Кф < 0,3 м/добу і 63 мм - у грунтах з Кф = 0,3 м/добу.
3.110 В особливих випадках (застосування безуклонного дренажу, проектування дрен підвищеної протяжності, ловильні дрени, високий вміст закисних сполук заліза тощо) діаметр труб при відповідному обгрунтуванні може бути збільшений.
3.111 Захистити дрени від замулювання та підвищити їх водоприймальну здатність можна за допомогою рулонних захисно-фільтруючих матеріалів.
3.112 Безтраншейний дренаж слід проектувати переважно на легких та середніх за механічним складом грунтах з коефіцієнтом фільтрації 0,3 м/добу і більше.
3.113 Вибір варіанта конструкцій безтраншейного дренажу слід приймати на основі техніко-економічного розрахунку.
3.114 На осушених закритим дренажем польдерних землях найбільш прогресивним способом зволоження слід вважати дощування.
Вертикальний дренаж (ВД)
3.116 Площі для будівництва ВД слід вибирати на основі гідрогеологічних карт, звітів інженерно-геологічних та гідрогеологічних вишукувань та зйомок на даній та суміжних територіях.
До складу матеріалів гідрогеологічного обгрунтування щодо можливості застосування ВД на даній території повинні входити: характеристики геологічної будови на глибину до регіонального водоупору, водоносних горизонтів та ділянок напірного живлення, їх гідрогеологічні параметри, оцінка взаємозв'язку ґрунтових вод з напірними і поверхневими водами, хімічний склад підземних та поверхневих вод, природно-кліматичні характеристики.
Потужність водоносного пласта т, коефіцієнти фільтрації К і водопроникності Т повинні бути відповідно: т =15 м, К = 5 м/добу, Т = 100 м2 /добу.
Гідрогеологічні розрахунки ВД повинні містити прогноз формування рівня грунтових вод у передпосівний та посівний періоди при роботі свердловин у різних режимах та в різні за водністю роки, оцінку сумарного дренажного стоку з осушуваного масиву.
ВД на осушувальних системах поділяється на систематичний, вибірковий та комбінований.
3.117 Систематичний ВД влаштовується на великих однорідних масивах та являє собою мережу приблизно рівнодебітних свердловин, рівномірно розміщених на осушуваній території у кутах квадратної або рівносторонньої трикутної сітки. Скидною мережею від свердловин є підземні трубопроводи або неглибокі канали.
3.118 Вибірковий вертикальний дренаж - невпорядкована система свердловин, дебіт, кількість та розміщення яких визначаються конфігурацією і ступенем обводненості осушуваної території.
3.119 Комбіновані системи, в яких поєднується спільна робота горизонтального та вертикального дренажу, застосовують на об'єктах, які мають складні гідрогеологічні умови. У таких системах ВД виконує, головним чином, допоміжну роль.
3.120 На масивах зі слабофільтруючими верхніми шарами та торфовищах, що підстилаються суглинками, слід влаштовувати горизонтальний дренаж, а окремі локальні ділянки з достатньо водопроникними грунтами, нижче яких залягає водоносний горизонт великої водопроникності, слід осушувати свердловинами.
3.121 При комбінованому дренажі свердловини розміщують насамперед у місцях розвантаження напірних вод та інтенсивного бічного припливу.
Ці свердловини можна використовувати як джерела води для зрошення.
3.122 Конструкція свердловини та її параметри визначаються гідрогеологічними умовами та літологією порід осушуваного масиву, необхідним дебітом та зниженням рівня грунтових вод, технологією буріння і параметрами насосно-силового обладнання.
Закрита та відкрита регулювальні мережі на слабопроникних грунтах
3.123 Умови застосування закритої та відкритої регулювальних мереж необхідно визначати згідно з 3.20 - 3.31, 3.32 - 3.45.
3.124 Улаштування закритої регулювальної мережі повинно передбачатися в комплексі з глибоким розпушуванням або кротуванням грунтів та заходами щодо організації поверхневого стоку.
За неможливості проведення цих заходів допускається осушення слабопроникних грунтів відкритою мережею з використанням їх під сіножаті.
3.125 Систематичну мережу закритих збирачів із засипкою дренажних труб фільтруючими матеріалами до орного шару необхідно проектувати у випадках, якщо за даними вишукувань або спостережень на осушуваних системах з аналогічними ґрунтовими умовами в підорних горизонтах не формується крива депресії. Водопроникність грунтів при цьому, як правило, становить менше ніж 0,01 м/добу, а щільність сухого грунту перевищує 1,6-1,7 г/см3 . Мінімальна глибина закритих збирачів по всій довжині повинна бути не менше ніж 0,8 м.
