ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.36
, (30)
23.3 Метод випалювання в'яжучого
23.3.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання
Піч муфельна.
Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності.
Лотки керамічні або металеві вогнетривкі.
Щипці.
23.3.2 Порядок підготовки до проведення випробування
Два лотки зважують, кладуть у них суміш у кількості по 300-, після чого лотки із сумішшю знову зважують.
23.3.3 Порядок проведення випробування
Лотки з сумішшю ставлять у муфельну піч, температуру в печі доводять до (500±10)°С і витримують при цій температурі 1,5 год. Після прожарювання лотки виймають щипцями з печі і охолоджують на товстій металевій плиті до кімнатної температури. Після охолодження лотки зважують і знову прожарюють при (500±10)°С протягом одного-двох 30-хвилинних періодів до постійної маси.
23.3.4 Обробка результатів випробування
Зерновий склад мінеральної частини суміші після випалювання із неї бітуму визначають у відповідності з 23.2.
Масову частку в'яжучого qб, %, обчислюють з точністю до другого десяткового знака за формулами:
- при дозуванні в'яжучого, що включене в 100 % складу асфальтобетонної суміші
- при дозуванні в'яжучого понад 100 % мінеральної частини суміші
, (31)
де G - маса лотка, г;
G1 - маса лотка з наважкою суміші до випалювання, г;
G2 - маса лотка з наважкою суміші після випалювання, г;
Масову частку в'яжучого визначають за результатами двох паралельних випробувань. Розходження між результатами паралельних визначень не повинно бути більше 0,2 % (за абсолютною величиною).
23.3 Метод выжигания вяжущего
23.3.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование
Печь муфельная.
Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности.
Лотки керамические или металлические огнеупорные.
Щипцы.
23.3.2 Порядок подготовки к проведению испытания
Два лотка взвешивают, помещают в них смесь в количестве по 300-, после чего лотки со смесью вновь взвешивают.
23.3.3 Порядок проведения испытания
Лотки со смесью помещают в муфельную печь, температуру в печи доводят до (500±10)°С и выдерживают при этой температуре 1,5 ч. После прокаливания лотки вынимают щипцами из печи и охлаждают на толстой металлической плите до комнатной температуры. После охлаждения лотки взвешивают и вновь прокаливают при (500±10)°С в течение одного-двух 30-минутных периодов до постоянной массы.
23.3.4 Обработка результатов испытания
Зерновой состав минеральной части смеси после выжигания из нее битума определяют в соответствии с 23.2.
Массовую долю вяжущего qб, %, вычисляют с точностью до второго десятичного знака по формулам:
- при дозировке вяжущего, включенного в 100 % состава асфальтобетонной смеси
- при дозировке вяжущего сверх 100 % минеральной части смеси
где G - масса лотка, г;
G1 - масса лотка с навеской смеси до выжигания, г;
G2 - масса лотка с навеской смеси после выжигания, г.
Массовую долю вяжущего определяют по результатам двух параллельных испытаний. Расхождение между результатами параллельных определений не должно быть более 0,2 % (по абсолютной величине).
ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.37
23.4 Метод відмивання в'яжучого розчинником
Цей метод використовують при контролі якості приготування тільки асфальтобетонних сумішей. Метод не допускається використовувати при визначенні вмісту розріджених бітумів.
23.4.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання
Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності.
Стакан металевий заввишки , діаметром з кришкою, що герметично закривається.
Набір сит з отворами потрібного розміру за ГОСТ 6613.
Шафа сушильна.
Чашки фарфорові за ГОСТ 9147 діаметром 15-.
Циліндр скляний мірний (градуйований) за ГОСТ 1770 місткістю 0,5 - .
Ложка металева.
Піпетка скляна за ГОСТ 1770 місткістю 50 см3.
Щітка.
Баня піщана.
Кристалізатор за ГОСТ 23932 діаметром 30 - .
Розчинник (гас, бензин і т. ін.).
23.4.2 Порядок підготовки до випробування
Пробу суміші, вирубку (керн) з покриття кладуть в сушильну шафу і нагрівають до температури 70-80°С, грудки ретельно роздрібнюють ложкою і шпателем. З підготовленої суміші в залежності від максимального розміру зерен беруть наважку не менше, г:
500 - для піщаної суміші;
1000 - для дрібно- і крупнозернистої суміші.
23.4.3 Порядок проведення випробування
Наважку суміші переносять у металевий стакан і заливають розчинником. Рівень розчинника над сумішшю повинен бути не менше . Стакан герметично закривають кришкою і інтенсивно струшують протягом 10-15 хв. Розчин в'яжучого із завислими частками мінерального матеріалу, який одержали, залишають у спокійному стані на 10 хв., а потім зливають крізь сита в піддон.
