2.8.1. Мийне відділення інвентаря, бочкової та іншої тари повинне розміщуватись в окремому приміщенні, обладнаному припливно-витяжною вентиляцією.
2.8.2. Підлога у приміщеннях для миття тари та пропарювання бочок повинна бути водонепроникною, з ухилом 0,02 у бік трапу. Кількість каналізаційних трапів для повного видалення промивних вод повинна визначатись розрахунком. Підлоги виконувати згідно з вимогами п.6.1.39 ч.1 цих Правил.
2.8.3. Для зовнішньої обмивки бочок з сировиною повинна бути встановлена механічна мийка з централізованим подаванням води. Температура не повинна перевищувати 60 оС.
2.8.4. Миття бочок повинне бути механізовано.
2.8.5. При пропарюванні бочок подавання пари з надлишковим тиском понад 0,05 МПа (0,5 кгс/кв.см) не допускається. На живильному паропроводі повинні бути встановлені редукційний та запобіжний клапани, відрегульовані на тиск 0,05 МПа (0,5 кгс/кв.см), і манометр, на якому червоною рискою на циферблаті або спеціальним покажчиком мусить бути позначено гранично допустимий тиск пари.
Манометр повинен установлюватись на видимій ділянці паропроводу.
2.8.6. Пропарювати бочки необхідно за допомогою гумотканевих рукавів високого тиску, виготовлених з термостійкої гуми, і які мають металеві наконечники. Кріплення кінців рукавів у місцях з’єднань повинне виконуватись за допомогою металевих хомутів. Натягування рукавів на штуцери, які мають гладку поверхню, кріплення кінців рукавів дротом не дозволяється.
2.8.7. Наконечник рукава для запобігання закупорювання бочки під час пропарювання повинен мати повздовжні ребра, а зовнішній діаметр рукава мусить бути меншим діаметра отвору бочки, до якого вводиться наконечник.
2.8.8. Біля кожного робочого місця мийника повинен знаходитись дерев’яний молоток (киянка). Під час миття бочок слід для зняття тиску пари обережно відбивати шпунт кожні 3–5 хвилин розгойдування бочки.
Не дозволяється стояти напроти дна бочки, яка пропарюється.
2.8.9. При пропарюванні резервуарів повинне бути забезпечене місцеве видалення пари безпосередньо з резервуара. Розповсюдження пари в цеху не допускається.
2.8.10. Бочки з пюре або патокою розігріваються для вивантаження лише після відкриття днища бочки або просвердлювання у ній отвору для виходу пари.
2.8.11. Металеві банки повинні розкупорюватись спеціальним ножовим пристроєм.
2.8.12. У приміщеннях, де виконується переробка сульфітованих пульп та пюре, слід мати содовий розчин для миття рук, а також ефективно діючу припливно-витяжну вентиляцію. Забирати повітря слід з нижньої зони.
3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО УСТАТКУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА МОЛОЧНОЇ КИСЛОТИ
3.1. Бродильні апарати (чани)
3.1.1. Бродильні апарати (чани) повинні бути виконані з матеріалів (корозієстійких або алюмінію), стійких до впливу середовища, мати люки, розміщені на кришці, та засувки знизу.
3.1.2. Бродильні апарати повинні бути обладнані світильниками на напругу не більше 12 В для освітлення внутрішньої поверхні апаратів, термометрами, рівнемірами та запірною арматурою.
3.1.3. Бродильні апарати повинні бути обладнані пристроями для відведення двоокису вуглецю (вуглекислого газу).
3.1.4. Мірні бачки для розчинів калію фероціанідного (жовтої кров’яної солі), кальцінованої соди повинні розміщуватись над бродильним апаратом та обладнуватись рівнемірами і переливними трубками, а також автоматичними пристроями для запобігання переповненню мірників.
3.2. Нейтралізатори, реактори
3.2.1. Нейтралізатори повинні бути виготовлені з корозієстійкої сталі, реактори — з корозієстійкої сталі або бути футеровані кислотостійким покриттям.
За станом футеровки повинен бути встановлений постійний контроль у вигляді періодичного огляду якості футеровки.
3.2.2. Нейтралізатори та реактори повинні обладнуватись накривками з люками, вентиляційними пристроями з механічним збуджуванням для видалення парів та газів, оглядовими вікнами, обладнаними світильниками на напругу не більше 12 В для освітлення внутрішньої поверхні апаратів і захисними сітками.
3.2.3. Нейтралізатори та реактори повинні обладнуватись термометрами, рівномірами, пробовідбірниками та запірною арматурою.
3.2.4. Бачки-мірники для розчинів вапняного та крейдяного молока, сірчаної кислоти повинні встановлюватись над відповідними апаратами та обладнуватись рівнемірами та переливними трубами.
3.2.5. Шарнірна труба нейтралізатора повинна бути обладнана підйомною лебідкою.
3.2.6. На нагрівальному трубопроводі насоса гідролізату повинні бути встановлені запобіжний клапан та манометр.
