Якщо продукція зазнає зміни, що призводять її до "модифікованої", то особа, що вносить зміни, також вважається виготовлювачем.
Виготовлювач відповідає за:
- проведення аналізу для висновку про необхідність й обсяг відповідності продукції вимогам ТР;
- проектування й виготовлення продукції відповідно до вимог ТР;
- подальші процедури оцінки відповідності продукції згідно з ТР;
- оформлення декларації або сертифіката відповідності;
- нанесення національного знака відповідності й складання інструкції з експлуатації, обслуговування й т.д.
Виготовлювач є єдиним, хто несе повну відповідальність за відповідність його продукції вимогам ТР. Він повинен мати у своєму розпорядженні всі відомості про конструкцію й технологію виготовлення продукції, щоб гарантувати відповідність усім вимогам ТР.
Технічна документація повинна бути доступна компетентним органам протягом десяти років після виготовлення останнього виробу. Якщо підприємство експлуатує виготовлену для власних потреб продукцію, на яку поширюються вимоги ТР, то воно є виготовлювачем;
уповноважений представник - фізична або юридична особа, що призначена відповідно до письмової угоди з виготовлювачем діяти на території України від його імені при виконанні зобов'язань, що випливають із положень ТР.
В угоді, яка підписана з виготовлювачем, указується ступінь правонаступництва. Наприклад, уповноважений представник може бути вповноважений проводити випробування на території України, підписувати декларації відповідності, наносити національний знак відповідності й надавати компетентним органам України технічну документацію.
Система керування якістю продукції вповноваженого представника не повинна оцінюватися вповноваженим органом. Вона повинна відповідати системі керування якістю продукції фактичного виготовлювача. Було б неправильно оцінювати систему керування якістю продукції за критеріями того органу, що її не робить. Однак якщо вповноважений представник проводить випробування й/або перевірки, необхідні для підтвердження відповідності ТР, то його система керування якістю підлягає оцінці.
Уповноважений представник має всі права та обов'язки виготовлювача. Виготовлювач несе загальну відповідальність за дії, що виконуються від його імені повноважним представником;
інші особи - особи, які відповідальні за введення продукції в обіг, але відмінні від виготовлювача і його вповноваженого представника. Якщо ні виготовлювач, ні його уповноважений представник не призначені, то в іншої особи, що вводить продукцію в обіг в Україні, є зобов'язання в рамках ТР. Вони полягають у гарантії доступності для компетентних органів технічної документації протягом десяти років після випуску останнього виробу. Інша особа в ролі відповідального за введення в обіг не має права брати на себе зобов'язання, що є винятково обов'язками виготовлювача або його вповноваженого представника (наприклад, підписання декларації відповідності);
уповноважені органи - призначені у встановленому законодавством порядку органи з оцінки відповідності, які вповноважені на здійснення цієї діяльності в законодавчорегульованій сфері. Уповноваженими органами можуть бути виключно резиденти України;
національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам ТР.
Виготовлювач зобов'язаний наносити національний знак відповідності на продукцію, відповідність якої він засвідчив декларацією. Якщо продукція відповідає вимогам ТР уповноваженим органом до національного знака відповідності додається ідентифікаційний номер цього органу;
офіційно опубліковані стандарти - стандарти, що входять у перелік, опублікований в офіційному виданні центрального органу виконавчої влади з питань стандартизації (див. додаток 1).
Із запровадженням у дію ТР центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації офіційно публікує перелік національних стандартів, добровільне застосування яких сприймається як доказ відповідності продукції вимогам ТР;
обладнання - машини, апарати, стаціонарні або пересувні пристрої, компоненти контролю окремо й у збірці, системи виявлення або попередження, які окремо або сумісно призначені для генерування, передачі, зберігання, виміру, контролю й перетворення енергії й/або обробки матеріалу, і можуть бути причиною вибуху від власних потенційних джерел займання;
потенційно вибухонебезпечне середовище - навколишнє середовище, що може стати вибухонебезпечним у результаті зовнішніх або експлуатаційних впливів.
