18.2 Водозабірні споруди
18.2.1 Під час будівництва та експлуатації водозабірних споруд треба дотримуватися вимог діючих правил безпеки проведення гідротехнічних та водолазних робіт.
18.2.2 На глибоких річках з бистрою течією (понад 0,3-0,7 м/с) очищення вхідних решіток повинно проводитися водолазами або працівниками, які мають відповідну підготовку і забезпечені необхідним обладнанням і пристосуванням.
18.2.3 Очищення вхідних решіток ручними граблями з човнів або льоду дозволяється тільки за умови слабкої течії (до 0,2 м/с), малої глибини (до 2 м) і тільки в разі незначного забруднення.
18.2.4 Очищення великих решіток, оголовків від засмічення потрібно проводити за допомогою спрощених механічних грабель.
18.2.5 У зимовий час водозабірні споруди або їх частини, що виступають з води або стикуються з поверхнею льоду, повинні регулярно обколюватися від льоду.
18.2.6 Рух по льоду річки чи водойми (під час очищення решіток, оголовка від льоду, обколювання обмерзлих частин споруд) допускається після перевірки товщини льоду та за умови безперервного нагляду за його станом. Працівники повинні користуватися запобіжними поясами і вірьовками.
18.2.7 Для проведення робіт і проходу людей необхідно укладати на льоду дощані настили.
18.2.8 Під час проведення берегоукріплювальних робіт на водозабірних спорудах на видимому місці повинні бути розташовані рятувальні засоби (круги, гаки, вірьовки, пояси тощо). У безпосередній близькості від місця проведення робіт повинні розміщуватись рятувальні човни з черговими рятувальниками, оснащені необхідним рятувальним інвентарем.
18.2.9 Усі роботи, пов’язані зі спуском працівників у водоприймальні колодязі, необхідно проводити тільки в разі зупинених насосів.
18.2.10 Роботи з очищення водоприймального колодязя від осаду і спускання в колодязь слід проводити відповідно до вимог, викладених у пункті 20.3 цих Правил.
18.3 Насосні станції
18.3.1 Категорію надійності електропостачання водопровідних і каналізаційних насосних станцій необхідно встановлювати залежно від технологічних процесів, які вони обслуговують.
18.3.2 Насосні станції всіх призначень повинні передбачатися без постійного обслуговувального персоналу і мати такі види управління:
автоматичне (залежно від технологічних вимог);
автоматичне включення резервних насосів у разі аварійного відключення агрегатів, що працюють;
дистанційне — з пункту управління;
місцеве — персоналом, який наглядає за роботою насосів періодично.
18.3.3 Насосні станції для перекачування побутових і виробничих стічних вод слід розташовувати в окремих будівлях або зблокованих з очисними спорудами. Насоси для перекачування стічних вод необхідно встановлювати “під заливом”.
18.3.4 Для недопущення можливого затоплення агрегатів в аварійних ситуаціях у заглиблених приміщеннях машинного залу потрібно:
розміщувати електродвигуни насосів на висоті не менше 0,5 м від підлоги;
улаштовувати водозбірний приямок з дренажним насосом нижче рівня підлоги машинного залу або передбачувати відкачування води з приямка основним насосом.
18.3.5 Насосні станції протипожежного водопостачання допускається розташовувати у виробничих будівлях, у цьому разі вони повинні бути відокремлені протипожежними перегородками.
18.3.6 Для безпечної експлуатації обладнання в насосних станціях необхідно мати ширину проходів не менше:
між насосними агрегатами — 1 м;
між насосами або електродвигунами та стіною в заглиблених приміщеннях — 0,7 м, в інших — 1 м;
між компресорами або повітродувками — 1,5 м, між ними і стіною — 1 м;
між нерухомими виступними частинами обладнання — 0,7 м;
перед електричним розподільним щитом — 2 м;
у приймальному відділенні станції з механізованими граблями -
1,2 м (перед фронтом — 1,5 м), з ручною очисткою — 0,7 м.
18.3.7 Особливих заходів перестороги треба додержуватися під час обслуговування приймального резервуара каналізаційної насосної станції, у який разом зі стічними водами можуть потрапляти горючі, вибухонебезпечні та отруйні речовини.
18.3.8 Зняті з решіток відходи, що не подрібнюються, повинні не рідше одного разу на день видалятися з приміщення.
18.3.9 Виконання робіт з ремонту обладнання, що міститься під водою, допускається тільки після спорожнення резервуара, камери, басейну.
18.3.10 Приміщення насосних станцій повинні триматись у чистоті, мати достатнє освітлення і надійну вентиляцію.
18.3.11 У насосні станції не дозволяється допуск сторонніх осіб.
18.4 Очисні споруди
18.4.1 У приміщеннях заготівлі та дозування активованого вугілля не дозволяється куріння та будь-яка робота з вогнем. Електропроводка повинна мати вибухобезпечне виконання.
