3. Терміни та визначення
Стаціонарні сховища - капітальні будівлі із заглибленням або без нього в один і більше поверхів призначені для зберігання плодів, овочів, картоплі тощо; обладнані природною або з механічним спонуканням вентиляцією, штучним охолодженням, камерами з регульованим газовим середовищем, опаленням, засіками, стелажами тощо. Використовуються тривалий час.
Сховище спрощеного типу - котлован, у який рекомендується закладати картоплю шаром до 3 м, обладнується системою активного вентилювання.
Пристосовані стаціонарні сховища - будь-які будівлі, що переобладнані для зберігання картоплі й овочів і використовуються протягом тривалого часу (погреби, підвали, комори тощо).
Кагати - купи городини (картоплі, буряків, моркви тощо) відповідно укладені й покриті соломою, землею для тривалого зберігання.
Тимчасові сховища для зберігання картоплі й овочів - сховища, які використовуються один сезон (кагати, траншеї, сховища спрощеного типу).
Траншеї - довгий, вузький рів, виїмка для зберігання картоплі й овочів.
4. Загальні положення
4.1. Під час проведення робіт із закладання на зберігання, зберіганні та первинній доробці плодоовочевої продукції потрібно враховувати небезпечні й шкідливі виробничі фактори відповідно до ГОСТ 12.0.003, які можуть діяти на працівників.
4.1.1. Фізичні небезпечні і шкідливі виробничі фактори:
- розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).
4.1.2. Хімічні небезпечні й шкідливі виробничі фактори:
- токсичні;
4.1.3. Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі фактори:
- фізичні перевантаження (статичні й динамічні);
- нервово-психічні перевантаження (перенапруга аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження);
4.2. Джерелами шкідливих і небезпечних факторів під час первинної доробки, закладання на зберігання та зберіганні плодоовочевої продукції можуть бути:
- зовнішні метеорологічні фактори (вітер, опади, сонячна радіація, низька або висока температура зовнішнього повітря тощо);
- інженерні комунікації;
- устаткування, що працює під тиском;
- рухомі частини виробничого обладнання;
- застосовувані хімічні речовини й пестициди;
- електрифіковане устаткування, інструмент і електропроводка.
4.3. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів повинні відповідати відповідним стандартам, нормам технологічного проектування і санітарним нормам за:
- шумом - ГОСТ 12.1.003, ДСН 3.3.6.037-99;
- вібрацією - ДСН 3.3.6.039-99;
- мікрокліматичними параметрами - ГОСТ 12.1.005, ДСН 3.3.6.042-99.
5. Вимоги безпеки до території, виробничих приміщень і споруд.
5.1. Територія
5.1.1. Територія підприємства повинна відповідати вимогам СНиП II-39-79, ДБН Б.2.4.3-95, СН 441-79 і цих Правил.
5.1.2. Територія повинна бути рівною, спланованою так, щоб було забезпечено відведення атмосферних вод до водостоків від будівель, майданчиків, кагатів, траншей, проїздів, пішохідних доріжок.
5.1.3. Розташування будівель і споруд не повинно допускати перехрещення шляхів переміщення сировини та готової продукції, відходів виробництва і харчової продукції.
5.1.4. На території підприємства передбачають пішохідні проходи з твердим покриттям (асфальт, бетон тощо).
У місцях переходів через канави, траншеї й інші перешкоди повинні бути установлені містки шириною не менше ніж 0,8 м із перилами висотою 1 м.
Під час роботи у темну пору доби містки й підходи до них повинні освітлюватися.
5.1.5. Проїзна частина доріг і пішохідні проходи (доріжки) повинні систематично очищатися від грязі та снігу, і в разі ожеледиці - посипатись піском, в темний період доби освітлюватися.
Пішохідні доріжки повинні бути максимально короткими з мінімальною кількістю перехрещень із шляхами вантажопотоків.
5.1.6. Небезпечні зони повинні бути огороджені та позначені знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026.
5.1.7. Автомобільні дороги підприємства повинні відповідати вимогам СНиП 2.05.02-85.
5.1.8. Транспортні шляхи в тупиках повинні мати об`їзди або майданчики розміром 12х12, які б забезпечували можливість розвороту транспортних засобів і пожежних автомашин згідно ДНАОП 01.001-95 (НАПБ А.01.001-95).
На території підприємства повинні бути установлені покажчики робочих проходів і проїздів, а також допустима швидкість руху транспортних засобів. На межах небезпечних зон повинні бути установлені огородження й знаки безпеки.