Дія ТР поширюється на обладнання, що призначене для експлуатації (цілком або частково) у потенційно вибухонебезпечному середовищі:
1) перший випадок - якщо, наприклад, резервуар, що містить потенційно вибухонебезпечне середовище, має безпосередньо у своєму складі обладнання, то вважається, що воно розташовано в потенційно вибухонебезпечному середовищі, хоча це середовище перебуває всередині резервуара;
2) другий випадок - якщо обладнання, що містить потенційно вибухонебезпечне середовище, завдяки конструкції або своїм функціям може створювати аналогічне середовище, яке його оточує повністю або частково, то вважається, що це обладнання перебуває в потенційно вибухонебезпечному середовищі;
3) третій випадок - якщо потенційно вибухонебезпечним є не тільки навколишнє середовище, але й технологічний процес, що вимагає, щоб суміш впускалася й/або випускалася з обладнання. У цьому випадку вимагає розгляду зв'язок (далі - інтерфейс) між обладнанням і процесом входу/виходу. Це може викликати необхідність наявності для обладнання більш однієї категорії: одну (або більше) для зовнішнього середовища й іншу для середовища процесу;
власне джерело займання - джерело займання фізично властиве обладнанню й здатне викликати займання вибухонебезпечного середовища.
Інший критерій, за яким на обладнання повинен поширюватися ТР, це наявність власного потенційного джерела займання.
Потенційними джерелами займання є: електричні або електростатичні розряди, електромагнітні хвилі, що іонізують випромінювання, нагріті поверхні, полум'я й гарячі гази, фрикційні іскри, оптичне випромінювання, хімічні джерела займання, компресія.
У деяких випадках виріб може містити потенційно вибухонебезпечне середовище, що підпалюється навмисно. На нього не поширюється дія ТР, якщо не існує інших джерел небезпеки. Вважається, що обладнання містить власне потенційне джерело займання, якщо в нормальному режимі роботи (з обліком певних аварійних режимів) у потенційно вибухонебезпечному середовищі воно здатне викликати займання (при відсутності відповідних заходів безпеки).
Отже, конструкція обладнання повинна мати необхідний рівень захисту. Для гарантії досягнення цього рівня захисту, можуть використовуватися різні види вибухозахисту, наприклад: іскробезпечність, продувка під надлишковим тиском, підвищена надійність проти вибуху й тощо.
Багато частин обладнання виготовляються з пластмас із дуже низькою електричною провідністю. Тому вони можуть накопичувати заряд статичної електрики, наприклад, у результаті тертя або при наявності над поверхнею потоків пилу або рідини.
У більшості випадків споживач може контролювати ці процеси. Якщо подібні частини використовуються в небезпечних середовищах, то повинна проводитися їхня попередня оцінка, а експлуатація здійснюватися відповідно до вимог відповідної НД. У кожному разі споживач такого обладнання, проводячи оцінку ризику на робочому місці, повинен ураховувати ці джерела займання. Прикладами можуть служити пластмасові контейнери, використовувані для транспортування хімікатів, пластикові труби, відра й стільці.
Якщо джерело електростатичних зарядів виникає тільки за рахунок технологічного процесу, то вважається, що в таких частин немає власного джерела займання і дія ТР на них не поширюється. У цих випадках вони не повинні мати маркування Ex, передбачене ТР.
Коли пластмасова частина є складовою обладнання, установлюваного в небезпечній зоні, і може накопичувати заряд при русі його деталей (наприклад, лопати вентилятора), то вона класифікується як частина обладнання зі специфічними властивостями або як Ex компонент, якщо він уведений в обіг для продажу з метою експлуатації в обумовлених умовах;
неелектричне обладнання - обладнання, не призначене для використання (частково або в зборі) електроенергії, тобто її генерування, передачі, заощадження, виміру, регулювання, перетворення й т.п.
Якщо неелектричне обладнання, наприклад: редуктори, вентилятори, насоси, компресори, міксери, гальмові пристрої, має потенційне джерело займання, то, у більшості випадків, воно з'являється в результаті роботи частин, що рухаються, здатних створити потенційний ризик займання за рахунок утворення нагрітих поверхонь або фрикційних іскр. Механічне обладнання такого типу часто підключається до джерела енергії, наприклад, електродвигуна. Введене в обіг у такій комбінації, це обладнання вважається комплексним.
Механічне обладнання може містити термопару або аналогічний вимірювальний прилад, що виробляє дуже низьку напругу та струм. Якщо ці вимірювальні прилади є "простим електрообладнанням", то при відсутності інших електричних частин процедура оцінки відповідності повинна проводитися як для неелектричного обладнання.
Якщо обладнання, наприклад насос, містить легко відокремлювану електричну частину, то процедура оцінки відповідності неелектричних частин може проводитися окремо. Якщо електрообладнання, що входить до складу неелектричного обладнання, не є "простим ", той виріб звичайно розглядають як комплексний.
