Страница 15: ПУЭ ПУЭ:2006. Правила устройства электроустановок. Раздел 2. Изменение № 2 Глава 2.4 ПУЕ:2006 Глава 2.5 ПУЕ:2006 (41440)

Вертикальні штучні заземлювачі слід установлювати на відстані не ближче ніж 0,5 м від стояків опори.

За наявності в мережах 3-20 кВ опор із заземлювальними пристроями, опір яких перевищує вказані в табл. 2.5.29 значення, час замикання на землю повинен бути обмеженим за умов термічної стійкості заземлювачів. Граничне його значення повинне визначатися для кожної окремої мережі залежно від її номінальної напруги, ємнісного струму замикання на землю і найбільшого значення ґрунтів, по яких проходять ПЛ.

У тих випадках, коли граничного часу замикання на землю недостатньо для пошуку місця пошкодження, на шинах живильної підстанції рекомендується встановлювати пристрій шунтування пошкодженої фази.

2.5.131 Для заземлення залізобетонних опор як заземлювальні провідники (заземлювальні спуски) необхідно використовувати елементи напруженої і ненапруженої поздовжньої арматури стояків, які металічно з'єднано між собою і які можна приєднувати до заземлювача і елементів опори, що підлягають заземленню.

Елементи арматури, які використовують як заземлювальні провідники і природні заземлювачі, повинні задовольняти термічну стійкість у разі протікання струмів короткого замикання (КЗ). За час КЗ стержні не повинні нагріватися більше ніж на 60°С.

Відтяжки залізобетонних опор слід використовувати як заземлювальні провідники додатково до арматури.

За неможливості виконання попередніх умов необхідно поза стояком або всередині його прокладати провідник. У разі прокладання провідника на опорах ПЛ 3-20 кВ і неможливості металічного з'єднання його з арматурою, яка знаходиться в підземній частині опори (2.5.130), провідник слід приєднувати до штучного заземлювача з опором, не більшим ніж вказаний у табл. 2.5.29, незалежно від того, по якій місцевості проходять ПЛ.

Троси, які заземлюють згідно з 2.5.120, і деталі кріплення ізоляторів до траверси залізобетонних опор повинні бути металічно з'єднані із заземлювальним провідником.

2.5.132 Переріз кожного із заземлювальних спусків на опорі ПЛ не повинен бути менше ніж 35 мм2, а діаметр для однодротових провідників не повинен бути менше ніж 10 мм (переріз 78,5 мм2). Кількість спусків на опорах ПЛ 110 кВ і вище не повинна бути меншою за два. Як спуск на залізобетонних опорах ПЛ 35 кВ і вище треба використовувати арматуру цих опор.

Для районів із середньорічною відносною вологістю повітря 60% і більше, а також у разі середньо- і сильноагресивних ступенів впливу середовища заземлювальні спуски в місці їх входу в ґрунт слід захищати від корозії відповідно до вимог будівельних норм.

У разі небезпеки корозії заземлювачів слід збільшувати їх переріз або використовувати оцинковані заземлювачі.

На дерев'яних опорах рекомендується болтове з'єднання заземлювальних спусків; на металевих і залізобетонних опорах з'єднання заземлювальних спусків може бути як болтовим, так і зварним.

2.5.133 Заземлювачі опор ПЛ, як правило, повинні знаходитися на глибині не менше 0,5 м, а в орній землі – 1 м. У випадку встановлення опор у скельних ґрунтах допускається прокладати променеві заземлювачі безпосередньо під розбірним шаром над скельними породами за товщини шару не менше ніж 0,1 м. За меншої товщини цього шару або за його відсутності прокладати заземлювачі по поверхні скелі рекомендується із заливанням їх цементним розчином.

