3.19. На територiї житлових районiв, житлових кварталiв та їх комунальних зон, за винятком зон вiдпочинку i майданчикiв для iгор, опускається улаштування колективних погребiв вiдповiдно до проектiв, погоджених i затверджених у встановленому порядку.
Зона змішаної багатофункціональної забудови
3.20. Зони змішаної багатофункціональної забудови слід формувати: у центральній частині міських поселень, у місцях, які прилягають до громадських центрів, громадсько-транспортних вузлів, промислових підприємств, рекреацій і інших об'єктів масового відвідування та включають їх окремі споруди і комплекси, що дисперсно розміщені серед житловлої або іншої забудови.
Примітка. За типом забудови і складом розміщуваних об'єктів серед зон змішаної багатофункціональної забудови необхідно виділяти основні з них: громадсько-житлові, виробничо-житлові, громадсько-виробничі (або навпаки) та інші, що, у свою чергу, поділяються на центральні і периферійні.
3.21. В центральній зоні міського поселення та його центрального поліфункціонального ядра‚ враховуючи групу міста за кількістю населення, його адміністративне значення, масштаби територіального розвитку, що плануються, місцеві містобудівні та природні умови‚ для розрахунку території слід приймати показник 5-8 кв.м/люд., з урахуванням перспективної чисельності населення міста.
.ПРИМІТКА. У південних містах, розташованих в ІІІБ і IVБ кліматичних підрайонах слід знижувати показник витрат території до 4 кв.м/люд., крім зон підвищеної сейсмічності. У містах ІІВ-ІІІВ кліматичних підрайонів, у малих і курортних містах він може бути збільшений на 15-30%, але не перевищувати 10-12 кв.м/люд.
3.22. Зважаючи на високу функціонально-планувальну якість центральної зони міського поселення, у т.ч. його поліфункціонального центрального ядра, слід додержуватися високої ефективності використання території, в залежності від її переважної функціональної приналежності, в межах сельбищної зони під основні функції (житлову, виробничу і громадську). У додатку 3.2‚ табл.2 наводяться показники щільності населення в основних функціональних зонах поліфункціонального ядра центру.
3.23. У складі центральної зони міських поселень, у тому числі центрального їх ядра, слід виділяти особливі морфотипи громадської та житлової забудови, які формуються історичними будинками, спорудами і новими комплексами будинків. Їх регламентація визначається завданнями на проектування, регіональними правилами забудови і благоустрою населених місць й місцевими правилами використання і забудови територій населеного пункту.
Примітка. За наявністю в межах центральної зони міського поселення окремих пам’яток історії, архітектури й культури необхідно їх органічне включення до складу функціональної структури центру зі дотриманням усіх регламентів охорони.
3.24. В межах поліфункціональних історичних зон планування і забудови міських поселень нова громадська і житлова забудова допускається обмеженно, за умовами збереження цілісності історичного середовища і його художньої своєрідності‚ відповідно до вимог‚ викладених в розд. 11 З метою комплексного функціонування середовища, необхідно зберігати, відновлювати і використовувати, поряд із історичними громадськими будинками, житлову забудову, у тому числі з її можливим перепрофілюванням.
Тип, поверховість забудови в історичних районах треба визначати на основі історико-архітектурного опорного плану або історико-містобудівних обгрунтувань з урахуванням комплексу закономірностей (у тому числі морфологічних) розвитку історичного міста, історико-культурних і містобудівних традицій, висотних і інших обмежень, вимог і рекомендацій до реконструкції забудови, які викладені в розділі 11.
3.25. У змішаних центральних громадсько-житлових зонах міських поселень допускається розміщення серед житлової забудови громадських установ різних функцій і ієрархічних рівней — управління, науки, культури, просвіти, торгівлі, харчування, охорони здоров'я, ділові офіси, банки та інші структури, які не потребують великих земельних ділянок територій, з урахуванням наступних діапазонів максимальних показників щільності забудови міських територій (в межах ділянок): коефіцієнти забудови (Кз) — до 0.6-1.0, при відповідних коефіцієнтах щільності забудови (Кщ) — 1.8-3.0, в залежності від функціональних видів забудови, згідно вимог “Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів”.
Примітка. Щодо житлових територій, то слід використовувати максимальний коефіцієнт забудови — 0.6, у зв’язку з необхідністю забезпечення населення необхідними площадками для відпочинку, дитячими, фізкультурно-спортивними та інш.
