Страница 2: ДСТУ 4162:2003. Станції супутникової системи зв’язку земні (33925)

• 48 дБпВту діапазонічастотвід 1,0 ГГцдо 10,7 ГГц;
• 54 дБпВту діапазонічастотпонад 10,7ГГц до 21,2 ГГц;
• 60 дБпВту діапазонічастотпонад 21,2ГГц до 40,0 ГГц.

1. Побічні радіовипромінення передавальної та приймально-передавальної станцій уздовж осі антени
2. Стан «Носійне коливання увімкнено»
3. На будь-якій ділянці діапазону частот від 5,85 ГГц до 6,65 ГГц у смузі шириною 100 кГц спектральна густина ЕІВП побічних радіовипромінень за межами призначеної смуги частот повинна бути не більша за (4 - 10 Ід N) дБВт, де А/ — максимальна кількість станцій, яким дозволено одночасне передавання в одному діапазоні частот; для станцій, які використовують метод БДЧсР, Л/= 1.

Примітка. Число N є обов’язковий параметр у разі пред’явлення станції на сертифікацію.

1. У діапазоні частот, що у п’ять разів ширша займаної смуги частот, із середньою частотою, що співпадає з частотою носійного коливання передавання, спектральна густина ЕІВП побічних радіовипромінень за межами призначеної смуги частот, виміряна в смузі частот шириною 100 кГц, повинна бути не більша за (18 - 10 Ід Л/) дБВт.

Примітка. Для станцій, призначених для одночасного передавання декількох різних сигналів методом БДЧР, наведені вище граничні значення застосовують до кожного сигналу, у разі передавання тільки цього сигналу.

1. Густина ЕІВП побічних радіовипромінень уздовж осі антени поза діапазоном від 5,85 ГГц до 6,65 ГГц обмежена граничними значеннями, наведеними в 5.2.1.
2. Стани «Носійне коливання вимкнено» та «Передавання заборонено»

На будь-якій ділянці діапазону частот від 5,85 ГГц до 6,65 ГГц у смузі шириною 100 кГц спектральна густина ЕІВП побічних радіовипромінень за межами призначеної смуги частот повинна бути не більша ніж мінус 21 дБВт.

1. Густина позаосьової ЕІВП передавальної та приймально-передавальної станцій
2. На будь-якій ділянці призначеної смуги частот у смузі шириною 4 кГц ЕІВП складової основної поляризації у даному напрямку повинна бути не більша за:

(32-25 Ід Ф-10 Ід/V)дБВт для2,5° <Ф <7°,

(11 -10 Ід Л/)дБВт для7° <Ф <9,2°,

(35- 25 Ід Ф -10 Ід Л/)дБВт для9,2° <Ф <48°,

(- 7 -10 Ід А/)дБВт дляФ>48°,

де Ф — кут між віссю антени та даним напрямком, у градусах.

Для кутів Ф > 70° значення, наведені вище, може бути збільшено до (4 -10 Ід А/) дБВт у всьому діапазоні кутів, для яких опромінювач може дати збільшення рівнів бічних пелюсток ДН антени.

1. На будь-якій ділянці призначеної смуги частот у смузі шириною 4 кГц ЕІВП складової ортогональної поляризації у будь-якому напрямку повинна бути не більша за:

(22 - 25 Ід Ф - 10 Ід А/) дБВт для 2,5° < Ф < 7°;

(1 - 10 Ід А/) дБВт для 7° < Ф < 9,2°.

1. Подавления сигналу в стані «Передавання заборонено»
2. У стані «Передавання заборонено» передаваний сигнал має бути подавлено. На будь- якій ділянці призначеної смуги частот у смузі шириною 4 кГц ЕІВП повинна бути не більша за 4 дБВт.
3. Орієнтація антени передавальної та приймально-передавальної станцій
4. Стабільність орієнтації антени

Після дії вітру з максимальною швидкістю 100 км/год і поривів вітру зі швидкістю 130 км/год тривалістю З с не повинно бути залишкових змін параметрів станції та необхідності переорієнтації антени.

1. Точність орієнтації осі антени

Кріплення антени повинно забезпечувати можливість її орієнтації з точністю вищою, ніж точність вимірювання позаосьового кута, за якого ЕІВП зменшується на 1 дБ відносно іі максимального значення, на будь-якій частоті діапазону роботи станції і за будь-яких значень азимуту та кута піднесення, що допускає антена.

1. Установлювання кута лінійної поляризації антени

За лінійної поляризацГі антени має бути передбачено можливість установлення кута поляризації у діапазоні від мінус 90° до 90° і фіксації кута поляризації з абсолютною похибкою не більшою

за 1°.

