Приклад:
Припущення, допущені в цьому прикладі, не повинні розглядатися як єдино можлива ситуація. Класифікація специфічної частини обладнання залежить від оцінки небезпеки займання, проведеної для обладнання і його передбачуваної експлуатації разом із застосованими заходами захисту від займання. У прикладі розглядаються тільки внутрішні вибухонебезпечні середовища, тобто одна сторона процесу. Якщо обладнання використовується в потенційно вибухонебезпечному середовищі, то для його зовнішньої частини повинна проводитися окрема оцінка небезпеки займання й класифікація.
Оцінка небезпеки займання млина, яка виконана виготовлювачем, показала, що:
- у нормальному режимі роботи млин не містить джерел займання;
- джерело займання може з'явитися при ймовірному аварійному режимі роботи.
Тому при уведенні млина в обіг і була привласнена категорія 3. На виході млина виникає дрібнодисперсний пил у формі потенційно вибухонебезпечної хмари, що постійно присутня при нормальному режимі роботи, тобто є зона 20. Тому інструкції виготовлювача повинні чітко відбивати той факт, що млин може експлуатуватися тільки з додатковими заходами захисту й запобігання вибуху.
Аналіз:
ТР визначає обладнання як:
- призначене для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах;
- і/або для обробки матеріалів;
- здатне до виникнення вибуху за рахунок власних потенційних джерел займання.
Це стосується дробарок і млинів для горючих матеріалів харчової й кормової промисловості. Тому на це обладнання поширюється ТР. Намічена мета дробильних і млинових агрегатів - розмол горючих матеріалів, завдяки чому значно збільшується зміст дрібнодисперсних часток.
Примітка. Для деяких дробильних технологій неможливо виключити джерело займання. Відповідно до оцінки ризику установка розмолу повинна відповідати вимогам для категорії 1, але в найкращому разі, вона може потрапити в категорію 3. Незважаючи на всі конструктивні заходи щодо запобігання появи джерел займання, виникнення вибуху пилу не може остаточно бути виключено. Тому після монтажу дробарки (млина), необхідно вжити додаткових заходів захисту, які зменшать ефект вибуху пилу нижче небезпечного рівня для людей і продукції. Ці міри є необхідними, щоб системи розмолу відповідали вимогам ТР.
Отже: усі вимоги щодо конструкції установки розмолу (наприклад відповідальний вибір матеріалів й ущільнень, мінімальні відстані між обертовими й нерухомими частинами) і обладнанню (наприклад, до сепаратора часток, захисту від перевантажень, датчиків температури в місцях ущільнень) і усі вжиті конструктивні заходи (конструкція, що витримує максимальний тиск вибуху, або конструкція, розрахована на зменшення тиску вибуху в комбінації з пристроями мінімізації тиску або подавлення вибуху, і в більшості випадків, з додатковим перериванням вибуху вогнеперепинач для зв'язаних споруджень) є необхідними для забезпечення безпеки технологічного процесу.
Визначення групи і категорії
ТР ділить продукцію на дві групи. Щоб вибрати відповідну процедуру оцінки відповідності, виготовлювач повинен вирішити, до якої групи й категорії, виходячи з передбачуваних умов експлуатації, належить продукція.
Група I містить у собі обладнання, призначене для застосування в підземних виробітках шахт, а також установок, розташованих на поверхні шахт, небезпечних щодо прояві рудничного газу й/або вугільного пилу.
Група II містить у собі обладнання для застосування у всіх інших вибухонебезпечних середовищах, крім шахт (рудників).
Обладнання груп I та II, виходячи з рівнів вибухозахисту, поділяється на категорії. Принципи, на яких базується категорювання, становлять основну різницю між групами I та II.
Для групи I категорювання засновано на наявності або відсутності необхідності (серед інших факторів) знеструмлення обладнання з появою вибухонебезпечного середовища.
Для групи II категорювання виходить з імовірності й тривалості наявності потенційно вибухонебезпечного середовища в зоні, де передбачається експлуатувати обладнання.
Група I
Категорія M1
Обладнання цієї категорії повинне залишатися функціонуючим у випадку виникнення вибухонебезпечного середовища, що створюється сумішшю рудничного газу або вугільного пилу з повітрям, що з великою ймовірністю присутнє постійно або часто протягом тривалих проміжків часу.
Тому заходи захисту, що стосуються обладнання цієї категорії, повинні забезпечувати особливо вибухонебезпечний (O) рівень вибухозахисту при двох імовірних ушкодженнях, обумовлений офіційно опублікованими стандартами на відповідні види вибухозахисту.
