Теплова мережа, що не працює, має заповнюватися тільки деаерованою водою.
6.3.29. З паропроводів насиченої пари конденсат слід безперервно відводити через конденсатовідвідники.
Робота конденсатовідвідників на загальний конденсатопровід без установлення зворотних клапанів забороняється.
6.3.30. Секціонувальні засувки і запірна арматура в нормальному режимі мають перебувати в повністю відкритому або повністю закритому положенні; регулювати ними витрату теплоносія забороняється.
6.3.31. Прокладання, застосовані матеріали і конструктивні елементи теплопроводів мають відповідати вимогам державних будівельних норм, СНиП 2.04.07, СНиП 3.05.03 та НАПБ А. 01.001.
Для теплових мереж слід застосовувати переважно сталеві труби і арматуру.
Для трубопроводів теплових мереж і теплових пунктів з температурою води 115 град. С та нижче, з тиском до 1,6 МПа (16 кгс/кв.см) включно допускається застосовувати неметалеві труби, якщо їхня якість задовольняє санітарні вимоги і відповідає параметрам теплоносія.
6.3.32. Прокладки для фланцевих з’єднань має бути виготовлено з параніту чи інших теплостійких матеріалів. Застосування у фланцевих з’єднаннях картонних чи гумових прокладок, а також застосування бавовняних чи прядив’яних (конопляних, лляних) набивок, у тому числі для сальників, забороняється.
Для сальників застосовується азбестова прографічена набивка або набивка з термостійкої гуми. Рухома частина стакана сальникового компенсатора, а також штоки засувок слід систематично змащувати графітовим мастилом.
Змащення слід здійснювати у міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць.
6.3.33. Вентилі та засувки теплопроводів повинні мати:
- написи з номерами відповідно до оперативної схеми теплових мереж та інструкцій з експлуатації;
- покажчики напряму руху теплоносія та обертання маховика на закриття і відкриття;
- дистанційне механічне чи електричне керування у випадку недоступності або незручності розміщення вентилів і засувок для безпосереднього обслуговування, а також коли їхнє обслуговування пов’язане із небезпекою для персоналу;
- засувки умовним проходом 300 мм і більше, крім ручного приводу, слід оснащувати ще й механізованим (електричним чи гідравлічним) приводом;
- для засувок і затворів на водяних теплових мережах умовним проходом 300 мм і більше, а на парових мережах — 200 мм і більше слід передбачати обвідні лінії з запірною арматурою відповідно до СНиП 2.04.07.
Усю запірну арматуру, встановлену на теплових мережах, слід постійно підтримувати у стані, що забезпечує її вільне відкриття і повне закриття, відсутність парувань і витікань через фланцеві з’єднання та сальникові ущільнення.
Використання запірної арматури для регулювання параметрів теплоносія не дозволяється.
6.3.34. На всіх трубопроводах теплових мереж, за виняткам теплових пунктів та мереж гарячого водопостачання, не допускається застосовувати арматуру:
- із сірого чавуну (в районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря для проектування опалення понад мінус 10 град. С);
- з латуні та бронзи за температури теплоносія понад 250 град. С.
На виходах теплових мереж від ДТ встановлюється виключно стальна арматура.
6.3.35. Установлення запірної арматури передбачається:
- на всіх трубопроводах теплових мереж від ДТ незалежно від параметрів теплоносія;
- на трубопроводах водяних теплових мереж з умовним проходом 100 мм і більше на відстані не більше ніж 1000 м — секціонувальні засувки з улаштуванням перемички між подавальним і зворотнім трубопроводами (за наявності відгалужень на цій відстані);
- у водяних і парових теплових мережах у вузлах відгалужень трубопроводів з умовним проходом понад 100 мм, а також у вузлах відгалужень трубопроводів до окремих будівель незалежно від умовного проходу трубопроводу;
- на конденсатопроводах на вводі до баку збирання конденсату.
Зовнішня поверхня арматури має бути чистою, а різьба штока змащеною.
6.3.36. Теплопроводи повинні мати розпізнавальне забарвлення (додаток 4) і маркувальні таблички відповідно до чинних державних стандартів.
У разі прокладання теплопроводів у непрохідних каналах або в умовах безканального прокладання розпізнавальне забарвлення на трубопроводах наносять у межах камер та оглядових ділянок.
Якщо поверхню ізоляції трубопроводу вкривають обшивкою з корозійностійкого металу, то забарвлення по всій довжині обшивки можна не виконувати, обмежившись лише нанесенням через певні проміжки розпізнавальних та маркувальних позначень і написів.