У шаруватих грунтах за наявності окремих прошарків з коефіцієнтом фільтрації менше 0,01 м/добу, що руйнуються у процесі проведення глибокого розпушування або кротування, рекомендується влаштовувати закритий дренаж.
3.126 При розрахунку параметрів дренажу при осушенні важких мінеральних грунтів слід враховувати водно-фізичні характеристики матеріалу засипки дренажних траншей, що впливають на осушувальну дію дренажу.
3.127 Підбір складу піщано-гравійних сумішей для фільтруючих засипок дрен слід провадити відповідно до ВСН 33-2.2.03.
3.128 Відстані між дренами або збирачами (закритими, відкритими) слід визначати, як правило, за даними польових досліджень на дослідних ділянках, а також об'єктах-аналогах, на яких протягом не менше ніж 5 років забезпечується необхідний водно-повітряний режим грунтів.
3.129 У разі відсутності даних натурних спостережень або об'єктів-аналогів відстань між дренами або збирачами визначається розрахунками (додаток У).
3.130 Відстані між закритими дренами (збирачами) з урахуванням глибокого розпушування слід приймати тільки у разі наявності даних про зміну водопроникності підорних горизонтів грунтів у часі (за даними об'єктів-аналогів) та вирішення питання глибокого розпушування в процесі сільськогосподарського використання земель.
3.131 Під час проектування закритої регулювальної мережі слід передбачати заходи, що забезпечують її будівництво при вологості грунту, що відповідає напівтвердій та тугопла-стичній консистенції.
3.132 Будівництво дренажу в грунтах м'якопластичної, текучопластичної та текучої консистенції не допускається.
3.133 При осушенні грунтів з постійним надлишковим зволоженням закритою регулювальною мережею слід попередньо відвести поверхневі води.
Попереднє осушення здійснюється, як правило, мережею відкритих каналів або шляхом влаштування кротовин з виведенням у відкриту мережу.
3.134 Поперечний переріз каналів попереднього осушення слід проектувати за умови мінімального об'єму земляних робіт. Глибина каналів повинна прийматися рівною глибині закритої регулювальної мережі, а при локальному грунтово-напірному живленні - на 20 см нижче.
Організація поверхневого стоку
3.135 Осушувані землі слід захищати від припливу поверхневих вод з прилеглих водозборів за допомогою влаштування захисної мережі, проектування якої виконується у відповідності з вимогами 3.63-3.65.
3.136 Скидання поверхневого стоку з відповідного водозбору осушуваної площі повинне забезпечуватися, головним чином, за рахунок організації його відведення по поверхні поля у відкриту мережу каналів та водоприймач шляхом планування поверхні (засипання замкнутих знижень, ям, кар'єрів, каналів, що ліквідуються, тощо), влаштування штучних улоговин, розкриття знижень, вивідних борозен, водовбирних споруд.
Вибір заходів щодо організації поверхневого стоку за наявності кількох варіантів слід виконувати на основі техніко-економічних розрахунків з обов'язковим урахуванням максимального збереження гумусового шару.
3.137 Заходи щодо організації поверхневого стоку слід проектувати на грунтах будь-якої водопроникності. При значній кількості заходів, що проектуються, їх слід відображати на окремому планшеті (плані) масштабом 1:2000, на якому позначаються природні водотоки, вододіли та площі басейнів, а також запроектовані споруди.
3.138 На осушуваних землях необхідно передбачати планувальні роботи, які виконуються у будівельний період, а також роботи, які повинні виконуватися після осідання грунту через 1-2 роки після будівництва осушувальної системи.
3.139 Для відведення поверхневих вод із замкнутих знижень та скидання їх у колекторно-дренажну мережу слід передбачати на знижених місцях влаштування колодязів-поглиначів. При цьому площа водозбору замкнутого зниження, як правило, повинна бути не менше ніж 3 га.
При кількості замкнутих знижень менше 20 на 100 га, їх ширині понад 20 м і уклонах місцевості, що перевищують 0,002, скидання поверхневих вод слід, як правило, здійснювати за допомогою штучних улоговин у поєднанні, у разі необхідності, з влаштуванням колодязів-поглиначів, закритих збирачів, вибірковим плануванням.
При уклонах поверхні понад 0,002 та відсутності замкнутих знижень відведення поверхневих вод слід організовувати природними тальвегами або каналами, що проходять у тальвегах.
3.140 При співвідношенні водозбірної площі і дна западини не менше 3 відведення поверхневого стоку із замкнутих западин допускається шляхом влаштування більш густої дренажної мережі у поєднанні з фільтруючими колонками. За площу дна западини приймається площа, обмежена горизонталлю з найменшою відміткою.
3.141 Відстані між провідними каналами на слабопроникних грунтах при їх розрахунку на відведення поверхневого стоку рекомендується приймати не більше 300 - 400 м.
