6.8.8.4 Правильність укладання плит у розчин прошарку потрібно систематично перевіряти правилом у всіх напрямках.
При укладанні плит з розміром сторін і більше їх потрібно осаджувати молотком-кулачком масою 2,3...2,5 кг, наносячи удари по дерев'яному бруску. Осадження закінчується після ущільнення розчину прошарку і заповнення швів і отворів у
плитах. Плитки розміром сторін менше осаджують дерев'яними, гумовими або пластмасовими молотками-киянками.
6.8.8.5 Між плитами розміром сторін до потрібно утворювати ширину швів 5...7 мм, а між плитами більших розмірів - 6...8 мм. Розчин, що виступає з швів між плитами або з отворів, слід видалити через 2...З доби після укладання лицьового покриття.
6.8.8.6 Пішохідний рух по підлозі з чавунних і сталевих штампованих плит допускається не раніше набуття розчином прошарку міцності не менше 2,5 МПа, а нормальну експлуатацію - при досягненні проектної міцності.
6.9 Виконання ремонтно-реставраційних робіт в інтер'єрах
6.9.1 Загальні підходи до ремонтно-реставраційних робіт в інтер'єрах
6.9.1.1 Опоряджувальні роботи слід виконувати тільки після закінчення відповідних етапів загальнобудівельних реставраційних робіт, від чого залежить їх технологічна послідовність та якість.
Крім цього, якість опоряджувальних робіт значною мірою залежить від якості опоряджувальних матеріалів.
6.9.1.2 Ремонтно-реставраційні роботи в інтер'єрі полягають у консервації деталей інтер'єру та його оздоблення, а також у частковій заміні адекватними матеріалами тих особливо пошкоджених або відсутніх елементів, прототипи яких збереглися.
Ремонтно-реставраційні роботи в інтер'єрі можуть включати:
- розчищення від пізніх ремонтних нашарувань та шарів, які втратили адгезію з основним матеріалом;
- ремонт мурування;
- реставрацію штукатурного покриття;
- реставрацію ліпного оздоблення;
- фарбувальні роботи;
- реставрацію штучного мармуру;
- реставрацію столярних виробів (вікна, двері, підлога, кесони);
- реставрацію архітектурного металу;
- реставрацію спеціальних видів оздоблення (альфрейні роботи, позолота, живопис).
6.9.1.3 Виконання оздоблювальних робіт в інтер'єрі слід починати тільки після усунення конструктивних недоліків за умови збереження існуючої конструктивної системи та її окремих елементів.
Збереження і консервація конструктивної системи виконується шляхом підсилення (укріплення) окремих елементів або заміни тих частин і елементів конструктивної системи, які знаходяться в аварійному стані або відсутні.
Замінник повинен мати таку ж форму та зовнішній вигляд, що й історичний елемент.
6.9.1.4 При розробці проекту реставрації пам'ятки опорядження потрібно вибирати з урахуванням таких факторів:
- досягнення високого архітектурно-естетичного вигляду інтер'єрів і фасадів пам'яток;
- досягнення високої якості і довговічності опорядження;
- мінімум трудовитрат при виконанні робіт та експлуатаційного догляду;
- призначення будинку і експлуатаційні характеристики приміщень;
- широке використання первинних традиційних місцевих матеріалів;
- найбільш повне використання фізико-механічних властивостей застосованих матеріалів;
- відсутність шкідливих для здоров'я людини і навколишнього середовища виділень при виконанні робіт і експлуатації пам'яток;
- створення оптимальних гігієнічних умов для перебування в приміщеннях людей;
- поліпшення технологічних характеристик приміщень пам'яток;
- забезпечення пожежної безпеки при виконанні робіт і під час експлуатації пам'яток.
6.9.1.5 Вид опорядження поверхні повинен відповідати вимогам проектно-кошторисної документації.
За необхідності заміна деяких видів опорядження повинна бути погоджена з замовником та автором проекту.
6.9.1.6 Починати опоряджувальні роботи на пам'ятках дозволяється тільки після оформлення акта здавання-приймання об'єкта пам'ятки під опорядження.
6.9.1.7 Готовність пам'ятки для здавання під опорядження визначається комісією, яка складається з представника виробничо-технічного відділу, інженера з якості, старших виконавців робіт та бригадирів від генпідрядної і провідних спеціалістів проектних організацій, які проводять роботи з реставрації пам'ятки.
