Страница 2: ДСТУ ЕN 54-3:2003 (ЕN 54-3:2001, ІDT). СТУ ЕN 54-3:2003 (ЕN 54-3:2001, ІDT). Системы пожарной сигнализации. Часть 3. Сигнализаторы пожарные звуковые (43966)

Під час випробовування відповідно до 5.3. звуковий пожежний оповіщувач повинен створювати середньозважені рівні звуку не менше ніж 65 дБ в одному напрямку, та не більше ніж 120 дБ з будь-якому з напрямків.

4.3 Частота та акустичні діаграми спрямованості

Цей стандарт поширюється на звукові оповіщувачі, що генерують різні частоти та акустичні діаграми спрямованості і тому не визначає мінімальну і максимальну частоту чи конкретну акустичну діаграму спрямованості.

Примітка. Необхідні частоти та акустичні діаграми спрямованості можуть бути різні в різних країнах. Повинно бути зроблено посилання на місцеві нормативні документи.

Однак, виробник повинен задекларувати основну звукову частоту(-и), діапазон(и) частот та акустичну діаграму(-и) спрямованості у даних відповідно до 4.6.2.

4.4 Довговічність

Звуковий пожежний оповіщувач повинен бути розрахований, не менше ніж на 100 год роботи. Ніякі обмеження виробника на коефіцієнт використовування або максимальний час увімкнення не повинні перешкоджати циклічній роботі пристрою 1 год «увімкнено» - 1 год «вимкнено», що вимагає методика випробовування відповідно до 5.4.

Примітка. Цю вимогу не застосовують до ємності батарей, які можна використовувати в звукових пожежних оповіщувачах як засоби місцевого збереження експлуатаційної потужності. Вимоги щодо ємності і заряду таких батарей повинні відповідати потребі системи.

4.5 Конструкція

4.5.1 Забезпечення зовнішніх підімкнень

4.5.1.1 Звуковий пожежний оповіщувач повинен мати місце в своєму корпусі для вводу та підімкнення до клем зовнішніх провідників. Повинні бути передбачені вхідні отвори для провідників чи кабелів, або повинно бути вказано місце, де такі отвори треба зробити.

4.5.1.2 Клеми для підімкнення зовнішніх провідників повинні бути виконані так, щоб провідники затискувалися між металевими поверхнями без ушкодження. Кожна клема повинна забезпечувати підімкнення будь-якого з провідників із площею поперечного перерізу між 0,28 мм2 та 1,5 мм2 включно.

4.5.2 Матеріали

Звуковий пожежний оповіщувач повинен бути виготовлений з матеріалу(-ів), що здатний(-і) витримувати випробовування, зазначені в 5.2-5.17. Додатково, матеріал(и) пластмасових корпусів повинен(-ні) відповідати таким вимогам до займання:

1. ISO 1210:1992 Class FV-2 or FH-2 - для пристроїв, що працюють від джерела напруги менше ніж 30 В (середньоквадратичне значення) чи 42,4 В (значення постійного струму) та потужністю споживання меншою ніж 15 Вт;
2. ISO 10351:1992 Class LFV-1 -для пристроїв, що працюють від джерела напруги більше ніж 30 В (середньоквадратичне значення) чи 42,4 В (значення постійного струму) і (або) потужністю споживання більшою ніж 15 Вт.

4.5.3 IP-класи

Ступінь захисту, що забезпечується корпусом звукового пожежного оповіщувача, повинен відповідати таким вимогам:

1. для звукового пожежного оповіщувача типу А - код ІР21С EN 60529;
2. для звукового пожежного оповіщувача типу В - код ІРЗЗС EN 60529.

4.5.4 Доступ

Повинні бути забезпечені засоби для обмеження доступу з метою зняття частин або всього пристрою, для змінювання режимів роботи, наприклад, спеціальний інструмент, коди, сховані гвинти, пломби тощо.

4.6 Маркування та дані

4.6.1 Марковання

Кожний звуковий пожежний оповіщувач повинен мати чітке марковання, яке містить таку інформацію:

1. номер цього стандарту (EN 54-3);
2. тип умов використовування (наприклад, тип А чи тип В (див. розділ 3));
3. назву чи торговельну марку виробника чи постачальника;
4. познаку моделі виробника чи постачальника (тип чи номер);
5. познаку клем;
6. номінальну напругу живлення чи діапазони напруги живлення (змінного або постійного струму);
7. потужність та струм споживання;

h) познаку(-и) чи код(и) (наприклад, серійний номер чи номер партії), за якими виробник може визначити, як мінімум, дату або партію та місце виготовлення, і номер версії програмного забезпечення, що міститься у пристрої.