Агромеліоративні заходи, що виконуються у будівельний період
3.142 При проектуванні закритих осушувальних систем для поліпшення водно-фізичних властивостей грунтів, збільшення інтенсивності припливу води до дрен, підвищення водоакумулюючої здатності слабопроникних грунтів необхідно, залежно від природних умов, передбачати глибоке розпушування або кротування грунтів.
3.143 Глибоке розпушування слід передбачати на різних за генетичними типами грунтах, розвинутих на суглинкових та глинистих покривних алювіальних слабоагрегованих породах, грунтах на важкосуглинковому та глинистому елювію, а також неоднорідних за складом та будовою профілю (легкого механічного складу), що містять у проектній товщі розпушування ущільнені залізисті та карбонатні прошарки, прошарки слабопроникних порід або їх поєднання.
Заходи, рекомендовані для періоду сільськогосподарського використання осушуваних земель
3.144 У проектах осушувальних систем розробляються рекомендації господарствам-землекористувачам щодо проведення агромеліоративних та агротехнічних заходів, спрямованих на ліквідацію застійних поверхневих вод, поліпшення водно-фізичних властивостей підорних горизонтів грунту, створення потужного культурного орного шару.
3.145 У проектній документації слід зазначати періодичність глибокого розпушування слабопроникних грунтів. Вона встановлюється за рекомендаціями науково-дослідних інститутів, а у разі відсутності - за матеріалами вишукувань та об'єктами-аналогами, глибоке розпушування на яких провадилося не менше двох разів.
3.146 Повторне глибоке розпушування при кротуванні грунтів слід провадити після першого укосу трав у бездощовий період.
3.147 Планування поверхні слід виконувати з максимальним збереженням гумусового шару грунту.
Осушувально-зволожувальні системи
3.148 Осушувально-зволожувальна система являє собою меліоративну систему, призначену для активного керування водним режимом грунту як в умовах надлишку, так і в умовах нестачі вологи. Усі елементи осушувально-зволожувальної системи повинні бути сполучені між собою таким чином, щоб вони забезпечували зниження рівня грунтових вод у вологі періоди та зволоження кореневмісного шару грунту в посушливі періоди вегетації сільськогосподарських культур.
3.149 Залежно від природно-господарських умов при проектуванні осушувально-зволожувальних систем зволоження сільськогосподарських культур необхідно здійснювати за принципом подачі оптимальної вологи у кореневмісний шар грунту. Основними методами зволоження є підґрунтове зволоження (шлюзування ) та дощування.
3.150 Підґрунтове зволоження застосовується в грунтах з коефіцієнтом фільтрації понад 0,5 м/добу при уклонах поверхні до 0,005. Зволоження грунту повинно забезпечуватися у терміни, визначені графіком поливу сільськогосподарських культур.
Розрахунок відстані між елементами регулювальної мережі при підґрунтовому зволоженні наведено в додатку X.
3.151 Осушувальні системи, в яких передбачається зволоження дощуванням, проектуються для грунтів будь-якої водопроникності з уклонами поверхні, що дають можливість застосовувати дощувальну техніку.
3.152 Якщо джерелом зволоження є підземні води, то необхідно передбачати зволоження тільки дощуванням. При осушенні земель свердловинами вертикального дренажу їх слід використовувати як водозабірні для зволоження.
3.153 При проектуванні осушувально-зволожувальних систем слід керуватися положеннями цього ДБН.
Проектування осушувальних систем двома етапами
3.154 Проектування осушувальних систем двома етапами слід виконувати при складних природних умовах, представлених дуже розвинутим мезо- та мікрорельєфом; великою різноманітністю ґрунтового покриву з перевагою грунтів важкого механічного складу і значною кількістю замкнутих знижень; ділянками, що заросли чагарниками та дрібноліссям, які займають понад 30% території, що підлягає осушенню; високою дрібноконтурністю угідь (понад 50 контурів на 100 га угідь); ділянками напірно-грунтового живлення.
3.155 Доцільність проектування осушувальних систем двома етапами визначається комісією за участю замовника (якщо він не є землекористувачем), проектної організації та землекористувача згідно з діючим порядком щодо вибору об'єктів меліорації земель.
3.156 Стадійність розробки проектів:
• для першого етапу - ТЕО інвестицій (у разі необхідності) і робочий проект;
• для другого етапу - робочий проект.
3.157 На першому етапі проектуються: водоприймачі, провідна та регулювальна мережі, захист каналів, мережа попереднього осушення, культуртехнічні роботи та заходи з первинного освоєння земель, можливі заходи щодо організації поверхневого стоку, будівництво першочергових доріг та споруд, без яких буде неможливим або утрудненим тимчасове використання земель.