6.3.37. На відгалуженнях трубопроводів, у місцях установлення вентилів, засувок, клапанів, ЗВТ, у місцях проходу трубопроводів крізь стіни, на вводах і виводах із виробничих споруд слід розміщати маркувальні таблички та написи.
6.3.38. Маркувальні написи на трубопроводах теплових мереж застосовуються для додаткового позначення середовища в трубах і параметрів теплоносія (тиск і температура). Написи на трубопроводах слід виконувати шрифтом, який добре читається, вони не повинні містити зайвих даних, маловживаних термінів, незрозумілих скорочень.
Умовні позначення транспортованого середовища наведено в додатку 4.
6.3.39. Напрям потоку середовища на трубопроводах теплових мереж вказується гострим кінцем стрілок на маркувальних табличках або стрілками, що зображуються безпосередньо на трубопроводах. Форма і розмір стрілок мають відповідати формі і розміру маркувальних табличок.
Для маркувальних написів і стрілок застосовують білий або чорний колір, що найбільш контрастує із основним забарвленням трубопроводів.
6.3.40. На трубопроводи і арматуру теплових мереж, на які поширюється дія ДНАОП 0.00-1.11, обов’язково слід наносити номери магістралей та умовні позначення, передбачені ними. Крім цього, на цих трубопроводах повинні бути таблички розміром 400 x 300 мм із такими даними:
- реєстраційний номер;
- дозволений тиск;
- температура середовища;
- дата (місяць і рік) наступного зовнішнього огляду.
На кожному трубопроводі має бути не менш як три таблички: на обох кінцях і посередині трубопроводу.
Якщо один і той же трубопровід розміщується в кількох приміщеннях, табличка на трубопроводі має бути на кожному із них.
6.3.41. У теплових мережах необхідно забезпечити надійну компенсацію теплових подовжень теплопроводів із розмежуванням ділянок, які підлягають компенсації, нерухомими опорами.
Для компенсації теплових подовжень застосовуються:
- гнучкі компенсатори з труб (П-подібні) з попереднім розтягуванням під час монтажу;
- кути поворотів від 90 град. до 130 град. (самокомпенсація);
- сильфонні, лінзові, сальникові та манжетні компенсатори.
6.3.42. Сальникові стальні компенсатори допускається застосовувати для трубопроводів умовним проходом 100 мм і більше в умовах підземного та надземного прокладання на низьких опорах за параметрів теплоносія не більше ніж 2,5 МПа (25 кгс/кв.см) та 300 град. С. Сальникові компенсатори слід оснащувати реперами, які позначають граничні позиції стакана компенсатора в холодному і гарячому стані.
Розтягування П-подібного компенсатора слід виконувати на величину, що вказана у проекті, після закінчення монтажу трубопроводу, контролю якості зварних стиків (за винятком замикаючих стиків) та закріплення конструкцій нерухомих опор з урахуванням поправки на температуру зовнішнього повітря під час зварювання замикаючих стиків.
Розтягування компенсаторів відповідно до СНиП 3.05.03 необхідно виконувати одночасно з двох боків на стиках, розташованих на відстані не менше ніж 20 і не більше ніж 40 діаметрів трубопроводу відносно осі симетрії компенсатора, за допомогою пристроїв для розтягування, якщо інші вимоги не обумовлені проектом.
Після проведення розтягування компенсаторів складається акт.
6.3.43. На паропроводах умовним проходом понад 150 мм і температурою пари 300 град. С та вище обов’язково слід встановлювати покажчики для контролю за розширенням паропроводів і спостереженням за правильністю роботи опор.
6.3.44. Теплову мережу слід обладнати штуцерами для манометрів і гільзами для термометрів на подавальному та зворотному трубопроводах основних магістралей водяної системи та у вузлових точках з умовним проходом відгалужень понад 100 мм.
Гільзи для термометрів встановлюють перед засувками секції подавальних і зворотних трубопроводів, а також перед відгалуженнями за ходом води. Гільзи мають бути чистими і постійно залиті машинною оливою. Рівень оливи в гільзі має забезпечувати повне занурення балончика термометра.
Штуцери для манометрів установлюють на трубопроводах як основних водяних і парових магістралей, так і відгалужень до і після засувок.
6.3.45. Усі елементи трубопроводів із температурою зовнішньої поверхні стінки вище 43 град. С, розміщені в доступних для обслуговуючого персоналу місцях, покриваються ізоляцією, температура зовнішньої поверхні якої не повинна перевищувати 43 град. С.
Товщина теплової ізоляції визначається на основі техніко-економічних розрахунків.
У разі техніко-економічного обґрунтування допускається прокладання без теплової ізоляції:
- зворотних трубопроводів опалювальних теплових мереж умовним проходом до 200 мм, розміщених у структурних підрозділах промислових підприємств, тепловий потік яких використовується для опалення;
- конденсатних трубопроводів, які прокладаються разом із паровими в непрохідних каналах.
