В.3.2 Виклад результатів. Обчислити середнє арифметичне виміряних значень.

В.4 Контроль суцільності покриття

В.4.1 Даний вид контролю слід виконувати тільки на сухій, без поверхневої вологи поверхні.

В.4.2 Перед випробуванням відрегулювати дефектоскоп для отримання напруги величиною не менше ніж 5 кВ/мм товщини покриття.

В.4.3 Заземлити прилад і трубу. Увімкнути живлення, подати високу напругу на скануючий електрод і переміщати його, не відриваючи від поверхні покриття, що контролюється. Відносна швидкість переміщення електрода по поверхні покриття повинна бути порядку 0,2 м/с.

В.4.4 Відмітити дефекти металу, виявлені пробоєм чи звуковим або світловим сигналом. Результати дефектоскопії записати в робочий журнал.

В.5 Обробка результатів контролю

В.5.1 Захисне покриття вважають таким, що витримало випробування, якщо під час переміщення по поверхні труби електрода, на який подана необхідна висока напруга, відсутній пробій покриття.

В.6 Оформлення результатів контролю

В.6.1 Запис результатів вимірювання виконують за формою В.1.

ДСТУ 4219-2003

Форма В.1

Всі графи обов'язкові до заповнення

____________________________________

назва приймальної організації

АКТ

контролю суцільності захисного покриття

Тип і конструкція захисного покриття ___________________________________________________

Діаметр труби (трубопроводу), мм ______________________________________________________

Кількість випробовуваних труб, шт. _____________________________________________________

Напруга на щупі дефектоскопа, кВ ______________________________________________________

Необхідна напруга (за таблицею цього стандарту), кВ ______________________________________

Дата вимірювання

Номер партії, ділянка трубопроводу

Товщина захисного покриття, мм

Напруга на щупі дефектоскопа, кВ

Результат дефектоскопії

Суцільність захисного покриття партії труб (ділянки трубопроводу) __________________________

_____________________________________________________________________________________

(відповідає, не відповідає необхідному значенню)

_________________________________ __________________ ____________________

(посади осіб, що проводили контроль) (особистий підпис) (розшифровка підпису)

__________________

(дата)

ДСТУ 4219-2003

ДОДАТОК Г

(довідковий)

ВИЗНАЧАННЯ ПЕРЕХІДНОГО ПИТОМОГО

ЕЛЕКТРИЧНОГО ОПОРУ ЗАХИСНОГО ПОКРИТТЯ

Методика проведення типових випробувань дозволяє визначити зміну захисної здатності покриття в електроліті. Суть методу полягає у вимірюванні перехідного опору системи «покриття - труба» (після витримки зразків у 3%-му розчині NaC1).

Г.1 Зразки для випробування

Г.1.1 Випробування заводських покриттів виконують на зразках, вирізаних з ізоляції труб, або безпосередньо на трубах з покриттям. Розміри зразків х (нормують не жорстко). Для інших типів покриттів зразки підготовлюють нанесенням покриття (відповідно до НД на покриття) на стальну пластину розміром х .

Г.1.2 Кількість паралельних зразків для заданих умов випробування – не менше 5 шт.

Г.1.3 Зразки з дефектами покриття до випробування не допускають.

Г.1.4 Товщина і діелектрична суцільність зразків повинні відповідати вимогам НД на покриття, що випробовують.

Г.2 Прилади та обладнання

Г.2.1 Тераометр типу Е 6-14, Е 6-13 А за ГОСТ 22261 з діапазоном вимірювання від 104 до 1014 Ом. Циліндри з інертного матеріалу. Розміри циліндрів: діаметр від 50 до , висота від 70 до . Циліндри можуть бути вирізані з хімічних склянок місткістю 250 см3 марки НН за ГОСТ 23932 і ГОСТ 25336 або поліетиленових труб за ГОСТ 18599.

Г.2.2 Кришки з склотекстоліту за ГОСТ 12652. Дріт платиновий діаметром від 0,5 до за ГОСТ 10821 або графітовий стрижень. Корки гумові № 14 – 17. Циліндр мірний 1000 см3 за ГОСТ 1770. Колба кругла плоскодонна місткістю 1000 см3 за ГОСТ 1770.

Г.2.3 З'єднувальні проводи за ГОСТ 6323 або аналогічні.

Г.2.4 Товщиномір будь-якого типу з похибкою вимірювання: ± 50 мкм для покриттів товщиною до ; ± 100 мкм для покриттів товщиною більше за .

