;
  • відключенні пошкодженого робочого насосного агрегату і включенні резервного;
  • попередження включення підвищуючих насосних агрегатів при припиненні подачі води по постачаючих водоводах або несправності резервуарів при насосних станціях.

6.7.69. На автоматизованих насосних станціях без чергового персоналу управління оперативними засувками на комунікаціях здійснюється з диспетчерського пункту.

6.7.70. Об'єм телекерування і телесигналізації насосних станцій:

Телеуправління :

  • ручне управління насосними агрегатами з дистанційним управлінням для передачі дозволу на включення або виключення насосної станції;
  • автоматичне управління насосними агрегатами з автоматичною передачею необхідної сигналізації.

Телесигналізація :

  • нормальне положення кожного насосного агрегату (нормально включений/ нормально виключений) і аварійне відключення кожного насосного агрегату;
  • розрив напірного трубопроводу в приміщенні насосної станції;
  • недопустиме зниження рівнів води в резервуарах;
  • втрата напруги на насосній станції;
  • аварійний розрив живлячих водоводів;
  • аварійне відключення опалювальної системи на станції.

7. ВОДОВОДИ, ВОДОПРОВІДНІ МЕРЕЖІ І СПОРУД НА НИХ

7.1. Випробування і приймання в експлуатацію

7.1.1. Приймання в експлуатацію і випробування водоводів і мереж повинно проводитись згідно ДБН А.3.1-3-94 "Приймання в експлуатацію закінчених будівництвом підприємств, будівель і споруд. Основні положення".

7.1.2. Закінчені будівництвом мережі і споруди на них перед прийманням в експлуатацію повинні детально обстежуватись разом з представниками експлуатаційної організації.

7.1.3. Склад державних і робочих приймальних комісій, їх права, обов'язки і порядок роботи викладені в СНіП 3.01.0488.

Проміжне приймання окремих видів робіт і вузлів водоводів та мереж повинне проводитись в процесі будівництва представниками замовника, а також експлуатаційної і будівельно-монтажної організацій з складанням актів на скриті роботи.

7.1.4. В процесі будівництва водоводів і мереж проміжному прийманню підлягають : траса, розбита в натурі; фундаменти під труби з перевіркою глибини закладання і похилу; вкладання труб (вибіркова перевірка); зварювання труб (вибіркова перевірка сертифікатів на електроди, паспортів зварювальників), а також результатів випробувань зварних стиків трубопроводів, камер, колодязів, антикорозійне покриття труб (перевірка якості ізоляції, щільності і повноти прилягання); упори, виступи, лази.

Обстеження підводної частини дюкерів повинне проводитись водолазами з проходом всієї труби і її оглядом. При цьому особливо перевіряється відсутність підмивів під трубами.

Переходи, прокладені через мости, повинні перевірятись на відповідність проекту, причому особливо потрібно перевіряти утеплення труб.

7.1.5. Всі напірні трубопроводи повинні двічі піддаватись випробуванням гідравлічним і пневматичним способами :

  • попереднє випробування (на міцність) кожної окремої дільниці до засипання траншей і встановлення арматури;
  • остаточне випробування (на міцність) після засипання траншей і закінчення всіх робіт на цій ділянці трубопроводу, але до встановлення гідрантів, запобіжних клапанів і вантузів, замість яких на час випробувань встановлюються заглушки.

Проводити попередні випробування трубопроводу дозволяється тільки після його закріплення шляхом підбивки пазух землею, присипки труб (азбестоцементних і поліетиленових), облаштування упорів та інших заходів, передбачених правилами технічної безпеки.