Закінчивши тест визначення стандартної консистенції, як описано в А.1.1 або А.1.2, перемішують розчин, що залишився в чаші змішувача, на низькій швидкості протягом 15 с і тоді проводять тест на водоутримання. Якщо проміжок часу між початком змішування і початком періоду всмоктування при визначенні водоутримання перевищує 10 хв, повинна бути приготовлена свіжа партія розчину.
А.2.2 Апаратура
А.2.2.1 Жорстка форма з внутрішнім діаметром (100±1) мм і глибиною (25±1) мм, як показано на рис. А.За.
А.2.2.2 Розрівнювальна рейка (або металева лінійка) (рис. А.3б).
А.2.2.3 Маса 2 кг.
ДСТУ Б В.2.7-124-2004с.10
Розміри і допуски в міліметрах
а - форма б - розрівнювальна рейка
Рис. А.З - Апаратура для визначення водоутримання
А.2.2.4 Тверда пластина, непориста з діаметром (100±1) мм, товщиною (5±1) мм.
А.2.2.5 Бавовняна марля, два круги з діаметром (100±1) мм або два квадрати зі стороною (100±1) мм.
А.2.2.6 Ваги щонайменше на 2 кг з можливістю зважування до 0,1 г.
А.2.2.7 Фільтрувальний папір, вісім кругів з діаметром (100±1) мм, від 180 г/м2 до 200 г/м2 сухого паперу; кожний круг має номінальну товщину 0,40мм і номінальний розмір часток, що затримуються, 5??m. Весь використаний папір викидають.
А.2.2.8 Шпательний ніж із лезом 150-200 мм і шириною 20-30 мм.
А.2.3 Процедура
Зважують порожню і суху форму з точністю до 1 г (и). Зважують вісім кругів фільтрувального паперу з точністю до 0,1 г (??). Заповнюють форму розчином приблизно десятьма порціями, використовуючи кінець шпательного ножа. Коли розчин злегка перейде за край форми, відкидають надлишок і розрівнюють поверхню розчину на рівні верхніх країв форми, використовуючи рейку (рис. А.Зб). Тримаючи рейку під кутом 45°, роблять один наче розпилюючий рух через форму, а потім під більш плоским кутом розрівнюють поверхню одним рухом у протилежному напрямку.
Зважують форму і її вміст з точністю до 1 г (w). Покривають поверхню розчину двома кусками бавовняної марлі і поміщають вісім кругів фільтрувального паперу поверх марлі. Далі на фільтрувальний папір кладуть тверду непористу пластину, перевертають форму на плоску поверхню та кладуть вантаж масою 2 кг на перевернуту основу форми. Після 5 хв ± 5 с вантаж забирають, перевертають конструкцію в початкове положення, забирають непористу пластину, фільтрувальний папір, бавовняну марлю і зважують фільтрувальний папір з точністю до 0,1 г (х).
Обчислюють масу розчину, взяту при проведенні тесту, як (w-u), потім масу присутньої в розчині води (z)
(А.1)
де u - маса порожньої форми, г;
w - маса заповненої форми, г;
у - маса води, використана для приготування розчину стандартної консистенції (проникнення плунжера на (35±3) мм), г.
Маса води, абсорбованої фільтрувальним папером, складає (х-у).
Обчислюють водоутримання як процент від загальної кількості води за формулою:
(А.2)
де γ - маса восьми фільтрувальних аркушів паперу перед абсорбцією, г;
х- маса восьми фільтрувальних аркушів паперу після абсорбції, г;
z- маса води, присутньої в розчині перед абсорбцією, г.
Записують водоутримання як середнє арифметичне значення двох випробувань, виражене з точністю до 1 %. Якщо два окремих значення відхиляються від їх середньої величини більше ніж на 2 % абсолютних, випробовують інші дві проби з партії свіжого розчину.
ДСТУ Б В.2.7-124-2004 с.11
А.3 Вміст повітря
Вміст повітря визначають двома методами - методом тиску (основний) і з застосуванням алкоголю (альтернативний). Можна використовувати й інші методи, якщо попередньо було встановлено, що вони показують результати, подібні до результатів основного методу.
Випробування потрібно проводити на свіжому розчині стандартної консистенції.
А.3.1 Метод тиску
А.3.1.1 Принцип методу
Вміст повітря свіжого розчину визначають виходячи із зменшення його об'єму під дією тиску.
А.3. 1.2 Апаратура
Апарат для випробування (рис. А.4) складається з металевого циліндра (контейнер для розчину) ємкістю (0,75±0,05) л або (1,00±0,05) л*. Контейнер 1 і кришка 2 приєднані один до одного герметично з допомогою затискачів. Для наповнення водою та випускання повітря служить клапан 7. Повітря стискається з допомогою насоса 4. Манометр 8 має шкалу для вимірювання вмісту повітря з поділками не більше 0,5 %.
