- керуватися правилами Держгіртехнагляду;
- встановити порядок обміну сигналами між керівником робіт і кранівником (усі команди подаються тільки керівником робіт, команда "Стоп" - будь-яким працівником, який помітив небезпеку);
— заборонити перебування людей на мосту крана під час його пересування.
10. При роботі в стиснених умовах (між балками, у коробах тощо) усі працюючі повинні бути гранично уважними, щоб не вдаритися об конструктивні елементи і деталі, що виступають. Не слід робити різких рухів і пересуватися бігом.
11. При обстукуванні заклепок, зашлакованих зварних швів та елементів, які піддалися корозії, треба, як правило, користуватися захисними окулярами або козирками.
12. Роботи з затурного огляду проводяться групою не менше як з двох осіб, які знаходяться у межах прямої взаємної видимості протягом усієї роботи.
Додаток 3 (довідковий)
КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕФЕКТІВ І ПОШКОДЖЕНЬ ТА ЇХ ГРАНИЧНО ДОПУСТИМІ ЗНАЧЕННЯ
1. Дефекти і пошкодження сталевих конструкцій залежно від їх виду, характеристики, місцезнаходження поділяються на групи:
1 — послаблення поперечного перерізу, розрив або відсутність елемента;
2 — тріщини в основному металі або пришовній зоні;
3 — тріщини у зварних швах;
4 — дефекти зварних швів або відсутність шва;
5 — загальне викривлення;
6 — місцеві викривлення або вм'ятини;
7 — послаблення або відсутність болтів та заклепок;
8 — дефекти заклепок;
9 — зміщення відносно проектного положення;
10 — зазори у місцях сполучення елементів або конструкцій;
11 — корозійні пошкодження і руйнування захисних покриттів;
12 — інші дефекти і пошкодження.
При заповненні експлуатаційних або інших технічних документів рекомендується посилатися на зазначені групи і номери всередині групи (табл. 10).
Найзручніше зазначати код дефекту у формі двох чисел, поділених крапкою (номер групи і номер всередині таблиці). Наприклад, "1.5" — це отвір у елементі конструкції.
2. Зазначена у табл. 10 категорія дефекту або пошкодження є найбільш небезпечною з можливих, тобто припускається, що розглядуваний дефект має істотні розміри і належить до одного із основних елементів конструкції.
Таблиця 10
Додаток 4 (рекомендований)
ВИЗНАЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ СТАЛІ
1.При дослідженні і випробуванні металу треба визначити такі показники:
- хімічний склад з виявленням вмісту елементів, передбачених державними стандартами або технічними умовами на сталь;
- границю текучості, тимчасовий опір і відносне подовження при випробуванні на розтяг (рекомен дується проводити з побудовою діаграми роботи сталі) за ГОСТ 1497-84;
- ударну в'язкість за ГОСТ 9454-38 для температур, що відповідають групі конструкцій і кліматичному району, а також після механічного старіння відповідно до табл. 1 цих норм.
Для конструкцій 1 і 2-ї груп, виконаних з киплячої сталі завтовшки понад 12 ммі експлуатованих при негативних температурах, додатково слід визначати:
— розподіл включень засобом відбитка за Бауманом за ГОСТ 10243-75;
- мікроструктуру з виявленням розмірів зерна за ГОСТ 5639-82.
Механічні властивості сталі допускається визначати із застосуванням інших методів, які забезпечують надійність результатів, що відповідає випробуванням на розтяг.
2.Відбір проб для хімічного аналізу і зразків для механічних випробувань роблять з елементів конструкцій окремо для кожної партії металу.
До партії металу належать елементи одного виду прокату (за номерами профілів, товщинами і сталями), які входять до складу однотипних елементів конструкцій (пояси ферм, грати ферм, пояси підкранових балок тощо) однієї черги будівництва. Партія металу повинна належати не більш як до 50 однотипних відправних марок загальною масою не більше 60 т. Якщо відправні марки є простими елементами з прокатних профілів (прогони, балки, зв'язки тощо), до партії може бути віднесено до 250 відправних марок.
