Реконструкція робочих печей з метою одержання температури зовнішніх поверхонь, передбачених ДСТУ EN 563-2001, повинна бути здійснена у строки, які погоджені адміністрацією з профспілкою підприємства, з технічною інспекцією Ради профспілок та з місцевими органами санітарного та пожежного нагляду.
1.3. Подача металу до нагрівальних печей, а також їх завантаження та вивантаження повинні бути механізовані.
1.4. На рівні завантажувальних вікон перед печами повинні бути влаштовані завантажувальні столи з пристосуваннями для вирівнювання заготовок, що завантажують у піч (упори, рухомі лінійки тощо), які унеможливлюють підправлення заготовок вручну.
1.5. Електронагрівальні печі, що споруджують у прокатних цехах, повинні бути циркуляційні, конвеєрні, із крокувальним подом, а також індукційні.
1.6. Усі вимоги охорони праці до індукційних печей повинні бути виконані відповідно до ГОСТ 12.2.007.10-87 «ССБТ. Установки, генераторы и нагреватели индукционные для электротермии, установки и генераторы ультразвуковые. Требования безопасности».
1.7. Індукційні печі нагрівання металу повинні бути обладнані приладами керування процесом нагрівання (механізмами подачі заготівок до індуктора та витягування їх), а також пристроєм відключення індуктора на час зміни заготовок у печах періодичної дії.
1.8. Щоб уникнути перегрівання при роботі, індуктор та конденсатор повинні мати водяне охолодження. Температура води на виході повинна бути не вище 50 ?С.
1.9. Електричні печі нагрівання металу повинні мати автоматичне терморегулювання.
1.10. Нагрівальні елементи електричних печей повинні бути екрановані та розташовані таким чином, щоб унеможливлювалось зіткнення з металом, що нагрівається, опромінення працівників інфрачервоним випромінюванням.
1.11. Печі повинні мати блокування, що відключає їх від електромережі при контакті електронагрівачів із садкою металу, а в камерних печах, крім того, також і при відкриванні дверцят.
1.12. Нагрівальні елементи, розташовані у склепінні печі, повинні мати надійне кріплення.
1.13. На кожній печі та на пульті керування піччю повинна бути добре помітна світлова сигналізація, яка вказує на наявність або відсутність напруги у печі.
1.14. Вікна печей повинні закриватися дверцятами, що припасовані до рам. Дверцята вікон повинні бути футеровані теплоізоляційним матеріалом.
1.15. Відкривання та закривання дверцят печі повинно бути механізоване. Дверцята печей, що вимагають зусиль менше 12 кг, допускається відкривати вручну (важільним пристосуванням). Противаги, що врівноважують дверцята печей, повинні бути укладені в кожух, що закриває їх від верхнього положення до підлоги.
1.16. Передача підкладок і піддонів, що застосовуються при нагріванні металу, від вікон вивантаження до вікон завантаження печі повинна бути механізована.
1.17. Для доступу до циркуляційних вентиляторів та нагрівальних секцій, що розташовані у зводі печі, повинна бути влаштована ділянка достатньої ширини. Ця ділянка повинна мати поруччя та бути теплоізольована з боку зводу.
1.18. Усі механізми, що встановлені біля печей, із забезпеченням необхідного простору для їхнього обслуговування повинні бути обгороджені.
1.19. Обсяг ванни з водою для загартування гарячого металу повинен унеможливлювати викид пилу й гарячої води з ванни внаслідок пароутворення.
2. Вимоги безпеки під час прокатки металу
2.1. Подача металу до станів та допоміжних агрегатів повинна бути механізована за допомогою рольгангів, штовхальників, підйомно-поворотних столів, кранів та інших відповідних механізмів.
Подача кінців стрічки до барабанів, що намотують та розмотують, та до валків повинна бути механізована.
2.2. Під час прокатки працівники повинні завжди перебувати з боку листа.
Допускається перебування вальцювальника у торці листа з боку подачі металу до валків за умови:
наявності азбестового начеревника на брезентовому фартусі;
подачі листа при положенні рук долонями нагору;
відсутності примусової подачі листа до валків;
вільної ділянки навколо стану;
наявності азбестових рукавичок у працівників.
2.3. Усі прокатні стани та їх допоміжні агрегати повинні бути механізовані та автоматизовані із застосуванням новітніх засобів фотоелектроніки, телекерування тощо.
2.4. Прокатні стани, які споруджують та реконструюють, та їх допоміжні агрегати повинні розташовуватися таким чином, щоб не створювалося зворотних і перехресних потоків металу на одному рівні.
