Склад скинутих із загальнозаводських очисних споруд, стоків, регламентується у відповідності з вимогами санітарних норм, а при їх відсутності - у відповідності з галузевими нормативами.
- 8.2.2 Водопостачання та каналізація будівель і споруд підприємств повинні бути виконані у відповідності з вимогами СНиП 2.04.01-85, СНиП 2.04.02-84, СНиП 2.04.03-85 і ГОСТ 12.3.006-75, СН 245-71.
- 8.2.3 Виробничі стічні води з цехів і відділень, у якіх проводиться переробка жирів і олій (рафінація, гідрогенізація), повинні бути перед збросом у міську каналізацію пропущені крізь цехові і заводські жироуловлювачі з послідуючою обробкою (при необхідності) в спеціальних установках для очищення стічних вод.
- 8.2.4 Склад жирів, олії та інших речовин у стічних водах не повинно перевищувати граничнодопустимих концентрацій.
- 8.2.5 Виробничі стічні води каталізаторного відділення до викиду у каналізацію повинні проходити через відстійники для видалення шламу.
- 8.2.6 Скидання продуктів гідрогенезаційного виробництва у каналізацію забороняється навіть у аварійних випадках. Для цих випадків повинна бути передбачена спеціальна ємкість.
- 8.2.7 В усіх виробничих приміщеннях для миття апаратів, підлог повинні передбачатися водопровідні крани.
- 8.3 Шум і вібрація.
- 8.3.1 Гранично допустимий рівень шуму (ГДР) на постійних робочих місцях та на території підприємства не повинен перевищувати 80 дБА. ГДР на робочих місцях необхідно знижувати в залежності від важкості та напруженості праці.
Визначення категорії напруженості та важкості праці здійснюється у відповідності з ергономічними критеріями оцінки важкості та напруженості праці, наведених у Санітарних нормах допустимих рівнів шуму на робочих місцях.
- 8.3.2 Приміщення, в яких розміщене устаткування з підвищеним рівнем шуму та вібрації, повинні бути ізольовані та обладнані засобами шумо- та віброізоляції (устаткування встановлене на віброізолюючих та шумопоглинальних основах тощо).
- 8.3.3 Машини та агрегати у відповідності з планом ППР повинні оглядатись з метою своєчасного виявлення та усунення усіх дефектів, що можуть викликати збільшення шуму (знос шестерень, підшипників, невчасне та недостатнє їх змазування тощо).
- 8.3.4 Заборонено перебування працюючих в зоні з рівнем звукового тиску понад 135 дБА в будь-якій октавній смузі.
- 8.3.5 Вібрація на робочих місцях виробничих приміщень не повинна перевищувати гранично допустимі рівні, що їх наведено у ГОСТ 12.1.012-90.
- 8.3.6 Рукоятки інструментів, пристроїв, а також органів управління повинні мати форму, зручну для роботи.
- 8.3.7 При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75 % тривалості робочого дня. Понадурочні роботи з вібруючим устаткуванням не допускаються.
- 8.3.8 Основні організаційно-технічні та лікувально-профілактичні заходи щодо обмеження несприятливого впливу вібрації на працюючих:
- - зменшення вібрації у джерелі її виникнення конструктивними та технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих машин;
- - зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосування спеціальних сидінь, площадок з пасивною пружинною ізоляцією, гумових, поролонових та інших поглинаючих вібрацію настилів, мастик тощо;
- - перевірка наявності вібраційних характеристик (ВХ) в паспортах на новопридбані машини (в технічному паспорті машини повинні бути наведені ВХ та методи їх контролю у відповідності з ГОСТ 12.1.012-90), а при їх відсутності та необхідності - проведення вхідного контролю;
- - своєчасне проведення планового та попереджувального ремонту машин з обов’язковим післяремонтним контролем вібраційних характеристик;
- - використання машин у відповідності з їх призначенням, передбаченим нормативно-технічною документацією;
- - виключення контакту працюючого з вібруючими поверхнями поза межами робочого місця або робочої зони (встановлення огорож, сигналізації, блокування, попереджувальні написи тощо).
- 8.3.9 На підприємствах, в організаціях та в установах повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму та вібрації на робочих місцях не менше одного разу на рік.
- 9 ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА І ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ
- 9.1 Електробезпека електроустановок споживачів, які наново будуються або реконструюються, повинна забеспечувапися у відповідності з вимогами ПУЕ .
- 9.2 Обладнання, монтаж, обслуговування та ремонт електроустановок повинні відповідати вимогам Правил обладнання електроустановок, Правил технічної експлуатації та Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів, будівельних норм і правил, державних стандартів та цих Правил.