На об’єктах, що вводяться вперше, зварні та фланцеві з’єднання трубопроводів не слід попередньо ізолювати на 150 мм по обидва боки з’єднань до проведення гідравлічних випробувань.
Забороняється застосування ізоляційних матеріалів, що є схильними до гниття, таких, що містять сірчані сполуки або можуть виділяти кислоти і луги; використовувати матеріали, які містять азбест, для зовнішньої ізоляції без покриття її відповідно до вимог санітарних норм при роботі з азбестом.
Крім того, забороняється застосування теплоізоляції з вогненебезпечних матеріалів для захисту теплових мереж, які розміщуються у приміщеннях категорій А, Б, В, у технічних і підвальних поверхах з виходами через загальні сходові клітки, а також експлуатація теплових мереж з пошкодженою чи просоченою нафтопродуктами ізоляцією.
Теплові мережі, прокладені поза приміщеннями (незалежно від виду прокладання), слід надійно захищати від дії вологи та зовнішньої корозії.
6.3.46. Проектування теплових мереж підприємств, розташованих у зоні можливого впливу блукаючих струмів, має передбачати заходи з їх електрохімічного захисту.
6.3.47. Для обслуговування елементів устатковання теплових мереж на висоті 2,5 м і вище споруджуються стаціонарні майданчики завширшки не менш як 0,6 м із поручнями та сходами.
Для обслуговування елементів устатковання, розташованих на висоті до 2,5 м, допускається використовувати пересувні майданчики.
6.3.48. Елементи устатковання, арматура і прилади теплового контролю, дистанційного керування підземних теплопроводів, які потребують періодичного огляду, слід розміщувати вздовж траси теплової мережі в спеціальних камерах або підвалах, доступних для обслуговуючого персоналу. Приводи арматури, встановленої на трубопроводах, прокладених над землею, повинні бути захищені від атмосферних опадів і доступу сторонніх осіб.
6.3.49. Габаритні розміри камер, тунелів, каналів, кількість люків камер, відстань між камерами тунелів має відповідати вимогам чинних ДБН і НД Держгірпромнагляду.
Люки камер не повинні пропускати поверхневі води. Отвори в люках камер для взяття проб аналізу на загазованість мають закриватися інвентарними кришками. Входи і виходи у прохідні та напівпрохідні канали (тунелі) мають закриватися спеціальними пристроями, конструкція яких повинна відповідати проекту.
Камери для обслуговування трубопроводів, прокладених під землею, має бути обладнано сходами або скобами.
6.3.50. У нижніх точках трубопроводів водяних і конденсатних теплових мереж слід передбачити штуцери із запірною арматурою для спуску води (спускні пристрої).
Діаметри спускних штуцерів визначаються тривалістю спорожнення трубопроводів умовним проходом до 300 мм — не довше ніж 2 години; умовним проходом 500 мм і більше — не довше ніж 4 години.
У теплових мережах на відстані не більше ніж через 1000 м встановлюються засувки для секціонування (про них йдеться і в пункті 6.3.35). На транзитних магістралях віддаль між цими засувками може бути збільшено за умови забезпечення спуску води з трубопроводу секції за вищезазначений час.
6.3.51. Експлуатація парових теплових мереж без дренажних пристроїв трубопроводів не допускається.
У нижніх точках і перед вертикальними ділянками слід передбачити постійно діючі дренажі паропроводів. У цих же місцях, а також на прямих ділянках паропроводів через кожні 400-500 м за попутного ухилу і через кожні 200-300 м за зустрічного ухилу слід передбачати спусковий дренаж паропроводу (менші інтервали передбачають для пари з підвищеною вологістю).
6.3.52. У вищих точках трубопроводів теплових мереж слід передбачати повітровипускні крани (повітряники).
Ухил горизонтальних ділянок теплопроводів має бути не меншим ніж 0,002.
У всіх нижніх точках паропроводів, де в процесі експлуатації стан пари наближається до насиченого, належить передбачати автоматичні конденсатовідвідники.
6.3.53. Спуск води з трубопроводів водяних теплових мереж слід спрямовувати в дренажні колодязі з подальшим відводом води з них самопливом чи насосами (безпосередньо з трубопроводів) у системи каналізації. Температура води, яка скидається в систему каналізації, не повинна перевищувати 40 град. С, для чого необхідно передбачати спеціальні заходи.
У разі відведення води в господарсько-фекальну каналізацію на самопливному трубопроводі має бути передбачено гідрозатвор, а за можливості зворотного потоку — додатковий зворотний клапан.