23.4 Метод отмывки вяжущего растворителем
Настоящий метод применяют при контроле качества приготовления только асфальтобетонных смесей. Метод не допускается применять при определении содержания разжиженных битумов.
23.4.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование
Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности.
Стакан металлический высотой , диаметром с герметически закрывающейся крышкой.
Набор сит с отверстиями требуемого размера по ГОСТ 6613.
Шкаф сушильный.
Чашки фарфоровые по ГОСТ 9147 диаметром 15-.
Цилиндр стеклянный мерный (градуированный) по ГОСТ 1770 вместимостью 0,5 - .
Ложка металлическая.
Пипетка стеклянная по ГОСТ 1770 вместимостью 50 см3.
Кисть.
Баня песчаная.
Кристаллизатор по ГОСТ 23932 диаметром 30 - .
Растворитель (керосин, бензин и т.п.).
23.4.2 Порядок подготовки к испытанию
Пробу смеси, вырубку (керн) из покрытия помещают в сушильный шкаф и нагревают до температуры 70-80°С, комки тщательно размельчают ложкой и шпателем. Из подготовленной смеси в зависимости от максимального размера зерен берут навеску не менее, г:
500 - для песчаной смеси;
1000 - для мелко- и крупнозернистой смеси.
23.4.3 Порядок проведения испытания
Навеску смеси переносят в металлический стакан и заливают растворителем. Уровень растворителя над смесью должен быть не менее . Стакан герметически закрывают крышкой и интенсивно встряхивают в течение 10-15 мин. Полученный раствор вяжущего с взвешенными частицами минерального материала оставляют в спокойном состоянии на 10 мин, а затем сливают через сита в поддон.
ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.38
Частину суміші, яка залишилась у стакані, заливають вдруге свіжою порцією розчинника, повторно струшують і через 10 хв знову зливають розчин крізь сита. Матеріал, який залишився у стакані, заливають третьою порцією розчинника, ретельно розмішують ложкою і знову зливають розчин крізь сита. Промивку повторюють ще 2-3 рази і потім весь вміст стакана переносять на сита. Мінеральний матеріал на ситах промивають розчинником до зникнення забарвлення.
Для визначення вмісту в'яжучого розчин його разом із завислими в ньому частками мінерального матеріалу ретельно перемішують, переливають у кристалізатор і залишають у спокійному стані на 1 год. Потім з кристалізатора з глибини 3- від поверхні піпеткою відбирають 50 см3 розчину і переносять його в фарфорову чашку. Залишки розчину в піпетці змивають у чашку чистим розчинником. Розчинник видаляють з чашки випарюванням на піщаній бані при температурі 150-160°С при визначенні вмісту в'язкого і 100-120°С - рідкого в'яжучого. Випарювання припиняють, коли різниця між двома зважуваннями не перевищує .
23.4.4 Обробка результатів випробування
Вміст в'яжучого в суміші gб , г, визначають за формулою
(32)
де V1 – об’єм розчинника, що витрачений на видобування в’яжучого із суміші, см3;
- дійсна густина в’яжучого (при розрахунку приймають 1,0 г/см3);
G – маса фарфорової чашки з в’яжучим після випарювання розчинника, г;
G1 – маса фарфорової чашки, г;
V2 – об’єм розчину в’яжучого, що відібрали піпеткою, см3;
Масову частку в’яжучого в суміші qб , %, обчислюють за формулами:
Оставшуюся в стакане часть смеси заливают вторично свежей порцией растворителя, повторно встряхивают и через 10 мин снова сливают раствор через сита. Оставшийся в стакане материал заливают третьей порцией растворителя, тщательно размешивают ложкой и снова сливают раствор через сита. Промывку повторяют еще 2-3 раза и затем все содержимое стакана переносят на сита. Минеральный материал на ситах промывают растворителем до исчезновения окраски.
Для определения содержания вяжущего раствор его вместе со взвешенными в нем частицами минерального материала тщательно перемешивают, переливают в кристаллизатор и оставляют в спокойном состоянии на 1 ч. Затем из кристаллизатора с глубины 3- от поверхности пипеткой отбирают 50 см3 раствора и переносят его в фарфоровую чашку. Остатки раствора в пипетке смывают в чашку чистым растворителем. Растворитель удаляют из чашки выпариванием на песчаной бане при температуре 150-160°С при определении содержания вязкого и 100-120°С - жидкого вяжущего. Выпаривание прекращают, когда разность между двумя взвешиваниями не превышает .