Г.2.5 Кріпильні шпильки М 6 за ГОСТ 22042 і гайки до них за ГОСТ 1759.1 або інше пристосування для скріплення комірок.

Г.2.6 Натрій хлористий кваліфікації «х.ч.» за ГОСТ 4233.

Г.2.7 Спирт етиловий за ГОСТ 18300. Вода дистильована за ГОСТ 6709. Герметик – пластилін.

Г.З Підготовка до випробування

Г.3.1 До зразків за допомогою герметика прикріплюють скляні або поліетиленові циліндри. В прикріплений до зразка циліндр наливають 3%-й розчин NaСІ до мітки на рівні не менше ніж 50 мм від поверхні покриття. Циліндр накривають склотекстолітовою кришкою.

Г.3.2 Зразки покриття 5, вирізані з ізоляції труб, закріплюють між склотекстолітовою кришкою 6 і циліндром 4, який закривають кришкою 3 з корком 1, і стягують в чотирьох місцях шпильками 2 (рисунок Г.1).

Г.3.3 Поверхню покриття знежирюють етиловим спиртом.

Г. 4 Проведення випробування

Г.4.1 Випробовують покриття за температури (20 ± 5) °С.

Г.4.2 Перехідний опір покриття вимірюють за допомогою тераометра під час занурення платинового (графітового) електрода в розчин.

Г.4.3 Початковий перехідний опір покриття вимірюють після витримки зразків у цих умовах протягом 3 діб. До подальших випробувань допускають тільки ті зразки, перехідний опір яких не менший за показник, вказаний у таблиці 2.

ДСТУ 4219-2003

1 – корки гумові; 2 – кріпильні шпильки з гайками; З і 6 – кришки зі склотекстоліту;

4 – циліндри зі скла або поліетилену; 5 – випробуване покриття.

Рисунок Г.1 – Комірка для визначання перехідного опору захисного покриття

Г.4.4 Під час тривалих випробувань (100 діб) через кожні 25 діб вимірюють перехідний опір покриття. Якщо хоч би в одному циліндрі опір менший за показник, регламентований вимогами цього стандарту, випробування припиняють.

Г.4.5 Не рідше ніж один раз у 10 діб перевіряють рівень розчину в циліндрах і, доливаючи дистильовану воду, доводять його до первинного.

Г.5 Обробка результатів випробування

Г.5.1 Середнє значення перехідного питомого електричного опору покриття ρпок (Ом*м2) на кожному зразку розраховують за формулою:

ρпок = (s/n)Σnj=1Rпок j , (Г.1)

де j – номер вимірювання;

n – кількість вимірювань на зразку;

Rпок j – опір зразку j-го вимірювання, Ом;

s – площа контакту зразка з розчином, м2, дорівнює:

s = πD2/4 (Г.2)

де D – внутрішній діаметр циліндра, м.

Г.6 Оцінка результатів випробування

Г.6.1 Покриття вважають таким, що витримало випробування, якщо перехідний опір покриттів на всіх п'яти зразках не нижчий за значення, вказане в таблиці 2 даного стандарту.

Г.7 Оформлення результатів випробування

Г.7.1 Запис результатів вимірювання виконують за формою Г.1.

ДСТУ 4219-2003

Форма Г.1

Всі графи обов'язкові до заповнення

__________________________________

назва приймальної організації

АКТ

визначання перехідного опору захисного покриття

Тип і конструкція захисного покриття ___________________________________________________

Товщина покриття, мм ________________________________________________________________

Кількість випробовуваних зразків, шт. ___________________________________________________

Перехідний питомий електричний опір покриття, Ом*м2____________________________________

Необхідний перехідний питомий електричний опір покриття (за таблицею цього стандарту), Ом*м2 _______________________________________________________________________________

Дата вимірювання

Номер вимірювання

Результат вимірювання

Висновок

1

2

3

4

5

Перехідний питомий електричний опір покриття, Ом*м2 ____________________________________

(відповідає, не відповідає необхідному значенню)

_________________________________ __________________ ____________________

(посади осіб, що проводили контроль) (особистий підпис) (розшифровка підпису)

__________________

(дата)

ДСТУ 4219-2003

ДОДАТОК Д

(довідковий)

КОНТРОЛЬ КАТОДНОГО ВІДШАРОВУВАННЯ

ЗАХИСНОГО ПОКРИТТЯ

Випробувальний метод складається з вимірювання стійкості до відшаровування покриття під дією катодної поляризації.

