Страница 12: ДСТУ Б.В.2.5-32:2007. СТУ Б.В.2.5-32:2007. Трубы безнапорные из полипропилена, полиэтилена, непластифицированого поливинилхлорида и фасонные изделия к ним для внешних сетей канализации домов и сооружений и кабельной канализации. Технические условия (44095)

Якщо у зразків кількість розломів потрапляє в область В, то необхідно відібрати додаткові зразки щоб прийняти рішення. Це рішення приймається використовуючи узагальнений результат всіх зразків з партії, підданих удару.

Примітка. Методика випробувань за розділом 10.4 наведена згідно з EN 744.

1. Відносне подовження труб при розриві та межу текучості при розтягу визначають згідно з ГОСТ 11262 між затискачами розривної машини при швидкості руху затискачів розривної машини (25 ± 1) мм/хв для труб та фасонних виробів із НПВХ, (50 ± 1) мм/хв для труб та фасонних виробів із ПП, (100 ± 1) мм/хв для труб та фасонних виробів із ПЕ на випробувальних зразках типу 2 згідно з ГОСТ 11262, що вирізаються з гладкої частини зразків труб або фасонних виробів відібраних за 9.3, у повздовжньому напрямку.
2. Зміну довжини та зовнішнього вигляду труб після прогрівання в повітряному середовищі визначають згідно з ГОСТ 27077, зміну зовнішнього вигляду фасонних виробів після прогрівання – згідно з ГОСТ 27078.

10.6.1 Випробування труб проводять на трьох зразках довжиною (200 ± 10) мм, що вирізаються з гладкої частини зразків, відібраних за 9.3, у повздовжньому напрямку. На зовнішню поверхню кожного зразка наносять три лінії паралельно осі труб на рівній відстані одна від одної. На кожній лінії роблять дві відмітки по периметру на відстані (50 ± 5) мм від торців зразків. Відстань між відмітками (L0) повинна становити не менше при температурі (23 ± 2)°С і вимірюватися з похибкою не більше .

Після кондиціонування при температурі (23 ± 2)°С протягом не менше 2 годин зразки розташовують в термошафі або термокамері на скляну підкладку, посипану тальком, і витримують при температурі та протягом мінімального часу витримки, які визначаються залежно від максимальної товщини стінки, не менше 30 хв для труб з максимальною виміряною товщиною стінки (крім е2) не більше та не менше 60 хв для труб з максимальною виміряною товщиною стінки (крім е2) більше , згідно з рядком 4 таблиці 20.

Зміну довжини зразків після прогріву у відсотках обчислюють за формулою:

,(10.3)

де Lo та L – середнє арифметичне значення довжин між відрізками відповідно до і після прогріву за результатами вимірів трьох зразків, у мм.

Визначення зміни зовнішнього вигляду труб проводять візуально без застосування збільшувальних приладів.

10.6.2 Випробування фасонних виробів проводять згідно з рядком 5 таблиці 20 на трьох зразках одного типорозміру, відібраних за 9.3, в повітряній сушильній шафі за ГОСТ 27077 при температурі та протягом мінімального часу витримки, які визначаються залежно від максимальної товщини стінки фасонного виробу згідно п. 5 таблиці 20.

Після проведення випробувань зразки виймають із сушильної шафи, кондиціонують при температурі (23 ± 2)°С протягом не менше 2 годин та оглядають на відповідність до рядка 5 таблиці 20. В разі необхідності зразки розрізають. Глибину пошкодження визначають у відсотках як різницю між вихідною товщиною стінки в місці найбільшого пошкодження і товщиною стінки, що залишилася неушкодженою, віднесеною до вихідної товщини. Вихідна товщина стінки приймається рівною максимальній товщині суцільної стінки за робочим кресленням. Для вимірювання неушкодженої товщини стінки, що залишилася, застосовують вимірювальні лупи або інші прилади з 8 – 10-кратним збільшенням.

10.7 Визначення температури розм'якшення за Віка проводять на трьох зразках у вигляді прямокутних сегментів довжиною (50 ± 5) мм, шириною (15 ± 5) мм і товщиною, рівною товщині стінки гладкої частини труби, або фасонного виробу. Із однієї проби труб, або фасонних виробів, відібраних за 9.3, виготовляють по одному зразку.

Випробування проводять згідно з ГОСТ 15088 у повітряному середовищі.

Загальна сила прикладена до зразка повинна дорівнювати (50 ± 1) Н.

Зразок перед випробуванням розміщують випуклою поверхнею до індентора. Швидкість підвищення температури (50 ± 5) °С за 1 год.