18.4.2 Перед входом у хлораторну черговий персонал повинен провітрити приміщення і перевірити повітря на наявність токсичних і вибухонебезпечних газів.
18.4.3 Вимоги безпеки під час проведення робіт з хлором та аміаком наведено в пункті 14.4 цих Правил.
18.4.4 Для виявлення присутності хлору та аміаку в повітрі приміщень амонізаційної та хлораторної персонал повинен забезпечуватися газоаналізаторами, за їх відсутності — фенолфталеїновими індикаторними паперовими стрічками для амонізаційного приміщення, а йодокрохмалистими стрічками — для хлораторної.
18.4.5 Працівники, зайняті фторуванням води, повинні забезпечуватися спецодягом, спецвзуттям і запобіжним пристосуванням від отруєння.
18.4.6 Усі входи і лази в підземні резервуари і водонапірні башти повинні бути закриті та опломбовані.
18.4.7 Для ліквідації та знешкодження відходів, що знімаються з решіток очисних споруд, необхідно їх дробити і скидати у стічну воду в канал перед решітками. Відходи після їх пропускання через дробарку можуть направлятися безпосередньо в метантенк.
18.4.8 Не дозволяється виконувати роботу з відкритим вогнем і курити на території та в усіх виробничих приміщеннях з метантенками. Під час ремонтних робіт повинен використовуватися інструмент з матеріалів, що не утворюють іскор (мідь, берилієва бронза тощо).
18.4.9 Під час монтажу та експлуатації бактерицидних установок потрібно виконувати вимоги ПУЕ.
18.4.10 Місця ремонтних робіт повинні бути забезпечені електричними лампами напругою не більше 12 В.
18.4.11 Приводні механізми скребків відстійників, ферми, рейкові колії повинні бути заземлені.
18.4.12 Мережа каналів, поля зрошення, огороджувальні вали, дороги, мости, що обслуговують майданчики на очисних каналізаційних спорудах, повинні триматися в чистоті, підлягати огляду не рідше 1 разу на тиждень і своєчасно ремонтуватися.
18.4.13 Очищення пісколовок уручну має виконуватися ланкою у складі не менше двох осіб. Осад з пісколовки, що не вивозиться на піщані майданчики, повинен знешкоджуватися хлорним вапном.
18.4.14 Фільтросні пластинки повинні очищатися металевими щітками з використанням 15-30% розчину соляної кислоти або за допомогою піскоструминного апарата.
18.4.15 Реагенти, привезені на очисні споруди, слід розвантажувати під наглядом спеціально призначеного і проінструктованого працівника.
18.4.16 Водопровідні та каналізаційні очисні споруди повинні забезпечуватися аптечками з медикаментами і матеріалами, необхідними для надання першої допомоги.
18.5 Водопровідні та каналізаційні мережі
18.5.1 Роботодавець зобов’язаний систематично контролювати санітарний та технічний стан водопровідних і каналізаційних мереж.
18.5.2 Для запобігання попаданню забруднювальних речовин у мережу виробничої каналізації технологічні процеси потрібно проводити відповідно до регламентів та іншої техніко-експлуатаційної документації, затвердженої в установленому порядку.
18.5.3 Каналізація для відведення побутових і промислових стоків по всій довжині повинна бути закрита і виконана з вогнетривких матеріалів.
18.5.4 Для нерозповсюдження вогню під час пожежі мережа промислової каналізації повинна бути обладнана гідравлічними затворами.
18.5.5 Для відведення легких газів і пари каналізацію потрібно обладнати вентиляційними стояками.
18.5.6 Для управління розташованими в оглядових колодязях засувками треба користуватися штангою-вилкою або встановлювати виносні штурвали, дистанційні приводи та інші пристрої, що виключають необхідність спускання обслуговувального персоналу до колодязя.
18.5.7 Вимоги безпеки під час роботи в колодязях, камерах і колекторах наведені в пункті 20.3 цих Правил.
18.5.8 Відігрівання замерзлих ділянок трубопроводів повинно проводитися гарячою водою, парою, гарячим піском з додержанням заходів проти опіків.
19 Вимоги безпеки до влаштування та експлуатації систем опалення, вентиляції та кондиціонування
19.1 Загальні вимоги
19.1.1 Виробничі та допоміжні приміщення берегових рибопереробних підприємств повинні бути обладнані системами опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, улаштування й експлуатація яких повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 “Отопление, вентиляция и кондиционирование”, затверджених постановою Державного комітету СРСР з будівництва та інвестицій від 28.11.91 (із змінами та доповненнями), СНиП 2.04.14-88, ВНТП 35-86 та НАПБ А.01.001-2004.
19.1.2 Рами, кватирки, фрамуги, світлові ліхтарі, двері, тамбури, тенти й обладнання теплових завіс повинні бути в справному стані.