Для обладнання, що перебуває у вибухонебезпечній зоні, необхідно
враховувати всі потенційні джерела займання, перераховані у відповідних офіційно опублікованих стандартах.
Багато механічних частин переміщаються дуже повільно або мають дуже малу потужність. Якщо, згідно з оцінкою виготовлювача, таке обладнання незручно до формування гарячих поверхонь або інших джерел займання, навіть у випадках малоймовірних ушкоджень, то на нього вимоги ТР не поширюються;
електрообладнання - обладнання, що містить електричні частини, що використовуються для генерування, зберігання, виміру, розподілу й перетворення електроенергії, і служить для того, щоб електричними засобами забезпечувати функціонування іншого обладнання або для того, щоб безпосередньо обробляти матеріали за допомогою електроенергії;
комплектні установки - установки, які сформовані шляхом комбінації двох і більше частин обладнання й компонентами. Комплектна установка вважається продукцією, на яку поширюється дія ТР, якщо вона вводиться в обіг й/або ставиться на обслуговування відповідальною особою (виготовлювачем цієї установки) як єдина функціональна одиниця.
Однак подібні установки можуть бути не готові до використання безпосередньо й вимагають монтажу. Це необхідно враховувати в супровідній документації, що повинна складатися так, щоб при її неухильному виконанні в процесі монтажу гарантувалася відповідність ТР без подальшої оцінки.
Якщо комплектна установка складається з комплектуючих частин, які були раніше уведені в обіг різними виготовлювачами, то ці частини повинні відповідати вимогам ТР, що містять нанесення маркування й т.д. У цьому випадку, виготовлювач комплектної установки може припустити відповідність зазначених частин обладнання ТР й обмежити свою оцінку ризиком займання від власних джерел і додаткових небезпек, що виникають після збірки установки.
Аналогічно виготовлювач може припустити відповідність компонентів, супроводжуваних сертифікатами відповідності, випущеними виготовлювачем.
Однак якщо виготовлювач поєднує в комплектній установці частини власного виготовлення або отримані від постачальника для подальшої обробки, що не мають маркування, або компоненти, не супроводжувані сертифікатом, то він не повинен припускати відповідність цих частин ТР і його оцінка відповідності комплектної установки повинна поширюватися й на них.
При цьому, власна оцінка виготовлювачем ризику не виключає участь уповноважених органів у процедурі(ах) оцінки відповідності.
Для роз'яснення, поняття "комплектна установка" можна використати комбінацію "насос-електродвигун", призначену для експлуатації в потенційно вибухонебезпечному середовищі:
- якщо місце поділу "електродвигун-насос" являє собою, з погляду небезпеки займання, загальну одиницю обладнання, то при оцінці ризику вибуху насос й електродвигун не можна розглядати окремо. У цьому випадку, процедурі оцінки відповідності повинна піддатися одиниця електрообладнання в цілому. Це стосується й електричного вентилятора, лопатева частина якого є інтегрованою складової двигуна;
- у деяких випадках насос й електродвигун можуть розглядатися окремо, хоча вони й становлять функціональну одиницю. Якщо в результаті зборки насоса й електродвигуна не виникає додаткова небезпека займання, то функціональна одиниця, що утворилася, не вважається єдиною частиною обладнання й на неї, як на комплектну установку в цілому, дія ТР не поширюється. У термінології вибухозахисту її необхідно вважати комбінацією індивідуальних частин обладнання. У цьому випадку виготовлювачі насоса й електродвигуна можуть надавати індивідуальні декларації відповідності для кожної частини;
- у виготовлювача може виникнути необхідність у поставці насоса й двигуна з декларацією відповідності для установки в цілому. Якщо в установці використається Ex продукція (обладнання й автономні захисні системи), виготовлювач зобов'язаний провести оцінку ризику займання, щоб гарантувати, що в результаті збірки не будуть порушені засоби вибухозахисту. Якщо виготовлювач не ідентифікував додаткові ризики займання, то він оформляє технічну документацію, привласнює установці національний знак відповідності та Ex маркування, домовляється про умови експлуатації, підписує декларацію відповідності, дія якої поширюється на установку в цілому, указує застосовані офіційно опубліковані стандарти й випускає інструкцію для експлуатації. В результаті виготовлювач бере на себе повну відповідальність за установку. Ця процедура не вимагає участі органу з сертифікації;