6.9.1.8 До початку опоряджувальних робіт на пам'ятці повинні бути закінчені:
- монтаж конструктивних елементів;
- влаштування входів у пам'ятку і піддашків над входами;
- влаштування покрівлі;
- влаштування зливів, гідроізоляції та чистих підлог на балконах, огорож сходових маршів, балконів, лоджій;
- заповнення стиків, щілин з'єднання стін, перегородок, перекриттів, а також місць пропуску труб;
- монтаж і опресування трубопроводів і приладів опалення, холодного і гарячого водопостачання;
- монтаж, промивка і випробування каналізації;
- встановлення і облицювання дверних коробок;
- встановлення закладних деталей для пропуску електротехнічної арматури;
- монтаж систем пожежної автоматики і протидимного захисту;
- монтаж і опресування водопроводу для пожежного водопостачання;
- перевірка і очистка вентиляційних каналів;
- тимчасове або постійне скління вікон;
- роботи зі створення нормального температурно-вологісного режиму для виконання опоряджувальних робіт (підключення теплогенераторів і систем опалення в осінньо-зимовий період);
- висушування вологих місць на опоряджувальних поверхнях.
6.9.1.9 При низькій зовнішній температурі в приміщеннях протягом двох діб до початку опоряджувальних робіт повинна підтримуватися цілодобово температура повітря не нижче 10 °С при відносній вологості 70 %.
6.9.1.10 Після завершення опоряджувальних робіт у приміщеннях повинна підтримуватися цілодобово температура 10 °С не менше ніж 12 діб, а після завершення шпалерних робіт - постійно.
Температуру всередині приміщень рекомендується вимірювати біля зовнішніх стін на висоті від підлоги.
6.9.1.11 Взимку внутрішні опоряджувальні роботи на пам'ятках дозволяється виконувати за наявності постійно діючих систем опалення і вентиляції.
Для сушіння окремих опоряджувальних ділянок поверхонь дозволяється додатково використовувати системи тимчасового обігрівання переважно калориферного типу, а також системи вентиляції.
6.9.1.12 Забороняється залишати без захисту окремі деталі інтер'єру, які можна пошкодити під час реставраційних робіт.
6.9.2 Розчищення поверхні інтер'єрів
6.9.2.1 Перед вибором матеріалів і способів розчищення необхідно зробити серію пробних досліджень, щоб визначити ефект і вплив обробки на фізико-хімічні та фізико-механічні характеристики матеріалу, який розчищається.
6.9.2.2 Забороняється змінювати текстуру та знімати патину на історичних деталях, використовуючи піскоструминну обробку або інші абразивні методи для зняття фарби або штукатурки.
6.9.2.3 Абразивні методи повинні використовуватись тільки тоді, коли м'якші методи розчищення виявились неефективними.
6.9.2.4 Штукатурка, яка за своїм речовинним складом або способом виконання є унікальною, або такою, що має характерні риси, які ілюструють історичні етапи розвитку будівництва, має бути максимально збереженою.
6.9.2.5 Видалятись може тільки та штукатурка, яка не має історичної цінності. При видаленні штукатурки або ліпних деталей, які втратили адгезію до мурування, необхідно стежити за тим, щоб не пошкодити цінні у художньому та історичному відношенні елементи пам'ятки. Видалення повинно провадитися під наглядом архітектора.
6.9.2.6 Історична штукатурка та ліпні деталі укріплюються шляхом їх ін'єктування або боргування фрагментів.
6.9.3 Штукатурні роботи в інтер'єрі
6.9.3.1 При реставрації штукатурки потрібно здійснити підготовчі роботи: ретельно відмітити місця на графічній схемі проекту та на самій пам'ятці, де зберігається автентичний штукатурний шар, ліпнина або розпис. Ці місця повинні бути укріплені та виконана фотофіксація.
6.9.3.2 Збережений ліпний декор потрібно реставрувати до початку штукатурних робіт. Розчищений ліпний декор на період опоряджувальних робіт слід захищати.
6.9.3.3 Ліпні фрагменти, за необхідності, акуратно демонтують, їх деталі маркують та складують у місця, що забезпечують повне зберігання ліпного декору від пошкоджень до наступного його укладання на місце. Це стосується і елементів розпису, які зняті з штукатурним шаром художниками-реставраторами (за рішенням реставраційної ради).
6.9.3.4 В інтер'єрах, де зберігається ліпний декор та розпис, необхідно застосовувати такі захисні заходи: встановлювати риштування; ліпнину та розписи, які підлягають збереженню на стелі, підтримують настилами з м'яких матеріалів (ватою, тканиною тощо) для запобігання обваленню в процесі заміни елементів стелі.
6.9.3.5 Перед штукатурненням стін і стель повинні бути влаштовані всі види підоснов під чисті підлоги.
Стародавню та художню паркетну підлогу необхідно захистити від забруднення та замокання.
6.9.3.6 Всі перегородки повинні бути законопачені по всьому периметру, установлені всі підвіконники, вбудовані шафи, зарівняні борозни для прихованого прокладання опалення та ніші для електрощитків, а також змонтовані шафи електроосвітлювальних та низьковольтних пристроїв.