Опори і фундаменти

2.5.134 Опори ПЛ поділяються на два основних види: анкерні опори, які повністю сприймають натяг проводів і тросів у суміжних з опорою прогонах, і проміжні, які не сприймають натяг проводів або сприймають його частково. На базі анкерних опор можна виконувати кінцеві і транспозиційні опори. Проміжні й анкерні опори можуть бути прямими і кутовими.

Залежно від кількості електричних кіл, проводи яких підвішують на опорах, останні поділяються на одноколові, двоколові і багатоколові.

Опори можна виконувати вільностоячими або з відтяжками.

Проміжні опори можуть бути гнучкої і жорсткої конструкції; анкерні опори повинні бути жорсткими. Допускається застосовувати анкерні опори гнучкої конструкції для ПЛ до 35 кВ.

До опор жорсткої конструкції відносяться опори, відхилення вершини яких (без урахування повороту фундаментів) під час впливу розрахункових навантажень за другою групою граничних станів не перевищує 1/100 висоти опори. Опори, вершини яких відхиляються більше ніж на 1/100 їх висоти, відносяться до опор гнучкої конструкції.

Опори анкерного типу можуть бути нормальної і полегшеної конструкції (див. 2.5.80).

На ПЛ 330-750 кВ рекомендується застосовувати металеві опори. Нові конструкції опор ПЛ цих напруг до введення їх у серійне виробництво повинні проходити випробування за вимогами чинних стандартів.

2.5.135 Анкерні опори слід застосовувати в місцях, які визначаються умовами роботи на ПЛ під час їх спорудження та експлуатації, а також умовами роботи конструкції опори.

На ПЛ 35 кВ і вище з підвісним кріпленням проводів відстань між анкерними опорами повинна бути не більшою за 10 км, а на ПЛ, які проходять у важкодоступній місцевості і в місцевості з особливо складними природними умовами, – не більшою 5 км.

На ПЛ 35 кВ і нижче з проводами, закріпленими на штирових (стрижневих) ізоляторах, відстань між анкерними опорами не повинна перевищувати 1,5 км у районах за ожеледдю 1-3 і 1 км – у районах за ожеледдю 4 і більше.

На ПЛ 20 кВ і нижче з підвісними ізоляторами відстань між анкерними опорами не повинна перевищувати 3 км.

На ПЛ, які проходять по гірській або сильно пересіченій місцевості в районах за ожеледдю 3 і більше, рекомендується встановлювати опори анкерного типу на перевалах і в інших точках, які різко піднімаються над навколишньою місцевістю.

2.5.136 Конструкції опор на вимкненій ПЛ, а на ПЛ 110 кВ і вище і за наявності на ній напруги повинні забезпечувати:

1. здійснення їх технічного обслуговування та ремонтних робіт;
2. зручний і безпечний підйом персоналу на опору від рівня землі до вершини опори і його переміщення по елементах опори (стояках, траверсах, тросостояках, підкосах тощо).

На опорі та її елементах слід передбачати можливість кріплення спеціальних пристроїв і пристосувань для виконання експлуатаційних і ремонтних робіт.

2.5.137 Для підйому персоналу на опору повинні бути передбачені такі заходи:

1) на кожному стояку металевих опор висотою до 20 м за відстаней між точками кріплення решітки до поясів стояка понад 0,6 м або за нахилу решітки до горизонталі більше 30°, а для опор висотою від 20 до 50 м – незалежно від відстаней між точками решітки і кута її нахилу – слід виконувати спеціальні сходинки (степ-болти) на одному поясі або сходинки без огорожі, які доходять до відмітки верхньої траверси.

