Результати випробувань оформлюються протоколом або звітом.
Протокол випробувань (звіт про випробування) має містити відомості про зразки, що були випробувані, умови та результати випробувань, а саме:
(Змінено, Зміна № 1).
12 ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ВИПРОБУВАНЬ
12.1 Серед персоналу, що обслуговує випробувальне обладнання, повинна бути особа, яка відповідає за техніку безпеки.
12.2 При проведенні випробувань необхідно забезпечити наявність не менше двох переносних порошкових вогнегасників із зарядом порошку не менше .
12.3 Забороняється обливати водою футерівку печі.
(Поправлено, Зміна № 1).
12.4 Під час випробувань необхідно:
– визначити небезпечну зону з відстанню не менше від стінок печі, в яку під час проведення випробувань стороннім входити заборонено;
– вжити заходів з метою охорони здоров'я осіб, які проводять випробування, якщо внаслідок випробування очікується руйнування, перекидання або розтріскування зразка конструкції (наприклад, установка опор, захисних сіток). Необхідно вжити заходів для захисту конструкцій самої печі.
12.5 У приміщенні лабораторії повинна бути природна або примусова вентиляція, що забезпечує в робочій зоні для осіб, які проводять випробування, достатню видимість і умови роботи без дихального апарата і теплозахисного одягу протягом усього часу випробування.
12.6 За необхідності зону розташування вимірювальних систем у приміщенні лабораторії потрібно захистити від проникнення димових газів шляхом створення надлишкового тиску повітря.
12.7 У системі подачі пального мають бути передбачені засоби світлової і/або звукової аварійної сигналізації.
12.8 Для захисту навколишнього середовища від можливого шкідливого впливу наслідків випробувань необхідно, щоб приміщення, де проводяться випробування, були оснащені системою виведення газоподібних продуктів, що забезпечує очищення цих продуктів до допустимих рівнів.
ДОДАТОК А
(обов'язковий)
ВИМОГИ ДО КОНСТРУКЦІЇ ТА АТЕСТАЦІЇ ВИПРОБУВАЛЬНИХ ПЕЧЕЙ
А.1 Конструкція печей
А.1.1 Конструкція печей має забезпечувати можливість нагріву стін, перегородок, покриттів, перекриттів, вікон, дверей з одного боку та балок, колон, стовпів та інших стрижневих конструкцій з трьох або з чотирьох боків.
А.1.2 Розміри печей мають бути такими, щоб забезпечити можливість проведення випробувань зразків, розміри яких відповідають проектним розмірам будівельних конструкцій. У випадку, якщо це зробити неможливо, то розміри печей мають бути такими, щоб забезпечити умови випробувань, що регламентуються цим стандартом та стандартами на методи випробувань на вогнестійкість конструкцій конкретних типів.
А.1.3 Глибина вогневого простору печі має бути не менше .
А.1.4 Температурний режим у печі має забезпечуватися спалюванням рідкого пального.
А.1.5 (Вилучено, Зміна № 1).
А.1.6 Система спалювання пального повинна забезпечувати запалювання всіх пальників протягом 60 с.
А.1.7 Полум'я пальників у процесі випробувань не повинно торкатися зразка.
А.1.8 Футерівку печі виконують з теплоізоляційного матеріалу з густиною не більше ніж 1000 кг/м3. Товщина футерівки має бути не менше .
(Змінено, Зміна № 1).
А.2 Атестація печей
А.2.1 Атестацію печей необхідно проводити відповідно до ГОСТ 24555-81, що визначає порядок атестації випробувального обладнання.
А.2.2 У процесі атестації необхідно контролювати нормовані характеристики: температуру та надлишковий тиск у печі на відповідність до 6.1 та 6.2.
А.2.3 Атестацію печі необхідно проводити з застосуванням зразка для атестації, який встановлюється в печі замість зразка для випробувань.
А.2.4 Межа вогнестійкості зразка для атестації печі має бути не менше 90 хв.
А.2.5 Розміри зразка для атестації печі мають бути не менше мінімальних розмірів зразка для випробування на вогнестійкість, які регламентуються стандартами на методи випробувань на вогнестійкість конструкцій конкретних типів.