Якщо у будь-якому маркованні на пристрої використовують символи чи абревіатури не загальноприйнятого використовування, тоді вони повинні бути роз'яснені в супровідній документації, що її постачають разом із пристроєм.

Марковання повинне бути невидиме, коли пристрій встановлений і готовий до використовування, але видиме під час встановлювання та доступне під час обслуговування.

Марковання не треба розміщувати на гвинтах чи інших легкознімних частинах.

4.6.2 Дані

Інформацію, зазначену у 4.6.1, разом із тією, що вказана нижче, треба постачати разом із пристроєм і треба подавати у переліку технічних характеристик або в інструкції з експлуатування, або зазначають на кожному пристрої:

1. діапазон(и) напруги живлення;
2. діапазон частот напруги живлення, якщо необхідно;
3. для всіх режимів роботи, мінімальний середньозважений рівень звуку, виражений у дБ, на відстані від контрольної точки на пристрої для таких напрямків звучання:
4. для пристрою, що його встановлюють на поверхні: з інтервалом 30° у межах сектора, обмеженого кутами від 15° до 165°, по півколу перед пристроєм та з центром у точці перетину його основної осі та перпендикулярної до неї монтажної поверхні, у двох взаємно перпендикулярних площинах, що відповідають горизонтальній та вертикальній площинам пристрою в його спроектованому положенні (див. додаток А, рисунок А.2);
5. для пристрою, що його встановлюють на опорі: з інтервалом 30° по колу 360° з центром у точці перетину горизонтальної площини, що містить його основну вісь, та вертикальної лінії, яка проходить крізь геометричний центр звукового розсіювального вузла, у двох взаємно перпендикулярних площинах, що відповідають горизонтальній та вертикальній площинам пристрою в його спроектованому положенні (див. додаток А, рисунок А.3).

d) основну звукову частоту(-и), частотний діапазон(-и) та акустичну діаграму(-и) спрямованості;

e) IP-код згідно з EN 60529;

f) будь-яку іншу інформацію, що необхідна для правильного інсталювання, експлуатування та обслуговування пристрою.

5 ВИПРОБОВУВАННЯ

5.1 Загальні положення

5.1.1 Атмосферні умови під час випробовування

Якщо методика випробовування не встановлює інше, то випробовування треба проводити після того, як випробний зразок стабілізувався в стандартних атмосферних умовах для випробовування згідно з EN 60068-1, що є такими:

1. температура - від 15 °С до 35 °С;
2. відносна вологість - від 25 % до 75 %;
3. атмосферний тиск - від 86 кПа до 106 кПа.

Температура та вологість повинні бути в значній мірі постійні для кожного випробовування, якщо використовують ці стандартні атмосферні умови.

5.1.2 Стан оповіщувача під час випробовування

Якщо методика випробовування вимагає, щоб зразок знаходився в режимі звучання, то він повинен бути підімкнений до відповідного устатковання електроживлення, як зазначено у даних, що надані виробником. Якщо для режиму звучання пристрій також потребує використовування сигналу або сигналів керування, вони повинні бути забезпечені відповідно до технічних вимог виробника.

Якщо методика випробовування вимагає, щоб зразок знаходився в режимі спокою, то зразок не повинен бути підімкнений до джерела електроживлення, за винятком, коли він є звуковим оповіщувачем такого типу, що має електронні схеми аналізування сигналів керування та увімкнення режиму звучання, у цьому випадку зразок повинен бути підімкнений до відповідного джерела електроживлення та керувального устатковання, як зазначено у даних, що надані виробником, але ці сигнали керування повинні бути організовані так, щоб зразок не знаходився у режимі звучання.

Якщо інше не зазначено в методиці випробовування, параметри електроживлення, що застосовані для зразка, повинні знаходитися в межах діапазону(-ів), зазначеного(-их) виробником, і повинні залишатися постійним(и) під час випробовування. Величина, обрана для кожного параметра, повинна мати номінальне значення чи середнє значення із зазначеного діапазону.

Якщо виробник задекларував різні рівні звуку для різних режимів роботи (див. 4.6.2), то, якщо інше не зазначено в методиці випробовування, випробовувати треба тільки в одному обраному режимі роботи. Обирати режим роботи треба з метою використовування того режиму, за якого споживається найбільша потужність. Зазвичай, це буде найтриваліший чи гучний режим.

Примітка. Усі режими роботи та усі діапазони напруги електроживлення перевіряють відповідно до 5.3.

