10.8 У зимовий період, до початку укладання дрени (колектора), замерзлий грунт слід розпушити.
10.9. Зворотну засипку дренажних траншей слід виконувати двома етапами: присипання дрен і остаточне засипання.
Присипання дрен слід виконувати механізованим способом відразу після укладання труб. Грунт, який застосовується для присипання, не повинен містити будівельного сміття, щебеню, дрібного каміння, мерзлого грунту.
Остаточне засипання дренажних траншей слід провадити, як правило, бульдозером, який пересувається уздовж осі траншеї під кутом 30° від верхів'я до устя. Щільність грунту засипки визначається проектом.
10.10 Дренажні устя та колодязі слід влаштовувати одночасно з укладенням дрен згідно з технологічними картами.
10.11 Під час операційного контролю якості виконання робіт слід перевіряти, чи відповідають проекту параметри дренажу.
Відхилення параметрів дренажу від проектних величин не повинні перебільшувати значень, зазначених в таблиці 10.1,
Таблиця 10.1 - Допустимі величини відхилень параметрів дренажу від проектних
Найменування | Допустима величина відхилень | |
Вісь колектора і дрен | ± 1м | |
Відмітка дна траншей для труб діаметром, мм: 50 від 75 до 125 " 150 " 250 |
-1,5 см -2,0 см - 3,0 см | |
Відмітка устя колектора або дрени | + 3,0 см | |
Поздовжній уклон на ділянках завдовжки 100м | ± 0,0005 | |
Бічне зміщення керамічних труб у стиках | 1/3 товщини стінки труби | |
Товщина шару присипки | - 5,0 см | |
Довжина дрени | ± 1м | |
Примітка. Бокове зміщення керамічних труб перевіряється у разі їх укладання ручним способом. | ||
Дренаж на зрошувальних землях
10.12 Спосіб будівництва дренажу, слід вибирати залежно від інженерно-гідрогеологічних та грунтових умов:
• у грунтах з високим рівнем грунтових вод (після відповідного техніко-економічного обгрунтування) може бути застосований широкотраншейний спосіб з улаштуванням "полиці" і укладанням фільтру і труб ручним способом у траншеях з пологими укосами;
• у сухих стійких зв'язних грунтах - траншейний з використанням дреноукладача ЕТЦ-406 або ЕД-3;
• у сухих нестійких грунтах, які здатні обвалюватися - траншейний з використанням дреноукладача ЕТЦ-406;
• у стійких зв'язних грунтах, якщо рівень ґрунтових вод у період будівництва перевищує відмітку укладання дрен не більше як на 0,5 м , - траншейний з використанням дреноукладача ЕТЦ-406 або безтраншейний з використанням дреноукладача БДМ-301А, якщо коефіцієнт фільтрації становить не менше 0,3 м на добу, що повинно бути зазначено у проекті;
• у стійких зв'язних грунтах при високому рівні грунтових вод - широкотраншейний (напівмеханізований) з використанням одноковшових екскаваторів та влаштуванням "полиці" і укладанням дренажних труб і фільтра ручним способом;
• у незв'язних грунтах при високому стоянні рівня грунтових вод - траншейний з використанням дреноукладача ЕТЦ-406 і ЕД-3 за умови попереднього водозниження. Спосіб водозниження визначається у проекті виконання робіт.
10.13 В обводнених грунтах для зниження рівня грунтових вод на період будівництва дренажу застосовується, як правило, лідерна дрена, яка влаштовується паралельно осі дрени на відстані від 8 до 10 м, на глибині, що на 1 м нижче за проектне положення дрени.
10.14 Під час будівництва дренажу з улаштуванням "полиці" водовідвідну траншею слід копати на 0,75 м нижче відмітки дрени, забезпечуючи повне осушування "полиці".
Дренаж у зоні осушування
10.15 Будівництво дренажу в цій зоні може виконуватись траншейним, вузько-траншейним та безтраншейним способами із застосуванням керамічних (гончарних) і пластмасових труб як у літній, так і в зимовий період згідно з 10.12-10.14.
10.16 Підготовка траси повинна включати в себе розбивку, нівелювання, а також очищення від дерев та чагарників, а в окремих випадках - прокладання тимчасових борозен для скидання поверхневих вод.
Будівництво вертикального дренажу
10.17 Свердловини вертикального дренажу, як правило, слід бурити обертальним способом з промиванням водою, а у разі розкриття високонапірних водоносних горизонтів - ударно-канатним способом.