3.3. Вакуум-випарні апарати
3.3.1. Вакуум-випарні апарати повинні бути виготовлені з корозієстійкої сталі, теплообмінні апарати — з нержавіючої сталі або титанового сплаву.
3.3.2. Будова та експлуатація вакуум-випарних апаратів повинні задовольняти вимогам, викладеним у Правилах будови та безпечної експлуатації посудин, які працюють під тиском, та в Правилах будови та безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води.
3.3.3. Вакуум-випарні апарати повинні оснащуватись манометрами, термометрами, запобіжними клапанами, які встановлюються на нагрівальній камері, вакуумметрами, термометрами та повітряними клапанами, які встановлюються на вакуумній частині корпуса апарата, покажчиками рівня та пробовідбирачами.
3.3.4. Пробовідбирач повинен забезпечувати відбір проби продукту без порушення вакууму в апараті.
3.3.5. Вакуум-апарати повинні бути оснащені блокувальним пристроєм, який би виключав можливість подавання пари та розчину при відсутності вакууму в апараті.
3.3.6. Вакуум-апарати повинні бути забезпечені надійною теплоізоляцією.
3.4. Кристалізатори
3.4.1. Кристалізатори для харчових кислот та лактату кальцію повинні бути герметизовані, виготовлені з матеріалів, стійких до впливу середовища, та обладнані верхніми люками, пробовідбирачами та пристроями для вивантаження утфелю.
3.4.2. Видкриті кристалізатори для попередження розбризкування та викидів розчинів кислот повинні закриватись накривкою або міцним дерев’яним настилом, обладнаним люком, який закривається.
3.4.3. Гумовий шланг, за допомогою якого провадиться промивання та пропарювання кристалізатора, повинен відповідати вимогам пп.7.8.13, 7.8.14 ч.1 цих Правил.
3.5. Центрифуги
3.5.1. Центрифуги повинні мати на кожусі надійно закріплену табличку з зазначенням дати випуску, заводу-виготовлювача, максимально допустимої величини завантаження у кілограмах та мінімальної товщини стінок барабанів.
Матеріал барабана центрифуги повинен бути стійким до впливу харчових кислот.
3.5.2. Центрифуга повинна бути встановлена у відповідності з вимогами, які вказані у паспорті.
3.5.3. Двигун підвісних центрифуг повинен бути встановлений на каркасі, рамі тощо, не зв’язаній зі стінами, фундаментом будинку та іншим устаткуванням.
3.5.4. Центрифуга повинна оснащуватись автоматичним або ручним гальмом та мати рознімну накривку. Кнопки пуску та зупинки повинні бути встановлені на робочому місці, а в автоматичних системах, крім того, винесені на загальний щит.
3.5.5. Рівні шуму та вібрації під час роботи центрифуг не повинні перевищувати значень, передбачених ГОСТ 12.1.003–83 та ГОСТ 12.1.012–90.
3.6. Фільтри
3.6.1. Фільтрувальне устаткування повинно бути виготовлене з матеріалів, стійких до дії розчинів та суспензій, які фільтруються.
3.6.2. Стрічкові та барабанні вакуум — фільтри, а також інші відкриті фільтри, для виключення потрапляння парів та пилу у приміщення в процесі фільтрування, повинні обладнуватись місцевим (для стрічкових фільтрів по всій довжині) витяжним пристроєм (аспірацією).
3.6.3. Фільтрпреси повинні обладнуватись гідравлічними або іншими механічними затискачами та запобіжними клапанами.
Манометри та запобіжні клапани повинні встановлюватись в безпосередній близькості від фільтрпресів на нагнітальному трубопроводі.
3.6.4. Під рамами фільтрпреса повинен бути передбачений бункер (корито) для скидання осаду.
3.6.5. Барабанні вакуум-фільтри повинні бути оснащені автоматичним клапаном для регулювання живлення розчином, який слід встановити на трубопроводі, який подає розчин у корито фільтра. Для попередження переливу корито фільтра повинне бути оснащене переливною трубою.
3.6.6. Для зручності обслуговування зрошувача барабанний вакуум-фільтр повинен бути обладнаний спеціальною площадкою та сходами.
3.6.7. Автоматизовані камерні фільтрпреси ФПАКМ повинні обладнуватись манометрами та запобіжними клапанами, які встановлюються на нагнітальному трубопроводі. Запобіжний клапан повинен відводити розчин або суспензію, які подаються, до всмоктувальної лінії насоса.
3.6.8. На лінії подавання робочої рідини до віджимних гумових діафрагм фільтрпреса ФПАКМ повинні встановлюватись манометр та перепускний запобіжний клапан.
3.6.9. Стрічкові вакуум-фільтри повинні оснащуватись закритим лотком для подавання суспензії, який би виключав можливість її розбризкування.
3.7. Іонообмінні установки для очищення розчинів молочної кислоти
3.7.1. Всі трубопроводи, вентилі, збірники, насоси іонообмінної установки повинні виконуватись з корозієстійких матеріалів (сталі, гумованої харчовою гумою) або бути емальованими.