6 МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ

1. Загальні вимоги

'/■

1. Методи вимірювання параметрів повинні відповідати вимогам цього стандарту. Якщо методи вимірювання не визначено цим стандартом, то використовують методи, встановлені у технічній документації на ЗС.
2. Вимірювати треба за робочих значень кліматичних чинників зовнішнього середовища конкретної зс.
3. Вимірювати треба на відкритій площадці, у безлуновій камері або у напівбезлуновій камері. Відкрита площадка повинна бути пласка, вільна від проводів і струїаур, що відбивають, достатньо велика, щоб помістити вимірювальну антену на певній відстані від блоків ЗС. Як для відкритої площадки, так і для напівбезлунової камери металева плита основи, на якій установлюють блоки ЗС, повинна виходити за їхні межі (габарити) принаймні на 1 м.
4. Під час вимірювання треба користуватися схемою ЗС, наведеною у додатку А.
5. Під час вимірювання треба користуватися такими засобами вимірювальної техніки та допоміжним устаткованням:

• аналізатором спектра;
• вимірювальним приймачем;
• вимірювальною антеною й заміщувальною антеною, які допускають використовування їх із горизонтальною та вертикальною поляризацією;
• генератором гармонійних коливань;
• вимірювальним передавачем;
• відгалужувачем потужності;
• режекторними фільтрами на частоту носійного коливання;
• графобудувачем.

1. Використовувані засоби вимірювальної техніки повинні забезпечувати проведення вимірювання:

а) вимірювальним приймачем у діапазоні частот від ЗО МГц до 1 ООО МГц;

б) аналізатором спектра, вимірювальною антеною та генератором сигналів у діапазоні частот від 1 ГГц до 40 ГГц;

в) вимірювальним передавачем і режекторними фільтрами у діапазоні частот від 5,85 ГГц

до 6,65 ГГц;

г) з похибкою, що не перевищує значень, зазначених у таблицях 2 і 3.

Таблиця З — Похибка вимірювання ДН антени

Похибка, дБ. не більша

Підсилення антени в певному напрямку відносно підсилення вздовж її осі, дБ

ВідОдо-З

»-З»-20

»-20»-ЗО

»-ЗО»-40

±0,3

±1,0

±2.0

±3.0

1. Методи вимірювання можна замінити іншими, якщо вони забезпечать необхідну точність.
2. Усі вимірювання у стані ЗС «Носійне коливання увімкнено» треба виконувати за умови, що передається один сигнал, модульований даними або псевдовипадковою послідовністю, максимальної потужності та із максимальною швидкістю передавання.'
3. Під час вимірювання за допомогою аналізаторів спектра та вимірювальних приймачів необхідно дотримувати таких умов;

а) тривалість аналізування повинна бути достатня, щоб ґарантувати, що на будь-якій частоті різниця між результатами двох будь-яких вимірів була менша за 1 дБ;

б) смуга розрізнювання повинна бути встановлена якнайближче до необхідної вимірювальної смуги. Якщо смуга розрізнювання відрізняється від неї, то коригують результати вимірювання, припускаючи, що радіовипромінення шумоподібні широкосмугові.'

1. Позаосьові побічні радіовипромінення
2. Умови вимірювання
3. Бимірювати позаосьові побічні радіовипромінення (5.2) треба за умови: рівні шумів зовнішнього середовища повинні бути принаймні на 6 дБ нижчі від граничних значень відповідного радіовипромінення.
4. Під час вимірювання на частотах нижчих за 1 ООО МГц відстань між блоками ЗС і вимірювальною антеною повинна бути 10 м. Під час вимірювання на іншій відстані /, у метрах, до виміряного значення напруженості поля необхідно додати (20Ід / - 20) дБ. Під час вимірювання на блоках ЗС, будь-який габаритний розмір яких перевищує З м, на частотах понад ЗО МГц треба вибирати відстань, враховуючи ефект ближнього поля.
5. Блоки ЗС установлюють на поворотному столі, або забезпечують іншу можливість проведення вимірювання у всіх напрямках у горизонтальній площині. Блоки ЗС установлюють так, щоб вони були розміщені один від одного на відстані від 1 м до 2 м і розташовані на висоті від 0,5 до 1,0 м. З єднувальний кабель підтримують неметалевими засобами на висоті від 0,5 м до 1,0 м.
6. Для вимірювання на частотах до 80 МГц вимірювальною антеною повинен бути збалансований диполь із довжиною, що відповідає резонансній частоті 80 МГц, і який повинен бути узгоджений із фідером відповідним перетворювальним пристроєм.

Для частот між 80 МГц і 1 ООО МГц вимірювальною антеною повинен бути збалансований диполь, резонансна частота якого дорівнює частоті вимірюваного радіовипромінення.