Категорія M2
Обладнання цієї категорії повинне знеструмлюватися у випадку появи вибухонебезпечного середовища.
Проте, вибухонебезпечні середовища можуть виникати під час роботи обладнання категорії M2, тому що воно не може бути миттєво знеструмлено. Тому заходи вибухозахисту, що стосуються обладнання цієї категорії, повинні забезпечувати вибухобезпечний рівень вибухозахисту (1), як у нормальному режимі роботи, так і при одному ймовірному ушкодженні, обумовленому стандартами на відповідні види вибухозахисту.
Категорія M3
Обладнання цієї категорії повинне зберігати функціональні характеристики, зазначені виготовлювачем, і забезпечувати рівень (2) вибухозахисту "підвищена надійність проти вибуху" при експлуатації в зонах, де при нормальних умовах виникнення вибухонебезпечних середовищ, створених сумішами повітря й газів, парів, туманів або сумішей повітря і пилу малоймовірно, а якщо вони й виникають, то рідко й існують нетривалий час.
Воно повинне залишатися функціонуючим з появою вибухонебезпечного середовища й вибухозахищеним у нормальному режимі роботи.
Група II
Категорія 1
Обладнання цієї категорії повинне зберігати функціональні характеристики, зазначені виготовлювачем, і забезпечувати особливо вибухобезпечний (O) рівень вибухозахисту при експлуатації в зонах, де вибухонебезпечні середовища, створені сумішами повітря й газів, парів, туманів або сумішей повітря і пилу, присутні з великою ймовірністю постійно або часто протягом тривалих проміжків часу.
Воно повинне залишатися функціонуючим у випадку появи вибухонебезпечного середовища й вибухозахищеним у нормальному режимі роботи, а також при двох імовірних ушкодженнях або мати два незалежні засоби вибухозахисту.
Наприклад, обладнання може бути віднесене до категорії 1, якщо виготовлювач реалізує комбінацію захисних заходів щодо запобігання виникнення в аварійних умовах джерела займання, і захисної системи, що забезпечує безпеку при малоймовірних аварійних режимах.
Категорія 2
Обладнання цієї категорії повинне зберігати функціональні характеристики, зазначені виготовлювачем, і забезпечувати вибухобезпечний рівень вибухозахисту (1) при експлуатації в зонах, де ймовірне виникнення вибухонебезпечних середовищ, створюваних сумішами повітря й газів, парів, туманів або сумішей повітря і пилу.
Воно повинне залишатися функціонуючим у випадку виникнення вибухонебезпечного середовища й вибухозахищеним у нормальному режимі роботи й при одному ймовірному ушкодженні.
Категорія 3
Обладнання цієї категорії повинне зберігати функціональні характеристики, зазначені виготовлювачем, і забезпечувати рівень вибухозахисту "підвищена надійність проти вибуху" (2) при експлуатації в зонах, де при нормальних умовах присутність вибухонебезпечних середовищ, створених сумішами повітря й газів, парів, туманів або сумішей повітря і пилу малоймовірно, а якщо вони й виникають, то рідко, й існує нетривалий час.
Воно повинне залишатися функціонуючим у випадку виникнення вибухонебезпечного середовища й вибухозахищеним у нормальному режимі роботи.
Рівні вибухозахисту, що відповідають обладнанню різних категорій
Обладнання різних категорій повинне функціонувати згідно з робочими параметрами, установленим виготовлювачем для певного рівня вибухозахисту (див. табл. 2):
Таблиця 2
|
Рівень вибухозахисту - позначення згідно з офіційно опублікованими стандартами |
Категорії обладнання для груп I й II |
Вибухозахист |
Умови експлуатації |
|
|
собливо вибухобезпечний - O |
M1 |
|
Безпека забезпечується при виникненні двох незалежних ушкоджень |
Обладнання залишається під напругою й функціонує, коли присутнє вибухонебезпечне середовище |
|
Особливо вибухобезпечний - O |
|
1 |
Використовуються два незалежні засоби вибухозахисту або безпека забезпечується при виникненні двох врахованих незалежних ушкоджень |
Оборудовання залишається під напругою й функціонує в зонах 0, 1, 2 (по газу) і/або 20, 21, 22 (по пилу) |
|
Вибухобезпечний - 1 |
M2 |
|
Безпека забезпечується в нормальному режимі й при виникненні одного враховуваного ушкодження |
Обладнання знеструмлюється при виникненні вибухонебезпечного середовища |
|
Вибухобезпечний - 1 |
|
2 |
Безпека забезпечується в нормальному режимі й при виникненні одного враховуваного ушкодження |
Обладнання залишається під напругою й функціонує в зонах 1, 2 (по газу) і/або 21, 22 (по пилу) |
|
Підвищена надійність проти вибуху - 2 |
M3 |
|
Безпека забезпечується в нормальному режимі |
Обладнання залишається під напругою й функціонує в зонах, де утворення вибухонебезпечної суміші малоймовірно (наприклад, навколоствільний двір) |
|
Підвищена надійність проти вибуху - 2 |
|
3 |
Безпека забезпечується в нормальному режимі |
Обладнання залишається під напругою й функціонує в зонах 2 (по газу) і/або 22 (по пилу) |
Оцінка небезпеки продукції
У більшості випадків виготовлювач не в змозі оцінити можливий ступінь несприятливих наслідків вибуху (як складову частину повних наслідків вибуху), тому що це залежить від специфічних умов виробництва, на якому експлуатується обладнання. Таким чином, оцінка ризику виготовлювачем обмежена й зводиться до оцінки ризику займання (як частини ризику вибуху) або спрацювання захисних систем і пристроїв безпеки. Для гарантії виключення небезпечних ситуацій обладнання й захисні системи повинні розроблятися й виготовлятися після максимально точного аналізу можливих аварійних ситуацій у процесі експлуатації.