Конструкція тросостояка на цих опорах повинна забезпечувати зручний підйом або мати спеціальні сходинки (степ-болти);

1. на кожному стояку металевих опор висотою понад 50 м слід установлювати сходинки з огорожею, які доходять до вершини опори. При цьому через кожні 15 м по вертикалі слід виконувати площадки (трапи) з огорожами. Трапи з огорожами слід виконувати також на траверсах цих опор. На опорах із шпренгельними траверсами слід забезпечувати можливість триматися за тягу під час переміщення по траверсі;
2. на залізобетонних опорах будь-якої висоти слід забезпечувати можливість підйому на нижню траверсу з телескопічних вишок, по інвентарних драбинах або за допомогою спеціальних інвентарних піднімальних пристроїв. Для підйому по залізобетонному центрифугованому стояку вище нижньої траверси на опорах ПЛ 35-750 кВ слід передбачати стаціонарні лази (сходинки без огорож тощо).

Для підйому по залізобетонному віброваному стояку ПЛ 35 кВ і нижче, на якому встановлено силові або вимірювальні трансформатори, роз'єднувачі, або інші апарати, слід передбачати можливість кріплення інвентарних драбинок або спеціальних інвентарних піднімальних пристроїв. На залізобетонні вібровані стояки, на яких вищезазначене електроустаткування не встановлюється, ця вимога не поширюється.

Зручний підйом на тросостояки і металеві вертикальні частини стояків залізобетонних опор ПЛ 35 кВ і вище повинна забезпечувати їх конструкція або спеціальні сходинки (степ-болти);

4) залізобетонні опори, які не допускають підйому по інвентарних драбинах або за допомогою спеціальних інвентарних підіймальних пристроїв (опори з відтяжками або внутрішніми зв'язками, закріпленими на стояку нижче нижньої траверси тощо), слід забезпечувати стаціонарними сходами без огорож, які доходять до нижньої траверси. Вище від нижньої траверси слід монтувати пристрої, зазначені в підпункті 3) цього пункту.

Розташування волоконно-оптичних ліній зв'язку на ПЛ

1. Волоконно-оптичні кабелі рекомендується розміщувати на ПЛ 35 кВ і вище.
2. Вимоги 2.5.140-2.5.159 поширюються на розміщення на ПЛ оптичних кабелів таких типів:

1) ОКГТ – оптичний кабель, вбудований у грозозахисний трос;

1. ОКФП – оптичний кабель, вбудований у фазний провід;
2. ОКСН – оптичний кабель самоутримний неметалевий;
3. ОКНН – оптичний кабель неметалевий, який прикріплюють або навивають на грозозахисний трос чи фазний провід.

2.5.140 Усі елементи ВОЛЗ-ПЛ повинні відповідати умовам роботи ПЛ. У разі механічних розрахунків ВОЛЗ-ПЛ кліматичні умови повинні відповідати вимогам, прийнятим для повітряної лінії електропередавання. Якщо ВОЛЗ-ПЛ споруджується на існуючих ПЛ, необхідно перевіряти відповідність прийнятих кліматичних умов для ПЛ на час підвішування ОК. За більш жорстких кліматичних умов для ВОЛЗ-ПЛ останні необхідно враховувати під час реконструкції ПЛ, на якій вона споруджується.

1. Для спорудження конкретної лінії зв'язку допускається використовувати кілька ПЛ різної напруги, які збігаються за напрямком з її трасою.
2. У разі спорудження вводів ОК на регенераційні пункти і вузли зв'язку енергооб'єктів на окремих самостійних опорах конструктивне виконання і вимоги до параметрів і характеристик вводів визначають у проекті.
3. Елементи ВОЛЗ-ПЛ, включаючи вводи ОК на регенераційні пункти, вузли зв'язку енергооб'єктів слід проектувати на такі ж кліматичні умови, що й для ПЛ, на якій ця ВОЛЗ розміщується. Вони повинні відповідати вимогам 2.5.25-2.5.85.
4. Оптичні кабелі, які розміщуються на елементах ПЛ, повинні задовольняти такі вимоги:
5. механічна міцність;
6. термічна стійкість;
7. стійкість до впливу грозових перенапруг;
8. забезпечення навантажень на оптичні волокна, які не перевищують припустимі;
9. стійкість до впливу корозії;
10. стійкість до впливу електричного поля.
11. Механічний розрахунок ОКГТ, ОКФП, ОКСН слід виконувати на розрахункові навантаження за методом допустимих напружень з урахуванням залишкової деформації кабелів і допустимих навантажень на оптичне волокно.
12. Механічний розрахунок грозозахисного троса або фазного проводу, на яких розміщується ОКНН, слід виконувати з урахуванням додаткових вагових і вітрових навантажень від ОК у всіх режимах, зазначених у 2.5.76.

