Кінець таблиці 2

Назва

показників

Норми

Методи

контролювання

Вміст сторонніх домішок (камінчики, скло, земля тощо)

Не дозволено

9.8

Зараженість шкідниками або наявність слідів зараження

Не дозволено

ГОСТ 13496.13, ГОСТ 10853

Масова частка сирого протеїну в перерахунку на абсолютно суху речовину, %, не менше

50,0

ГОСТ 13496.4, ГОСТ 30131

Сумарна масова частка розчинних протеїнів у шроті до загальної кількості протеїну %, не менше

80,0

ГОСТ 13979.3

Масова частка водорозчинних протеїнів у шроті до загальної кількості протеїну, %, не менше Масова частка сирої клітковини в перерахунку на абсолютно суху речовину %, не більше

70.0

2.0

ГОСТ 13496.2

Масова частка загальної золи в перерахунку на абсолютно суху речовину %, не більше

6,0

ГОСТ 13979.6

Прохід крізь сито з вічками діаметром 10 мм, %, не менше

100,0

9.10

Примітка. Збільшення вмісту жиру до 2,0 % не є бракувальним фактором.

  1. Вміст радіонуклідів у шроті соєвому харчовому не повинен перевищувати допустимі рівні, передбачені у [1].
  2. Допустимі рівні вмісту радіоактивних речовин для білкових продуктів наведені в додатку Б.
  3. Вимоги до сировини
  4. Для виробництва шроту соєвого харчового використовують насіння сої — згідно з ГОСТ 17109, а також насіння сої не нижчої якості згідно з чинними нормативними документами. Колір насіння — не темніше жовтого, кислотне число олії в насінні сої не більше ніж 2 мг КОН/г, вміст оболонки не більше ніж 2 %, не дозволено використовувати бите та дефектне насіння.
  5. Вміст радіонуклідів, мікотоксинів, токсичних елементів та пестицидів не повинен перевищувати допустимі рівні, встановлені для зернобобових згідно з [2] та [11].
  6. ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ

Під час виробництва шроту соєвого харчового треба керуватись вимогами ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002 та правилами безпеки, які передбачені [3] і [4].

  1. ВИМОГИ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
    1. Експлуатацію обладнання здійснюють відповідно до вимог ГОСТ 12.2.003.
    2. Ведення технологічного процесу — згідно з вимогами ГОСТ 12.3.002.
    3. Стічні води, що утворюються під час виробництва шроту соєвого харчового, треба очищати, і вони повинні відповідати вимогам [5] та, за потреби, міським «Правилам приймання стічних вод підприємств в каналізаційну мережу».
    4. Охорона атмосферного повітря населених місць та територій — згідно з ГОСТ 17.2.3.02 та вимогами [6] і [7].
    5. Охорону ґрунту від забруднення побутовими та промисловими відходами здійснюють відповідно до вимог [6] і [7].
    6. Контроль за викидом шкідливих речовин у атмосферу здійснюють згідно з ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201 [6].
    7. Повітря робочої зони має відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.
  2. МАРКУВАННЯ
    1. Маркування виконують державною мовою України.
    2. Транспортне марковання — згідно з ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційного знака «Оберігати від вологи». На кожну одиницю транспортної тари штампом, фарбою за трафаретом чи наклеюванням ярлика наносять марковання, яке характеризує продукцію із зазначенням:
  • назви продукту;
  • назви та адреси підприємства-виробника (потужностей);
  • маси нетто в кілограмах;
  • номера партії;
  • дати виготовлення; дати «Вжити до»; строку придатності;
  • калорійності та поживної цінності на 100 г шроту;
  • терміну зберігання;
  • умов зберігання;
  • позначення цього стандарту.
    1. У разі відвантаження шроту соєвого харчового насипом марковання, яке характеризує продукцію, зазначають у супровідних документах.
    2. У разі поставок за межі України додаткову інформацію у маркованні обумовлюють у договорі або контракті.
  1. ПАКУВАННЯ
    1. Шрот соєвий харчовий випускають фасованим і насипом.
    2. Шрот соєвий харчовий пакують у цілі, чисті, сухі, без стороннього запаху мішки з мішкової тканини згідно з ГОСТ 30090 та РСТ УРСР 1514 чи іншими чинними нормативними документами, масою нетто не більшою ніж 50 кг чи в паперові мішки згідно з ГОСТ 2226, масою нетто не більшою ніж 30 кг, або відвантажують насипом.

Допустимі відхили при пакуванні від маси нетто ± 1 %.

