– ваги лабораторні з допустимою похибкою вимірювання не більше .
4.13.2 Підготовка до випробування
Використовують зразки джгутів герметизуючих матеріалів після визначення вмісту летких речовин відповідно до 4.7.2 цього стандарту.
4.13.3 Проведення випробування
В мірний циліндр наливають воду до позначки Ho на рівні 150 мл, потім акуратно опускають зважений джгут герметизуючого матеріалу.
4.13.4 Обробка результатів
Густину герметизуючого матеріалу після отвердіння кожного зразка в кілограмах на кубічний метр обчислюють за формулою
, (7)
де m – маса джгута герметизуючого матеріалу до занурення у воду, кг;
Но – початковий об’єм води в мірному циліндрі, який дорівнює висоті стовпчика води в циліндрі, м3;
Н – об’єм води в мірному циліндрі після занурення джгута, м3.
Кількість зразків для випробування – не менше трьох.
4.14 Визначення гнучкості на стрижні за температури нижче нуля
Суть методу – визначення стійкості зразка герметизуючого матеріалу після його охолодження за заданої температури нижче нуля під час подальшого згинання за певних умов випробування.
4.14.1 Засоби контролю та матеріали:
– морозильна камера, яка забезпечує підтримання температури від 0 оС до мінус 60 оС;
– стрижень металевий діаметром (10 ± 0,5) мм, завдовжки – (120 ± 5) мм;
– лупа вимірювальна – згідно з ГОСТ 25706;
– годинник механічний – згідно з ГОСТ 10733.
4.14.2 Підготовка до випробування
Із пластини герметизуючого матеріалу після її підготовки згідно з 4.9.2 цього стандарту вирізають смужки-зразки завдовжки (150 ± 2) мм; завширшки (20 ± 1) мм.
Смужки-зразки герметизуючого матеріалу і металевий стрижень поміщають в морозильну камеру і витримують протягом проміжку часу і за температури, які встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
4.14.3 Проведення випробування
Після закінчення зазначеного часу смужки-зразки герметизуючого матеріалу та металевий стрижень виймають із морозильної камери. Кожну смужку обережно і повільно обгинають по півколу стрижня.
Час з моменту вилучення смужки-зразка і стрижня із морозильної камери та її огинання по півколу стрижня повинен становити не більше 10 с.
4.14.4 Обробка результатів
Зразок вважають таким, що витримав випробування, коли під час огляду його поверхні на стрижні через лупу на ній не буде тріщин, розломів та інших руйнувань.
Кількість зразків для випробування – не менше трьох.
4.15 Визначення адгезійної міцності
Суть методу – визначення величини зусиль, які руйнують сили зв’язку між герметизуючим матеріалом та поверхнею.
4.15.1 Засоби контролю та матеріали:
– машина, яка дозволяє виконувати випробування на розтягування і вимірювання зусиль з похибкою до 1 % від величини, що вимірюється, забезпечує постійну швидкість рухомого захвату від 25 мм/хв до 100 мм/хв. Розривна машина повинна мати пристосування, які забезпечують центрування напрямку навантаження, яке прикладається під час випробування, і установлення зразка герметизуючого матеріалу так, щоб у процесі випробування сила відриву діяла перпендикулярно до поверхні з’єднання;
– лінійка металева – згідно з ГОСТ 427;
– штангенциркуль – згідно з ГОСТ 166;
– шпатель – згідно з ГОСТ 10778;
– пластинки бетонні, виготовлені з цементу марки 400, піску і води у співвідношенні 1: 3 : 0,45, за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (30 ± 2) мм, висота (30 ± 2) мм;
– пластинки, виготовлені з цегли марки міцністю 100 згідно з ДСТУ Б В.2.7-61, за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (30 ± 2) мм, висота (30 ± 2) мм;
– пластинки дерев’яні, виготовлені з дерева згідно з ГОСТ 11047, за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина – (30 ± 2) мм, товщина (10 ± 2) мм;
– пластинки, виготовлені з листового алюмінію згідно з ГОСТ 21631, за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (30 ± 2) мм, товщина ;
– пластинки, виготовлені з листової сталі згідно з ГОСТ 16523, за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (30 ± 2) мм, товщина ;
– пластинки полівінілхлоридні, виготовлені з ПВХ згідно з ГОСТ 19111, за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (30 ± 2) мм, товщина (1,0 ± 2) мм;
– пластинки, виготовлені з листового скла згідно з ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111), за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (30 ± 2) мм, товщина ;
– клей – згідно з ГОСТ 2199;
– смужки-прокладки, вирізані з гумових пластинок згідно з ГОСТ 7338, за розмірами: довжина (50 ± 2) мм, ширина (10 ± 2) мм, товщина ;
– ніж для зачищення підготовлених зразків від напливів герметизуючого матеріалу.