Беручи до уваги зобов'язання, що випливають із вимог ТР, методика оцінки ризику, тобто оцінки небезпеки займання, повинна охоплювати не тільки аспекти проектування та конструювання, але і забезпечити використання стандартизованої форми або "мови спілкування" між розроблювачем і споживачем.
Застосовувані методики
Існує багато можливих методик й/або методів оцінки ризику, особливо ідентифікації небезпеки, які можуть бути досить просто адаптовані до оцінки небезпеки займання.
Гарна методика ідентифікації небезпек має наступні ознаки:
- вона є системною, тобто проводиться зацікавленими сторонами з урахуванням усіх частин системи, всіх варіантів її використання та усіх імовірних небезпек;
- вона застосовує метод мозкового штурму.
При використанні більш ніж однієї методики можливість пропуску будь-якої небезпеки мінімізована. Доцільність використання більш однієї методики повинна оцінюватися як з погляду витрат часу, так і ступеня підвищення вірогідності результатів. Основний підсумок процедури ідентифікації небезпеки - перелік небезпечних ситуацій, які може створювати продукція.
Методика оцінки небезпек повинна враховувати випадкові, але ймовірні ситуації, і реалізовуватися як "ряд логічних кроків, що дозволяють методологічним способом привести небезпеки у відповідність із розглянутої продукції"
У принципі, оцінка небезпеки містить чотири кроки:
а) ідентифікація небезпеки - процедура визначення всіх небезпек, пов'язаних з даною продукцією. Як тільки небезпека знайдена, щоб її мінімізувати, у проект можуть бути внесені зміни. Це робиться незалежно від того, чи був оцінений ступінь її ризику.
б) оцінка небезпеки - визначення ймовірності виникнення ідентифікованих небезпек;
в) розрахунок небезпеки - порівняння оцінених небезпек із критеріями з метою ухвалення рішення, чи є ризик прийнятним або варто вносити корективи в проект продукції, щоб зменшити ризик.
г) аналіз шляхів зменшення небезпеки - заключний крок оцінки небезпеки, що полягає в процесі вибору змін проекту, які можуть зменшити загальний ризик, обумовлений продукцією. Хоча ризик може зменшуватися, він рідко може бути зведений до нуля.
Найбільш високий потенціал для зниження ризику мають фактори, що вносять максимальну частку в загальну небезпеку.
5. ОБЛАДНАННЯ, НА ЯКЕ НЕ ПОШИРЮЄТЬСЯ ДІЯ ТЕХНІЧНОГО РЕГЛАМЕНТУ ( 898-2008-п )
Винятки, засновані на пункті 5 Технічного регламенту:
- медичне обладнання;
- обладнання, призначене для внутрішньозаводського та комерційного застосування, якщо вибухонебезпечні середовища утворюються в рідких випадках і тільки в результаті випадкового витоку топкового газу;
- індивідуальні засоби захисту та індивідуальне захисне обладнання. Якщо індивідуальні засоби захисту мають власне потенційне джерело займання та призначені для застосування в потенційно вибухонебезпечних середовищах, то на них поширюється дія ТР;
- транспортні засоби, призначені винятково для перевезення пасажирів і товарів повітряним, автомобільним, залізничним або водним транспортом. Транспортні засоби, призначені для використання в потенційно вибухонебезпечному середовищі, не виключаються;
