Правила охорони праці на автомобільному транспорті

4.9. Усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи повинні проходити навчання (інструк­таж) з питань охорони праці згідно з Типовим поло­женням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці (розділ 2, п.11 цих Правил).

4.10. Працівники, зайняті на роботах з підвище­ною небезпекою, що обумовлюються даними Прави­лами і наведені в додатку 1, та інших роботах, передбачених Переліком робіт з підвищеною небезпе­кою (розділ 2, п. 14 цих Правил), повинні проходи­ти попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці.

4.11. Для виконання робіт з підвищеною небезпе­кою власник наказом по підприємству встановлює відповідальних керівників за безпечне їх проведення.

4.12. На роботи з підвищеною небезпекою повинні бути розроблені і вивішені на робочих місцях техно­логічні карти та забезпечено їх виконання.

4.13. Працівники перед виконанням небезпечних робіт, на які обов’язково оформляється наряд-допуск, повинні пройти цільовий інструктаж з охорони праці.

Перелік таких робіт приведений в додатку 2, а форма наряд-допуску – в додатку 3.

Наряд-допуск видається на період, який необхід­ний для виконання даного обсягу робіт. При перерві в роботі більше як на добу, наряд-допуск анулюється.

Оформлення наряд-допусків на виконання робіт в електроустановках, газонебезпечних робіт та інших провадиться згідно з вимогами відповідних норматив­них актів на проведення цих робіт.

4.14. Посадові особи згідно з Переліком посад посадових осіб, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці (розділ 2, п. 13 цих Правил), до початку виконання своїх обов’язків і періодично один раз на три роки прохо­дять в установленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузево­го або регіонального управління охороною праці.

4.15. Допуск до роботи осіб, які не пройшли Вивчання, інструктаж, стажування і перевірку знань з охорони праці, забороняється.

4.16. Для проведення навчання (інструктажу), надання методичної допомоги працівникам з питань охорони праці, а також пропаганди безпечних методів праці на кожному підприємстві з кількістю працюю­чих 100 і більше чоловік повинні бути створені ка­бінети охорони праці.

На підприємствах з меншою кількістю працюю­чих, а також в окремо розташованих автоколонах та виробництвах створюються кутки з охорони праці.

4.17. На підприємстві повинно бути забезпечене проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників.

Порядок проведення медичних оглядів здійснюється згідно з Положенням про медичний огляд працівників певних категорій (розділ 2, п.15 цих Правил).

4.18. При укладенні трудового договору громадя­нин має бути поінформований власником під розпис­ку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, можливі наслідки їх впливу на здоров’я, про його права на пільги і компенсації за роботу за таких умов відповідно до законодавства і колективного договору.

4.19. На робочих місцях працюючих повинна здійснюватися атестація умов праці у відповідності з Порядком проведення атестації робочих місць за умо­вами праці та Методичними рекомендаціями для про­ведення атестації робочих місць за умовами праці (розділ 2, пп. 18, 44 цих Правил).

Атестації підлягають робочі місця, на яких тех­нологічний процес, обладнання і матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпеч­них факторів.

4.20. На підприємстві повинні розроблятися і здійснюватися комплексні заходи по забезпеченню досягнення установлених нормативів з охорони праці.

Основою для розробки таких заходів є атестація умов праці на робочих місцях та аналіз рівня охоро­ни праці на підприємстві.

4.21. Фінансування комплексних заходів здій­снюється переважно з фонду охорони праці, який ство­рюється згідно з Положенням про державний, галу­зеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охо­рони праці підприємств (розділ 2, п. 9 цих Правил).

4.22. На підприємстві повинно бути організовано безкоштовне забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту у відповідності з Типовими галузевими нор­мами (розділ 2, п.52 цих Правил) або іншими відом­чими нормативними актами.

4.23. Забороняється допуск осіб віком до вісімнад­цяти років та жінок до робіт, що наведені у додат­ках 4 і 5, та інших робіт, передбачених Переліками важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх та жінок (розділ 2, пп. 16, 17 цих Правил).

