ДБН В.2.4-1-99. . Мелиоративные системы и сооружения


0, 8 м зі ступенем розкладення торфу менше 45%, а при відсутності похованої деревини-після роботи відкритої мережі не менше 1 року.

3.59 Показник стійкості кротових дрен у мінеральних грунтах визначається у період вишукувань із співвідношення

, ( 26 )

де - відсоток фракції діаметром від 0,060 до 0,008 мм за мікроагрегатним аналізом

(за Павловим);

- відсоток фракції діаметром від 0,050 до 0,005 мм за механічним складом

(за Качинським).

Якщо < 3 - грунт стійкий, придатний для кротування;

" 0,3 << 0,7 - грунт середньостійкий, придатний для кротування;

" > 0,7 - грунт нестійкий, непридатний ні для влаштування кротового дренажу, ні

для кротування.

3.60 Кротові дрени повинні розміщуватися за відношенням до водоприймача під кутом не менше 60°. Устя дрени, закріплене гончарною трубкою, повинне перебувати на відстані не менше ніж 30 см від дна каналу і 10 см від побутового горизонту води.

3.61 Глибина закладання кротових дрен приймається від 0,5 до 0,7 м у мінеральних грунтах, від 0,7 до 1,0 м - у торфовищах, мінімальний уклон 0,002, оптимальна довжина в суглинкових грунтах - 100 м, глинистих - 150 м, у торфовищах - від 180 до 200 м. Діаметр кротових дрен можна приймати 10 см, відстані між ними - від 5 до 8 м у мінеральних грун- тах, від 5 до 15 м - у торфовищах.

3.62 У певних умовах (рельєф місцевості, геологічні та гідрогеологічні умови) можливе застосування безуклонного та малоуклонного дренажів за наявності необхідного обгрун-тування.

Захисна осушувальна мережа

3.63 Для перехоплення поверхневих, делювіальних, а також грунтових і грунтово-напірних вод, які надходять з площі водозбору, слід проектувати захисну осушувальну мережу (нагірні, ловильні, нагірно-ловильні канали, ловильні дрени, свердловини вертикального дренажу).

ДБН В.2.4-1-99 С. 50

3.64 Нагірні канали для перехоплення поверхневих вод слід проектувати уздовж верхової межі осушуваного масиву, а при осушенні боліт, як правило, суміщати з межами покладу торфу. Глибину нагірних каналів слід приймати не менше 1,0 м, а форму поперечного перерізу з пологим верховим укосом - у відповідності з таблицею 2.6.

3.65 Ловильні канали та дрени необхідно проектувати паралельно лініям гідроізогіпс по лінії виклинювання або найбільш близького залягання водоносного пласта. Траси ловильних каналів та дрен за можливості слід намічати у межах залягання грунтів, які не зазнають опливання. Мінімальна глибина ловильних каналів та дрен визначається за умови їх урізання під рівень ґрунтових вод або в напірний водоносний пласт не менше ніж на 0,3 м. Максимальна глибина визначається за умови їх впливу на прилеглу до осушуваного масиву територію. При глибині ловильних каналів до 3,0 м параметри поперечних перерізів слід приймати у відповідності з таблицею 2.6, а при глибині понад 3,0 м - визначати розрахунком з урахуванням геотехнічних властивостей грунтів та гідрогеологічних умов.

3.66 При осушенні притерасних боліт грунтово-напірного живлення слід передбачати влаштування розвантажувальних самовиливних свердловин або лінійної системи свердловин з відкачуванням води занурювальними насосами, як рекомендовано в 3.7 - 3.10.

3.67 Нагірні канали повинні розраховуватися на пропуск потрібної витрати води. Ловильні канали та дрени розраховуються на пропуск витрат підземних вод, що визначаються на основі фільтраційних розрахунків з урахуванням гідрогеологічних умов осушуваної території.

Ловильні канали допускається суміщати з нагірними каналами. У цьому випадку вони називаються нагірно-ловильними каналами.

3.68 Мінімальні уклони захисної мережі приймаються рівними 0,0003. Як виняток, для безуклонних територій допускається приймати уклон 0,0002. Укладання вийнятого грунту слід передбачати на низовий бік каналу. При цьому висота кавальєрів не повинна перевищувати 2 м, а підошва його повинна бути на відстані не менше ніж 5 м від бровки каналу.

3.69 Ловильні дрени слід проектувати діаметром не менше ніж 125 мм з улаштуванням кругового гравійно-піщаного фільтра завтовшки від 20 до 25 см.

3.70 При проектуванні каналів та дрен захисної мережі необхідно дотримуватись вимог 3.20-3.30.

Відкрита та закрита провідні мережі

3.71 Відкрита провідна мережа призначена для приймання води з регулювальної та захисної мереж і відведення її у водоприймач.