5.1.9. Підземні інженерні мережі на території підприємства повинні мати зовнішні розпізнавальні знаки.
Кабельні траси (електросилові і зв`язку) згідно з ПВЕ повинні бути позначені пікетами через кожні 100 м, на поворотах кабелю, над кабельними муфтами, при перетині із залізничними коліями, дорогами. На пікетах повинні бути зазначені номер кабелю і його найменування.
5.1.10. Заглиблені резервуари, колодязі, люки, повинні бути закриті міцними кришками врівень із прилеглою територією
При проведенні ремонтних робіт на території підприємства повинні виконуватись вимоги СНиП III-4-80.
5.1.11. Згідно зі СНиП II-39-79 залізничні виїзди й переїзди на території підприємства повинні бути обладнані шлагбаумами, світловими сигналами або іншими пристроями, які дозволяють регулювати рух транспорту.
5.1.12. У місцях, де залізничні колії проходять поблизу будівель і споруд із дверними отворами, розташованими з боку залізничних колій, необхідно влаштовувати двосторонню (усередині і зовні) попереджувальну світлову й звукову сигналізацію про наближення потягу або вагону.
5.1.13. Швидкість руху залізничного транспорту на території підприємства повинна бути зазначена на спеціально виставлених дорожніх знаках і не перевищувати таких величин:
- потяг із локомотивом попереду вагонів - 15 км/год;
- потяг із локомотивом позаду вагонів - 10 км/год;
- рух за утруднених умов і у процесі переїзду, в`їзду або виїзду з території, причіплювання вагонів - 5 км/год;
- у процесі пересування вагонів лебідкою (вручну) - 2 км/год.
5.1.14. Пересування вагонів вручну повинно виконуватись відповідно до інструкції, затвердженої у встановленому порядку.
5.1.15. Територія та будівлі повинні бути забезпечені блискавкозахистом відповідно до вимог РД 34.21.122-87.
5.1.16. Відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 при наявності на території підприємства повітряних ліній електропередавання і повітряних ліній звязку біля них створюються охоронні зони.
Зона вздовж ПЛ напругою:
- до 1 кВ та ПЛЗ - 2 метри;
- для ПЛ 1-20 кВ - 10 метрів;
- для ПЛ 35 кВ - 15 метрів;
- для ПЛ 110 кВ - 20 метрів;
- для ПЛ 154,220 кВ - 25 метрів;
- для ПЛ 330,400,500, +- 400 кВ - 30 метрів;
- для ПЛ 750 - 40 метрів;
- за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв - 1 м від крайніх кабелів.
5.1.17. На дверях вибухопожежонебезпечних приміщень або на огорожах зовнішніх вибухопожежонебезпечних установок, де використовують скраплений або стиснений газ, залежно від категорії й класу вибухопожежної небезпеки згідно з НАПБ Б.07.005-86 і ПВЕ вивішуються таблички розміром 200х200 мм із попереджувальними написами.
5.2. Виробничі приміщення та споруди
5.2.1. Згідно із вимогами СниП 2.09.02-85 до всіх будівель і споруд підприємства має бути забезпечений вільний доступ. Протипожежні розриви між будівлями, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, тари, устаткування тощо повинні відповідати вимогам будівельних норм.
5.2.2. Під`їзні шляхи до автомобільних ваг повинні бути в одній горизонтальній площині з вантажною платформою і бути прямими з боку в`їзду й виїзду на протязі 12-15 м.
5.2.3. Для проходу працівників у воротах сховищ повинні влаштовуватись двері з порогом висотою не більше ніж 0,04 м.
5.2.4. Природне та штучне освітлення виробничих і допоміжних приміщень, будівель, споруд і майданчиків повинно відповідати СНиП II-4-79 і становити в виробничих відділеннях, відділенні повітряних компресорів, машинних залах і апаратних аміакових холодильних установок, овочесховищах - люмінесцентними лампами 150 лк, лампами розжарювання - 100 лк.
Електричне освітлення виконується згідно з ПВЕ.
5.2.5. Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання повинні застосовуватись напруги: у приміщеннях без підвищеної небезпеки - не вище як 220 В і в приміщеннях із підвищеною небезпекою й особливо небезпечних - не вище як 42 В. згідно ДНАОП 0.00-1.21-98
При наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електричним струмом збільшується тіснотою, незручним положенням працюючого, торканням з великими металевими, добре заземленими поверхнями (робота в котлах, металевих ємкостях), для живлення переносних світильників повинна застосовуватись напруга не вище ніж 12 В.