- 9.3 У вибухонебезпечних зонах будь-якого класу підлягають заземленню всі електроустановки при усіх напругах змінного та постійного струму, а також устаткування, яке встановлено на занулених (заземлених) металевих конструкціях.
- 9.4 При проведенні ремонтних робіт на електроустаткуванні необхідно встановлювати переносне заземлення для захисту працюючих від ураження електричним струмом в разі помилкової подачі напруги до місця роботи.
- 9.5 До мережі заземлення повинні бути приєднані стаціонарно прокладені трубопроводи усіх призначень (матеріалопроводи, аспіраційні та вентиляційні повітропроводи тощо), металеві корпуси технологічного устаткування.
- 9.6 Кожна частина електроустаткування,що підлягає заземленню, повинна бути приєднана до заземлюючого контуру окремим провідником. Послідовне підключення електроустаткування до заземлюючого контуру не допускається.
- 9.7 Відкрито прокладені заземлюючі провідники повинні бути пофарбовані у відповідності з вимогами ГОСТ 12.2.007.0-75. Зовнішній огляд заземлюючого пристрою провадиться разом з оглядом електроустаткування та записом висновків огляду у спеціальному журналі.
- 9.8 Електропостачання взаємно пов’язаних між собою технологічних об’єктів передбачається від однієї групи джерел струму (основного і резервного).
При електропостачанні від різних джерел передбачаються заходи і засоби, що забезпечують безперебійну роботу взаємно пов’язаних між собою об’єктів технологічної системи або переведення її у безпечний стан у разі виходу із ладу одного із джерел струму.
- 9.9 Приміщення розподільчих пунктів (пристроїв, РП, РУ) трансформаторних підстанцій (ТП) та інших електроустановок, пов’язаних з електроспоживачами вибухопожежонебезпечних виробництв облаштовуються в будівлях, що стоять окремо.
Для технологічних об’єктів з блоками не вище II категорії вибухонебезпеки дозволяється розміщувати РУ, ТП, РП в приміщеннях, що примикають однією стіною до вибухонебезпечної зони (виробничого приміщення).
Прибудовані РУ,ТП, РП повинні обслуговувати тільки ту технологічну установку, в границях якої вони знаходяться.
- 9.10 Прокладання кабелю по території гідрозаводів рекомендується виконувати відкрито: на естакадах, галереях і на кабельних конструкціях.
Допускається також прокладання кабелю у каналах, які засипані піском та траншеях (приховані у землі). Кабельні естакади і галереї можуть бути як самостійними, так і на загальних будівельних конструкціях з технологічною естакадою.
Проходи кабелів із приміщень з різноманітними категоріями вибухобезпечних зон необхідно здійснювати відповідно вимогам розділу 7.3 ПУЄ.
Кабелі, які прокладаються по території технологічних установок і виробництв, повинні мати ізоляцію та оболонку із матеріалів, які не розповсюджують горіння. Вибір ізоляції і оболонок кабелів повинен впроваджуватися з урахуванням шкідливої дії на них парів продуктів, що маються в зоні їх прокладання.
- 9.11 Для споживання ручних світильників у приміщеннях з підвищеною безпекою і особливо небезпечних повинна застосовуватися напруга не вище 42 В.
При наявності особливо несприятливих умов, а саме таких, коли небезпека ураження електричним струмом посилюється тіснотою, незручним положенням робітника, торканням з великими, металевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота у котлах, цистернах, бочках і інших ємкостях) для живлення ручних світильників у вибухонебезпечному виконанні повинна застосовуватись напруга не вище 12 В
- 9.12 Для освітлення закритих місць устаткування, для яких потрібен періодичний огляд і наладка, на шафах, пультах або нішах повинні бути встановлені штепсельні розетки на напругу не більше 12 В для підключення переносних світильників. Місця підключення ручних світильників до електромережі необхідно позначити написом “Місцеве освітлення”.
- 9.13 Аварійне освітлення слід передбачати у випадках, якщо відключення робочого освітлення і пов’язане з цим порушення нормального обслуговування устаткування і механізмів може викликати:
- - вибух, пожежу, отруєння людей;
- - довгочасне порушення технологічного процесу;
- - порушення роботи таких об’єктів, як електричних станцій, вузлів радіомовлення і зв’язку, диспетчерські пункти, котельні, щитові, насосні установки водопостачання, установки вентиляції і кондиціонування повітря для виробничих приміщень, в яких недопустиме припинення робіт.
