ДБН В.2.4-1-99. . Мелиоративные системы и сооружения


Додаток Ж Звітні документи............................................................................................... 159

Додаток И Календарний графік виконання робіт по об'єкту........................................... 160

Додаток К

Форма 1 Акт засвідчення прихованих робіт...................................................................... 161

Форма 2 Акт проміжного прийняття відповідальних конструкцій................................. 163

Форма 3 Акт про проведення пневматичного випробування напірного

трубопроводу на міцність і герметичність........................................................................ 165

Форма 4 Акт про проведення приймального гідравлічного випробування

напірного трубопроводу на міцність і герметичність...................................................... 167

Форма 5 Акт про проведення приймального гідравлічного випробування

безнапірного трубопроводу на герметичність.................................................................. 169

Форма 6 Акт робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого

будівництвом будівлі, споруди, приміщення.................................................................... 171

Форма 7 Акт Державної приймальної комісії про прийняття

в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта........................................................... 174

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Меліоративні системи та споруди ДБН В.2.4-1 -99

На заміну СНіП 2.06.03-85,

СНіП 3.07.03-85

Дані норми поширюються на проектування, будівництво та реконструкцію меліоративних систем і споруд.

При проектуванні меліоративних систем і споруд на просідаючих, набухаючих та таких, що здимаються грунтах, і які будуються на підроблюваних територіях, у сейсмічних районах, мають бути враховані додаткові вимоги, що викладені у відповідних нормативних документах.

Необхідність меліорації земель слід визначати на основі аналізу їх сільськогосподарського використання, складових водного і сольового балансів кореневмісного шару грунту, економічних, соціальних і екологічних умов.

Оцінка перспективного стану земель після меліорації повинна грунтуватись на складених прогнозах водного, сольового та поживного режимів грунтів.

Терміни та визначення, прийняті в частинах І та II цих норм, наведені в додатку А, основні літерні позначення - в додатку Б, перелік НД - в додатку В.

ЧАСТИНА І НОРМИ ПРОЕКТУВАННЯ

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Зрошувальна система повинна включати комплекс взаємопов'язаних споруд і пристроїв, який забезпечує підтримання в кореневмісному шарі грунту зрошуваного масиву оптимального водно-сольового режиму для одержання високих і сталих врожаїв сільськогосподарських культур.

До складу зрошувальної системи входять: цільові водосховища, водозабірні споруди на природних або штучних водних джерелах з рибозахистом, відстійники, насосні станції, зрошувальна, водозабірно-скидна і дренажна мережі, нагірні канали, споруди на мережі, поливні та дощувальні машини, установки і пристрої, засоби керування і автоматизації контролю за меліоративним станом земель, об'єкти електропостачання і зв'язку, протиерозійні споруди, виробничі будівлі та житлові будинки експлуатаційної служби, дороги, лісозахисні насадження, дамби.

1.2 Осушувальна система повинна включати комплекс взаємопов'язаних споруд, будівель і пристроїв, який забезпечує оптимальний водно-повітряний режим перезволожених земель і належні умови проведення сільськогосподарських робіт.

До складу осушувальної системи входять: частина водоприймача, що регулюється, провідна, захисна та регулювальна мережі, насосні станції, дамби, споруди на мережах, засоби керування та автоматизації, контролю за меліоративним станом земель, об'єкти електро-

ДБН В.2.4-1-99 C.2

постачання і зв'язку, протиерозійні споруди, виробничі будівлі та житлові будинки експлуатаційної служби, дороги і лісозахисні насадження.

В умовах періодичних дефіцитів вологи в кореневмісному шарі в складі осушувальних систем повинні передбачатися споруди і пристрої, які забезпечують штучне зволоження грунтів в посушливі періоди. Доцільність зволоження повинна бути обгрунтована водоба-лансовими і техніко-економічними розрахунками.

1.3 При встановленні основних характеристик меліоративних систем слід керуватися прийнятим поділом території України на п'ять основних грунтово-кліматичних зон: Полісся, Лісостеп, Північний Степ, Південний Степ, гірські райони Карпат і Криму.

Склад і параметри елементів меліоративної системи визначаються в кожному конкретному випадку на основі забезпечення її функціонування.

1.4 Меліоративні системи необхідно проектувати в комплексі із заходами щодо сільськогосподарського освоєння меліорованих земель.

Порядок і стадійність розробки проектної документації з будівництва меліоративних систем встановлюється ДБН А.2.2-3.