5.2.6. Улаштування охолоджувальних камер і камер із регульованим газовим середовищем повинні здійснюватись згідно зі СНиП 2.11.02-87 та НАОП 8.1.00-1.04-90.
5.2.7. Приміщення станції газових середовищ (CГC) повинно відповідати вимогам СНиП 2.09.02, ДНАОП 0.00-1.20-98 і СНиП 3.05.02-88.
СГС може бути розміщена окремо або знаходитись у блоці з машинним відділенням холодильників.
Станція газових середовищ повинна мати окремий вхід, який не сполучається із входом у холодильник і його машинним відділенням, та бути опалюваною.
При розміщенні СГС у блоці з машинним відділенням холодильника допускається влаштування таких спільних приміщень, як електрощитова, насосна та побутова кімната.
5.2.8. Розміри дверних прорізів камер слід приймати з врахуванням габаритів засобів механізації та вантажних пакетів і вони повинні бути не менше 1,6х3 м.
5.2.9. Матеріали, що застосовуються для газоізоляції камер із регульованим газовим середовищем (РГС), повинні задовольняти таким вимогам:
- паронепроникність;
- газонепроникність;
- хімічна стійкість до складових газового середовища;
- тривалий строк старіння;
- висока адгезія підстилкового шару;
- відсутність отруйних речовин і запаху;
- стійкість проти механічних пошкоджень;
- ремонтопридатність.
5.2.10. У підстилковому шарі газоізоляції не допускається застосування матеріалів, які містять вапно.
Як в`яжучі засоби повинні застосовуватись глиноземні або пунцоланові цементи.
5.2.11. В суцільнозбірних холодильних камерах з РГС із залізобетонних елементів, а також у камерах із підвісними стелями, потрібно застосовувати комбінований спосіб газоізоляції.
5.2.12. Газоізоляція огороджень камер з РГС повинна забезпечувати надійну герметичність камери в умовах її експлуатації з врахуванням коливань температурно-вологових режимів, барометричного тиску всередині і зовні, циркуляції газової суміші.
5.2.13. В холодильних камерах з РГС потрібно застосовувати тепло ізольовані газонепроникні двері.
5.2.14. Камери з РГС повинні бути обладнані системою сигналізації для подання сигналу тривоги працівниками, які випадково залишились у закритих камерах. Пристрій для включення сигналізації «людина в камері» монтується в камерах біля дверей на висоті не більше ніж 0,5 м від підлоги.
5.2.15. В камерах з РГС в дверному полотні влаштовується засклене герметичне оглядове віконце на висоті від підлоги 1,5 м розміром 0,25 х 0,4 м і герметичний люк на висоті 0,5 м розміром не менше ніж 0,75 х 0,75 м для взяття зразків продукції.
5.2.16. Камери з РГС повинні бути обладнані герметичною припливно-витяжною вентиляцією, яку необхідно включати перед звільненням камери від плодоовочевої продукції.
5.2.17. Випробування камер на герметичність проводиться після закінчення усіх будівельно-монтажних робіт, газоізоляції й монтажу обладнання, а також щорічно перед закладанням продукції на зберігання.
5.2.18. В камерах з РГС відстань від повітроохолоджувача збоку вентилятора, до штабеля повинна бути 0,8 м, ширина проходу по довжині камери - 1,2 м.
5.2.19. В камері слід передбачити дистанційний і візуальний контроль температури і газового складу атмосфери за допомогою спеціальних приладів.
Датчики температури всередині камери рекомендується встановлювати в п`ятьох місцях: один - в центрі, два - біля повітроохолоджувача і два - біля дверей. Покажчики температури від датчиків виводяться за межі камери на пульт. Крім того, напроти оглядового вікна встановлюється психрометр, по показанням якого визначається відносна вологість повітря в камері.
5.2.20. Для контролю за умістом СО2 і О2 слід застосовувати автоматичні газоаналізатори.
6. Вимоги до виробничих майданчиків на відкритому повітрі
6.1. Ширина території виробничих майданчиків визначається видом рухомого складу, схемою розміщення кагатних полів, інтенсивністю надходження овочевої продукції.
6.2. Для взяття проб овочів і плодів з автотранспорту вручну повинні бути обладнані стаціонарні пункти. Драбини повинні мати перила, а площадка - поручні висотою 1 м згідно СН 441-79. Під час роботи в темний період доби майданчик повинен бути освітлений.
7. Водопостачання та каналізація