3.26. У змішаних периферійних громадсько-житлових зонах міських поселень, при дисперсному формуванні громадської забудови серед житлової, необхідно дотримуватися наступних вимог: забезпечення нормативної доступності до об'єктів обслуговування, ізоляції житлових територій від ділянок громадських об'єктів, використання громадської забудови як просторових архітектурних акцентів для підвищення виразності забудови й орієнтації в міському просторі.
3.27. При розміщенні нової (або реконструкції) громадської і житлової забудови в змішаних громадсько-житлових зонах, слід враховувати комплекс діючих обмежень, крім санітарно-гігієнічних — функціонально-технологічних, інженерно-геологічних, ландшафтних, архітектурно-композиційних та інших.. Формування вбудованих та прибудованих об’єктів громадського призначення допускається у житлових будинках, які розташовані біля червоної лінії забудови.
Примітка. Нижня межа щільності житлового та громадського фонду “брутто” для кварталів (мікрорайонів) змішаної забудови наведені в додатку 3.2, табл. 3 і 4.
3.28. Змішані виробничо-житлові зони слід виділяти в місцях формування кварталів змішаної забудови з наявністю і розвитком в них місць прикладання праці, які не вимагають створення значних санітарно-захисних зон, розміщення яких припустимо, або навіть доцільно, разом із житловою забудовою. В їх складі: установи науки і наукового обслуговування, учбові заклади і центри, промислові підприємства, в яких не відбуваються пожежо- і вибухонебезпечні процеси, які не є джерелами шуму, вібрації, електромагнітного й іонізуючого випромінювання, забруднення атмосферного повітря, грунту, поверхневих і підземних вод, не потребують обладнання під'їзних залізничних шляхів, інтенсивного руху автомобільного транспорту (понад 40 автомобілі в добу в одному напрямку). Відстань до житлових будинків, ділянок дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров'я, відпочинку, фізкультурних споруд слід встановлювати за погодженням з органами державного санітарного нагляду, але не менше 50 м від межі території об'єкта. Щільність виробничо-житлової забудови в межах ділянок слід витримувати на рівні наступних діапазонів коефіцієнтів забудови і щільності: Кз=0,4-0,6; Кщ=1,2-1,8.
3.29. У процесі реконструкції і розвитку виробничо-житлових районів, забудови, яка склалася, в разі неможливості усунення шкідливого впливу підприємств на довкілля, слід передбачати зменшення потужності підприємств і окремих виробництв, перепрофілювання підприємства чи окремого виробництва, або його перебазування за межі змішаної забудови в промислову зону.
Відстань від меж промислового підприємства, розташованого у зоні змішаної забудови, до житлово-громадських об'єктів витримується у режимі й розмірі, визначених в розд.4.”Виробнича територія”.
Примітка. У малих містах і селищах, районах садибної забудови допускається формування змішаних виробничо-житлових зон з включенням у них малих підприємств із переробки сільськогосподарської сировини, а також інших об'єктів, розміщення яких допустимо в житловій зоні.
3.30. Вибір показника щільності забудови житлових територій в межах ділянок змішаних функцій в зонах реконструкції допускається за верхнею межею, в залежності від її середньої поверховості, в наступних значеннях Кз і Кщ відповідно не вище:
для малоповерхової забудови 0,6-1,8
для багатоповерхової 0,4-1,2
Примітки:
1. На ділянках реконструкції історичної зони планування і забудови слід зменшувати вищезгадані показники не менше, як на 20%.
2. Під час будівництва на ділянках усіх змішаних зон, які потребують складних заходів з інженерної підготовки територій, щільність забудови дозволяється підвищувати, але не більше, як на 20% за умовами додержання санітарно-гігієнічних норм і правил безпеки.
3. У сейсмічних районах у змішаних зонах слід використовувати переважно середньо- й малоповерхову житлову забудову. Наведені коефіцієнти щільності щодо багатоповерхової житлової забудови серед громадської слід зменшувати на 30%.
3.31. З метою запобігання збезлюднення окремих ділянок змішаних функцій центральної зони міст з переважною громадською (або громадсько-виробничою) забудовою в вечірньо-нічні часи, особливо в найкрупніших і крупних містах, слід зберігати, або розміщувати на них, житлову забудову, з нормуванням щільності населення (постійного) за нижньою межею, в залежності від середньої її поверховості. Основні її показники наведені у додатку 3.2‚ табл. 5.