4.15.2 Підготовка до випробування
Пробу герметизуючого матеріалу наносять тонким шаром на поверхні двох пластинок із одного матеріалу, які потім акуратно з’єднують між собою відповідно до рисунка Б.8.
Для підсилення міцності пластинок із ПВХ і скла вживають допоміжних заходів: для ПВХ пластинок – зверху приклеюють дерев’яні пластинки (рисунок Б.8, б); для скляних пластинок знизу приклеюють гумові пластинки (рисунок Б. 8, в).
Підготовлені зразки витримують протягом часу (кількість діб), який встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
Перед випробуванням надлишки герметизуючого матеріалу, які витіснились під час отримання зразків, акуратно знімають ножем.
4.15.3 Проведення випробування
Зразок закріплюють у захватах розривної машини і проводять випробування до руйнування зразка.
Не допускається деформація зразка під час закріплення його в пристосування розривної машини.
4.15.4 Обробка результатів
Адгезійну міцність кожного зразка в мегапаскалях обчислюють за формулою
, (8)
де F – сила, яка зруйнувала зразкок, Н;
S – площа з’єднання пластинок шаром герметизуючого матеріалу, м2.
Кількість зразків для випробування – не менше трьох.
4.16 Визначення стійкості до впливу кліматичних факторів
Метод відноситься до натурних випробувань.
Суть методу – визначення стабільності властивостей міцності та еластичності герметизуючих матеріалів до впливу природних кліматичних факторів протягом певного проміжку часу.
4.16.1 Засоби контролю та матеріали – згідно з 4.9.1 цього стандарту.
4.16.2 Підготовка до випробування – відповідно до 4.9.2 цього стандарту.
4.16.3 Проведення випробування
Зразки-лопатки (5 шт.) витримують за умов зовнішнього повітря в період найхолоднішого місяця відповідно до СНиП 2.01.01 протягом місяця.
Далі проводять випробування зразків згідно з 4.9.3 цього стандарту.
Так само інші зразки-лопатки (5 шт.) витримують в період найспекотнішого місяця відповідно до СНиП 2.01.01 протягом місяця. Далі проводять випробування згідно з 4.9.3 цього стандарту.
4.16.4 Обробка результатів
Визначають границю міцності при розтягненні кожного зразка в мегапаскалях за форму-
лою (4) і відносне подовження за розриву у відсотках за формулою (5) цього стандарту.
Кількість зразків для випробування – не менше п’яти.
4.17 Визначення границі міцності за розтягнення, відносного подовження і характеру руйнування за розриву зразків-швів
Суть методу – формування між бетонними пластинками фрагмента шва і визначення границі міцності, відносного подовження і адгезійно-когезійних властивостей герметизуючого матеріалу під час розтягування зразків-швів.
4.17.1 Засоби контролю та матеріали:
– розривна машина, яка дозволяє виконувати випробування на розтягнення і вимірювання зусиль з похибкою до 1 % від величини, що вимірюється, забезпечує постійну швидкість рухомого захвату (10 ± 0,5) мм/хв, запис діаграми "навантаження-деформація" з похибкою не більше 3 %. Розривна машина повинна мати пристосування, які забезпечують центрування зразка так, щоб напрямок дії зусиль був перпендикулярний до поверхні з’єднання і збігався з повздовжньою віссю зразка герметизуючого матеріалу під час виконання випробувань;
– лінійка металева – згідно з ГОСТ 427;
– пластини із бетону марки 400, які мають довжину та ширину (50 ± 1) мм, товщину (20 ± 1) мм, не менше 10 шт.;
– планки дерев’яні обмежувальні розміром [(502010) ± 1] мм не менше 10 шт.;
– парафін – згідно з ГОСТ 23683.
4.17.2 Пробу герметизуючого матеріалу наносять на середину бетонної пластини, обтискають двома дерев’яними планками, поверхні яких заздалегідь покриті розплавленим парафіном. Зверху акуратно кладуть другу бетонну пластину. Розмір шва герметизуючого матеріалу в поперечному перерізі повинен становити (10 ± 1) мм. Підготовлений зразок (рисунок Б.9) витримують протягом часу (кількість діб), який визначають у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
4.17.3 Проведення випробування
Виймають дерев’яні обмежувальні планки, заміряють розміри шва герметизуючого матеріалу після його отвердіння, зразок поміщають в захвати розривної машини і проводять випробування до розриву зразка.