Кількість проб і зразків від кожної партії металу повинна бути не менша зазначеної у табл. 11. При відборі проб і зразків необхідно додержуватись вимог ГОСТ 7564-73.
Місця відбору проб і необхідність підсилення місць вирізування зразків визначаються організацією, яка проводить обстеження конструкцій.
Таблиця 11
|
Вид випробувань |
Кількість елементів, що перевіряються в партії |
Кількість проб зразків |
|
|
|
|
від елемента |
усього від партії |
|
Хімічний аналіз |
3 |
1 |
3 |
|
Випробування на розтяг |
2(10*) |
1 |
2(5*) |
|
Випробування на ударну в'язкість |
2** |
3** |
6** |
|
Відбиток за Бауманом |
2 |
1 |
2 |
|
Примітки. * При визначенні границі текучості і тимчасового опору за результатами статистичної обробки даних випробувань зразків. ** Для кожної температури, що перевіряється, і для випробувань після механічного старіння. |
3. Границя текучості і тимчасовий опір сталі за результатами статистичної обробки даних випробувань зразків обчислюють за формулою:
Rm = σm ( 1 - αm Vm ) , (42)
де Rm — границя текучості Rym або тимчасовий опір Rum;
Таблиця 12
|
Кількість зразків m |
Коефіцієнт αm |
Кількість зразків m |
Коефіцієнт αm |
|
5 |
4,203 |
16 |
2,524 |
|
6 |
3,708 |
20 |
2,396 |
|
8 |
3,187 |
25 |
2,299 |
|
10 |
2,911 |
30 |
2,220 |
|
12 |
2,736 |
35 |
2,167 |
|
14 |
2,614 |
40 і більше |
2,125 |
Додаток 5 (рекомендований)
МЕТОДИКА ОЦІНКИ СТУПЕНЯ ЗАГАЛЬНОГО ФІЗИЧНОГО ЗНОСУСТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ
Оцінка ступеня загального фізичного зносу конструкцій будівлі (споруди) виконується, як правило, для прийняття економічних (переоцінка, умови страхування тощо) або керівних (планування ремонтів, вибір системи обслуговування тощо) рішень.
Ступінь фізичного зносу конструкцій будівель (споруд) у цілому визначається як середньозважене значення величини зносу його основних елементів за формулою:
|
|
(43)
|
де відносна втрата несучої здатності і-го елемента
|
|
(44) |
|
|
Мінімум в (43) береться за багатьма перевірками (міцність, стійкість, жорсткість, міцність кріплень та ін.) і за багатьма конструктивними детялями елемента і-го типу (пояси, грати та ін.) Значення V, наведені у табл. 13, орієнтовні.