19.1.3 Для відкривання і регулювання фрамуг, вікон, стулок ліхтарів, отворів шахт слід мати зручні пристосування, що обслуговуються з підлоги, або відкривання їх повинно бути механізованим.
19.1.4 Усі металеві повітроводи, трубопроводи та інше обладнання систем опалення та вентиляції приміщень категорій А і Б, а також систем місцевих відсмоктувачів вибухопожежонебезпечних сумішей (речовин) повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики.
19.2 Опалення та опалювальні системи
19.2.1 Температура повітря в основних опалюваних виробничих приміщеннях повинна підтримуватися згідно з чинними санітарними нормами і правилами.
19.2.2 Ворота, вхідні двері і технологічні отвори повинні бути утеплені. Усі двері повинні мати пристосування для примусового закривання (пружини, пневматичні засувки тощо).
19.2.3 Біля вхідних дверей, а також воріт, через які проводиться транспортування матеріалів та виробів, повинні бути опалювані тамбури або шлюзи. Вхідні двері і прохідні хвіртки з тамбурами не повинні заважати руху транспорту.
19.2.4 За неможливості влаштування тамбурів потрібно передбачити повітряно-теплові завіси.
19.2.5 У разі влаштування системи повітряного опалення з рециркуляцією забирання повітря з приміщень повинно виконуватися з незабруднених зон.
19.2.6 Опалювальні прилади слід улаштовувати і розташовувати так, щоб була змога систематично очищати їх від пилу.
19.2.7 Опалювальні прилади треба загороджувати екранами з вогнетривких матеріалів, забезпечуючи доступ до нагрівальних приладів для їх очищення. Екрани слід установлювати на відстані не менше 0,1 м (у чистоті) від приладів опалення.
19.2.8 У приміщеннях категорій А, Б і В опалювальні прилади систем водяного і парового опалення потрібно передбачати з гладкою поверхнею, що допускає їх легке очищення, і розташовувати на відстані не менше 0,1 м від поверхні стін. Не дозволяється розташовування опалювальних приладів у нішах.
19.2.9 Як нагрівальні прилади для зарядного приміщення приймаються регістри з гладких труб. Усі з’єднання треба виконувати зварними без нарізних з’єднань. Регулювальна та запірна арматура повинна виноситися за межі приміщення зарядних.
19.3 Вентиляція і кондиціонування
19.3.1 Згідно з пунктом 2.12 СНиП 2.04.05-91 системи вентиляції та кондиціонування повинні передбачатися такими, щоб під час їх роботи концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони, на робочих місцях виробничих приміщень і в адміністративно-побутових приміщеннях не перевищувала 30% граничнодопустимих норм (ГДН).
19.3.2 Викиди (з розсіюванням) в атмосферу системами вентиляції повітря, у якому містяться шкідливі та з неприємним запахом речовини, крізь зосереджені пристрої (труби, шахти, дефлектори) повинні бути такими, щоб концентрація цих речовин не перевищувала ГДК в атмосферному повітрі населених пунктів. Якщо ця вимога не забезпечується, треба передбачати очищення повітря в системах вентиляції.
19.3.3 Місце для забору припливного повітря повинно вибиратися в зоні найменшого забруднення від навколишніх виробничих та вентиляційних викидів. У разі неможливості за місцевими умовами забезпечити забирання повітря з незабрудненої зони припливне повітря повинно попередньо очищатися з тим, щоб після його надходження сумарна кількість газів і пари в робочій зоні не перевищувала ГДК.
19.3.4 Припливне повітря потрібно подавати у виробничі приміщення з постійним перебуванням людей так, щоб повітря не надходило через зони з більшим забрудненням та не порушувало роботи місцевих відсмоктувачів.
19.3.5 Припливно-витяжна вентиляція виробничих приміщень, сполучених між собою, повинна влаштовуватися таким чином, щоб унеможливлювалося надходження шкідливих речовин і неприємних запахів з одних приміщень в інші, де виділення шкідливих речовин відсутнє.
19.3.6 Видалення повітря необхідно передбачати безпосередньо від місць виділення шкідливих речовин або зон найбільшого забруднення повітря у приміщеннях.
19.3.7 В одну загальну витяжну вентиляційну установку не дозволяється об’єднання відсмоктувачів легкоконденсаційних випарів та пилу, а також відсмоктувачів речовин, що можуть під час змішування утворити вибухонебезпечну або отруйну суміш (пари аміаку тощо).
19.3.8 Припливно-витяжну і примусову витяжну вентиляцію потрібно передбачати для приямків глибиною 0,5 м і більше, розташованих у приміщеннях, у яких виділяються шкідливі гази або пара, що важчі за повітря.
19.3.9 Джерела виділення вологи (мийні та рибообробні агрегати, ванни для санобробки банок, дерев’яної тари тощо) повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами для видалення пари і пристосуваннями, що охороняють від бризок та струменів.
