Страница 9: ПУЕ:2006. Правила улаштування електроустановок. Глава 1.7. Заземлення і захисні заходи електробезпеки. (41431)

Якщо в результаті розрахунку отримано нестандартний переріз, як мінімальний переріз РЕ-провідника необхідно приймати найближче більше стандартне значення.

1.7.139 Переріз мідних РЕ-провідників, які не входять до складу кабелів або проводів живлення і прокладених не в загальній огороджувальній конструкції (трубі, коробі, лотку) з фазними провідниками, в усіх випадках повинен бути не меншим ніж:

Таблиця 1.7.11 – Значення коефіцієнта К для неізольованих РЕ-провідників, якщо вказані температури не є небезпечними для матеріалів, що знаходяться поблизу цих провідників (початкову температуру провідника прийнято 30 °С)

• 2,5 мм2 – за наявності механічного захисту;
• 4 мм2 – за відсутності механічного захисту.

Переріз окремо прокладених алюмінієвих РЕ-провідників повинен бути не меншим за 16 мм2.

1.7.140 Якщо РЕ-провідник є спільним для двох або більше кіл, то його мінімальний переріз повинен визначатися з урахуванням:

• провідності фазних провідників того кола, в якому вона найбільша;
• найбільшого значення добутку І2 • t, який має місце в цих колах.

1. Захисні провідники допускається прокладати в землі, у підлозі, по краю фундаментів технологічних установок тощо. Не допускається прокладати в землі неізольовані алюмінієві захисні провідники.
2. У сухих приміщеннях без агресивного середовища захисні провідники можна прокладати безпосередньо по стінах. У вологих, сирих і особливо сирих приміщеннях, а також у приміщеннях з агресивним середовищем захисні провідники необхідно прокладати на відстані від стін, не меншій ніж .

1.7.143 Неізольовані захисні провідники слід захищати від корозії.

У місцях перетину їх з кабелями, трубопроводами тощо, а також у місцях їх введення в будівлі, переходу крізь стіни і перекриття вони повинні бути захищені від механічних пошкоджень.

У місцях перетину температурних і осадових швів треба передбачати компенсацію їх довжини.

1.7.144Захисні провідники повинні мати кольорове позначення поздовжніми або поперечними жовтими і зеленими смугами однакової ширини, що чергуються (див. також главу 1.1).

PEN-провідники

1. У системі TN для трифазних повітряних і кабельних ліній, жили яких мають переріз, не менший ніж 10 мм2 для мідних і 16 мм2 – для алюмінієвих провідників, функції захисного (РЕ-) і нейтрального (N-)провідників можна поєднувати в одному PEN-провіднику за умови, що частина електроустановки, яка розглядається, не захищена ПЗВ.
2. Спеціально передбачені PEN-провідники повинні відповідати вимогам 1.7.137 до перерізу РЕ-провідників, а також глави 2.1 або інших чинних нормативних документів до перерізу нейтрального провідника.

PEN-провідники повинні мати ізоляцію, рівноцінну з ізоляцією фазних провідників.

Ізолювати PEN-шини в комплектних розподільних пристроях не вимагається.

Не допускається використовувати сторонні провідні частини як єдиний PEN-провідник.

1.7.147 Якщо починаючи з якої-небудь точки N- і РЕ-провідники поділено, не дозволяється об'єднувати ці провідники за цією точкою по ходу енергії. Якщо в розподільному пристрої передбачено окремі шини для поділу N- і РЕ-провідників, PEN-провідник необхідно приєднувати до шини для підключення PE-провідників.

Провідники системи зрівнювання потенціалів

1. Для влаштування систем зрівнювання потенціалів можна використовувати сторонні і відкриті провідні частини електроустановок, зазначені в 1.7.131, або спеціально прокладені провідники чи їх сполучення.
2. Переріз провідників основної системи зрівнювання потенціалів повинен бути не меншим ніж:
3. • 6 мм2 для міді,
   • 16 мм2 для алюмінію,
   • 50 мм2 для сталі.

1.7.150 Переріз провідників додаткової системи зрівнювання потенціалів повинен забезпечувати провідність, не меншу ніж:

• у разі з'єднання двох відкритих провідних частин – провідність найменшого із захисних провідників, приєднаних до цих частин;
• у разі з'єднання відкритої і сторонньої провідних частин – половину провідності захисного провідника, приєднаного до відкритої провідної частини.

Переріз провідників додаткової системи зрівнювання потенціалів повинен також відповідати вимогам 1.7.139.

