Виробничий витік — втрати мережної води з теплових мереж і систем теплоспоживання під час ремонту, випробувань (на міцність, щільність, розрахункову температуру, теплові і гідравлічні втрати), промивання і заповнення нових систем визначається на підставі відповідних актів.
Невиробничий витік — втрати мережної води із систем теплопостачання і систем теплоспоживання згідно з їхньою балансовою належністю має бути віднесено до власника теплових мереж або власника систем теплоспоживання, який допустив цей витік.
6.3.77. Заповнення і підживлення теплових мереж, систем теплопостачання виконується деаерованою, хімічно очищеною водою.
Якість води в тепловій мережі і води для підживлення має відповідати вимогам пункту 6.8.
Підживлення має бути автоматизовано, а для контролю на живильному трубопроводі встановлюють витратомір-реєстратор або лічильник. Підживлення водою систем опалення та вентиляції, підключених за незалежною схемою, слід здійснювати зі зворотного трубопроводу теплової мережі. Розширювальний бак оснащують системою автоматизованого контролю рівня води зі звуковою та світловою сигналізацією в тепловому пункті.
6.3.78. Для двотрубних водяних теплових мереж основою для режиму відпуску тепла є графік центрального якісного регулювання. За наявності гарячого водопостачання мінімальна температура води в подавальному трубопроводі мережі має бути не нижчою ніж:
- 70 град. С — для закритих схем;
- 60 град. С — для відкритих схем гарячого водопостачання.
6.3.79. У процесі експлуатації теплових мереж необхідно стежити за станом ЗВТ, періодично звіряти їх покази з контрольними. Несправні прилади підлягають заміні.
Повірка ЗВТ виконується в терміни, визначені Держспоживстандартом України, про що свідчить тавро (клеймо) на приладі.
6.3.80. Усі теплові мережі системи теплопостачання та теплоспоживання щороку слід налагоджувати і регулювати.
Гідравлічні режими водяних теплових мереж мають розроблятися щороку для опалювального і літнього періодів.
Для відкритих систем теплопостачання в опалювальний період гідравлічні режими розробляться як для максимального водорозбору з подавального і зворотного трубопроводів, так і за відсутності водорозбору.
Заходи щодо регулювання витрати води у споживачів складаються для кожного опалювального сезону.
У теплових мережах слід передбачати заходи для забезпечення теплопостачання споживачів у разі виходу з ладу насосних станцій чи окремих ділянок основних магістралей.
6.3.81. Стан підземних теплопроводів, теплоізоляційних і будівельних конструкцій теплових мереж, а також планування їх ремонтів і модернізації визначаються на підставі:
- результатів випробувань;
- результатів щорічних обстежень з допомогою приладів (тепловізорів, тепломірів тощо) у місцях найбільш імовірної появи зовнішньої корозії;
- шурфування під час усунення пошкоджень.
Планове шурфування здійснюється, виходячи з досвіду та тривалості експлуатації теплових мереж, типу прокладки та теплоізоляційних конструкцій. Їх кількість і місце проведення затверджуються керівництвом підприємства як додаток до графіка капітальних ремонтів теплових мереж.
Нагляд за станом підземних трубопроводів водяної теплової мережі з використанням методу шурфування можна починати після 3 років експлуатації теплової мережі.
Підземна конструкція теплової мережі після кожного планового або аварійного розкриття має бути повністю відновлена, про що складається акт, в якому зазначається стан ґрунту, будівельної конструкції, ізоляції труб, а також метод відновлення конструкції. Закривати шурфи без поновлення будівельно-ізоляційних конструкцій забороняється.
6.3.82. Контроль внутрішньої корозії водяних теплових мереж і конденсатопроводів повинен здійснюватись систематично шляхом аналізу води та конденсату, а також за допомогою встановлення індикаторів корозії в найхарактерніших точках та іншими методами.
6.3.83. Обсяг поточного та капітального ремонтів теплових мереж визначається на підставі виявлених під час експлуатації дефектів, даних випробувань, ревізій, а також шурфувань у разі аварійних витоків теплоносія.
Підприємства, теплові мережі яких приєднано до систем централізованого теплопостачання, узгоджують строки проведення ремонтів своїх мереж з організацією, яка постачає теплову енергію, і пов’язують їх із графіком ремонтних робіт системи централізованого теплопостачання.
Відключення теплових мереж споживачів для виконання ремонту і подальше їх включення слід здійснювати за узгодженням з організацією, що постачає теплову енергію.
6.3.84. У теплових мережах, які мають протягом року сезонну перерву в роботі, капітальний ремонт проводиться, як правило, один раз на рік у міжсезонний період.