Додаток 6 (довідковий)
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ І ДЕРЖАВНИХ СТАНДАРТІВ
1 Будівельні норми і правила
1.1 СНіП 2.01.01-82 Строительная климатология и геофизика
1.2 СНіП 2.01.07-85 Нагрузки и воздействия
1.3 СНіП ІІ-23-81* Стальные конструкции
1.4 СНШ 2.03.11-85 Защита строительных конструкций от коррозии
1.5 СНіП 2.09.02-85 Производственные здания
1.6 СНіП 2.09.03-85 Сооружения промышленных предприятий
1.7 СНШ 2.11.01-85 Складские здания
1.8 СНіП 3.01.03-84 Геодезические работы в строительстве
1.9 СНіП ІІІ-4-80* Техника безопасности в строительстве
1.10 СНШ 3.03.01-87 Несущие и ограждающие конструкции
1.11 СНШ III-18-75 Металлические конструкции
1.12 СНіП 3.04.03-85 Защита строительных конструкций и сооружений от коррозии
1.13 СНіП 3.06.07-86 Мосты и трубы. Правила обследований и испытаний
2 Республіканські і відомчі нормативні документи
2.1 РСН 342-86 Технология усиления строительных конструкций на реконструируемых Госстрой УССР предприятиях
2.2 ВСН 58-88(р) Положение об организации и проведении реконструкции, ремонта Госкомархитектуры и технического обследования жилых зданий, объектов коммунального
хозяйства и социально-культурного назначения
2.3 ОРД 00000-89 Техническая эксплуатация стальных конструкций производственных зданий Минчермет СССР
3 Державні стандарти Група В09
3.1 ГОСТ 1497-84 Металлы. Методы испытаний на растяжение
3.2 ГОСТ 1778-70 Сталь. Металлографические методы определения неметаллических включений
3.3 ГОСТ 2999-75 Металлы и сплавы. Метод измерения твердости по Виккерсу
3.4 ГОСТ 5639-82 Стали и сплавы. Методы выявления и определения величины зерна
3.5 ГОСТ 5640-68 Сталь. Металлографический метод оценки микроструктуры листов и ленты
3.6 ГОСТ 6996-66 Сварные соединения. Методы определения механических свойств
3.7 ГОСТ 7122-81 Швы сварные и металл наплавленный. Методы отбора проб для определения
химического состава
3.8 ГОСТ 7268-82 Сталь. Метод определения склонности к механическому старению по
испытанию на ударный изгиб
3.9 ГОСТ 7564-73 Сталь. Общие правила отбора проб, заготовок и образцов для механических
и технологических испытаний
3.10 ГОСТ 7565-81 Чугун, сталь и сплавы. Метод отбора проб для химического состава
3.11 ГОСТ 9012-59 Металлы. Методы испытаний. Измерение твердости по Бринеллю
3.12 ГОСТ 9013-59 Металлы. Метод измерения твердости по Роквеллу
3.13 ГОСТ 9454-78 Металлы. Метод испытаний на ударный изгиб при пониженных,
комнатной и повышенных температурах
3.14 ГОСТ 10243-75 Металлы. Метод испытаний и оценка макроструктуры
3.15 ГОСТ 12503-75 Сталь. Методы ультразвукового контроля. Общие требования
3.16 ГОСТ 14019-90 Металлы и сплавы. Методы испытаний на изгиб
3.17 ГОСТ 14782-86 Контроль неразрушающий. Соединения сварные. Методы ультразвуковые
3.18 ГОСТ 20415-82 Котроль неразрушающий. Методы акустические. Общие положения
3.19 ГОСТ 22536.0-87 Сталь углеродистая и чугун нелегированный. Общие требования
и методы анализа
3.20 ГОСТ 22536.1-88 Сталь углеродистая и чугун нелегированный. Методы определения
общего углерода и графита
3.21 ГОСТ 22536.2-87 Сталь углеродистая и чугун нелегированный. Методы определения серы
3.22 ГОСТ 22536.3-88 Сталь углеродистая и чугун нелегированный. Методы определения фосфора
3.23 ГОСТ 22536.4-88 Сталь углеродистая и чугун нелегированный. Методы определения кремния
3.24 ГОСТ 22536.5-87 Сталь углеродистая и чугун нелегированный. Методы определения марганца
3.25 ГОСТ 22536.6-88 Сталь углеродистая и чугун нелегированный. Методы определения мышьяка
3.26 ГОСТ 22761-77 Металлы и сплавы. Метод измерения твердости по Бринеллю переносными
твердомерами статического действия
3.27 ГОСТ 22762-77 Металлы и сплавы. Метод измерения твердости на пределе текучести
вдавливанием шара
3.28 ГОСТ 23055-78 Контроль неразрушающий. Сварка металлов плавлением. Классификация
сварных соединений по результатам радиографического контроля.
3.29 ГОСТ 23240-78 Конструкции сварные. Метод оценки хладостойкости по реакции на ожог
сварочной дугой
3.30 ГОСТ 23273-78 Металлы и сплавы. Измерение твердости методом упругого отскока бойка
(по Шору)