  1. Мішки зі шротом соєвим харчовим зав’язують шпагатом згідно з ГОСТ 17308 або зашивають лляними нитками згідно з ГОСТ 14961, бавовняно-паперовими — згідно з ГОСТ 6309 або штучними нитками відповідно до чинних нормативних документів.
    1. До кожного мішка під час пакування має бути пришито або приклеєно маркувальний ярлик із міцного картону, мішечного паперу — згідно з ГОСТ 2228, обгорткового паперу марки А — згідно з ГОСТ 8273.
    2. Шрот соєвий харчовий відпускають без тари насипом у контейнерах згідно з ГОСТ 19668.
    3. Дозволено використовувати інші види тари і паковання як вітчизняного, так і імпортного виробництва, дозволених до використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для контакту з харчовими продуктами, і які забезпечують збереженість продукції під час транспортування і зберігання.
    4. У разі відвантаження шроту соєвого харчового насипом марковання, яке характеризує продукцію, зазначають у супровідних документах.
  2. ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ
    1. Шрот транспортують у чистих, сухих, продезінфікованих транспортних засобах, надійно захищених від атмосферних опадів згідно з правилами перевезення вантажу, чинними на відповідному виді транспорту.
    2. Шрот, упакований у мішки, можна транспортувати транспортними пакетами із застосуванням піддонів згідно з ГОСТ 9557, ГОСТ 26381, ГОСТ 9078.

Основні параметри розміру пакетів — згідно з ГОСТ 24597, формування пакетів — згідно з ГОСТ 26663, засоби скріплення вантажу транспортних пакетів — згідно з ГОСТ 21650, ГОСТ 22477.

  1. Щоб запобігти самозайманню та перегріванню, шрот треба охолоджувати перед зберіганням та відвантаженням у зимові місяці до температури не вище ніж 35 оС, у літній період температура шроту повинна бути не більшою ніж на 5 оС вище температури довкілля.
    1. Зберігають шрот у чистих сухих приміщеннях, не заражених шкідниками хлібних запасів, добре провітрюваних, захищених від попадання прямого сонячного світла та джерел тепла, у мішках або насипом.

У разі зберігання шроту у мішках їх складають у штабелі висотою не більше ніж 3 м. Мішки зі шротом треба укладати на піддони або стелажі. Під час складування затарованих мішків необхідно передбачити проходи між штабелями шириною 1,0 м не рідше ніж через 12 м; відстань від штабелів до стін — не менша ніж 0,8 м.

Шрот також можна зберігати насипом у спеціалізованих складах та силосах елеваторного типу, які призначені для зберігання борошна та подібних до борошна харчових продуктів. Під час зберігання у спеціалізованих складах висота шару шроту не повинна бути більша ніж 5,0 м, а у разі зберігання у силосах елеваторного типу висота шару не повинна бути більшою ніж 12,0 м.

9 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

  1. Відбирання і готування проб — згідно з ГОСТ 13979.0, ГОСТ 26929.
  2. Контролювання якості паковання та марковання — візуально.
  3. Готування проб і мінералізація для визначання токсичних елементів — згідно з ГОСТ 26929, ГОСТ 30178.
  4. Визначання органолептичних показників, фізико-хімічних показників і показників, які гарантують безпечність життя та здоров’я, показники споживчої цінності шроту соєвого харчового — згідно з методами проведення контролювання, передбаченими у таблицях 1, 2, 3.
  5. Вміст мікотоксинів та радіонуклідів визначають згідно з ДСТУ ЕN 12955, ГОСТ 28001, МИ 2143 [8].
  6. Визначання смаку
  7. Засоби контролювання та допоміжні пристрої:
  • ваги лабораторні — згідно з ГОСТ 24104 3-го або 4-го класу точності з найбільшою межею зважування 0,5 або 1 кг;
  • шпатель або чайна ложка;
  • вода питна — згідно з ГОСТ 2874.
  1. Порядок проведення контролю

На вагах зважують приблизно 10 г шроту і злегка зволожують його питною водою кімнатної температури. Потім беруть 1—2 проби масою приблизно 1 г кожна, ретельно жують і роблять висновки щодо смаку.

  1. Визначання масової частки металевих домішок проводять згідно з ГОСТ 13979.5.
  2. Визначання сторонніх домішок (камінці, скло, земля)
  3. Обладнання
  • розбірна дошка — дюралюмінієвий піднос із вирізом в одній із стінок.
  1. Проведення випробовувань

Відібрану згідно з ГОСТ 13979.0 середню пробу шроту перед подрібненням розкладають тонким шаром не більше ніж 0,5 см на розбірній дошці, і уважно продивляються на наявність камінців, скла, землі.

  1. Визначання масової части сирого жиру проводять згідно з ГОСТ 13496.15.

Під час взяття наважки на дно патрона кладуть шматочок знежиреної вати і кружечок знежиреного фільтрувального паперу, беруть наважку шроту соєвого харчового і поверх наважки кладуть кружечок знежиреного фільтрувального паперу, потім шматочок знежиреної вати, після чого патрони закривають.

  1. Визначання проходу крізь сито з вічками діаметром 10 мм
  2. Обладнання:
  • ваги лабораторні — згідно з ГОСТ 24104, 4-го класу точності;
  • сито з решітного полотна з круглими вічками діаметром 10 мм типу № 150 згідно з нормативним документом.
  1. Проведення визначання

Зважують 100 г шроту, переносять його на сито і сіють протягом 10 хв. Після просіювання на ситі не повинно бути залишку.