А.2.6 Для печей, що призначені для випробувань огороджувальних конструкцій, зразок для атестації має бути виконаний із залізобетонної плити завтовшки не менше .
А.2.7 Для печей, що призначені для випробувань стрижневих конструкцій, зразок для атестації має бути виконаний у вигляді залізобетонної колони з перерізом не менше .
А.2.8 Вологість зразка для атестації повинна бути врівноважена з навколишнім середовищем з відносною вологістю від 45 до 75 % за температури від 5 до 40 °С. Для отримання відповідної вологості зразка допускається природне або штучне сушіння при температурі повітря, що не перевищує 60 °С.
А.2.9 Тривалість вогневого впливу у процесі атестації має бути не менше 90 хв.
ДОДАТОК Б
(обов'язковий)
ВИМОГИ ДО КОНСТРУКЦІЇ ЗАСОБІВ ВИМІРЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ
Б.1 Системи для вимірювання температури
Системи для вимірювання температури мають забезпечувати вимірювання температури з точністю, що вказана в 5.3, та реєстрацію з інтервалом не більше 1 хв.
Б.1.1 Вимірювання температури в печі
Для вимірювання температури в печі необхідно використовувати термопари з діаметром дроту не більше типу ТХА або термопари інших типів (за ДСТУ 2837), що придатні для вимірювання температури в діапазоні від 0 до 1300 °С, або інші перетворювачі температури, які забезпечують інструментальну похибку вимірювання температури у печі (± 15) °С.
Можуть застосовуватися термопари з неізольованими проводами або термопари, що покриті захисним кожухом. Захисний кожух термопари має бути видалений (відрізаний і знятий) на довжині не менше від вимірювального спаю термопари. На рисунку Б.1 показано схематичне зображення термопари з захисним кожухом, що призначена для вимірювання температури в печі. Вимірювальний спай термопари повинен бути звареним.
1 - теплозахисна оболонка; 2 - захисний кожух; З - вимірювальний спай
Рисунок Б.1 - Термопара для вимірювання температури в печі
Температуру в печі необхідно вимірювати термопарами не менше ніж у п'яти місцях. При цьому на кожні отвору печі, що призначена для випробування огороджувальних конструкцій, та на кожні довжини або висоти печі, що призначена для випробування стрижневих конструкцій, має бути встановлена одна термопара. Вимірювальний спай термопар необхідно встановлювати на відстані від 90 до від поверхні зразка. Відстань від вимірювального спаю термопар до стінок печі має бути не менше .
(Змінено, Зміна № 1).
Б.1.2 Вимірювання температури на необігрівній поверхні зразка
Для вимірювання температури на необігрівній поверхні зразка необхідно використовувати термопари з дроту діаметром від 0,5 до типу ТХК або термопари інших типів (за ДСТУ 2837), що придатні для вимірювання температури в діапазоні від 0 до 300 °С.
Вимірювальний спай термопари має бути припаяний у центрі зовнішньої поверхні мідного диску діаметром і завтовшки , що прикріплюється до необігрівної поверхні зразка в необхідному місці за допомогою шпильок, болтів та інших пристроїв і матеріалів, що забезпечують надійне кріплення диску. Мідний диск накривається зверху квадратною накладкою розміром х з базальтового картону завтовшки , що притискається до необігрівної поверхні зразка металевою скобою або іншими можливими способами.
Допускається вимірювати температуру на необігрівній поверхні зразка термопарами, що закріплені іншими способами, які засновані на принципі заглиблення вимірювального спаю термопари на половину його товщини до поверхневого шару матеріалу, або на принципі забезпечення щільного притиснення вимірювального спаю і дротів термопари до поверхневого шару матеріалу та їх теплоізоляції накладкою х .