З'єднання і приєднання захисних провідників

1.7.151 З'єднання і приєднання заземлювальних, PE-провідників і провідників системи зрівнювання і вирівнювання потенціалів повинні забезпечувати неперервність електричного кола. З'єднання сталевих провідників рекомендується здійснювати зварюванням. У приміщеннях і зовнішніх електроустановках без агресивного середовища допускається з'єднувати заземлювальні і захисні провідники іншими способами, які забезпечують вимоги ГОСТ 10434 до з'єднань класу 2.

У разі влаштування заземлювальних пристроїв з використанням штучних мідних заземлювачів або заземлювачів із чорної сталі з покриттям для з'єднання заземлювачів між собою і приєднання до них заземлювальних провідників можуть застосовуватися спеціальні різьбові з'єднання, виготовлені за технічними умовами, узгодженими в установленому порядку, або такі, що мають сертифікат відповідності.

З'єднання слід захищати від корозії і механічного пошкодження. Для болтових з'єднань необхідно забезпечувати заходи проти ослаблення контакту. У разі з'єднання провідників з різних матеріалів слід передбачати заходи проти можливої електролітичної корозії.

1.7.152 З'єднання повинні бути доступними для огляду і виконання випробувань, за винятком з'єднань:

• заповнених компаундом або герметичних;
• що знаходяться в підлозі, стінах, перекриттях, землі тощо;
• які є частиною обладнання і виконані відповідно до стандартів або технічних умов на це обладнання.

1.7.153 Приєднання заземлювальних провідників, PE-провідників і провідників зрівнювання потенціалів до відкритих провідних частин необхідно виконувати шляхом зварювання або болтового з'єднання.

У разі використання природних заземлювачів для заземлення електроустановок і сторонніх провідних частин як PE-провідників і провідників зрівнювання потенціалів контактні з'єднання необхідно здійснювати методами, передбаченими ГОСТ 12.1.030.

З'єднання захисних провідників електропроводок і повітряних ліній необхідно здійснювати такими самими методами, що й з'єднання фазних провідників.

1. Захисні провідники, приєднані до обладнання, яке підлягає частому демонтажу чи встановлене на рухомих частинах або зазнає тряски і вібрації, повинні бути гнучкими.
2. Місця і способи приєднання заземлювальних провідників до протяжних природних заземлювачів, наприклад, до трубопроводів, слід вибирати такими, щоб у разі роз'єднування заземлювачів для ремонтних робіт очікувана напруга дотику і розрахункове значення опору заземлювального пристрою не перевищували безпечних значень.
3. У разі виконання контролю неперервності кола заземлення не допускається вмикати котушки пристроїв, призначених для здійснення цього контролю, послідовно (у розсічку) з захисними провідниками.
4. Не допускається вмикати комутаційні апарати в кола РЕ- і PEN-провідників, за винятком випадку живлення електроприймачів за допомогою штепсельних з'єднань.

Допускається одночасно вимикати всі провідники на вводі в електроустановки індивідуальних житлових, дачних будинків і аналогічних до них об'єктів, які живляться однофазними відгалуженнями від повітряної лінії. У цьому разі поділ PEN-провідника на РЕ- і N-провідники необхідно здійснювати до ввідного захисно-комутаційного апарата.

1.7.158 Якщо PE-провідники можуть бути роз'єднані за допомогою такого самого штепсельного з'єднувача, що й фазні провідники, розетка і вилка штепсельного з'єднувача повинні мати спеціальні захисні контакти для приєднання до них РЕ-провідників.

Якщо корпус штепсельної розетки металевий, то його необхідно приєднувати до захисного контакту цієї розетки.

1.7.159 Приєднання кожної відкритої провідної частини електроустановки до PE-провідника або до захисного заземлення повинне виконуватися за допомогою окремих відгалужень. Послідовно включати в PE-провідник або заземлювальний провідник відкриті провідні частини не допускається.

Приєднання сторонніх провідних частин до основної системи зрівнювання потенціалів повинне також виконуватися за допомогою окремих відгалужень.

Приєднання відкритих і сторонніх провідних частин до додаткової системи зрівнювання потенціалів можна виконувати за допомогою як окремих відгалужень, так і приєднання до одного спільного нероз'ємного провідника.

Переносні електроприймачі

1. До переносних електроприймачів відносяться електроприймачі, які можуть у процесі їх експлуатації перебувати в руках людини (ручний електроінструмент, переносна радіоелектронна апаратура тощо).
2. Живлення переносних електроприймачів змінного струму слід виконувати від мережі напругою, не вищою за 380/220 В.