За призначенням вона поділяється на міжгосподарську, яка обслуговує не менше двох господарств, та внутрішньогосподарську, що приймає воду з території одного господарства. Канали провідної мережі можуть бути першого порядку у випадку впадання безпосередньо у водоприймач, другого та наступних порядків у випадку впадання у канали старшого порядку.

ДБН В.2.4-1-99 С. 51

3.72 Розрахунок каналів провідної мережі та природних водотоків, які є водоприймачами осушувальних систем, слід виконувати залежно від характеру використання сільськогосподарських земель.

Розрахункову, забезпеченість витрат води слід приймати на основі техніко-економічного порівняння варіантів. При площі осушення земель до 2,0 тис. га допускається провадити розрахунок провідної мережі на пропуск витрат 10%-ї забезпеченості при використанні земель під польові сівозміни, пасовища та сіножаті; 5%-ї забезпеченості - при використанні земель під овочеві сівозміни і багаторічні насадження. У разі відповідного обгрунтування розрахунок провідної мережі каналів слід провадити на пропуск витрат води 25%-ї забезпеченості.

  1. Розрахунковими періодами є:

• при використанні осушуваних земель під польові сівозміни з озимими та бага-торічними насадженнями - весняні та літньо-осінні паводки;

• під овочеві та польові сівозміни без озимих - передпосівний період та літньо-

осінній паводок;

• під пасовища та сіножаті - літньо-осінній паводок;

• під усі види сільськогосподарського використання земель - меженний період.

3.74 У випадку, коли розрахунковим періодом є весняний паводок, розрахунок каналів слід виконувати виходячи з умови пропуску розрахункових витрат води без затоплення осу-шуваних земель.

3.75 Розрахунок каналів на передпосівний період та літньо-осінній паводок слід викону-вати з урахуванням роботи регулювальної мережі, призначеної для створення необхідного водно-повітряного режиму грунтів, з урахуванням своєчасного звільнення її від підпору.

3.76 Гідравлічний розрахунок провідних каналів провадиться, якщо площа водозбору становитиме 5 км2 і більше, а витрата перевищує 0,5 м3/с; при меншій площі водозбору розміри поперечних перерізів каналів приймаються конструктивно. Гідравлічний розрахунок необхідно провадити при будь-якій площі водозбору, якщо уклон каналу перевищує 0,0005 для піщаних, 0,003 - для суглинкових і 0,005 - для глинистих грунтів.

3.77 Гідравлічний розрахунок каналів необхідно виконувати, як правило, за формулами рівномірного руху води для таких створів: гирло каналу, вище впадання кожного каналу, що гідравлічно розраховується, при переломі уклонів (для обох уклонів), на ділянках з постійними уклонами при зміні площі водозбору на 20%.

Розрахунок виконують згідно з додатками К, Л, М, Н.

У разі випадкового припливу води у провідні канали або надходження її з каналів

вищого порядку, що створюють підпори зі зміною циркуляції потоку або інші явища, які

впливають на глибини і витрати води, гідравлічний розрахунок необхідно провадити за

формулами нерівномірного руху води.

ДБН В.2.4-1-99 С. 52

3.78 Уклон дна каналів, що гідравлічно не розраховуються, слід приймати не менше за 0,0003; як виняток, при осушенні безуклонних територій допускається приймати уклон 0,0002.

Форма поперечного перерізу провідних каналів з витратою до 10 м3 /с приймається трапецеїдальною з параметрами у відповідності з таблицею 2.6.

При витратах, що перевищують 10 м3/с, форма поперечного перерізу може бути трапецеїдальною (полігональною, параболічною, комбінованою), при цьому параметри слід обґрунтовувати розрахунками залежно від геотехнічних властивостей грунтів та гідрогеологічних умов.

3.79 Сполучення у плані магістральних каналів з водоприймачами та провідних каналів між собою необхідно визначати під прямим або близьким до нього кутом. Водоприймач на ділянці сполучення необхідно захищати від розмивання та замулення.

3.80 Сполучення у вертикальній площині каналів між собою та водоприймачами слід проектувати за рівнями води з дотриманням таких вимог:

• для каналів, які гідравлічно розраховуються, - горизонт у горизонт;

• дно каналу, який гідравлічно не розраховується, повинно бути не більше ніж на 10 см. нижче розрахункового побутового рівня у приймальному каналі, який гідравлічно розраховується;

• канали, що гідравлічно не розраховуються, сполучаються дно в дно.

3.81 Радіуси заворотів таких каналів повинні бути не менше ніж 20 м, канали, що гідравлічно розраховуються, з витратою до 5 м3/с - не менше 5В, де В - ширина каналу за урізом води при максимальній розрахунковій витраті води. Радіуси заворотів каналів з розрахунковою витратою понад 5 м3/с слід визначати за формулами:

і , (27)

де rо - радіус завороту, м

R - гідравлічний радіус поперечного перерізу при пропусканні максимальної роз-

рахункової витрати.

