1.8. Подачу кислоти у травильні ванни, а також у мірні баки необхідно проводити кислотопроводами. Баки повинні мати спеціальні пристрої, що запобігають їхньому переповненню.
1.9. Внутрішнє облицювання ванн для травлення металу кислотою повинно бути з кислотостійкого матеріалу. Відстань між ваннами повинна бути не менше ніж 1 м.
1.10. Борти травильних ванн повинні мати висоту над рівнем робочої площадки 0,9 м. Навколо травильних ванн, установлених на рівні підлоги, повинні бути влаштовані огородження заввишки 0,9 м, які облицьовані кислотостійкими матеріалами.
1.11. На робочих місцях біля ванн повинні бути дерев'яні настили зі щілинами між брусками не більше ніж 0,03 м.
1.12. Дерев'яний настил навколо ванн із кислотними розчинами не повинен мати вибоїн і відкритих ділянок підлоги.
1.13. Промивання металу після травлення необхідно виконувати на стендах, які огороджені для запобігання розбризкуванню рідини.
1.14. Перекачування кислот та їхніх розчинів необхідно здійснювати кислотостійкими насосами по трубопроводах, виготовлених з кислотостійких матеріалів. Насоси повинні автоматично вимикатися у разі наповнення ємності до визначеного рівня.
1.15. Трубопроводи для підведення пари до ванн повинні бути теплоізольованими до місця підведення. Паропровід для нагрівання розчину повинен занурюватися у ванну на глибину не більше ніж 0,01 м від дна. Кінець паропроводу повинен бути загнутий відносно площини дна ванни на 20 - 30°.
1.16. Кислота повинна подаватися у травильну ванну трубопроводом тільки після наповнення ванни водою. Подача кислоти чи регенераційних травильних розчинів і зливання відпрацьованих розчинів з ванни дозволяється тільки роздільно.
Випуск відпрацьованих розчинів повинен здійснюватися у спеціальну каналізацію, обладнану очисними системами та пристроями для нейтралізації агресивних і шкідливих компонентів.
1.17. Під час завантажування ванн металевими бухтами, для забезпечення визначеного положення вантажу, необхідно використовувати спеціальні штанги з крючками під час роботи ними з підлоги. Конструкція ванни повинна виключати можливість виконання цієї операції з борта ванни.
1.18. Режими травлення (концентрація розчинів, час травлення, порядок і склад присадок, що вводяться, і порядок їх виведення тощо), а також кількість дроту та каліброваного металу, що вміщується в травильні ванни, повинні бути регламентовані проектом, технологічними регламентами й інструкціями, затвердженими уповноваженою особою підприємства.
1.19. Кабіни вантажопідіймальних кранів у травильних відділеннях повинні бути закритого типу й обладнані кондиціонерами для очищення повітря та глушниками шуму.
1.20. На бортах ванн травлення повинна бути нанесена назва розчинів, позначено відмітками допустимі рівні розчинів з урахуванням об'єму металу, що занурюється у ванну. Ванна повинна бути обладнана пристроєм контролю на випадок переливу, установленим на рівні відмітки про допустимий рівень заповнення ванн розчином.
1.21. Для підготування металу до травлення у травильному відділенні повинні бути передбачені спеціальні місця.
1.22. Запірна арматура трубопроводів травильного відділення повинна бути розташована з боку робочого місця. Місця фланцевих з'єднань повинні бути закриті суцільним огородженням для збирання аварійних витоків кислот.
1.23. Ванни агрегатів безперервного травлення повинні бути обладнані кришками, що автоматично та щільно закриваються, місцевими відсмоктувачами і приладами контролю правильності проведення технологічного процесу.
1.24. Сушильно-мийні машини безперервної дії повинні бути зверху закритими та мати місцеві відсмоктувальні пристрої. Огородження машини та її приводів повинно бути кислотостійким. З боку заправлення стрічки в барабан машини перед роликами, а також з протилежного боку машини повинні бути встановлені захисні спрямовуючі пристрої.
1.25. Ванни для кислот перед ремонтом повинні бути очищені від травильних або мильних розчинів, потім промиті нейтралізуючими розчинами і провітрені.
2. Вимоги під час термічної обробки металів і виробів
2.1. Загальні вимоги безпеки до печей
2.1.1. Майданчики для обслуговування верхніх частин печей не повинні спиратися безпосередньо на їх склепіння.
2.1.2. Печі, що працюють із захисною атмосферою, повинні бути герметичними. Як захисна атмосфера може використовуватися ендогаз, який виготовляється на спеціальних установках.
Протяжні, прохідні, конвеєрні й інші печі, що працюють безперервно, повинні бути обладнані пристроєм для спалювання чи уловлювання захисних газів, які використовуються для створення захисної атмосфери.