3.7.2. Корпуси іонообмінних фільтрів для запобігання накопиченню на них заряду електрики повинні бути заземлені.
3.8. Млини
3.8.1. Млини та інше помельне устаткування для подрібнення вапна повинне герметизуватись або закриватись герметичними кожухами, обладнаними пиловідсмоктуючими пристроями.
3.8.2. Засипний бункер млинів повинен бути оснащений дозуючим пристроєм, який виключав би нерівномірне надходження матеріалів, їх обрушення та вільне падіння.
3.8.3. Млини та інше помельне устаткування повинні мати огороджувальні грати, які роблять неможливим проникнення людини до ріжучих елементів машини.
Накривки та огороджувальні грати млинів та дробарок повинні оснащуватись блокуванням, яке перешкоджає їх вмиканню при відкритих накривках та знятих огорожах.
3.8.4. Ротори молоткових млинів повинні бути збалансованими та щільно закритими.
3.9. Вапногасильні апарати
3.9.1. Привод апарата та всі його обертові частини повинні бути огороджені суцільною загорожею.
3.9.2. Завантажувальні та вивантажувальні пристрої вапногасильних апаратів повинні бути герметизованими.
3.9.3. Вивантаження недопалу, перепалу та шлаку з вапногасильного барабана та їх видалення з вапняного відділення повинні бути механізовані.
3.9.4. На фланцях трубопроводів вапняного молока повинні бути встановлені запобіжні кожухи.
3.9.5. Жолоби, по яких протікає концентроване вапняне молоко, необхідно перекривати чавунними плитами.
3.9.6. Для попередження конденсації парів узимку в дверних прорізах повинні встановлюватись повітряно-теплові завіси.
3.9.7. Вапногасильні апарати повинні бути обладнані ефективно діючим витяжним пристроєм.
3.10. Мішалки вапняного молока
3.10.1. Збірники та мішалки вапняного молока повинні бути закриті накривками та обладнані переливними трубопроводами.
3.10.2. У мішалках необхідно передбачати вимірювання рівня вапняного молока. Процес приготування вапняного молока повинен бути автоматизований.
3.11. Дозатори вапняного молока
3.11.1. Керування роботою дозатора повинно бути автоматизоване.
3.11.2. Вивідний патрубок дозатора повинен бути обладнаний запірним пристроєм з дистанційним керуванням.
3.12. Автоклави, стерилізатори та витримувачі
3.12.1. Автоклави, стерилізатори, витримувачі та комунікації до них повинні відповідати вимогам Правил будови та безпечної eксплуатації посудин, які працюють під тиском та Правил будови та безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води.
3.12.2. Автоклави, стерилізатори та витримувачі повинні бути виготовлені зі сталі, стійкої до дії середовища, яке оброблюється (розчини харчових кислот).
3.12.3. Манометри, запобіжні клапани та редукційні пристрої на стерилізаторах та витримувачах повинні встановлюватись на підвідних паропроводах, приєднаних безпосередньо до цих апаратів.
3.12.4. Для стерилізаторів та витримувачів, пропарювання яких здійснюється послідовно при одному і тому ж тискові, встановлення редукційних,та запобіжних кранів і манометрів повинно відповідати вимогам розд. 8.10 ч.1 цих Правил.
4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ВИРОБНИЦТВА МОЛОЧНОЇ КИСЛОТИ
4.1. Приготування чистої культури
4.1.1. Приміщення для отримання посівного матеріалу необхідно обладнати у спеціальній будівлі або на верхніх поверхах інших цехів, віддалених від ферментаційного та хімічного цехів.
Приміщення повинне мати кілька блоків:
– комору, мийну, автоклавну, препараторську;
– посівну з тамбуром, термостатна з тамбуром;
– мікробіологічну лабораторію.
Стіни приміщень спорового цеху повинні бути облицьовані керамічними або метласькими плитками, стелі пофарбовані масляною фарбою.
4.1.2. Перед проведенням стерилізації посівних кімнат та боксів за допомогою бактерицидних ламп та парами формаліну з примішень мусить бути виведений обслуговуючий персонал.
4.1.3. При використанні бактерицидних ламп, як джерела ультрафіолетових променів, для стерилізації повітря необхідно слідкувати, щоб ні прямі, ні відбиті ультрафіолетові промені не потрапляли в очі; з цією метою слід застосовувати захисні окуляри. У невеликих приміщеннях при увімкненій бактерицидній лампі знаходитись не можна. Заходити до приміщення після вимкнення бактерицидної лампи можна через 30 хвилин.
4.1.4. Після стерилізації парами формаліну бокс та посівні кімнати повинні бути дегазовані 25 %-ним розчином аміаку, а повітря повинно бути очищене стерильною водою за допомогою пульверизаторів.
4.1.5. Вміст парів формаліну та аміаку в приміщеннях боксів та посівних кімнат не повинен перевищувати гранично допустимих значень, передбачених ГОСТ 12.1.005–88 і додатка 2.