10.18 За результатами буріння свердловини уточнюється інтервал встановлення фільтра. У разі відхилення його від проектного положення, за узгодженням з проектною організацією, провадиться корегування встановлення фільтра.
10.19 3 метою встановлення експлуатаційної витрати свердловини та вибору насосно-силового обладнання слід провадити відкачування води з свердловини в період будівництва.
10.20 Під час будівництва надземних споруд, монтажу насосів і засобів автоматизації слід керуватись ДБН А.3.1-5 і СНіП ІІІ-4.
Кротовий дренаж
10.21 Умови застосування кротового дренажу встановлюються проектом, виходячи з властивостей мінеральних та торф'яних грунтів зберігати форму дрени, на основі яких розробляються технологічні карти з влаштування кротового дренажу.
10.22 Кротовий дренаж слід закладати спеціальними механізмами-кротувачами за умов вологості грунту від 21% до 27% за масою.
11 РЕКОНСТРУКЦІЯ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ
11.1 Будівельні роботи слід організовувати виходячи з технічних рішень проектів реконструкції та переобладнання меліоративних систем.
11.2 У проекті виконання робіт з реконструкції меліоративних систем слід передбачати, крім загальноприйнятих правил проведення будівельних робіт, розрахунки тривалості реконструкції та зайнятості будівельної організації на той період, коли за умовами сільськогосподарського використання меліорованих земель виконання будівельних робіт на системі не передбачається.
11.3 Тривалість реконструкції зрошувальних систем визначається, в основному, двома факторами:
• можливістю відведення земель під реконструкцію протягом вегетаційного періоду;
• комплексом намічених будівельно-монтажних робіт, які складаються з таких видів: роботи на каналах та спорудах, реконструкцію яких можна здійснити тільки у міжвегетаційний період, і роботи на всіх інших каналах, спорудах і елементах системи, реконструкцію яких можна провадити протягом усього року.
11.4 Розраховуючи тривалість реконструкції, розподіл по роках капітальних вкладень та обсяги будівельно-монтажних робіт, площі меліорованих земель, які підлягають
реконструкції, визначаючи строки введення в дію потужностей і основних фондів, необхідно враховувати такі умови:
• реконструкція систем площею понад 250 га повинна виконуватись протягом року (у вегетаційний та міжвегетаційний періоди);
• меліоровані площі, на яких система реконструюється в міжвегетаційний період, не повинні виключатися із сільськогосподарського обороту; будівельні роботи на таких землях слід закінчувати до початку вегетації;
• землі, на яких система реконструюється протягом вегетаційного періоду, повинні бути вилучені із сільськогосподарського обороту на один рік.
12 ТОЧНІСТЬ ЗВЕДЕННЯ ГІДРОТЕХНІЧНИХ СПОРУД МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ
12.1 Вибір класу точності визначається класом капітальності мережних споруд.
12.2Класи точності мережних споруд, якими слід керуватись при розробці технологічних карт на монтаж мережних споруд, наведені у таблиці 12.1.
Таблиця 12.1 - Класи точності мережних споруд
Клас капітальності мережних споруд | Клас точності мережних споруд |
1 | 1 |
2 | 2-3 |
3 | 3-4 |
4 | 4-6 |
Примітка. Клас точності монтажу мережних споруд 2-4 класів, які будуються із збірних залізобетонних деталей і конструкцій, приймають рівним класу споруд | |
12.3 У технологічних картах на будівництво і монтаж мережних споруд повинні бути встановлені допуски:
• на розбивочні геодезичні роботи;
• на встановлення елементів споруд.
12.4 При визначенні величин допусків слід керуватись ГОСТ 21778, ГОСТ 21779, ГОСТ 21780.
13 БУДІВНИЦТВО ДОРОЖНЬОЇ МЕРЕЖІ НА МЕЛІОРАТИВНИХ
СИСТЕМАХ
13.1 Будівництво дорожньої мережі на меліоративних системах слід здійснювати у відповідності з вимогами СНіП 3.06.03 та цього розділу.
13.2 На меліорованих землях будуються дороги різних класів залежно від їх призначення (таблиця 13.1).
13.3 При будівництві доріг на зрошуваних землях слід забезпечити перевищення верху земляного полотна над розрахунковим рівнем грунтових вод, не допускаючи підсмоктування капілярної вологи до основи дороги та її деформації.