Для вимірювання середньої температури на необігрівній поверхні зразка використовують не менше ніж п'ять термопар, одну з яких необхідно прикріпити у геометричному центрі необігрівної поверхні, а інші - в геометричних центрах окремих її чвертей. Вимірювальні спаї цих термопар закріплюють на відстані більше від теплових містків, що утворюються кріпильними елементами (болтами, гвинтами, шурупами тощо), а також від місць, де можна припускати витікання газів з печі. Якщо у зразку можна виділити ділянки з різним тепловим опором, які мають площу поверхні не менше , то необхідно визначати середню температуру поверхні для кожної з цих ділянок. Для цього в кожній з цих ділянок необхідно встановити не менше трьох термопар. Середня температура на необігрівній поверхні зразка в цьому випадку визначається як среднє арифметичне значень середніх температур окремих ділянок необігрівної поверхні зразка.
Для вимірювання максимальної температури у довільній точці необігрівної поверхні зразка використовують термопари, які призначено для визначення середньої температури, і додаткові термопари, які встановлюються у таких місцях необігрівної поверхні зразка, де під час випробування очікується найвища температура: в зоні теплових містків, що утворюються ребрами жорсткості, стиками тощо. Додатково для вимірювання максимальної температури допускається використовувати переносну термопару, конструкцію якої наведено на рисунку Б.2.
(Змінено, Зміна № 1).
1 - захисний кожух; 2 - теплозахисна оболонка; 3 - мідний диск
Рисунок Б.2 - Переносна термопара
Б.1.3 Вимірювання температури всередині зразка
Для вимірювання температури всередині зразка необхідно використовувати термопари з діаметром дроту не більше типа ТХА або термопари інших типів (ДСТУ 2837), що придатні для вимірювання температури в діапазоні від 0 до 600 °С.
Термопари не повинні піддаватися безпосередньому впливу полум´я. Дроти термопар мають бути розташовані вздовж ізотерми на відстані не менше від вимірювального спаю термопар.
(Змінено, Зміна № 1).
Б.1.4 Вимірювання температури навколишнього середовища
Температуру навколишнього середовища необхідно вимірювати термопарою, конструкція якої аналогічна конструкції термопар, призначених для вимірювання температури в печі. Вимірювальний спай термопари має бути розташований на відстані від 0,5 до від необігрівної поверхні зразка або від стінок печі.
Допускається використання інших засобів для вимірювання температури навколишнього середовища, якщо вони забезпечують точність вимірювання, що вказана в 5.3.
Б.2 Прилади для вимірювання надлищкового тиску в печі
Надлишковий тиск у печі необхідно вимірювати приладами, що забезпечують вимірювання з точністю, що вказана в 5.3.
Датчики тиску мають бути розміщені у печі в місцях, у яких необхідно вимірювати та контролювати надлишковий тиск за вимогами 6.2.
Б.З Прилади для вимірювання величини навантаження на зразок
Якщо навантажування зразка проводять гідравлічним способом, то під час проведення випробування необхідно контролювати величину навантаження. Вимірювання навантаження може виконуватися динамометром або іншими приладами, які забезпечують вимірювання з точністю, що вказана в 5.3.
Якщо навантажування зразка здійснюється гравітаційним способом, то контролювати величину навантаження при проведенні випробування не потрібно.
Б.4 Прилади для вимірювання деформацій
Вимірювання деформацій зразка може виконуватися механічними, оптичними або електричними приладами.
Прилади для вимірювання деформацій мають забезпечувати вимірювання деформацій з точністю, що вказана в 5.3, та реєстрацію з інтервалом не більше 1 хв.
Б.5 Пристрої для оцінки цілісності
Для оцінки цілісності необхідно використовувати два види пристроїв:
Б.5.1 Пристрій на основі ватного тампона складається з ватного тампона та дротяної рамки, що має ручку з тримачем.
Тампон розмірами x x виготовляється з м'якої нефарбованої бавовняної вати і не повинен містити ніяких інших волокон. Перед випробуванням тампон має бути висушений за температури (105 ± 5) °С протягом не менше 30 хв. Маса тампона після сушіння повинна бути від 3 до . Після сушіння тампон може зберігатися в ексикаторі не більше 24 год.
Не більше ніж за 30 хв до початку випробування тампон закріплюють з допомогою дротяних затискачів в рамці розміром х , що виготовлена з дроту діаметром . Рамка має дротяні обмежувачі завдовжки від 20 до , що встановлені в кутах рамки перпендикулярно до площини рамки.