А.3.1.3 Калібрування
Оскільки апарати, які поставляються різними виробниками, відрізняються в деталях, калібрування повинно проводитись відповідно до їх інструкцій і включати:
а) калібрування при 0 вмісту повітря;
б) калібрування при трьох значеннях через приблизно рівні інтервали в межах від 0 до 25 % вмісту повітря.
Калібрування повинно проводитись три рази при трьох різних значеннях вмісту повітря (див."б"); одержані значення використовуються у поєднанні з показниками тиску для виведення співвідношення, яке може застосовуватись для корекції значень, прочитаних зі шкали манометра згідно з А.3.1.4.
_____________________________
* При використанні контейнера на 1 л можливе збільшення потрібного розміру порції розчину
ДСТУ Б В.2.7-124-2004 с.12
Якщо інструкції виробника апарата не відповідають вимогам, зазначеним вище, його обладнання не повинно застосовуватись для даного випробування.
А.3.1.4 Процедура
Контейнер заповнюють розчином відразу ж після змішування і ущільнюють його, використовуючи товкач, показаний на рис. А.2. Відкидають надлишок розчину і розрівнюють його поверхню на рівні верхнього краю контейнера способом, описаним в А.2.3.
Витирають край контейнера начисто вологою ганчіркою або губкою. Накривають контейнер кришкою і притискають її щільно до контейнера з допомогою затискачів. Залишають клапани 5 і 7 відкритими.
Використовуючи гнучку пляшку, вприскують воду у клапан 7, поки все повітря, що ще залишається у приладі, не вийде через перепускний клапан 5 (вода, яка проходить через клапан 5, повинна бути без повітряних бульбашок).
Працюють насосом, поки індикатор тиску не досягне початкового рівня. Якщо тиск злегка падає через кілька секунд, його збільшують, качаючи знову, поки індикатор тиску не досягне позначки. Якщо індикатор виходить за лінію позначки, це коректується частковим відкриванням корекційного клапана 6, поки індикатор тиску не повернеться точно до позначки.
Закривають обидва клапани 5 і 7. Відкривають корекційний клапан 6, поки не буде досягнуто вирівнювання тиску. Стукають легенько по манометру, поки індикатор не прийде в стан спокою, і зчитують значення вмісту повітря в розчині. Коректують цей показник, використовуючи калібрувальне співвідношення, встановлене в 6.2.3.
Після випробування відкривають обидва клапани 5 і 7, повільно знімаючи тиск у контейнері 1 і тоді повторюють випробування. Обчислюють середнє значення двох відкоректованих показників. Якщо два окремих значення відхиляються більше ніж на 10 % відносно їх середнього значення, випробовують дві додаткові проби і обчислюють нове середнє значення. Записують результат як вміст повітря з точністю до 0,5 %.
Примітка. Можливі варіанти таких процедур для апаратів, що поставляються різними виробниками. Однак необхідно дотримуватись інструкцій виробників, щоб провести потрібне калібрування (див. А.3.1.3).
А.3.2 Метод алкоголю (альтернативний метод)
А.3.2.1 Принцип методу
Вміст повітря у розчині визначається зменшенням у об'ємі, яке виникає, коли повітря витісняється рідиною.
А.3.2.2 Апаратура
Мірний циліндр ємкістю 500 мл, приблизно 50 мм у діаметрі і з градуюванням 5 мл.
Гумова пробка до циліндра.
Воронка для заповнення циліндра розчином.
Суміш - 60 % за об'ємом етанолу і 40 % за об'ємом води.
Примітка. Замість етанолу можна використовувати якісний 2-октанол.
А.3.2.3 Процедура
Поміщають приблизно 200 мл розчину в циліндр, використовуючи воронку і слідкуючи за тим, щоб у розчині не утворювалось порожнин. Злегка стукають по циліндру, щоб вирівняти поверхню розчину і випустити затримане повітря. Записують об'єм розчину Vm з точністю до мілілітра. Наливають акуратно суміш алкоголю та води в циліндр до позначки 500 мл.
Закривають циліндр гумовою пробкою і 20 разів перевертають, щоб одержати повну дисперсію розчину в алкогольноводяній суміші. Дають суміші осісти протягом (5,0±0,5) хв і визначають рівень рідини з точністю до міліметра. Повторюють цей процес, поки два послідовних значення не будуть відрізнятись більше ніж на 1 мл. Використовуючи цей рівень рідини V?? , обчислюють з точністю до 0,5 % вміст повітря А кожної проби розчину як процент від початкового об'єму розчину за такою формулою:
(А.3)
де V m - об’єм розчину, мл;
V?? - об'єм розчину плюс рідина після збовтування, мл.
ДСТУ Б В.2.7-124-2004 с.13
Обчислюють середню величину двох окремих значень вмісту повітря з точністю до 0,5 %. Якщо два індивідуальних значення відрізняються більше ніж на 10 % відносно їх середньої величини, випробовують дві додаткові проби і обчислюють нову середню величину. Записують результат як вміст повітря з точністю до 0,5 %.
А.4 Когезійні властивості (зчеплення)
А.4.1 Принцип методу
Когезія вимірюється на розчині стандартної консистенції за допомогою приладу, що вимірює час протікання розчину при визначених умовах.
