7.2.33 ПВ на лінійній частині трубопроводу встановлюють:

- на відстані від точки дренажу (від місця приєднання до труби з'єднувального кабелю від перетворювачів ЕХЗ) та електричних перемичок;

- на кожному кілометрі, а в зонах блукаючих струмів та на ділянках з високою корозійною активністю ґрунтів – через ;

- з обох сторін водних і транспортних перетинів;

- біля кранових площадок;

- на перетинах трубопроводів з іншими металевими комунікаціями.

У разі багатониткової системи трубопроводів ПВ передбачають на кожному трубопроводі на одному поперечнику.

7.2.34 ПВ на лінійній частині магістрального трубопроводу необхідно розташовувати в місцях, де буде забезпечена їх схоронність (біля доріг, лісосмуг, на кордонах сільгоспугідь тощо).

Для збереження від руйнування дозволено в окремих випадках розташовувати ПВ на відстані не далі від місця приєднання контрольного виводу до трубопроводу в зручних для експлуатації, місцях (в лісосмугах, біля доріг тощо) за умови особливого маркування цих пунктів.

7.2.35 На територіях підземних сховищ газу, на промислових майданчиках компресорних, насосних станцій тощо ПВ передбачають:

- на комунікаціях довжиною понад – посередині, з інтервалом ;

- в місцях перетину комунікацій;

- на відстані від точки дренажу (від місця приєднання до труби з'єднувального кабелю від перетворювачів ЕХЗ) та електричних перемичок;

- в місцях зміни напряму за довжини ділянки комунікації понад ;

- в місцях зближення комунікацій з підповерхневими зосередженими анодними заземленнями на відстані до них до ;

- не менше як у чотирьох діаметрально протилежних точках за периметром зовнішньої поверхні підземних і наземних резервуарів;

- на відстані від гирла свердловини.

Допускається не передбачати ПВ у наведених місцях проммайданчиків (крім точок дренажу установок ЕХЗ), якщо забезпечена можливість електричного контакту з трубопроводом.

7.2.36 Для запобігання шкідливого впливу катодної поляризації необхідно передбачати:

- віддалення анодного заземлення УКЗ від суміжної комунікації;

- проектування нарізного ЕХЗ;

- проектування спільного ЕХЗ.

7.2.37 Нарізний ЕХЗ для усунення шкідливого взаємовпливу необхідно передбачати на комунікаціях, які не мають між собою металевого з'єднання:

- за умови відстані між суміжними комунікаціями більше ніж ;

- за неможливості забезпечення величини захисного струму на комунікаціях, що підлягають спільному захисту, однією УКЗ.

7.2.38 Спільний ЕХЗ для усунення шкідливого взаємовпливу необхідно передбачати:

- на промислових майданчиках;

- в місцях перетину комунікацій;

ДСТУ 4219-2003

- в місцях зближення паралельних комунікацій до і менше.

7.2.39 На проммайданчиках застосовують регульовані або нерегульовані електричні перемички у разі паралельного розташування або перетину трубопроводів.

На лінійній частині трубопроводу застосовують регульовані електричні перемички у разі перетину і зближення (до 30 метрів і менше) між трубопроводами різного призначення, а також між трубопроводами і кабелями зв'язку цих трубопроводів, якщо кабель зв'язку потребує ЕХЗ.

7.3 Спорудження та приймання засобів ЕХЗ

7.3.1 Місця розміщення засобів ЕХЗ та їх елементів (анодні заземлення, пункти вимірювання, електроперемички, ізолювальні фланці тощо) повинні відповідати проекту системи ЕХЗ.

Всі відхилення від проекту повинні бути узгоджені із замовником та проектною організацією і зазначені у виконавчій документації.

7.3.2 Елементи засобів ЕХЗ, які розміщуються під землею, дозволено засипати лише після того, як вони опосвідчені й отримано письмову згоду на їх засипання від представника замовника, та оформлено акт на приховані роботи.

7.3.3 Якщо НД на труби не передбачено інше, то приєднання кабелів системи ЕХЗ до труби треба виконувати:

- термітним чи електродуговим зварюванням до поверхні трубопроводу – для труб з нормативним тимчасовим опором розриву менше ніж 539 МПа;

- лише термітним зварюванням із застосуванням мідного терміту до поверхні трубопроводу або електродуговим зварюванням до подовжніх або кільцевих швів – для труб з нормативним тимчасовим опором розриву 539 МПа і більше.

Дозволено застосовувати інші види приєднання до труби, що унеможливлюють підвищення температури труби понад норми та узгоджені в установленому порядку.

7.3.4 Місце підземного з'єднання трубопроводу з кабелем повинно бути ретельно ізольоване матеріалом, що сумісний із захисним покриттям трубопроводу.

7.3.5 Під час засипання анодного заземлення у траншеї коксовим дріб'язком, глиною або ґрунтом необхідно виконувати ущільнення кожного шару трамбуванням з тим, щоб навколо електродів не було порожнин.