У теплових мережах, які працюють протягом року безперервно, капітальний ремонт проводиться один раз на два роки одночасно з ремонтом теплофікаційного устатковання.
Поточний ремонт теплових мереж має виконуватися щороку.
6.3.85. Одночасно з ремонтом магістральних теплопроводів проводиться ремонт усіх відгалужень від нього, теплових вводів, вузлів управління, місцевих систем і ЗВТ.
6.3.86. Після закінчення ремонту теплові мережі слід промити до повного освітлення води і випробовувати підвищеним тиском 1,25 робочого.
За робочий тиск приймається:
- для магістральних теплопроводів і відгалужень до теплового пункту — тиск на колекторі ДТ (відповідно до режимної карти роботи теплової мережі);
- для внутрішніх теплопроводів — тиск на подавальному трубопроводі (колекторі) теплового пункту (відповідно до проекту). Температура води в тепловій мережі під час випробувань не повинна перевищувати 40 град. С і бути не нижчою 5 град. С.
За температури зовнішнього повітря нижче 0 град. С під час випробувань має бути забезпечено можливість заповнення і спорожнення трубопроводу протягом 1 години.
На час проведення випробувань теплової мережі пробним тиском теплові пункти і системи теплоспоживання відключають.
Результати випробувань вважаються задовільними, якщо під час їх проведення у зварних швах труб, фланцевих з’єднаннях, корпусах арматури тощо не виявлено тріщин, протікань чи запотівань, а також якщо протягом 10 хвилин не відбувся спад тиску.
Результати випробувань оформляють відповідними актами (додатки 7 — 9).
6.3.87. До пуску в експлуатацію і далі щороку (протягом ремонтного періоду) устатковання теплового пункту і опалювальної системи підлягає гідравлічному випробуванню:
- елеваторні вузли, калорифери і водопідігрівники гарячого водопостачання та опалення — тиском 1,25 робочого, але не нижче ніж 1 МПа (10 кгс/кв.см);
- системи опалення з чавунними опалювальними приладами — тиском 1,25 робочого, але не більше ніж 0,6 МПа (6 кгс/кв.см);
- системи панельного і конвекторного опалення — тиском 1 МПа (10 кгс/кв.см);
- системи гарячого водопостачання — тиском вище від робочого на 0,5 МПа (5 кгс/кв.см), але не більше ніж 1 МПа (10 кгс/кв.см). Гідравлічне випробування виконується за плюсової температури зовнішнього повітря.
Вважається, що гідравлічні випробування витримані, якщо під час їх проведення:
- не виявлено витікань з нагрівальних приладів, трубопроводів та іншого устатковання, запотівання зварних швів тощо;
- при випробуванні систем теплоспоживання протягом 5 хвилин спад тиску не перевищував 20 кПа (0,2 кгс/кв.см);
- під час випробувань систем панельного опалення протягом 15 хвилин спад тиску не перевищував 10 кПа (0,1 кгс/кв.см);
- під час випробувань систем гарячого водопостачання спад тиску протягом 10 хвилин не перевищив 50 кПа (0,5 кгс/кв.см).
Для гідравлічних випробувань застосовуються пружинні манометри з мінімально допустимою похибкою вимірювання не більше ніж 1,5 %, з діаметром корпусу не менше ніж 160 мм, номінальним діапазоном вимірювання (шкалою) 4/3 від значення максимального тиску випробування і ціною поділки шкали не більше ніж 10 кПа (0,1 кгс/кв.см), які пройшли держповірку та опломбовані.
6.3.88. Після закінчення ремонтних робіт у теплових мережах і системах теплоспоживання та їх готовності до опалювального сезону споживачам слід отримати від підприємства (організації) централізованого теплопостачання акт готовності до опалювального сезону (додаток 10), складений в установленому порядку, та дозвіл на подачу теплоносія.
6.3.89. Якщо немає необхідності вмикати в роботу після ремонту теплові мережі і системи опалення, їх слід заповнити хімічно очищеною деаерованою водою для сезонної консервації.
6.3.90. Під час використання попередньо ізольованих труб їх технічне опосвідчування проводиться згідно з технологією або НД, розробленими спеціалізованою організацією і погодженими з Держпромгірнаглядом.
6.4. Теплові пункти
6.4.1. Тепловий пункт є вузлом керування системами теплоспоживання, приєднаними до теплової мережі, призначений для обліку, регулювання і розподілу тепла по окремих дільницях; трансформації параметрів теплоносія; контролю за роботою місцевих систем теплоспоживання і теплової мережі.
Експлуатацію теплових пунктів, трубопроводів і систем теплоспоживання, що відходять від нього, виконує персонал їх власника або виконавець послуг, визначений відповідно до статті 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, чи теплопостачальна організація відповідно до договору, укладеного з власником (споживачем).