13.4 На осушуваних заболочених ділянках земляне полотно будують з урахуванням категорії дороги і типу боліт.
Таблиця 13.1- Класифікація доріг на меліорованих землях
Дороги | Інтенсивність руху, одиниць на добу | Тип покриття | Матеріали покриття |
Магістральні | понад 3000 2000-3000 1500-2000 | Капітальне Те саме Полегшене | Цементно-бетонні Асфальтобетонні Щебеневі та гравійні, оброблені бітумними матеріалами, змішуванням в установці |
Міжгосподарські та дороги між відділеннями | 1500-2000 1000-1500 | Те саме ″
| Асфальтобетонні із суміші, що укладається в теплому стані Щебеневі та гравійні, оброблені бітумними матеріалами шляхом змішування на дорозі способом просочування |
Внутрішньогосподарські, інспекторські вздовж магістрального каналу | до 500 | Перехідне | Щебеневі, гравійні, шлакові, не оброблені в'яжучим |
Внутрішньогосподарські, інспекторські вздовж інших каналів | до 300 | Те саме | Грунтові, укріплені органічним в'яжучим |
Польові магістральні | до 200 | Нижче | Грунтові |
Польові: типу А типу Б | до 50 до 10 | Те саме ″ | Те саме ” |
13.5 Мінімальне перевищення верху земляного полотна над рівнем грунтових вод залежно від кліматичної зони наведено в таблиці 13.2.
Таблиця 13.2 - Мінімальне перевищення верху земляного полотна
У метрах
Грунт земляного полотна | Дорожньо-кліматичні зони | ||
2 | 3 | 4 | |
Піски крупні та середні | 0,8 | 0,7 | 0,9 |
Піски пилуваті та дрібні | 1,3 | 0,9 | 1,3 |
Грунти пилуваті, суглинки легкі та середні | 2,0 | 1,8 | 2,2 |
Важкі суглинки, глини | 2,0 | 1,5 | 1,8 |
Примітка. До дорожньо-кліматичних зон належить: зона 2 - надлишкового зволоження грунтів протягом усього року; зона 3 - надлишкового зволоженняемі роки; зона 4 - недостатнього зволоження. | |||
13.6 Вибір грунтів для влаштування земляного полотна, а також тип і конструкція дорожнього покриття визначаються проектом (робочим проектом).
13.7 Будівництво доріг на меліоративних системах повинно здійснюватись за спеціальними технологічними картами у складі проекту виконання робіт.
13.8 Для виконання дорожніх робіт можна застосовувати майже всі види землерийних та землерийно-транспортних машин, які використовуються на будівництві меліоративної системи. При цьому слід вибирати машини, які є економічно найдоцільнішими для виконання основних обсягів робіт уданих умовах.
14 ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
14.1 Під час організації будівництва необхідно здійснювати заходи, спрямовані на охорону навколишнього природного середовища, в тому числі рекультивацію земель, щоб запобігти втратам природних ресурсів; очистити шкідливі скиди або припинити їх надходження у водойми; попередити викиди в атмосферу і забруднення грунтів; розміщувати відходи тільки за узгодженням з екологічною інспекцією.
Зазначені заходи і роботи слід передбачати у проектно-кошторисній документації.
14.2 Будівельно-монтажні роботи у межах охоронних, санітарних зон і заказників слід виконувати у порядку, встановленому спеціальними правилами і положеннями.
14.3 Роботи, пов'язані з меліорацією земель, створенням ставів і водосховищ, ліквідацією ярів, болотних ділянок і вироблених кар'єрів, які виконуються разом з будівництвом об'єктів промислового та житлово-цивільного призначення, слід здійснювати тільки у разі наявності відповідної проектної документації, узгодженої в установленому порядку із зацікавленими організаціями та органами державного нагляду.
14.4 На території об'єктів, що будуються, не допускається знищення дерев та чагарників, якщо це не передбачено у проектній документації.
14.5 Не допускається випускання води з будівельних майданчиків безпосередньо на схили без належного захисту від розмивання грунту. Під час виконання планувальних
робіт шар грунту, придатний для подальшого використання, слід попередньо знімати й укладати в спеціально відведені для цього місця.
14.6 Тимчасові автомобільні дороги та інші під'їзні шляхи повинні влаштовуватись з урахуванням вимог щодо запобігання пошкодженню сільськогосподарських угідь, дерев і чагарників.