  1. Визначання азоту — згідно з ГОСТ 13496.3 або ДСТУ ISO 5983 і обчислювання вмісту сирого білка — згідно з ГОСТ 13496.3, відбирання проб — згідно з ГОСТ 13979.0.
  2. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
    1. Правила приймання та методи відбирання проб — згідно з ГОСТ 13979.0.
    2. Кожну партію шроту соєвого харчового піддають приймально-здавальним випробовуванням.
    3. Масову частку сирого протеїну, розчинного протеїну, сирої клітковини, сирого жиру, золи, нерозчинної у соляній кислоті, кислотне число жиру підприємство-виробник визначає періодично, але не рідше 1 разу на 10 днів, замовник — під час вхідного контролю.
    4. Залишковий вміст пестицидів підприємство-виробник визначає періодично, але не рідше 1 разу на місяць, споживач — під час вхідного контролювання.
    5. Токсичність, вміст нітратів, нітритів, мікотоксинів та токсичних елементів підприємство- виробник визначає періодично, але не рідше 1 разу в квартал, споживач — під час вхідного контролювання.
    6. Вміст радіонуклідів визначають у порядку, встановленому органами санітарно-ветеринарного нагляду.
    7. Масову частку залишкової кількості розчинника (бензину, нефрасу) підприємство-виробник визначає періодично, але не рідше 1 разу на 10 днів, споживач — під час вхідного контролювання.
  3. ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
    1. Виробник гарантує відповідність шроту соєвого харчового вимогам цього стандарту у разі дотримання умов транспортування та зберігання.
    2. Термін придатності до споживання шроту соєвого харчового — 3 міс. з дня його вироблення.

ДОДАТОК А (довідковий)

КОД ПРОДУКЦІЇ ЗГІДНО З ДЕРЖАВНИМ КЛАСИФІКАТОРОМ ПРОДУКЦІЇ ТА ПОСЛУГ

Таблиця А.1 — Код ДКПП згідно з ДК 016-97

Вид продукції

Код ДКПП

Шрот соєвий харчовий

15.41.32.001

ДОПУСТИМИЙ РІВЕНЬ ВМІСТУ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН ДЛЯ БІЛКОВИХ ПРОДУКТІВ

Таблиця Б.1 — Допустимий рівень вмісту радіоактивних речовин для білкових продуктів

ДР радіонуклідів, Бк/кг

Назва продукту

Стронцій-90

Цезій-134, 137 (сумарно)

Білки і білкові продукти

600 (1,6 ■ 10-8)

100

(3 ■ 10-8)

ДОДАТОК В (довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

  1. «Обов’язковий мінімальний перелік досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветмедицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (Ф-2)», затверджений державним Департаментом ветеринарної медицини Міністерства АПК України від 03.11.98, № 16
  2. МБТ и СН № 5061-89 Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов (Медико-біологічні вимоги і санітарні норми якості продовольчої сировини і харчових продуктів), затверджені МОЗ СРСР 01.08.89 р.
  3. НПАОП 15.4-1.06-97 Правила безпеки для олійножирового виробництва, затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці 22.04.97 № 99
  4. ДСП 4.4.4.090-2002 Державні санітарні правила для підприємств, які виробляють рослинні олії, затверджені постановою МОЗ України 31.05.2002 № 21
  5. СанПиН 4630-88 Санитарные правила и нормы по охране поверхностных вод от загрязнений (Санітарні правила і норми по охороні поверхневих вод від забруднення), затверджені МОЗ СРСР 04.07.1988 № 4630
  6. ДСП 201-97 Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними і біологічними речовинами), затверджені МОЗ України 09.07.1997 р. № 201
  7. СанПиН 42-128-4690-88 Санитарные правила содержания территорий населенных мест (Санітарні правила утримання територій населених місць), затверджені МОЗ СРСР 05.08.88 № 4690
  8. МИ 2143-91 ГСИ Активность радионуклидов в объемных образцах. Методика выполнения измерений на гаммаспектрометре (Активність радіонуклідів в об’ємних зразках. Методика виконання вимірів на гаммаспектрометрі), затверджені Держстандартом СРСР від 01.03.91
  9. МУ 5778-91 Стронций-90. Определение в пищевых продуктах (Стронцій-90. Визначання в харчових продуктах), затверджені МОЗ СРСР 04.01.1991 р.
  10. МУ 5779-91 Цезий-137. Определение в пищевых продуктах (Цезій-137. Визначання в харчових продуктах), затверджені МОЗ СРСР 04.01.1991 р.
  11. ГН 6.6.1.1-130-2006 Допустимі рівні вмісту радіонуклідів Cs-137, Sr-90 у продуктах харчування і питній воді, затверджені МОЗ України 03.05.2006 № 256.