Основні та допоміжні агрегати станів повинні обслуговуватися електричними кранами.
2.5. Розпірки, які зміцнюють з’єднувальні муфти на шпинделях, повинні бути укріплені спеціальними хомутами. Огороджувальні кожухи з’єднувальних шпинделів повинні щільно примикати до станин клітей стану.
2.6. З’єднувальні шпинделі, муфти та вали прокатних станів, правильних машин повинні бути з боків, а на мілкоґатункових і дротових станах також і зверху огороджені ґратчастими або суцільними щитами.
На швидкохідних станах огородження муфт і шпинделів повинно бути розраховане на можливість затримки осколків при розриві муфт (або вильоту з'єднувального пальця муфти).
2.7. Вільні кінці прокатних валків повинні бути закриті зйомними чохлами, ковпаками або шторами.
2.8. Для захисту від осколків при поломці запобіжні стакани повинні бути огороджені захисними кільцями.
2.9. Прокатні стани, які мають механізми, розташовані наверху робочих клітей (не враховуючи мілкоґатункові кліті, що обслуговуються з підлоги), повинні бути обладнанні спеціальними ділянками, огородженими поруччям і нижнім бортовим обшиванням.
2.10. Для безпечного переходу працівників через з’єднувальний вал кожної лінії, рольганги, транспортери та інші спорудження у необхідних місцях повинні бути встановлені перехідні містки, обладнані поруччям заввишки не менше 1 м, із суцільним обшиванням по низу на висоту 150 мм.
2.11. На станах лінійного типу за наявності довгих розкатів або петель та за відсутності у станах достатніх оперативних площ повинні бути влаштовані підземні кишені з достатнім розширенням устя, а в необхідних випадках - і з установкою роликів. Устя прийомних жолобів повинні бути перекриті таким чином, щоб унеможливлювався викид металу, що прокатується, через борти жолобів, для чого останні повинні бути перекриті не тільки збоку, але й зверху.
2.12. На лінії прокатки стрічки між кліттю та моталкою повинні бути встановлені регулятори швидкості і натягу, які повинні автоматично встановлювати необхідну швидкість і постійність заданого натягу стрічки між кліттю та моталкою, що унеможливлюють обриву стрічки або утворенню петлі.
2.13. Прокатні стани, які мають більшу швидкість прокатки, повинні бути обладнані пристроями, які виконують беззупинно та автоматично вимір товщини і ширини стрічки.
2.14. На усіх станах кантування металу, що прокатується, повинно бути механізоване. Ручне кантування металу не допускається.
2.15. У випадку застосування кантувальних (гелікоїдальних) проводок вони повинні мати міцне закріплення на підлозі, що унеможливлює збивання їх металом, що прокатується. Спрямування прокату до валків вручну не допускається.
2.16. Нові нереверсивні листові стани повинні бути обладнані механізованими підйомними пристосуваннями для повернення листа в бік подачі.
2.17. Встановлення та кріплення проводок на станах повинні унеможливлювати їхнє вибивання при виході металу з валків або захват валками якої-небудь деталі проводки. Проводки на тонколистовому безперервному стані повинні встановлюватися біля нижнього та верхнього робочих валків, на вході та виході металу, за винятком першої кліті, де проводка верхнього валка встановлюється тільки з боку виходу металу.
2.18. Застосування проводок на сортових станах без лінійок не допускається. Кріплення лінійок повинно унеможливлювати застосування дерев’яних розпірок.
2.19. Конструкція обвідних апаратів (лінійних мілкоґатункових і дротових станів), їхнє кріплення та запобіжні пристрої до них (щити, петлезатримувальні гаки або гребінки) повинні забезпечувати безпеку обслуговування проводок.
2.20. При застосуванні напрямних трубок для руху дроту до намотувальних барабанів моталок слід унеможливити вихід дроту з валків, крім трубки. Трубка повинна бути жорстко закріплена.
2.21. Моталки для намотування сортового прокату у моток і смугового у рулон повинні мати швидкодійні гальма та механічні скидувачі мотка та рулону.
2.22. Моталки повинні мати огородження, що унеможливлюють поранення працівників у випадку обриву металу, що намотується.
2.23. Для попередження сходження смуг з розкатних рольгангів по їх краях повинні бути влаштовані міцні спрямовувальні борти заввишки 100-200 мм. Спрямовувальні борти повинні унеможливлювати застрягання металу та утворення петель.