Серед визначених радіусів необхідно приймати більший. Мінімальний радіус завороту повинен бути не менше ніж 10 В.

Водоприймачі

  1. Водоприймачами можуть бути річки, струмки, озера, водосховища, стави.

3.83 Рівні води у водоприймачу в розрахункові періоди повинні бути такими, щоб не допустити підпору і підтоплення мережі, що впадає в нього. Вони мають відповідати таким умовам вертикального сполучення осушувальної мережі:

а) побутові (меженні) рівні води у водоприймачі повинні бути нижче (або врівень) дна магістрального каналу і нижче закритих колекторів на 30-50 см;

ДБН В.2.4-1-99 С. 53

б) рівні передпосівної витрати води - нижче бровок водоприймача на 0,5-0,8 м: рівні передпосівних, літньо-осінніх паводкових витрат води - на 20-30 см нижче рівнів у магістральних каналах.

3.84 Пропускна здатність русла повинна буги такою, щоб тривалість затоплення осушуваної території весняними паводковими водами становила: в сівозмінах з озиминою -0 діб; з ярими зерновими культурами - 10-15 діб; з овочевими і кормовими культурами -10-15 діб; з багаторічними травами - 15-25 діб.

3.85 Літньо-осінні паводкові витрати води повинні проходити всередині русла, а рівні їх повинні бути на 30 - 40 см нижче бровок.

3.86 Береги і русло водоприймача мають бути стійкими, рух води у водоприймачі по всій його довжині повинен бути рівномірним.

3.87 Залежно від причин високих рівнів води у руслі річки-водоприймача і недопустимого за тривалістю і строками затоплення заплав слід застосовувати такі способи регулювання річок: усунення підпору від споруд; зменшення шорсткості русла; збільшення розмірів поперечних перерізів русла і уклону річки; надання руслу стійкого поперечного і поздовжнього профілю; регулювання стоку водосховищами і ставами на річці та її притоках; будівництво паралельного каналу (русла) для розвантаження річки.

3.88 Гідравлічний розрахунок водоприймача складається з визначення розрахункових витрат, якими є весняні паводкові, літньо-осінні паводкові, передпосівні, меженні (побутові) - залежно від використання осушуваних земель.

3.89 Розрахункові створи на випрямленому руслі слід вибирати так: у гирлі і витоці регульованої ділянки - у місцях зміни уклонів русла; нижче - в місцях впадіння до річки притоків, каналів з водозбірною площею не менше 500 га; в місцях різких змін заплав, звужень і розширень.

Гідравлічний розрахунок для визначення параметрів поперечного перерізу русла (ширина, глибина) та швидкості течії слід провадити для розрахункових створів за формулами нерівномірного руху.

3.90 Обвалування русла річок слід влаштовувати у таких випадках: регулювання річки не може забезпечити пропускання розрахункових витрат із заданою забезпеченістю; затоплення заплав взагалі неприпустиме (наявність населених пунктів, пам'ятників архітектури, вимог охорони природи та ін.). При цьому слід мати на увазі, що обвалування економічніше, ніж регулювання русла, і що обвалування доповнює регулювання русла.

Порівнюючи варіанти регулювання та обвалування річки, необхідно враховувати їх

позитивні та негативні сторони.

Осушення з машинним водовідведенням (польдерні системи)

3.91 При осушенні територій, які зазнають періодичного або постійного затоплення з боку водоприймача (річки, озера, водосховища, моря), слід передбачати їх захист за допомогою дамб, створюючи польдери. При цьому, якщо природний або підпірний рівень у водоприймачі перевищує рівень води у гирловій частині магістрального каналу або каналів

ДБН В.2.4-1-99 С. 54

провідної мережі, відведення води, з осушувальної мережі провадиться машинним (механічним) способом.

3.92 При захисті від затоплення сівозмін з озимими культурами, багаторічних насаджень та населених пунктів необхідно проектувати незатоплювані (зимові) польдери, які виключають затоплення території, що захищається, максимальними паводками розрахункової забезпеченості впродовж всього року. Польдери, що затоплюються (літні), огороджуються дамбами, які захищають землі, що меліоруються, від затоплення максимальними літньо-осінніми паводками розрахункової забезпеченості.

Зимові річкові заплавні польдери слід розраховувати на максимальні паводкові горизонти 5%-ї забезпеченості. При відповідному обгрунтуванні допускається приймати забезпеченість до 1%.

3.93 Проектування польдерних систем необхідно здійснювати на основі аналізу природно-господарських умов та техніко-економічних розрахунків з урахуванням інтересів не тільки сільського господарства, але й енергетики, рибного, мисливського та лісового господарства, охорони природи.