5.1.3 Установлювання

Якщо не зазначено інше, зразок треба встановлювати на плоскій жорстко закріпленій панелі за допомогою його штатних засобів кріплення відповідно до інструкцій виробника. Якщо в інструкціях зазначено більше ніж один спосіб установлювання, тоді для кожного випробовування треба обирати спосіб, який розглядають як найнесприятливіший.

Більш докладну інформацію щодо установлювання звукових пожежних оповіщувачів подане в додатку А або додатку В для різних випробовувань щодо вимірювання рівня звуку.

5.1.4 Допустимі відхили

Допустимі відхили параметрів випробовування на впливання довкілля повинні відповідати базовим стандартам для випробовування (наприклад, відповідна частина EN 60068).

Якщо конкретний допустимий відхил або межу відхилу не зазначено у вимозі чи в методиці випробовування, то межа відхилу повинна дорівнювати ± 5 %.

5.1.5 Забезпечення випробовувань

Під час проведення випробовувань на відповідність цьому стандарту повинно бути забезпечено:

1. вісім зразків оповіщувачів типу А чи десять зразків оповіщувачів типу В із усіма монтажними аксесуарами, базами, коробками чи приладдям тощо;
2. будь-яке устатковання, таке як ППКП, що може бути необхідне для правильного функціювання пристрою відповідно до технічних характеристик виробника;
3. дані зазначені у 4.6.2.

Надані зразки треба вважати типовими зразками серійного виробництва виробника у відношенні їх конструкції та настройки.

Примітка. Детальну інформацію про устатковання електроживлення, що його застосовують, і (або) устаткованім, використовуване для генерування керувального(-их) сигналу(-ів), повинно бути зазначено в протоколі випробовування.

5.1.6 План випробовування

Зразки треба випробовувати та перевіряти відповідно до плану, який подано в таблиці 1.

Усі зразки треба спочатку випробувати на відтворність відповідно до 5.2. Після завершення випробування на відтворність, зразок із найменшим рівнем звуку треба пронумеровати номером 1 а інші довільним чином пронумерувати від 2-го номера до 8-го номера для типу А або від 2-го номера до 10-го номера для типу В.

Якщо інше не зазначено в методиці випробовування, режим роботи, обраний під час випробовування на відтворність, треба використовувати і в інших випробовуваннях.

5.2 Відтворність

5.2.1 Мета випробовування

Показати, що вихідний рівень звуку звукового пожежного оповіщувача не змінюється істотно від зразка до зразка та визначити величини вихідного рівня звуку для порівняння з вихідним рівнем звуку, який виміряний під час і (або) після випробувань, на впливання довкілля зазначених у цьому стандарті.

5.2.2 Методика випробовування

Середньозважені рівні звуку всіх зразків треба вимірювати як зазначено у додатку В. Виміряне значення повинне бути записане в дБ для кожного зразка, та рівень звуку найбільш гучного та найменш гучного зразка повинні бути позначені Lmax і Lmin відповідно.

5.2.3 Вимоги випробовування

Звуковий оповіщувач вважають таким, що відповідає вимогам цього підрозділу, якщо різниця між Lmax і Lmin менша ніж 6 дБ.

5.3 Експлуатаційні характеристики

5.3.1 Мета випробовування

Перевірити, що рівнів звуку, задекларованих виробником, можна досягти в межах зазначеного діапазону(-ів) параметрів електроживлення (наприклад, напруги) та, що ці рівні не залежать істотно від цих параметрів, та що максимальний середньозважений рівень звуку не перевищує 120 дБ на відстані .

5.3.2 Методика випробовування

Рівень звуку зразка треба вимірювати в умовах вільного простору за методикою випробовування, яку зазначено у додатку А, за максимального та мінімального значення зазначеного діапазону(-ів) параметрів електроживлення (див. 4.6.2а) та b)).

Якщо виробник задекларував різні рівні звуку та різні робочі частоти для різних режимів роботи (див. 4.6.2d)), то рівень звуку зразка повинен бути виміряний для кожного режиму роботи.

5.3.3 Вимоги випробовування

Звуковий пожежний оповіщувач вважають таким, що відповідає вимогам цього підрозділу, якщо для кожного режиму роботи:

1. середньозважений рівень звуку більше ніж 65 дБ, принаймні, в одному напрямку;
2. середньозважений рівень звуку не перевищує 120 дБ в будь-якому з напрямків;
3. рівень звуку, виміряний для кожного із зазначених кутів, буде не менше ніж той, що задекларований виробником (див. 4.6.2с));
4. різниця між середньозваженими рівнями звуку, виміряними за максимального та мінімального параметрів електроживлення буде не більше ніж 6 дБ для кожного виміряного напрямку.

Таблиця 1 - План випробовування