2.1.3. Усі струмопідводи та інші оголені струмоведучі частини термічних печей повинні бути огороджені та мати попереджувальні написи. Огородження та інші неструмоведучі частини повинні бути заземлені.
2.1.4. Нагрівальні елементи повинні бути ізольовані від корпусу печі, муфелів, садків та металевих частин конструкцій. Щити керування електропечей повинні мати світлову сигналізацію про подачу напруги на нагрівальні елементи.
2.1.5. Усі печі термічних агрегатів повинні бути обладнані контрольно-вимірювальною апаратурою та системою автоматичного регулювання температури. У разі якщо їх розташовано в операторських пунктах, необхідно дотримуватися вимог чинних нормативно-правових актів.
2.1.6. Відстань між устаткуванням, встановленим вздовж однієї лінії, повинна бути не меншою ніж:
3 м - для конвеєрних печей та печей з висувним подом;
1,5 м - для агрегатів патентування, комбайнів та ліній, що виконують одночасно термічну обробку та підготування поверхні для нанесення захисних покриттів;
1 - 1,5 м - для ковпакових, шахтних печей тощо;
0,8 - 1 м - для термічних агрегатів термічної обробки дроту.
2.1.7. Під час термічної обробки виробів необхідно використовувати печі, що працюють на газовому паливі, або електропечі. Обслуговувальний персонал повинен бути забезпечений засобами захисту від впливу інтенсивного тепловипромінювання.
2.1.8. Вікна та отвори в печі повинні щільно закриватися дверцятами або прозорими термостійкими матеріалами зі світлофільтрами для захисту працівників від інфрачервоного та ультрафіолетового випромінювань.
2.1.9. Корпуси печей повинні бути теплоізольованими, температура на їхній зовнішній поверхні не повинна перевищувати плюс 43° C відповідно до вимог ДСТУ EN N 563-2001 "Безпека машин. Температура поверхонь, доступних до дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь".
2.1.10. Ремонтні роботи всередині печей необхідно проводити за нарядом-допуском після охолодження робочого майданчика.
2.1.11. Під час проведення ремонту гарячої печі температура внутрішніх поверхонь печі не повинна перевищувати плюс 43° C.
2.2. Вимоги до печей ковпакових, шахтних, прохідних та з висувним подом
2.2.1. Ковпакові печі повинні бути обладнані свічами, виведеними з приміщення. Випуск захисного газу з-під муфеля виконується забірними газоводами за межі приміщення цеху. Підвали, розташовані під ковпаковими печами, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією.
2.2.2. Герметичність муфелів, установлених на стендах, повинна забезпечуватися затворами (пісковими, водяними, комбінованими тощо).
2.2.3. Стенди ковпакових печей повинні бути заземлені. Коробки для електропідключення нагрівачів ковпака повинні автоматично закриватися під час його піднімання.
2.2.4. Для ремонту муфелів і ковпаків повинен бути передбачений майданчик.
2.2.5. Затвори ковпакових печей повинні бути такими, щоб унеможливлювали вихід захисного газу назовні та підсмоктування повітря у робочий простір печі.
2.2.6. Розташування підводів і відводів захисного газу повинно бути таким, щоб забезпечувалась ефективна продувка печі та унеможливлювалось утворення в них застійних зон.
2.2.7. Піч повинна бути обладнана приладами, що контролюють об'єми використаного захисного газу.
2.2.8. Шахтні печі по верхній крайці повинні мати суцільне огородження заввишки не менш ніж 0,2 м.
2.2.9. Під робочим майданчиком шахтних печей і охолоджувальних колодязів повинні бути передбачені проходи заввишки не менше ніж 1,9 м та завширшки не менше ніж 0,8 м.
2.2.10. Під час спорудження охолоджувальних колодязів з водяним охолодженням повинен бути передбачений пристрій для відведення води в каналізацію на випадок її переливу через краї колодязів чи виходу із ладу колодязів і системи водопроводу.
2.2.11. Конструкція котлів з кришками, що охолоджуються водою, повинна виключати проникнення води усередину пічної шахти.
2.2.12. Під час ремонту чи огляду кришок печей і колодязів біля робочого майданчика передбачаються резервні кришки (не менше двох - для печі та колодязя).
2.2.13. Конвеєрні печі з роликовим і крокуючим подом повинні бути обладнані пристроями, що запобігають надходженню в цех продуктів згоряння і захисних газів.
2.2.14. Прохідні садочні печі повинні бути обладнані механізмами для завантаження і вивантаження металу.
2.2.15. Складування металу на висувній платформі повинно виключати його падіння. Заслінки печі повинні щільно зачинятися.
2.2.16. Для керування платформою під час її пересування повинні бути встановлені пульти керування з обох протилежних боків печі. Керування повинно здійснюватись одним працівником. Пульти керування повинні бути розташовані так, щоб забезпечувати хорошу видимість вздовж усього шляху пересування платформи.