2.24. Підйомно-хитні столи (за винятком столів у наявних листових станів тріо), щоб уникнути падіння з них кінців металу, що прокатується, повинні бути обладнані бортами.
2.25. Відстані між роликами рольгангів там, де вони не зайняті механізмами кантователів і транспортерів, повинні бути закриті металевими плитами.
Для запобігання утворенню пружної нестійкої петлі на поверхні столів, роликів і рольгангів не повинно бути виступів, щілин та інших нерівностей смуги.
2.26. Ролики, що подають, встановлені у станах холодної прокатки, повинні мати блокування, що унеможливлює увімкнення їх у роботу у разі перебування працівників біля моталки.
Барабан моталки повинен бути обладнаний запобіжними упорами на випадок аварійного підйому притискального ролика моталки.
2.27. Для запобігання поломок моталки та безпеки роботи повинно бути передбачене блокування, яке дозволяє:
переміщатися візку з вилкою при відкидній опорі підшипника моталки;
повертатися візку з підйомним столом до моталки лише після опускання столу у крайнє положення;
повертатися відкидній опорі до барабана моталки тільки при знаходженні візка з вилкою у крайньому положенні в моталці.
2.28. Змащування підшипників механізмів та іншого устаткування прокатних станів (натискальних та врівноважувальних пристроїв клітей, лінійок, кантователів, штовхальників, підйомно-хитких столів, транспортерів, рольгангів, ножиць, правильних машин тощо) повинно бути централізоване.
Пристрої, які змазуються, повинні унеможливлювати протікання масла, особливо у місцях, де можливий контакт масла з розпеченим металом.
2.29. Охолодження шийок валів і підведення води до окремих струмків повинні виготовлятися за допомогою металевих трубок з отворами або міцно укріплених насадок. Гумові трубки або шланги можуть застосовуватися лише для з’єднання металевих трубок з основною водопровідною магістраллю. Приєднання шлангів до трубок повинно виконуватися за допомогою ніпелів або хомутів. Кріплення шлангів до трубок дротом не допускається.
Доступ до водопровідних вентилів повинен бути зручним та безпечним.
2.30. При охолодженні валків емульсією (водою) розбризкування на робоче місце вальцювальника не допускається.
2.31. Улаштування й експлуатація устаткування дільниць підготовки валків повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.025-80 «ССБТ. Обработка металлов резанием. Требования безопасности», ГОСТ 12.3.026-81 «ССБТ. Работы кузнечно-прессовые. Требования безопасности», ГОСТ 12.3.028-82 «ССБТ. Процессы обработки абразивным и эльборовым инструментом. Требования безопасности», ГОСТ 12.3.004-75 і відповідних нормативно-правових документів.
2.32. Збирання і розбирання валків повинно бути механізоване шляхом застосування спеціальних пристроїв.
2.33. Конструкція пристроїв для закріплення у верстатах оброблюваних валків, а також кріплення різців у супорті повинні бути надійними.
2.34. Вальцетокарні майстерні повинні бути обладнанні верстатами для випробувань шліфувальних кругів, а вальцетокарні верстати - системою відведення охолоджувальної рідини, прозорими екранами для захисту працівників від стружки, що розлітається.
Конструкція екранів повинна бути легкорухомою і передбачати можливість зручного та безпечного їх очищення.
2.35. Висушені абразивні круги перед установкою на шліфувальний верстат повинні бути випробувані на механічну міцність протягом 5 хв.
2.36. Під час шліфування валків необхідно застосовувати для охолодження диска і валка, який опрацьовується, 5 %-ий содовий розчин.
2.37. На шліфувальних верстатах, які працюють з охолоджувальною рідиною, необхідно передбачати пристрої, що захищають працівника від бризок. Пульт керування верстатом повинен розміщуватися поза площиною обертання шліфувального круга.
2.38. Усі верстати повинні бути обладнанні місцевими відсмоктувачами з фільтрами для очищення від пилу, захисними кожухами.
2.39. Для уловлювання зварювального аерозолю і в місцях наплавлення валків повинні бути передбачені місцеві відсмоктувачі, а концентрація шкідливих речовин не повинна перевищувати граничнодопустимих значень.
2.40. При обробці нагрітих валків на верстатах повинні вживатися заходи щодо захисту працівників від теплового випромінювання. При проведенні зварювальних робіт повинні використовуватися засоби індивідуального захисту від оптичного випромінювання (ультрафіолетового, видимого, інфрачервоного).
2.41. Прибирання стружки від верстатів з дільниць вальцетокарних майстерень, як правило, повинно бути механізованим.