- 9.14 Світильники робочого та аварійного освітлення у виробничих спорудах і зонах роботи на відкритих просторах повинні живитися від різних незалежних живильників. Допускається живлення робочого і аварійного освітлення виконувати від різних трансформаторів однієї двотрансформаторної підстанції при живленні трансформаторів від різних незалежних живильників.
- 9.15 В приміщеннях з підвищеною небезпекою на світильники повинні бути нанесені добре розрізнювальні розпізнавальні знаки, що є покажчиками застосовуваної напруги.
- 9.16 Переносні світильники в пожежонебезпечних зонах любого класу повинні мати ступінь захисту не менше ніж ІР54, скляний ковпак світильника повинен бути захищений металевою сіткою.
- 9.17 Технологічні устаткування і виробництва обладнуються стаціонарною мережею для підключення зварювального електрообладнання.
- 9.18 Для підключення зварювальних апаратів повинні застосоватися комутаційні ящики (шафи).
- 9.19 Мережа для підключення зварювальних апаратів не повинна бути під напругою. Подача напруги в цю мережу і підключення зварювального електрообладнання виконується у відповідності з вимогами ПТЕ і ПТБ електроустановок споживачів при наявності дозволу на проведення вогневих робіт.
- 9.20 Повинні бути передбачені заходи, які виключають можливість подачі напруги у ці мережі без наявності дозволу.
- 9.21 Пристрої для підключення пересувного і переносного електрообладнання дозволяється розміщувати поза вибухонебезпечних зон. Рівень вибухозахисту такого електрообладнання повинен відповідати класу вибухонебезпечної зони.
- 9.22 Ремонт вибухозахищеного електрообладнання повинен здійснюватися у відповідності з вимогами РД16.407-87 “Ремонт вибухозахищеного і рудничного електрообладнання” при наявності дозволу на проведення такого виду робіт.
- 9.23 На вибухозахищене обладнання повинні бути заведені паспорти індивідуальної експлуатації (наприклад, у вигляді окремих карт), в яких поряд з паспортними даними повинні відмічатися результати ремонтів, профілактичних випробувань та вимірювань параметрів вибухозахисту (ширина і довжина щілини, значення надмірного тиску і т.ін.), аварії та дефекти. Експлуатаційний паспорт (карта) затверджує особа, що відповідає за експлуатацію електрогосподарства підприємства.
- 9.24 У вибухонебезпечних зонах забороняється:
- - ремонтувати електрообладнання та мережі, які знаходяться під напругою;
- - експлуатувати електрообладнання при любих пошкодженнях, наприклад при несправних захисних заземленнях, контактних з’єднань ізолюючих деталей, блокування кришок апаратів, прокладок, блокуванню включення.
- 9.25 На вибухозахищеному електрообладнанні забороняється зафарбовувати паспортні таблички. Необхідно відновити колір знаків вибухозахисту та попереджувальні написи.
- 9.26 Забороняється застосовувати дерев’яні або металеві ящики в якості допоміжних кожухів для захисту електромашин від проникнення пилу або волокон.
- 9.27 Планово-попереджувальний ремонт та профілактичні випробування електрообладнання повинні здійснюватися відповідно графіку, затвердженому технічним керівником або відповідальним за електрогосподарство підприємства в строки встановлені “ПТЕ електроустановок споживачів”, інструкціями заводів-виготовлювачів та іншої НД.
- 9.28 Підприємство може замінити будь-які елементи вибухозахищеного електрообладнання тільки при умові виготовлення їх заводом-виготовлювачем або підприємством, яке отримало дозвіл на ремонт відповідно РД 16.407-87, по узгодженій в установленому порядку технічній документації з подальшою перевіркою елементів вибухозахисту.
- 9.29 До ремонту вибухозахищеного електрообладнання допускаються особи, які пройшли одночасно з перевіркою знань “ПТЕ електроустановок споживачів” і ПТБ при експлуатації елекроустановок споживачів, ГОСТів на вибухозахищене електрообладнання РД 16.407-87 та що отримали посвідчення на право ремонту по формі, встановленій РД 16.407-87.
- 9.30 Всі електричні машини, апарати, а також інше електрообладнання та електромережі у вибухонебезпечних зонах повинні періодично в залежності від місцевих умов, але не рідше одного разу в три місяці, підлягати зовнішньому огляду. Огляд повинен проводити відповідальний за електрогосподарство підприємства аба призначені ним особи. Результати огляду заносяться до оперативного або спеціального журналу.