1.5 На основі техніко-екон омічних порівнянь варіантів повинні обґрунтовуватись:

а) межі і розміри площі, що меліорується, та полів сівозміни;

б) земельний фонд господарств, зміни у складі сільськогосподарських угідь внаслідок здійснення меліоративних заходів;

в) площі трансформованих у ниви сучасних пасовищ або інших угідь;

г) розміри господарств, які освоюють землі, що меліоруються;

д) зміна і упорядкування меж господарств, в тому числі суміжних з територією системи;

е) сільськогосподарське використання земель, що меліоруються;

ж) потрібний водно-сольовий режим грунтів;

й) проектна врожайність сільськогосподарських культур;

к) способи зрошення і осушення;

л) створення нових або розширення діючих експлуатаційних водогосподарських організацій;

м) будівництво виробничих, культурно-побутових будівель і споруд, житлових будинків, інженерних комунікацій, необхідних для служби експлуатації меліоративних систем, а також створення виробничої бази, доріг та інфраструктури в господарствах (фермерських, сільських), які використовують меліоровані землі для комплексних проектів.

1.6 Технічні рішення щодо схем подачі та скидання води, конструкцій основних споруд слід приймати на основі порівняння техніко-економічних показників варіантів. При цьому повинні бути забезпечені:

а) отримання проектної продукції рослинництва;

б) ощадливе використання водних, земельних і паливно-енергетичних ресурсів;

в) використання високопродуктивної сільськогосподарської техніки для обробки земель, що меліоруються;

г) висока продуктивність праці при експлуатації споруд і меліоративної системи в цілому;

ДБН В.2.4-1-99 С. З

д) комплексна автоматизація технологічних процесів, що обгрунтована техніко-економічними розрахунками;

е) дотримання вимог охорони навколишнього природного середовища, санітарно-гігієнічних вимог;

ж) можливість внесення добрив, хімічних меліорантів і гербіцидів із зрошувальною водою.

1.7 При проектуванні меліоративних систем ступінь використання земель, що меліоруються, повинен визначатися коефіцієнтом земельного використання:

, (1)

де Аnt і Аbr - зрошувана або осушувана площа, відповідно, нетто і брутто, га.

Площа зрошення нетто визначається проектом залежно від способу та техніки поливу сільськогосподарських культур.

До осушуваної площі нетто належить осушувана площа, зайнята продуктивними насадженнями, посівами і природними луками та пасовищами, а також розміщені всередині осушуваних земель і прилеглі суходільні ділянки площею до 10 га (які мають витягнуту або складну криволінійну форму), обробка і повноцінне використання яких можливе тільки після осушення навколишніх земель.

Зрошувана або осушувана площа брутто включає зрошувані або осушувані площі нетто і площі всіх видів відчужень під споруди меліоративних систем.

Техніко-економічні показники меліоративної системи слід визначати на 1 га меліорованої площі нетто і на одиницю проектної продукції рослинництва.

1.8 Класи споруд меліоративної системи слід визначати за площею зрошення або осушення нетто, яка ними обслуговується, тис. га:

понад 300 - 1 клас

від 100 до 300 вкл. - 2 клас

" 50 " 100 " - 3 клас

" 50 і менше - 4 клас

Основні вимоги щодо проектування споруд різних класів, їх окремих конструкцій і основ, а також розрахункові положення та навантаження необхідно приймати у відповідності зі СНіП 2.06.01, СНіП 2.06.05, СНіП 2.06.06, СНіП 2.06.07, СНіП 2.04 та вимогами цих норм.

Допустимий рівень надійності меліоративних систем, що проектуються та реконструюються, залежно від класу споруд повинен становити не менше 0,85 - 0,90.

1.9 Клас нагірних каналів слід приймати рівним класу споруди, яку потрібно захистити. Розрахункову забезпеченість витрат води необхідно приймати залежно від класу нагірних каналів за основним розрахунковим випадком. Для нагірних каналів 4 класу розрахункову забезпеченість витрат води слід приймати для систем:

а) зрошувальних - 10 %;

б) осушувальних - згідно з 3.72.

ДБН В.2.4-1-99 С. 4

1.10 Величину розрахункових витрат і рівнів води у водних джерелах, водоприймачах, осушувальних каналах необхідно визначати згідно з СНіП 2.01.14 з урахуванням особливостей формування стоку на водозбірній площі.

1.11 Дороги на меліоративних системах слід проектувати згідно з СНіП 2.05.02 і СНіП 2.05.11.

1.12 При розміщені в плані лінійних споруд, що проектуються (каналів, доріг, ліній електропередачі та ін.), необхідно врахувати рельєф, інженерно-геологічні умови, вимоги раціональної організації сільськогосподарського виробництва, існуючі дороги, підземні та наземні інженерні комунікації тощо.