Теплові пункти поділяються на:
- індивідуальні теплові пункти (IТП) — призначені для приєднання систем опалення, вентиляції, гарячого водопостачання однієї будівлі або її частини, а також окремих технологічних установок, що використовують теплову енергію;
- центральні теплові пункти (ЦТП) — призначені для приєднання систем теплоспоживання двох і більше будівель.
6.4.2. Основним завданням персоналу теплових пунктів є:
нагляд за технічним станом устатковання, його роботою, регулюванням; спостереження та підтримання параметрів теплоносія з метою забезпечення надійного і якісного теплопостачання, раціонального використання теплової енергії.
6.4.3. На підприємствах, що мають власні ДТ, тепловий пункт може бути обладнаний у котельні чи в окремому приміщенні відповідно до конкретних умов теплопостачання згідно з вимогами СНиП 2.04.07 та інших НД з проектування теплових пунктів.
Приміщення має бути заввишки не менш ніж 2 метри, зі штучним освітленням, вентиляцією, дверима і ворітьми, що відкриваються назовні. На дверях обов’язково зазначаються написи: “Тепловий пункт N....”, “Стороннім вхід заборонено”, “Відповідальний за експлуатацію....”, “Телефон....”.
Ухил підлоги до тракту чи водозбірної ємності має бути 0,005.
Теплові пункти, влаштовані в будівлі, довжина яких сягає 12 м і більше, повинні мати два виходи: один назовні, другий — в будівлю, на сходи тощо.
Теплові пункти споживачів пари повинні мати два виходи незалежно від розмірів приміщення.
У центральному тепловому пункті з постійним обслуговуванням персоналом має бути передбачено санвузол із умивальником і шафою для зберігання одягу.
У теплових пунктах зберігання сторонніх предметів забороняється.
6.4.4. Обладнання теплових пунктів приладами обліку та ЗВТ, а також організація їх експлуатації і організація обліку теплової енергії повинні відповідати правилам обліку відпуску і споживання теплової енергії і правилам користування тепловою енергією.
6.4.5. На тепловому пункті мають знаходитися: принципові схеми парової та водяної мережі, однолінійні схеми електроустатковання і автоматики, схема збирання та повернення конденсату, інструкції з обслуговування теплового пункту і наявного устатковання, інструкція з охорони праці та протипожежної безпеки під час роботи на тепловому пункті, температурний графік роботи тепломережі, встановлені норми витрати теплоносія і повернення конденсату та режимні графіки, маршрутна схема, за якою обслуговуючий персонал теплових пунктів здійснює огляд.
Усю запірну і регулювальну арматуру на тепловому пункті має бути пронумеровано згідно зі схемою; трубопроводи повинні мати розпізнавальний колір згідно з додатком 4.
6.4.6. На тепловому пункті повинен знаходитись оперативний журнал, у якому у встановленому на підприємстві порядку зазначаються дані щодо:
- приймання та здавання зміни, показів ЗВТ, порушень режиму роботи, оперативних перемикань, аварійних випадків;
- реєстрації робіт за нарядами, розпорядженнями, виведення в ремонт і приймання з ремонту устатковання тепловикористовувальних установок і теплових мереж;
- виявлення дефектів та їх усунення.
Оперативний журнал періодично, але не рідше одного разу на тиждень, переглядає і візує технічний керівник структурного підрозділу підприємства, якому підпорядковано персонал, що обслуговує даний тепловий пункт, або особа, відповідальна за справний стан і експлуатацію тепловикористовувальних установок і теплових мереж.
6.4.7. Тепловий пункт має бути оснащено:
- запірною стальною арматурою на вводі подавальних і зворотних трубопроводів пари і конденсату, на решті трубопроводів — згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.11 і СНиП 2.04.07;
- пристроями для випуску повітря у верхніх точках трубопроводів і дренажу — в нижніх;
- приладами обліку витрат теплової енергії згідно з вимогами чинних НД щодо обліку теплової енергії;
- пристроями для відбору з мережі проб води і конденсату з охолодниками для контролю їх якості;
- водоміром на обводі головної засувки зворотного або подавального трубопроводів мережної води для контролю щільності системи теплопостачання, якщо цей контроль не забезпечується іншими методами;
- манометрами, встановленими до і після запірної арматури на вводі в тепловий пункт водяних теплових мереж, паропроводів і конденсатопроводів; після вузла змішування; на паропроводах — до і після редукційних клапанів; до і після регуляторів тиску, на розподільних і збірних гребінках; до і після грязьовиків; на всмоктувальному та нагнітальному патрубках кожного насоса;