7.3.6 Анодні заземлення повинні бути позначені розпізнавальними знаками.

7.3.7 ПВ повинні бути змонтовані до перевірки захисного покриття методами пошуку пошкоджень та катодної поляризації.

7.3.8 ПВ необхідно встановити на відстані не більше ніж від осі трубопроводу із зміщенням від точки приєднання до труби не більше ніж .

7.3.9 Під час встановлення ПВ виконують маркування кабелів та клем відповідно до схеми з'єднань.

7.3.10 На ПВ необхідно проконтролювати потенціал корозії після закінчення терміну, достатнього для ущільнення ґрунту, а також часу, необхідного для деполяризації після відключення тимчасового захисту, але не раніше ніж через 14 днів після укладання трубопроводу. Отримані дані повинні бути зафіксовані в акті контролю.

7.3.11 Монтувати і встановлювати електрообладнання системи ЕХЗ необхідно відповідно до діючих норм.

7.3.12 Засоби ЕХЗ підключають до джерела живлення змінного струму за умови узгодження на підключення власника джерела.

7.3.13 Обладнання, прилади, вимикачі, роз'єднувачі зовнішнього розміщення, а також огорожі і кіоски, в яких розташовують перетворювачі установок ЕХЗ, повинні замикатись, щоб запобігти доступу сторонніх осіб.

7.3.14 Під час встановлення протекторів у свердловині чи траншеї необхідно їх рівномірно засипати ґрунтом з пошаровим ущільненням. У цьому разі особливу увагу приділяють тому, щоб не пошкодити кабель до протектора і його з'єднання з протектором.

ДСТУ 4219-2003

7.3.15 Після встановлення ізолювальні фланці перевіряють на відсутність короткого замикання між металевими фланцями по обидва боки ізолювальної прокладки, а також між металевими фланцями та стяжними болтами.

7.3.16 Приєднання кабелю електроперемички до комунікацій інших власників виконують після одержання дозволу та в їхній присутності.

7.3.17 Після виконання будівельно-монтажних робіт зі спорудження системи ЕХЗ будівельно-монтажна організація повинна виконувати випробування обладнання.

Роботи з випробування потрібно здійснювати в два етапи:

- індивідуальне випробування окремих установок ЕХЗ;

- комплексне випробування системи ЕХЗ від корозії всього об'єкту в цілому.

7.3.18 Індивідуальне випробування окремої УКЗ повинна виконувати будівельно-монтажна організація не раніше ніж через 14 днів після закінчення монтажу і засипання анодного заземлення. В процесі цих робіт перевіряють відповідність фактичного значення опору розтіканню струму захисного та анодного заземлень проектним значенням і випробують УКЗ протягом не менше ніж 72 годин.

7.3.19 Роботи з випробування спільного ЕХЗ двох і більше об'єктів повинна виконувати будівельно-монтажна організація в присутності представників замовника та зацікавлених організацій. Під час цього складають акт на контрольні вимірювання з перевірки відсутності шкідливого впливу засобів захисту.

7.3.20 Під час випробування дренажного захисту перевіряють дренажний струм і потенціал трубопроводу.

Під час випробування посиленого дренажу перевіряють його струм і напругу, а також потенціал трубопроводу в точці дренування.

7.3.21 Роботи з комплексного випробування системи ЕХЗ, які здійснюють для визначання готовності її введення в експлуатацію, виконує замовник спільно з будівельно-монтажною організацією та іншими зацікавленими організаціями.

7.3.22 Під час пусконалагоджувальних робіт для кожної УКЗ необхідно виконати:

- визначання потенціалів трубопроводу в точках дренажу і сили струму кожної установки;

- визначання зони захисту УКЗ;

- оцінку впливу кожної установки на суміжні підземні комунікації та кабелі зв'язку у разі захисних режимів роботи.

7.3.23 Якщо за результатами вимірювання з'ясовується, що побудовані засоби ЕХЗ недостатньо ефективні або не досягаються їх проектні параметри за умови повного дотримування вимог робочих креслень та технічних умов, замовник, підрядник та проектна організація складають акт, на підставі якого проектна організація розробляє додатковий проект ЕХЗ або видає рекомендації щодо забезпечення ефективного протикорозійного захисту.

7.4 Вимоги до обладнання та матеріалів

7.4.1 Перетворювачі потрібно виготовляти для роботи на відкритому повітрі за температури довкілля від мінус 40 до плюс 50 °С (кліматичне виконання У, категорія розміщення І за ГОСТ 15150).

7.4.2 Катодні перетворювачі повинні мати плавне або ступеневе регулювання вихідних параметрів по напрузі чи струму від 10 % до 100 % номінального значення. Пульсація струму на виході катодних перетворювачів допускається не більше ніж 3 % на всіх режимах.

7.4.3 Напруга спрацювання захисту катодних перетворювачів повинна бути менше зворотної напруги застосованих вентилів, але не менше ніж 250 В.