За результат приймають середнє арифметичне результатів, отриманих на трьох зразках.

10.8Визначення зміни стійкості до дії дихлоретану проводять на трьох зразках у вигляді прямокутних сегментів довжиною (50 ± 5) мм, шириною (15 ± 5) мм і товщиною, рівною товщині стінки гладкої частини труби, або фасонного виробу, що виготовлені із однієї проби, відібраної згідно з 9.3.

Зразки розміщують всередині лабораторної колби з круглим плоским дном і широким горлом за ГОСТ 25336 ємністю не менше 500 мл і повністю занурюють у розчин дихлоретану технічного згідно з ГОСТ 1942. Колбу зі зразками розміщують в лабораторній шафі згідно з ГОСТ 22360 з примусовою вентиляцією і витримують при температурі (15 ± 0,5) °С протягом не менше 30 хв.

Після цього зразки виймають з колби і висушують в лабораторній шафі за ГОСТ 22360 з примусовою вентиляцією при температурі (23 ± 2) °С протягом (30 ± 5) хв.

Зовнішній вигляд поверхні зразків оцінюється візуально без застосування збільшувальних приладів.

Зразки вважають такими, що витримали випробування, якщо жоден з трьох зразків не має змін зовнішнього вигляду та тріщин глибиною більше ніж 20% від товщини стінки.

10.9Визначення герметичності з'єднань труб з номінальним діаметром не більше проводиться у повітряному середовищі при температурі (23 ± 2) °С із застосуванням апаратурного оформлення згідно з ГОСТ 24157 (без заповнення ванни водою) на не менше ніж трьох вузлах з'єднань труб між собою.

Для випробувань мають бути використані труби з будівельною довжиною l ≤ , що відібрані згідно з 9.3. Перед збиранням у вузли зразки труб та фасонних частин кондиціонують у повітрі при температурі (23 ±2 )°С протягом не менше двох годин.

Перед проведенням випробувань, кожний вузол розтрубного з'єднання стискають в одній площині за допомогою струбцин з шириною лапок (25 ± 5) мм у місці розташування манжети розтруба на 5 % відносно зовнішнього діаметра. Водночас гладку частину труби, що входить до розтруба стискають на 10% відносно dn труби на відстані не більше (50 ± 5) мм від торця розтруба. Стискання розтрубу і труби має бути проведено в одній площині повздовжнього перерізу вузла розтрубного з'єднання. Після цього до труб подається вода під тиском (0,05 ± 0,01) МПа. Тиск у трубах повинен підтримуватися з похибкою не більше 2%.

Вузли з'єднання труб повинні зберігати герметичність під дією внутрішнього тиску (0,05 ± 0,01) МПа у повітряному середовищі з температурою (23 ± 2) °С протягом (60 ± 1) хв. Герметичність контролюється візуально та за наявністю води у ванні.

10.9.1 Визначення герметичності з'єднань труб з номінальним діаметром більше дозволяється проводити у повітряному середовищі при температурі (23 ± 2) °С за схемою згідно з рисунком 32 із застосуванням апаратурного оформлення згідно з ГОСТ 24157 (без використання ванни) на одному вузлі з'єднання труб між собою. Довжина випробувальних відрізків труб, що входять до розтруба, повинна бути (1000 ± 100) мм.

При проведенні випробувань загальний кутовий відхил між осями труб не повинен перевищувати 5°.

Ширина струбцин, що контактують з трубою b1 та струбцин, що контактують з розтрубом b2 повинні визначатись із співвідношень:

b1= (100 ± 5) мм – для труб з dn більше ніж та не більше ;

b1 = (150 ± 5) мм – для труб з dn більше та не більше ;

b1 = (200 ± 5) мм – для труб з dn більше ;

b2 = (60 ± 5) мм – для всіх розтрубів труб з dn більше .

Мінімальна відстань від торця розтруба до струбцини, що стискає трубу L повинна бути не менше 0,5 dn.

Для труб типу В, вплив зусилля стискання повинен бути розподілений на не менше ніж два ребра або гофри на поверхні труб типу В.

10.10 Визначення герметичності з'єднань під дією постійного вакууму проводиться згідно з 10.9.

Вузли з'єднання труб повинні зберігати герметичність під дією внутрішнього розрідження (0,03 ± 0,01) МПа у ванні з водою з температурою (23 ± 2) °С протягом (60 ± 1) хв. Рівень вакууму у гірлянді повинен підтримуватися з похибкою не більше 2%

Падіння вакууму у гірлянді контролюється обладнанням згідно з ГОСТ 24157 або вакуумметром.