А.4.2 Апаратура
А.4.2.1 Прилад для вимірювання когезії (рис. А.5), який містить:
а) прямокутний контейнер 5, виготовлений з корозієстійкого металу з внутрішніми розмірами:
довжина - (180±1) мм, ширина - (90±1) мм, висота - (90±1) мм. Горизонтальна вказівна лінія 8 нанесена всередині контейнера на рівні (30,0±0,1) мм над основою через кінець меншого відсіку 7;
б) знімна клиноподібна перегородка 2 з кутом (38±1)°, що вставляється поперек контейнера на відстані (50±1) мм від кінця з вказівною лінією. Перегородка може висуватись вгору з контейнера за допомогою вертикальних напрямних, установлених зовні його довших лицьових сторін. Знімається перегородка за допомогою перемикача, який приводить у дію вібратор;
в) електричний вібратор номінальною потужністю 50 Вт, який можна регулювати для здійснення потрібного рівня вібрації за допомогою зміни ступеня нерівноваги між двома виваженими сегментами на обертовому валу.
1 - вібратор, прикріплений до зовнішньої стінки лицьової сторони контейнера, на якому вигравірувана вказівна лінія 8; 2 - знімна перегородка; 3 - гумові опори; 4 - напрямні пристрої; 5 - контейнер; 6 - більший відсік;
7 - менший відсік; 8 - вказівна лінія; 9 - напрямок обертання
Рис. А.5 - Прилад для вимірювання когезії (зчеплення)
ДСТУ Б В.2.7-124-2004 с.14
Розміри та допуски у міліметрах
Рис. А.6 – Товкач
А.4.2.2 Твердий блок масою щонайменше 30 кг з плоскою та рівною поверхнею (виготовлений, наприклад, з бетону), на якому стоїть прилад на чотирьох гумових опорах.
А.4.2.3 Товкач (рис. А.6) - стержень з неіржавіючої сталі з робочою частиною, що має діаметр (6±0,5) мм і напівсферичний кінець. Загальна маса товкача повинна бути (200 ±10) г.
А.4.2.4 Таймер з точністю до 0,1 с.
А.4.2.5 Ручна лопатка.
А.4.2.6 Металева рейка (лінійка) (рис. А.3б).
А.4.3 Калібрування
Калібрування повинно проводитись на місці використання приладу. Застосовуючи змішувач та процедуру перемішування, наведені в EN 196-1, вприскують 27,0 г води рівномірно у (1350±5) г піску стандартного CEN.
Важливо, щоб із внутрішніх поверхонь приладу було видалено будь-яке масло і поверхні були абсолютно сухі. Коли процедура перемішування закінчиться, поміщають вологий пісок у більший відсік 6 чотирма приблизно рівними шарами. Трамбують кожний шар товкачем, зберігаючи напрямок трамбування паралельним до нахиленої стінки знімної перегородки.
Після наповнення відсіку вирівнюють рівень піску з верхніми краями контейнера з допомогою металевої рейки, яку тримають майже вертикально і рухають повільно поперечним, подібним до розпилювання рухом. Далі піднімають перегородку, вмикають вібрацію і таймер. Заміряють час протікання (з точністю до 0,1 с), як час від підняття перегородки до моменту, коли перша частина вологого піску досягне вказівної лінії 8.
Регулюють амплітуду вібрації так, щоб середнє значення десяти послідовних вимірів часу протікання знаходилось між 7 с і 8 с, а стандартне відхилення цих десяти вимірів дорівнювало або було меншим 0,5 с.
А.4.4 Процедура
Перед виконанням випробувань на когезійну здатність перевіряють консистенцію розчину за А.1.1 або А.1.2 і регулюють, якщо потрібно, вміст води, щоб переконатись, що досягається необхідна величина проникнення (35±3) мм за А.1.1.
Випробування когезійної здатності проводять на свіжоприготовленій порції розчину стандартної консистенції.
Готують прилад для вимірювання когезії до роботи із вставленою на місце знімною перегородкою і злегка покритими маслом для змащування форм внутрішніми поверхнями.
Після закінчення процедури перемішування розчину поміщають його у більший відсік 6 чотирма приблизно рівними шарами. Кожний шар трамбують товкачем, зберігаючи напрямок трамбування паралельним до нахиленої стінки знімної перегородки.
Після наповнення відсіку вирівнюють рівень розчину з верхніми краями контейнера, використовуючи металеву рейку, яку тримають майже вертикально і рухають повільно поперечним, подібним до розпилювання рухом. Через 2,5 хв після перемішування піднімають знімну перегородку і включають таймер. Одночасно включають вібрацію. Заміряють час (з точністю до 0,1 с), коли перша частина текучого розчину досягне вказівної лінії 8. Відмічають цю величину як час протікання. Записують середнє значення двох визначень з точністю до секунди, використовуючи свіжоприготовлений розчин.
ДСТУ Б В.2.7-124-2004 с.15
ДОДАТОК Б (довідковий)
БІБЛІОГРАФІЯ