1.13 Для контролю за меліоративним станом земель необхідно передбачати мережу спостережних свердловин і засоби вимірювання витрат води. При площі меліоративної системи понад 20 тис. га додатково слід організовувати лабораторії для контролю за вологістю та засоленістю грунтів, якістю зрошувальних і дренажних вод, які оснащені засобами автоматичної обробки інформації, а також метеорологічні станції та воднобалансові майданчики.

1.14 На зрошувальних системах слід передбачати роздільний облік води, яка подається на територію області, району, господарства, сівозмінної ділянки.

1.15 Для керування процесами водоподачі, водорозподілу і використання води на полях слід передбачати автоматизацію зрошувальних систем. Автоматизація зрошувальних систем повинна забезпечувати найбільший техніко-економічний ефект в процесі експлуатації меліоративних систем, максимальну відповідність між водоподачею і водоспоживанням. Увесь процес від водозабору до поливу необхідно розглядати як єдиний і безперервний.

1.16 Виробничі будівлі та споруди експлуатаційних водогосподарських організацій і житлові будинки для робітників служб експлуатації необхідно розміщувати в упоряджених населених пунктах, які знаходяться в межах або поблизу меліоративних систем.

Виробничі бази експлуатаційних організацій слід розміщувати, головним чином, на загальному майданчику, де основні будівлі створюють єдиний блок з допоміжними спорудами та комунікаціями.

В комплексних проектах потужність виробничої бази для зберігання і переробки сільгосппродукції, а також інфраструктур і доріг повинні визначатися за участю господарств-землекористувачів меліорованих земель.

2 ЗРОШУВАЛЬНІ СИСТЕМИ

2.1 Зрошувальні системи повинні проектуватися в комплексі із заходами щодо сільськогосподарського освоєння зрошуваних земель.

2.2 При складанні проектів зрошувальної мережі для роботи різноманітної поливної техніки необхідно визначати межі та площі сівозмінних ділянок, місце розміщення польових

ДБН В.2.4-1-99 С. 5

станів, доріг, лісосмуг, скотопрогонів, ліній електропередачі та зв'язку, інших споруд в ув'язці з організацією території всього господарства в цілому.

2.3 Заходи щодо сільськогосподарського освоєння зрошуваних земель для комплексних проектів повинні містить:

• вирішення соціальних питань;

• розвиток виробничої бази;

• створення інфраструктури;

• охорону навколишнього середовища.

Розрахунок зрошувальної здатності водного джерела

2.4 Зрошувальну здатність водного джерела Аці, дослід визначати двома способами :

а) при відомій витраті води, яка виділяється для зрошення з водного джерела,

, (2)

б) при відомому об'ємі води, яка виділяється для зрошення з водного джерела,

, (3)

де Qnt і Vw - відповідно витрата, л/с, і об'єм, м3 , води, яка виділяється на зрошення з водного джерела;

hS - коефіцієнт корисної дії зрошувальної мережі;

hа - коефіцієнт корисної дії зрошувальної системи;

qmax - розрахункова ордината укомплектованого графіка гідромодуля культур, запланованих для вирощування на зрошуваній площі, л/с× га;

Мnim - середньовиважена зрошувальна норма для культур, що плануються для вирощування на зрошуваних площах, м3/га,

Мnim = М1 a1 +...+Мn an /100 , (4)

де М1 - Mn - зрошувальні норми для вирощування окремих культур сівозміни, м3 /га;

a1 -an - частки площі, зайняті сільськогосподарськими культурами в сівозміні.

Загальний об'єм води Vw , м3, яка забирається з джерела зрошення, визначається за формулою

Vw = Mnim × Ant + Vc +Vs (5)

де Vc - втрати води із зрошувальної мережі на фільтрацію, м3 ;

Vs - технологічні скидання води із зрошувальної мережі, м3.

2.5 Коефіцієнт корисного використання води на зрошувальній системі Es слід визначати як відношення об'єму води, що корисно використовується на покриття дефіциту вологи у водному балансі сільськогосподарських культур Vus , м3, до різниці об'ємів води, яка забирається з водного джерела Vw, м3, і води, повторно використаної на системі, Vru

Es=Vus/(Vw,-Vru), (6)

Vus = dwb × Ant , (7)

ДБН В.2.4-1-99 С. 6

де dwb - дефіцит вологи у водному балансі.

2.6 Витрату води нетто Qnt , м3, необхідно розраховувати як добуток максимальної ординати укомплектованого графіка гідромодуля на зрошувану площу нетто при поверхневому поливі або як суму витрат одночасно працюючих дощувальних пристроїв при поливі 1-3 сівозмін дощуванням. При більшій кількості сівозмін витрати води визначаються проектом. Витрату води Qbr , яка забирається з джерела зрошення, слід визначати шляхом підсумовування Qnt і втрат води в зрошувальній мережі на фільтрацію.