2.5.147 Механічний розрахунок ОК усіх типів слід виконувати для вихідних умов за 2.5.76.

Значення фізико-механічних параметрів, необхідних для механічного розрахунку ОК, і дані з залишкової деформації слід приймати за технічними умовами на ОК або за даними виробників кабелів.

1. Оптичні кабелі слід захищати від вібрації відповідно до умов їх підвішування і вимог виробника ОК.
2. У разі підвішування на ПЛ ОКГТ і ОКФП їх розміщення повинне задовольняти вимоги 2.5.95-2.5.102 і 2.5.120.
3. Незалежно від напруги ПЛ ОКГТ повинен, як правило, заземлятися на кожній опорі. Значення опору землювальних пристроїв опор, на яких підвішено ОКГТ, повинне відповідати значенню опору згідно з табл. 2.5.29. Допускається збільшувати ці опори в разі забезпечення термічної стійкості ОК.

За наявності плавлення ожеледі на грозозахисних тросах допускається ізолювальне кріплення ОКГТ за умови, що стійкість оптичних волокон за температурним режимом задовольняє умови роботи в режимах плавлення ожеледі і протікання струмів на цій ділянці (див. також 2.5.151, 2.5.152, 2.5.154).

2.5.151 Оптичні кабелі ОКГТ, ОКФП, ОКНН слід перевіряти на роботоздатність за температурним режимом під час протікання максимального повного струму КЗ, який визначають з урахуванням часу спрацювання резервних захистів, дії УРОВ і АПВ і повного часу відключення вимикачів. Допускається не враховувати далеке резервування.

2.5.152 Оптичні кабелі ОКФП і ОКНН (у разі підвішування їх на фазному проводі) слід перевіряти на роботоздатність за температурним режимом за температур проводу, які виникають під час його нагрівання найбільшим робочим струмом лінії.

1. Напруженість електричного поля в точці підвішування ОКСН слід визначати з урахуванням реального розміщення кабелю, транспозиції фаз ПЛ, а також конструкції затискача (протектора).
2. Оптичний кабель типу ОКНН слід перевіряти:
3. під час підвішування його на фазному проводі – на стійкість до впливу електричного поля проводів;
4. під час підвішування його на грозозахисному проводі – на стійкість до впливу електричної напруги, наведеної на тросі, і прямих ударів блискавки в трос.
5. Струми КЗ, на які виконують перевірку ОК (ОКГТ, ОКФП, ОКНН) на термічну стійкість, слід визначати з урахуванням перспективи розвитку енергосистеми.
6. Місце кріплення ОКСН на опорі з урахуванням його залишкової деформації в процесі експлуатації визначають, виходячи з умов:
7. стійкості оболонки до впливу електричного поля;
8. забезпечення найменшої відстані до поверхні землі – не менше ніж 5 м незалежно від напруги ПЛ і типу місцевості;
9. забезпечення найменшої відстані від ОКСН до фазних проводів на опорі – не менше ніж 0,6 м для ПЛ до 35 кВ; 1 м – 110 кВ; 1,5 м – 150 кВ; 2 м – 220 кВ; 2,5 м – 330 кВ; 3,5 м – 500 кВ; 5 м – 750 кВ за відсутності ожеледі і вітру.

З урахуванням зазначених умов ОКСН може розміщуватися як вище фазних проводів, так і між фазами або нижче фазних проводів.