3.32. При формуванні змішаної забудови на цінних міських територіях, у найкрупніших і крупних містах, за межами їх історичних зон, вздовж головних транспортних магістралей і біля великих транспортних вузлів, за умовами функціональної та економічної доцільності, необхідно формувати нові, ємні за кількістю працюючих і проживаючих, поліфункціональні багаторівневі містобудівні комплекси з активним використанням під різні функції надземного, наземного та підземного простору.
3.33. У найзначніших‚ значних, а також у великих містах із дефіцитом земель і складними геологічними умовами, з метою економії і ефективного використання територій, зменшення відстаней до об'ектів під час розвитку і реконструкції багатофункціональних центральних зон та важливих містобудівних вузлів (особливо на територіях історичних зон і цінних ландшафтів) за умов відповідного економічного обгрунтування необхідно активно використовувати підземний простір (у т.ч. гірничі виробки‚ карсти) для розвитку громадського обслуговування, місць прикладення праці та транспортної інфраструктури‚ згідно діючих спеціальних ДБН.
ПРИМІТКА. У випадку формування поліфункціональних багаторівневих містобудівних комплексів в найзначніших містах слід в їх систему включати станції швидкісного підземного (надземного, наземного) транспорту та розташовувати у нижніх рівнях таких комплексів транспортні термінали, гаражі, автостоянки, склади тощо.
3.34. Під час детального зонування (зонінгу) територій змішаної поліфункціональної забудови, визначенні меж ділянок, режимів їх використання і забудови слід враховувати містобудівну цінність і грошову оцінку, переважаючий тип функціональної території, морфотипи забудови, що склалася, і нової, ефективні показники подальшого її розвитку, регламенти і обмеження за комплексом діючих чинників щодо кожної функціональної території і виду забудови (в межах ділянки).
Зона громадської забудови
3.35. До зон громадської забудови слід відносити території з домінуючим компактним розміщенням будівель і споруд громадського призначення — переважно установ і підприємств громадського обслуговування населення. Вони повинні формуватися як цілісна система громадських комплексів і центрів різних профілів і рівнів: як у межах структурно-планувальних одиниць — кварталів (укрупнених кварталів), так і на базі різних суміжних планувальних одиниць — навколо площ, вулиць, еспланад, і водночас — відігравати роль основних архітектурних ансамблів в просторовій організації населеного пункту.
ПРИМІТКА. Профіль і рівень значущості зони громадської забудови, площа території, регламент її використання, поверховість, показники щільності та інші параметри забудови повинні встановлюватися завданням на проектування, місцевими правилами використання і забудови територій населеного пункту, розроблених на базі рішень генерального плану міста та іншої містобудівної документації.
3.36. За рівнем значущості установ, які домінують на території, необхідно виділяти зони громадської забудови (комплекси, центри) загальноміського та місцевого значення; за складом і переважним профілем установ — поліфункціональні і монофункціональні (спеціалізовані).
ПРИМІТКИ:
В конкретних місцевих умовах (центральні райони міста тощо) можливе суміщення громадських центрів різних рівнів значущості з відповідним збільшенням території, але не більше ніж на 30%.
До складу громадських комплексів загальноміського значення в містах—столицях та містах—регіональних центрах треба включати установи загальнодержавного, регіонального та міжнародного значення або формувати на їх базі моно- і поліфункціональні комплекси відповідних рівнів, з урахуванням специфічних столичних та регіональних функцій.
У містах—центрах міжселищного обслуговування слід ураховувати потреби приїжджих, в тому числі працюючих, з прилеглих поселень (зони впливу); у містах — курортних, історичних, туристичних центрах —відпочиваючих і тих, які лікуються‚ туристів, створюючи спеціалізовані комплекси для їх обслуговування.
3.37. Нові комплекси громадської забудови, або такі, що реконструюються, які формуються в системі загальноміського центру, повинні розвивати і доповнювати його основні функції і архітектурний вигляд, гармонійно вписуватися в усталену забудову (з урахуванням вимог‚ викладених в розд. 11 цих норм).
Громадські центри планувальних чи адміністративних районів, зон, які прилягають до загальноміського центру, слід розглядати як потенціальну зону розвитку центральних громадських функцій. Центри житлових (та інших) районів, кварталів (мікрорайонів), що знаходяться в центральній зоні, повинні розглядатися в єдиній системі загальноміського центру.
Громадські центри периферійних планувальних (адміністративних) районів, зон повинні забезпечувати обслуговування населення, як того, що у них мешкає, так і працюючих, відпочиваючих, а також — приїжджих з приміської зони. Їх, як правило, треба суміщати із центром одного з житлових (рекреаційних, промислових) районів.