2.2.17. Печі з висувним подом повинні мати звукову сигналізацію та пристрої блокування відчинення дверей під час руху поду.
2.2.18. Кришки для закриття вікон печі повинні бути футерованими та за необхідності мати водяне охолодження.
2.2.19. Кришки печей, які вертикально відкриваються або закриваються, повинні бути оснащені пристроями, що забезпечують утримання кришки в будь-якому положенні без застосування фіксаторів.
2.2.20. На порозі печі, в місці виходу прутків, повинен бути встановлений бар'єр, що має упори.
2.2.21. Над вікнами завантажування та видачі металу повинні бути встановлені місцеві відсмоктувачі. Гази перед викидом їх в атмосферу повинні бути очищені від шкідливих домішок.
2.3. Вимоги до патентувальних, випалювальних та гартувально-відпускних агрегатів
2.3.1. На вході та виході з протяжних агрегатів повинні бути пристрої для уловлювання чи спалювання газу під час подачі захисного газу в муфелі агрегатів.
2.3.2. Ванни патентувальних агрегатів повинні бути обладнані контрольно-вимірювальною апаратурою та пристроями автоматичного регулювання температури. Температура рідин у ваннах з нітратом натрію (натрієва селітра) не повинна бути вище ніж плюс 550° C.
2.3.3. Ванни з нітратом натрію патентувальних агрегатів повинні бути обладнані кришками і механізмами для їхнього підняття. Конструкція і кріплення кришок повинні унеможливлювати падіння їх у ванну.
2.3.4. Відстань від підлоги до бортів селітрових та свинцевих ванн повинна бути не менше ніж 0,9 м.
2.3.5. Ванни з нітратом натрію можна експлуатувати за умови їхнього покриття вапняною пушонкою і якщо вони обладнані місцевими відсмоктувачами. Покриття можна виконувати коксовим дрібняком заввишки 0,15 м, а також вермикулітом заввишки не менше ніж 0,07 м без влаштування місцевої вентиляції над зоною покриття з цих матеріалів.
2.3.6. У термічних відділеннях, де розташовані ванни з розплавами свинцю, повинні бути передбачені вакуумні пилососні пристрої або вологе прибирання підлоги.
2.3.7. Роботи з очищення дзеркала розплаву ванн від свинцевого глету виконуються із застосуванням індивідуальних засобів захисту органів дихання.
2.3.8. Свинцевий глет необхідно зберігати в закритих ємностях.
2.3.9. Під час патентування дозволяється замість розплавленого свинцю використовувати суміші солей азотнокислого натрію (90 - 95 %) та хлористого натрію (5 - 10 %).
2.3.10. Для гартувальних ванн патентувальних агрегатів необхідно застосовувати сухий, без домішок, нітрат натрію. Допустима кількість нітрат натрію, для зберігання біля патентувальних агрегатів, визначається технологічною інструкцією, затвердженою керівництвом підприємства.
2.3.11. Випалювальні та гартувально-відпускні агрегати, які мають масляні ванни, повинні бути обладнані пристроєм, що автоматично забезпечує температуру мастила не вищою ніж плюс 85° C. Ванни для мастила гартувально-відпускних агрегатів повинні мати прилади для контролю температури. Мастило, яке використовується у технологічному процесі гартування-відпуску, повинно мати температуру спалаху пари не нижче ніж плюс 170° C.
2.3.12. Гартувально-відпалювальні агрегати повинні бути обладнані централізованою системою подачі та зливу мастила.
2.3.13. Гартувальний агрегат повинен мати:
автоматизований завантажувальний пристрій з регульованим дозуванням подавання виробів у піч;
витяжні зонти над вікнами печей і місцями виділення парів мастила та емульсії;
термометр контролю гартувального середовища з позначкою на шкалі граничного значення температури;
сигналізатор рівня мастила.
2.3.14. Ванни для мастила повинні бути обладнані рівнемірами мастила, зблокованими зі звуковою сигналізацією на зупинку агрегату під час зниження рівня мастила нижче допустимого.
2.3.15. Ванни для мастила повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами.
2.3.16. Для аварійного зливання мастила повинні бути передбачені спеціальні ємності. Запірний вентиль для зливу мастила повинен бути розташований у доступному і безпечному місці.
2.4. Вимоги під час термічної обробки та підготовки поверхні дроту до волочіння та для виготовлення кріпильних виробів і стрічки
2.4.1. Термотравильні агрегати (комбайни) повинні мати світлозвукову сигналізацію, що сповіщає про пуск механізмів, та аварійні вимикачі з обох боків намотувальних і розмотувальних агрегатів.
2.4.2. Конструкція сушильної камери термотравильного агрегату повинна передбачати зручне і безпечне заправлення дроту під час завантаження термотравильного агрегату.