7.4.4 Дренажні перетворювачі, приєднання яких передбачено до рейкового кола, повинні бути розраховані на зворотну напругу не менше ніж 800 В; у разі приєднання до мінусових шин тягових підстанцій – не менше ніж 2000 В.

7.4.5 Автоматичні катодні і дренажні перетворювачі повинні забезпечувати стабільність струму чи потенціалу з похибкою, що не перевищує 2,5 % заданого значення. Ступінь захисту виробу – ІР34 за ГОСТ 14254.

ДСТУ 4219-2003

7.4.6 Охолодження перетворювача повинно бути природне повітряне або масляне. Максимальна температура обмоток трансформаторів і дроселів не повинна перевищувати 393 К (120 °С) за температури експлуатації перетворювача.

7.4.7 Рівень шуму, що створюють катодні і дренажні перетворювачі, не повинен перевищувати 60 дБ.

7.4.8 Катодні і дренажні перетворювачі повинні гарантувати безпеку обслуговування за класом захисту 01 за ГОСТ 12.2.007.0.

7.4.9 Перетворювачі повинні бути працездатними на висотах до над рівнем моря за відсутності вібрації, трясіння і ударів вище допустимих чинним стандартом в середовищі, що не містить струмопровідного пилу, активних газів, які знижують параметри виробу до недопустимих границь.

7.4.10 Пофарбовані поверхні катодних і дренажних перетворювачів повинні мати показники зовнішнього виду не нижче IV класу за відповідними чинними стандартами, забарвлення виробів повинно бути світлих тонів.

7.4.11 Катодні і дренажні перетворювачі повинні забезпечувати вірогідність їх безвідмовної роботи на наробку 10 000 годин не менше ніж 0,9 (за довірчої вірогідності 0,8).

7.4.12 Конструкція і схема катодних та дренажних перетворювачів мусить забезпечити можливість безперервної роботи без профілактичного ремонту та обслуговування не менше ніж 6 місяців.

Рівень індустріальних радіоперешкод перетворювачів не повинен перевищувати значень, передбачених ГОСТ 12.2.007.0, рівень гармонічних складових струму захисту у разі приєднання до рейок залізниці не повинен перевищувати норм ГОСТ 12.2.007.0.

7.4.13 Вхідний опір регулювального пристрою на виході підключення електроду порівняння автоматичних перетворювачів повинен бути не менше ніж 10 МОм.

7.4.14 Коефіцієнт корисної дії катодних перетворювачів повинен бути не менше ніж 70 %, коефіцієнт потужності – не менше ніж 80 %.

7.4.15 Катодні і дренажні перетворювачі повинні бути оснащені лічильником часу роботи та лічильником електроенергії.

7.4.16 Склад комплекту запасних частин та інструментів перетворювачів повинен визначатися згідно з параметрами надійності елементів перетворювачів й забезпечувати роботу перетворювачів не менше за 50 % нормованого терміну роботи.

7.4.17 У комплектних електродів анодного заземлення контактний вузол і струмоввідний кабель повинні мати ізоляцію з електричним опором не менше ніж 100 МОм і витримувати випробування на пробій напругою не менше ніж 5 кВ на товщини захисного покриття. Матеріали, що використовують для герметизації та ізоляції струмовводу, повинні бути стійкими до газоподібних продуктів електролізу (О2, СІ2). Застосування бітумних мастик для герметизації та ізоляції струмовводу заборонено.

7.4.18 Протектори повинні виготовлятися комплектними (гальванічний електрод з кабелем) зі сплавів на основі магнію, алюмінію і цинку, що мають під час експлуатації стабільний потенціал корозії.

Потенціал корозії протектора не повинен облагороджуватися під час експлуатації більше ніж на: 100 мВ – для сплавів на основі магнію;

50 мВ – для сплавів на основі алюмінію;

30 мВ – для сплавів на основі цинку.

За умови від'єднання від трубопроводу протектор не повинен самопасивувати і за умови приєднання повинен відновлювати попередню силу струму захисту.

7.4.19 Всі засоби ЕХЗ, що розробляють, повинні бути випробувані в експлуатаційних умовах протягом не менше 1 року відповідно до вимог цього стандарту в трасових умовах, для яких призначені ці засоби, за програмою, узгодженою зі споживачем.

7.4.20 Прилади для вимірювання потенціалів трубопроводу повинні мати:

- клас точності не більше ніж 2,5;

- вхідний опір не менше ніж 10 МОм.

Допускається застосовувати прилади з вхідним опором 2 МОм до їх заміни.

ДСТУ 4219-2003

7.4.21 Обладнання для систем ЕХЗ повинно мати експлуатаційний термін не менше 10 років.

7.4.22 Кабель, що застосовується в системі ЕХЗ для підземного прокладання, повинен мати двошарову полімерну ізоляцію і бути придатним для підземної експлуатації.