1. Для вимірювання на частотах вищих за 1 ООО МГц вимірювальною антеною повинна бути рупорна антена. Бимірювальну антену встановлюють на підставці, що дає змогу змінювати висоту II розташування від 1 м до 4 м над площиною основи. Коли використовують безлунову камеру, то вимірювальну антену по висоті не регулюють.
2. Бимірюють на частотах вищих за 1 ООО МГц у всіх напрямках, що утворюють із віссю антени ЗС кут більший за 7°.
3. Бісь антени ЗС повинна мати кут піднесення 7° і бути зорієнтована вбік від геостаціо- нарної орбіти. Якщо неможливо виконати цю умову, необхідно в напрямку осі антени розташовувати панелі, що поглинають радіовипромінення.
4. Бимірюють побічні радіовипромінення на блоках ЗС з антеною чи без антени. Б останньому випадку до фланця БЗ для підімкнєння антени треба під’єднати еквівалент навантаги.
5. Вимірювання на частотах нижчих за 1 ООО МГц
6. Для вимірювання використовують вимірювальний приймач, до входу якого підмикають

вимірювальну антену відповідно до 6.2.1.4.

1. Під час обертання блоків ЗС на поворотному столі на 360° і зміні виодти УС^^новки вимірювальної антени виявити побічні радіовипромінення у діапазоні частот від ЗО МГц до 1 ООО МГц.
2. Виміряти квазіпікову напруженість поля всіх виявлених побічних радіовипромінень.
3. Вимірювання на частотах вищих за 1 ООО МГц
4. Вимірюють побічні радіовипромінення блоків ЗС із антеною та без антени у два етапи;

а) ідентифікують частоти побічних радіовипромінень:

б) вимірюють ЕІВП ідентифікованих побічних радіовипромінень.

1. Для ідентифікації частот побічних радіовипромінень використовують схеми, наведені

на рисунках 1 і 2. Послідовність проведення ідентифікації:.опм

а) установлюють передавальну та приймально-передавальну станції у стан «Носійне коливання вимкнено», приймальну станцію установлюють у робочий режим;^

б) якщо зс із антеною, то суміщають осі вимірювальної антени и антени ЗС, а потім уста

новлюють вісь антени ЗС відповідно до 6.2.1.7;

в) сканують аналізатором спектра смугу частот і фіксують частоти виявлених побічних радю-

випромінень.^чи положення поворотного стола від 0° до 360°, для кожної частоти виявлених побічних радіовипромінень знаходять положення, за якого покази аналізатора спектра максимальні,

фіксують ці покази;_...

д) змінюють поляризацію вимірювальної антени на ортогональну и повторюють позиції переліку б) — г) цього підпункту:...^

е) установлюють передавальну та приймально-передавальну станції у стан «Носійне коливання увімкнено» й повторюють позиції переліку б) д) цього підпункту.

Заміщувальна

антена

Рисунок 1 — Схема вимірювання побічних радіовипромінень ЗС з антеною

Заміщувальна

антена

Рисунок 2 — Схема вимірювання побічних радіовипромінень ЗС без антени

1. Для вимірювання рівнів ідентифікованих побічних радіовипромінень використовують схеми, наведені на рисунках 1 і 2. Послідовність проведення вимірювання:

а)установлюють поляризацію заміщувальної антени таку саму, як у вимірювальної антени;

б)установлюють частоту генератора, що дорівнює одній із частот побічного радіовипромінення;

в)суміщають осі вимірювальної й заміщувальної антен, щоб показ аналізатора спектра був максимальний;

г)установлюють такий рівень сигналу від генератора, за якого показ аналізатора спектра співпадає з показом, зафіксованим під час виконання позиції переліку г) підпункту 6.2.3.2 для побічних радіовипромінень даної частоти;

д)обчислюють ЕІВП побічних радіовипромінень даної частоти як суму встановленого рівня генератора, у децибелах відносно І Вт, і коефіцієнта підсилення заміщувальної антени, у децибелах;

е)повторюють позиції переліку г), д) цього підпункту для виявлених побічного радіовипромінення кожної із частот.

1. Під час вимірювання побічних радіовипромінень ЗС без антени вимірюванням рівнів кондуктивних радіозавад на фланці підімкнєння антени використовують схему, наведену на рисунку 3. Послідовність вимірювання така:

а)установлюють передавальну та приймально-передавальну станції у стан «Носійне коливання вимкнено», приймальну станцію установлюють у робочий режим;

б) сканують аналізатором спектра смугу частот та фіксують частоти та рівні виявлених кондуктивних радіозавад;

Рисунок З — Схема для вимірювання на фланці підімкнєння антени

В) обчислюють ЕІВП побічних радіовипромінень як суму рівня побічного V децибелах відносно 1 Вт, і максимального коефіцієнта підсилення антени для позаосьових кут більших за 7°, у децибелах, віднімаючи коефіцієнти ослаблення відгалужувана та фільтра, у де-

цибелах^тановлюють передавальну та приймально-передавальну станції в стан «Носійне коливання увімкнено» та повторюють позиції переліку б) і в) цього підпункту.

1. Побічні радіовипромінення вздовж осі передавальної антени

6 З 1 Вимірювання рівня побічних радіовипромінень уздовж осі передавальної антени (5.3), провадять вимірюванням рівня завад на фланці підімкнєння антени. Якщо вимірювання на фланці антени неможливе, то вимірювати треба з антеною ЗС.