10.11 Стійкість при постійному внутрішньому тиску проводять згідно з ГОСТ 24157 на зразках труб кожного типорозміру з будівельною довжиною l ≤ та фасонних виробах, відібраних згідно з 9.3 та 9.7. Випробувальні зразки з труб вирізаються довжиною L не менше з гладкої частини відібраних зразків. Випробування проводять згідно з умовами, вказаними в таблиці 22, на не менше ніж 3-х зразках.

Випробувальний тиск для труб одного типорозміру є однаковим і розраховується за формулою:

(10.4)

де:  – початкове напруження в стінці випробного зразка згідно з 7.2.5, МПа;

dem max – максимальний середній зовнішній діаметр гладкої частини зразка труби, у мм;

еy min – мінімальна товщина стінки гладкої частини зразка труби, мм.

Визначення dem max і еy min – згідно з ДСТУ Б В.2.7-93.

Розрахунок випробувального тиску проводять з похибкою не більше 0,01 МПа.

Тиск у зразку повинен підтримуватися з похибкою не більше 2%

Результати випробувань вважаються позитивними, якщо:

• жоден випробувальний зразок не зруйнувався до закінчення контрольного терміну випробування;
• під час випробувань зруйнувався один зразок, але при повторних випробуваннях жоден з випробувальних зразків не зруйнувався;

Примітка. Зразки з руйнуванням, що виникає на відстані не більше від заглушки, в розрахунок не приймаються. Зразок замінюють іншим і випробування повторюють.

1. 10.12 Визначення кільцевої жорсткості.
2. Кільцева жорсткість визначається шляхом виміру сили і деформації під час стискання зразків у поперечному напрямку до досягнення 3 % деформації внутрішнього діаметра.
3. На момент початку проведення випробування після виготовлення зразків повинно пройти не менш 24 годин. Для кваліфікаційних (типових) випробувань, і у випадку спірних питань зразки для випробувань повинні бути виготовлені за (21± 2) дні до початку випробувань.

Випробування виконують при температурі (23 ± 2) °С. Перед випробуванням зразки кондиціонують протягом не менше 24 годин згідно з ГОСТ 12423.

1. Кільцеву жорсткість труб для зовнішньої каналізації визначають згідно з ГОСТ 11262 з використанням лабораторного обладнання згідно з ГОСТ 28840 або ГОСТ 20054 на не менше ніж 3 зразках довжиною L = (300 ±10) мм, що вирізані з гладкої (безрозтрубної) частини труб, або не менше 3 розтрубів труб (фасонних виробів) у зборі, вирізаних із проб продукції, відібраних згідно з 9.3.
2. Труби типу В зі структурованими стінками з перпендикулярними ребрами, гофрами чи іншими повторюваними структурами потрібно розрізати таким чином, щоб кожен зразок містив мінімальне ціле число ребер, гофр чи інших структур, для задоволення вимог по довжині, приведених у 10.12.3 (рисунок 33).

Для труб типу В у виконанні зі спіральними гофрами, довжина будь-якого випробувального зразка повинна мати мінімальне ціле число спіральних витків, необхідних для задоволення вимог по довжині зразка згідно 10.12.3.

10.12.5 Перед випробуванням визначають фактичну довжину зразка L, м, шляхом проведення виміру її на зовнішній поверхні зразка по рівномірно розподілених по периметру зразка умовних повздовжніх перерізах у кількості згідно з таблицею 29.

Таблиця 29

За результат приймається середнє арифметичне значення результатів визначення фактичної довжини зразка згідно з таблицею 29. Кожний з 3-6 вимірів довжини повинен проводитися рулеткою згідно з ДСТУ 4179 з точністю до . Для кожного окремого зразка, найменший із трьох (чотирьох, шести) вимірів не повинен бути меншим, ніж 0,9 від величини найбільшого виміру.

10.12.6 По всій довжині зразка, що розташований горизонтально, відбувається вертикальне його стискання між двома плоскими рівнобіжними пластинами, які закріплені на затискачах розривної машини, і рухаються з постійної швидкістю, що залежить від номінального діаметра зразка і визначається згідно з таблицею 30.

Будується графік «сила стискання – деформація внутрішнього діаметра зразка».Таблиця 30

Кільцева жорсткість розраховується як функція сили, необхідної для створення відхилення у поперечному перерізі зразка, яке відповідає 3% деформації внутрішнього діаметра.