4.17.4 Обробка результатів
Границю міцності за розтягнення f в мегапаскалях герметизуючого матеріалу на зразках-швах обчислюють за формулою
, (9)
де Рр – сила, що викликала руйнування зразка, Н;
bo – товщина шва герметизуючого матеріалу, м;
lо – довжина шва герметизуючого матеріалу, м.
Відносне подовження герметизуючого матеріалу за розриву зразків-швів у відсотках обчислюють за формулою
, (10)
де hо – висота шва герметизуючого матеріалу до випробування, м;
hр – висота шва герметизуючого матеріалу після випробування, м;
Адгезійним руйнуванням зразка вважають відшарування герметизуючого матеріалу від поверхні бетонної пластини площею більше 30 %, когезійним – менше 30 %.
Кількість зразків для випробування – не менше трьох.
4.18 Визначення стійкості до деформацій
Суть методу – визначення стійкості зразка герметизуючого матеріалу до серії знакозмінних циклів рівних за значенням навантажень і зміни температури.
4.18.1 Засоби контролю та матеріали:
– лінійка металева, пластини з бетону, парафін – згідно з 4.17.1 цього стандарту;
– пристрій, що дозволяє виконувати знакозмінні навантаження від до з плавним ручним механічним приводом;
– шафа сушильна електрична, яка забезпечує підтримку температури (70 ± 5) оС;
– камера морозильна, яка забезпечує підтримку температури мінус (15 ± 3) оС;
– підпори-вставки, конструкція яких забезпечує плавну зміну своєї висоти від до ;
– лупа – згідно з ГОСТ 25706.
4.18.2 Підготовка до випробування – згідно з 4.17.2 цього стандарту.
4.18.3 Проведення випробування
Випробування проводять згідно зі схематичною послідовністю, зазначеною на рисунку Б.10.
Виймають дерев’яні планки, зразок установлюють в пристрій і проводять спочатку вручну плавно розтягування зразка на 5 % або на 10 %, або на 15 %, або на 20 %, або на 25 % (що встановлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу) від початкового розміру зразка. Розміри зразка під час розтягування контролюють лінійкою. Фіксацію фрагмента шва зразка при його розтягуванні виконують за допомогою підпорів. Після цього деформований зразок ставлять у морозильну камеру за температури мінус (15 ± 3) оС і витримують 24 год.
Потім зразок виймають із морозильної камери і витримують в лабораторному приміщенні 24 год.
Далі із зразка виймають підпори, його знову вставляють у пристрій і стискають шов зразка герметика між пластинами відповідно на 5% або на 10 %, або на 15 %, або на 20 %, або на 25 % (що установлюють у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу) по відношенню до розміру шва на початок випробування. Цей розмір також фіксують підпорами і зразок у стиснутому стані ставлять у шафу сушильну , яка нагріта до температури (70 ± 5) оС.
Зразок витримують в шафі 24 год, після чого його виймають і знову витримують в приміщенні теж 24 год. Все це складає 1 цикл випробування.
Всього треба виконати 10 циклів.
4.18.4 Обробка результатів
Вважають, що зразок витримав випробування, коли на поверхні герметизуючого шва не буде тріщин, розломів та інших руйнувань, а також відсутнє його відшарування від бетонних пластинок.
Кількість зразків для випробування – не менше трьох.
4.19 Визначення часу повного отвердіння
Суть методу – визначення проміжку часу, за якого зразок-шов герметизуючого матеріалу після проходження реакції отвердіння набув нормованих значень фізико-технічних характеристик.
4.19.1 Засоби контролю та матеріали – згідно з 4.9.1 цього стандарту. Форму виготовляють із листового алюмінію згідно з ГОСТ 21631 завтовшки (1 ± 0,05) мм.
4.19.2 Підготовка до випробування
Поліетиленову плівку змазують антиадгезійним складом – густим мильним розчином і висушують не менше 1 год. Після цього на плівку кладуть алюмінієву форму, яку заповнюють вихідним складом герметизуючого матеріалу. Шпателем акуратно розрівнюють склад у формі. Відформовану пластину витримують у формі 1-2 доби. Після цього обережно знімають поліетиленову плівку і ножем із форми вирізають пластину утвореного герметика, перевертають на зворотну поверхню і ще витримують 1-2 доби, якщо немає інших вказівок у нормативному документі на конкретний вид герметизуючого матеріалу.