6.9.3.7 Необхідно також установити конструкції і каркаси для натягання металевої сітки в місцях влаштування підвісних стель, закласти всі тимчасові отвори в стінах і перекриттях, встановити короби та очистити вентиляційні канали. Різниця температури повітря в окремих точках приміщення не повинна бути вищою 10 °С.
6.9.3.8 Роботи на відповідальних ділянках пам'ятки необхідно виконувати при чітко організованому технологічному нагляді. Декоративні елементи штукатурки повинні бути виконані з високоякісних матеріалів із добре продуманим кріпленням до основи.
6.9.3.9 Реставраційним роботам повинно передувати глибоке вивчення технології і рецептури старих розчинів з метою подальшого використання нових розчинів, фізично та хімічно сумісних зі старими.
6.9.3.10 При проектуванні та виконанні робіт необхідно враховувати, що штукатурні роботи при реставрації пам'яток мають суттєві особливості:
- при реставрації пам'яток необхідно проводити вапняну обмазку поверхні мурування. На відміну від штукатурки обмазку слід наносити тонким шаром, щоб пластика стіни, змурованої з цегли або каменю, не втратила своєї фактури і під обмазкою легко прочитувалися площини каменю, цегли та шви мурування. Стародавній прийом обмазки поверхні мурування вапном мав на меті не тільки декоративну, але й, головним чином, консерваційну мету, оскільки міцно скріплюючись з поверхнею цегли або каменю, вапняна обмазка оберігала стінові матеріали від вивітрювання та абразивної корозії;
- при реставрації автентичного штукатурного шару необхідно зберігати існуючі деформації будівлі та кривизну стін за умови стабілізації просідань;
- зберігати автентичну стародавню штукатурку, гіпсову накривку або обмазку необхідно шляхом ін'єктування або бортового укріплення фрагментів.
6.9.3.11 Залежно від збереженості і складу автентичної штукатурки та наявності настінних розписів і ліпнини на пам'ятці необхідно поновлювати штукатурні або гіпсові шари.
6.9.3.12 При реставрації штукатурки застосовуються такі види робіт:
- затирання по цегляній або кам'яній поверхні як особливий вид опоряджувальних робіт. Перед нанесенням розчину поверхню цегляного мурування треба ретельно змочити водою, щоб не було інтенсивного відсмоктування вологи цегляним муруванням із розчину. Обмазувальний розчин наносять вручну рукавичкою або пензлем шаром завтовшки не більше ;
- гіпсове (безпіскове) накриття - завершальне оздоблювальне покриття оштукатурених поверхонь всередині будівель;
- спеціальне штукатурення, яке виконується під різні види монументального живопису та інші унікальні види робіт у приміщеннях;
- поліпшене штукатурення приміщень, які не мають спеціального опорядження інтер'єрів. Поліпшену штукатурку спочатку наносять шаром набризку завтовшки не
більше по дерев'яних та до - по кам'яних, цегляних та бетонних поверхнях;
потім наносять один або кілька шарів ґрунту завтовшки до при вапняних і вапняно-алебастрових розчинах та покривний шар до з перевіркою поверхні правилом, без провішування поверхонь. Середня товщина накиду не повинна перевищувати . Покривний шар завтовшки до затирають дерев'яними або повстяними терками та загладжують гумовими або сталевими гладилками;
- високоякісне штукатурення під спеціальне високоякісне опорядження і пофарбування будівель презентабельного характеру, яке виконують по гіпсових або алебастрових маяках, заздалегідь встановлених на поверхні стін за допомогою виска, косинця та рейки. При штукатуренні поверхонь маяки вирубують, а гнізда штукатурять врівень;
- високоякісне штукатурення виконується з шару набризку, одного чи кількох шарів грунту та накривки з провішуванням поверхонь. Середня загальна товщина накривки не повинна перевищувати 2...З мм;
- штукатурення по металевій сітці та армоване штукатурення виконують по дерев'яних та кам'яних поверхнях, а також на дерев'яних або цегляних архітектурних деталях пам'яток при створенні потовщених накидів більше (карнизи, тяги, пояски тощо).
6.9.3.13 Вапняно-алебастрові розчини застосовують при штукатуренні як кам'яних, так і дерев'яних внутрішніх поверхонь пам'яток архітектури. Дерев'яні поверхні в цьому випадку штукатурять по дранці.
6.9.3.14 Для виконання тонкошарових штукатурок та завершального оздоблювального шару дозволяється використання готових паст і сухих сумішей на основі гіпсу заводського виробництва за умови, що вологість мурування та штукатурки знаходиться в межах норми (нижче 8 %).