23.4.4 Обработка результатов испытания
Содержание вяжущего в смеси gб , г, определяют по формуле
где V1 – объем растворителя, израсходованный на извлечение вяжущего из смеси, см3;
- истинная плотность вяжущего (при расчете принимают 1,0 г/см3);
G – масса фарфоровой чашки с вяжущим после выпаривания растворителя, г;
G1 – масса фарфоровой чашки, г;
V2 – объем раствора вяжущего, отобранного пипеткой, см3;
Массовую долю вяжущего в смеси qб , %, вычисляют по формулам:
, (33)
- при дозуванні в’яжучого, що включене в 100% складу суміші
- при дозировке вяжущего, включенного в 100% состава смеси
, (34)
де g – маса наважки суміші, г;
- при дозировке вяжущего сверх 100% минеральной части смеси
где g – масса навески смеси, г;
ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.39
Для визначення зернового складу мінеральної частини суміші після відмивання в'яжучого розчинником залишок з кожного сита переносять в окрему фарфорову чашку і висушують на піщаній бані або в сушильній шафі до постійної маси. Сита також висушують, а частки, які залишились на кожному ситі, зчищують волосяною щіткою і приєднують до відповідної частини мінерального матеріалу.
Кожну фракцію після висушування переносять на сито № 0071, додатково відсівають зерна менше , які залишились, а потім зважують.
Обчислюють суму всіх фракцій більше G2, г, за формулою
, (35)
Рс — Є-
W=—— 100 ,
де g1 , g2 ,..., gn - вміст зерен кожної фракції, г.
Масову частку кожної фракції за відношенням до мінеральної частини суміші qn, %, за масою обчислюють за формулою
Для определения зернового состава минеральной части смеси после отмывки вяжущего растворителем остаток с каждого сита переносят в отдельную фарфоровую чашку и высушивают на песчаной бане или в сушильном шкафу до постоянной массы. Сита также высушивают, а оставшиеся на каждом сите частицы счищают волосяной кистью и присоединяют к соответствующей части минерального материала.
Каждую фракцию после высушивания переносят на сито № 0071, дополнительно отсеивают оставшиеся зерна мельче , а затем взвешивают.
Вычисляют сумму всех фракций крупнее G2, г, по формуле
где g1 , g2 ,…, gn - содержание зерен каждой фракции, г.
Массовую долю каждой фракции по отношению к минеральной части смеси qn , % , по массе вычисляют по формуле
(36)
Рс — Є-
W=—— 100 ,
де gn – вміст зерен даної фракції, г;
gб – вміст в’яжучої суміші, г;
g – маса наважки суміші, г;
(37)
Вміст часток дрібніше g 0.071 , г, обчислюють за формулою
Масову долю часток дрібніше в мінеральній частині суміші q0.071 ,% визначають за формулою
где gn – содержание зерен данной фракции, г;
gб – содержание вяжущего в смеси, г;
g – масса навески смеси, г;
Содержание частиц мельче g 0.071 , г, вычисляют по формуле
, (38)
Массовую долю частиц мельче в минеральной части смеси q0.071 ,% определяют по формуле
Розходження між результатами паралельних визначень за абсолютною величиною не повинно перевищувати, %:
0,2 - для в'яжучого;
0,3 - для зерен дрібніше ;
1 - для зерен більше .
24 ВИЗНАЧЕННЯ ЗЧЕПЛЕННЯ В'ЯЖУЧОГО 3 МІНЕРАЛЬНОЮ ЧАСТИНОЮ СУМІШІ
Зчеплення оцінюють візуально за величиною поверхні мінерального матеріалу, яка зберегла плівку в'яжучого після кипятіння у водному розчині повареної солі.
Расхождение между результатами параллельных определений по абсолютной величине не должно превышать, %:
0,2 - для вяжущего;
0,3 - для зерен мельче ;
1 - для зерен крупнее .
24 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СЦЕПЛЕНИЯ ВЯЖУЩЕГО С МИНЕРАЛЬНОЙ ЧАСТЬЮ СМЕСИ
Сцепление оценивают визуально по величине поверхности минерального материала, сохранившей пленку вяжущего после кипячения в водном растворе поваренной соли.
ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.40
24.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання
Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності.
Стакани хімічні термотривкі за ГОСТ 23932 місткістю не менше 500 см3.
Сітки металеві діаметром на 5- менше діаметра хімічного стакана з розміром отворів 0,071- за ГОСТ 6613.
Електроплитка, баня піщана або пальник газовий.
Сітка азбестова.
Вода дистильована за ГОСТ 6709.
Сіль поварена за ГОСТ 13830.
Папір фільтрувальний за ГОСТ 12026.
24.2 Порядок підготовки до проведення випробування
Від середньої проби суміші, яку приготували в лабораторії або на асфальтозмішу-вальній установці, беруть дві наважки по . Одну наважку кладуть на сітку 2 (рисунок 12), другу - залишають для наступного порівняння із сумішшю, яка пройшла випробування.