Залежно від категорії приміщення за рівнем небезпеки ураження людей електричним струмом для захисту в разі непрямого дотику в колах, які живлять переносні електроприймачі, можна застосовувати автоматичне вимикання живлення, подвійну ізоляцію, захисний електричний поділ кіл, наднизьку напругу.

1.7.162 У разі застосування автоматичного вимикання живлення металеві корпуси переносних електроприймачів, за винятком електроприймачів з подвійною ізоляцією, слід приєднувати до PE-провідника відповідно до особливостей типу заземлення системи.

Для цього необхідно передбачати додатковий провідник, розташований в одній оболонці з фазними провідниками (третя жила кабелю або проводу – для електроприймачів однофазного і постійного струму, четверта або п'ята жила – для електроприймачів трифазного струму), який приєднують до корпусу електроприймача та захисного контакту вилки штепсельного з'єднувача.

Цей провідник повинен бути мідним, гнучким, а його переріз – дорівнювати перерізу фазних провідників. Використовувати з цією метою нейтральний провідник, навіть розташований у спільній оболонці з фазними провідниками, не допускається.

1.7.163 Допускається застосовувати стаціонарні і окремі переносні PE-провідники та провідники зрівнювання потенціалів для переносних електроприймачів випробувальних лабораторій і експериментальних установок, переміщення яких під час їхньої роботи не передбачене. При цьому стаціонарні провідники повинні задовольняти вимоги 1.7.131–1.7.144, а переносні провідники повинні бути мідними, гнучкими і мати переріз, не менший за переріз фазних провідників. У разі прокладання таких провідників не в складі спільного з фазними провідниками кабелю їх переріз повинен бути не меншим від зазначеного в 1.7.139.

1.7.164 Для додаткового захисту від прямого і непрямого дотиків в колах штепсельних розеток з робочим струмом до 32 А повинні бути встановлені ПЗВ з номінальним диференційним струмом, не більшим за 30 мА. Винятком з цього правила є кола штепсельних розеток з електроприймачами, які зумовлюють великий струм витоку (більше 10 мА).

Допускається застосовувати переносні електроприймачі, обладнані ПЗВ-вилками.

1.7.165 Для приєднання переносних електроприймачів до мережі живлення слід застосовувати штепсельні з'єднувачі, які відповідають вимогам 1.7.158.

У штепсельних з'єднувачах переносних електроприймачів, а також подовжувальних проводів і кабелів провідники з боку джерела живлення слід приєднувати до розетки, а з боку електроприймача – до вилки.

1. Для захисту кіл розеток ПЗВ рекомендується розташовувати в розподільних щитках. Допускається застосовувати ПЗВ-розетки.
2. Захисні провідники переносних проводів і кабелів слід позначати поздовжніми або поперечними жовтими і зеленими смугами однакової ширини, які чергуються.

Пересувні електроустановки

1.7.168 До пересувних електроустановок, на які поширюються наведені вимоги, віднесені автономні пересувні джерела живлення електричною енергією та пересувні установки, електроприймачі яких можуть отримувати живлення від стаціонарних або автономних пересувних джерел електричної енергії.

Вимоги до пересувних електроустановок не поширюються на суднові електроустановки, рухомий склад електротранспорту, житлові автофургони та електрообладнання, розташоване на рухомих частинах верстатів, машин і механізмів.

1. Автономне пересувне джерело живлення – це таке джерело живлення електричною енергією, яке дає змогу здійснювати живлення споживачів незалежно від централізованого електропостачання (енергосистеми).
2. Електроприймачі пересувних електроустановок можуть отримувати живлення від стаціонарних або автономних пересувних джерел живлення з глухозаземленою або ізольованою нейтраллю.
3. Автономні пересувні джерела електричної енергії можна застосовувати для живлення електроприймачів як стаціонарних, так і пересувних установок.
4. У разі живлення стаціонарних електроприймачів від автономних пересувних джерел живлення режим нейтралі джерела живлення і заходи захисту повинні відповідати режиму нейтралі і заходам захисту, які прийнято для стаціонарних електроприймачів.
5. У разі живлення електроприймачів пересувних установок від стаціонарних або автономних пересувних джерел живлення з глухозаземленою нейтраллю слід застосовувати системи заземлення TN-S або TN-C-S. Об'єднувати функції захисного РЕ-провідника і N-провідника в одному спільному РЕN-провіднику всередині пересувної електроустановки забороняється. Поділ РЕN-провідника лінії живлення на РЕ- і N-провідники слід виконувати в точці приєднання установки до джерела живлення.