Випробування потрібно проводити за температури (20 ± 2) °С для всіх класів температурної стійкості покриттів. Для класів температурної стійкості покриттів 50 і ГТ випробування повинно бути проведено також за максимальної температури експлуатації (Тmах ± 2) °С.

Д.1 Вимоги до зразків

Д.1.1 Зразками є покриття, нанесені на сталеву поверхню відповідно до НД на ці покриття в лабораторних або промислових умовах. Випробування проводять на зразках двох видів:

а) у вигляді трубок;

б) у вигляді пластин або зразків заізольованих труб (використовують, як правило, для не-стрічкових покриттів).

Д.1.2 Приготування випробувальних зразків

Три випробувальні зразки повинні бути перевірені на відсутність пор та наскрізних отворів з використанням іскрового дефектоскопа за випробувальної напруги 5 кВ/мм товщини покриття.

Д.2 Прилади та обладнання

Д.2.1 Вольтметр постійного струму з внутрішнім опором не менше за 10 МОм і діапазоном вимірювання від 0,01 до 5 В.

Д.2.2 Електрод порівняння стандартний мідно-сульфатний або хлоросрібний за ГОСТ 17792.

Д.2.3 Хлористий натрій (х.ч. за ГОСТ 4233) 3%-й розчин у дистильованій воді.

Д.2.4 Проводи монтажні з ізоляцією для електроустановок або аналогічні.

Д.2.5 Вимикач електричний.

Д.2.6 Електронагрівальна шафа відповідного об'єму, що забезпечує підтримку температури з точністю ± З °С.

Д.2.7 Анод активний – стрижень з магнію чистотою 99 % або анод інертний – платиновий дріт за ГОСТ 10821, або графітовий стрижень.

Д.2.8 Джерело постійного струму або випростовувач змінного струму (для вимірювання за допомогою анода інертного).

Д.2.9 Реостат (для вимірювання за допомогою анода інертного).

Д.2.10 Резистор опором 1 Ом (для вимірювання за допомогою анода інертного).

Д.2.11 Скальпель.

Д.2.12 Дистильована вода.

Д.2.13 Для випробування на трубках:

- стальні трубки зовнішнім діаметром , довжиною , з покриттям на зовнішній поверхні;

- струмонепровідний водостійкий герметик, наприклад полімерно-бітумна мастика;

- плоскодонна місткість для електроліту відповідного об'єму.

Д.2.14 Для випробування на пластинах або зразках труб:

- стальні пластини товщиною більше за з покриттям або зразки з ізольованих труб розміром ( ± ) х ( ± );

- труба з поліетилену за ГОСТ 18599;

- пластилін.

ДСТУ 4219-2003

Д.З Порядок випробування

Д.3.1 У центрі зразка в захисному покритті висвердлюють циліндричний отвір діаметром 6 мм через покриття до сталевої підложки зразка. Слід уникати надмірного проникнення в сталеву підложку і видалити будь-яку дрібну металеву стружку або відділене від зразка покриття.

Поверхню металу в отворі знежирюють спиртом.

Д.З.2 Підготовка зразків для випробовування на трубках.

Д.3.3 Торці трубок (рисунки Д.1 і Д.2) герметизують струмонепровідним герметиком так, щоб електроліт не проникав до внутрішньої незахищеної поверхні трубки. До краю кожної трубки прикріплюють провід для електричного контакту зі зразком.

Д.3.4 Три випробуваних зразки 2 на трубках поміщають вертикально, симетрично до центра в плоскодонну посудину 1 з електролітом 3. В центрі посудини розміщують анод 4.

Д.3.5 Поверхня зразка покриття, що знаходиться в контакті з електролітом, повинна бути не меншою за 232 см2. Відстань між зразками і анодом повинна бути не меншою за .

Д.3.6 Дефект в покритті повинен бути звернений у бік анода. Під час випробування з інертним анодом складають схему відповідно до рисунків Д.2 або Д.4.

Д.3.7 Встановлений потенціал на зразку вимірюють за допомогою електрода порівняння і вольтметра постійного струму 5 (рисунки Д.1 або Д.З).

Д.4 Підготовка зразків для випробування на пластинах або картах

Д.4.1 На пластину (карту) 1 (рисунки Д.З і Д.4) за допомогою пластиліну встановлюють трубу 2 з поліетилену таким чином, щоб вісь труби співпала з центром висвердленого в покритті отвору. Якщо випробування проводять на картах, то торець труби з поліетилену обрізають так, щоб повторювалася кривизна карти.

Д.4.2 Далі в трубу 2 наливають електроліт (розчин хлористого натрію) до рівня від поверхні покриття.