4.24. На підприємстві повинен бути встановлений час, необхідний для приведення в порядок засобів виробництва, індивідуального захисту, а також осо­бистої гігієни.

4.25. Розслідування нещасних випадків, профе­сійних захворювань, аварій, що сталися на вироб­ництві, повинно проводитися згідно з Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професій­них захворювань і аварій на підприємствах в уста­новах і організаціях (розділ 2, п. 8 цих Правил).

Про кожний нещасний випадок потерпілий, оче­видець або працівник, який його виявив, повинні доповісти безпосередньому керівникові (начальнику колони, майстру, бригадиру) або іншому керівникові.

4.26. Підприємства повинні інформувати праців­ників про стан охорони праці, причини аварій, не­щасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та забезпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕРИТОРІЇ, ВИРОБНИЧИХ І ДОПОМІЖНИХ ПРИМІЩЕНЬ, СПОРУД 5.1. Загальні вимоги 5.1.1. Територія, виробничі і допоміжні приміщен­ня, площадки і приміщення для зберігання авто­мобілів, споруди повинні відповідати відомчим буді­вельним нормам проектування підприємств по обслу­говуванню автомобілів ВСН 01-89, нормам техноло­гічного проектування підприємств автомобільного транс­порту ОНТП 01-91 (розділ 2, пп. 38, 39 цих Пра­вил), чинним будівельним, санітарним та протипожеж­ним нормам і правилам, а також цим Правилам.

5.1.2. Розташування виробничих та допоміжних будівель, споруд повинно відповідати технологічному процесу обслуговування та ремонту транспортних засобів.

5.1.3. Виробничі і допоміжні приміщення та спо­руди необхідно використовувати тільки за своїм при­зна­ченням, яке передбачене проектом. Використання їх не за прямим призначенням дозволяється у ви­няткових випадках за погодженням з територіальни­ми органами державного нагляду.

5.1.4. На всі будівлі і споруди повинна бути до­кументація (паспорти, акти, технічні журнали, про­екти тощо).

5.1.5. Автомобілі в залежності від габаритних розмірів підрозділяються на чотири категорії згідно з табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Категорія транспортного засобу

Розміри автомобіля, м

Довжина

Ширина

I категорія

До 6,0 включно

До 2,1 включно

II категорія

Понад 6,0 до 8,0

Понад 2,1 до 2,5

III категорія

“ 8,0 до 12,0

“ 2,5 до 2,8

IV категорія

“ 12,0

“ 2,8

Примітки:

1. Для автомобілів і автобусів з розмірами довжини та ширини, що відрізняються від розмірів, які наведені в таблиці, категорія визначається найбільшим розміром.

2. Категорія автопоїздів визначається габаритними роз­мірами автомобілів-тягачів.

3. Зчленовані автобуси відносяться до III категорії.

5.1.6. Приміщення для профілактичного обслуго­вування, діагностування, ремонту і зберігання авто­мобілів, що працюють на газі, повинні відповідати категоріям, класам і групам, які встановлюються згідно з Переліком категорій приміщень і споруд авто­тран­спортних і авторемонтних підприємств по вибухопожежній та пожежній небезпеці і класів вибухо­не­безпечних та пожежонебезпечних зон по правилам будови електроустановок (розділ 2, п. 50 цих Пра­вил). При цьому у разі повного випуску газу із однієї секції, яка включає максимальну кількість балонів найбільшої ємності одного автомобіля (аварійна си­туація), концентрація газу в приміщенні не повинна перевищувати 2,267 г/м³ вільного об’єму приміщен­ня для стиснутого природного газу і 2,713 г/м³ – для зрідженого нафтового газу.

Якщо розрахункова кількість газу, який надхо­дить, перевищує вказані величини, то приміщення не­обхідно додатково обладнати:

– системою автоматичного контролю повітряного середовища, яка зблокована з світловою і звуковою сигналізацією;

– системою аварійної вентиляції і аварійного ос­вітлення у вибухозахисному виконанні.

5.1.7. На площадках і в приміщеннях зберіган­ня, обслуговування і ремонту, діагностики і регулю­вальних робіт автомобілів з двигунами, що працю­ють на зрідженому нафтовому газі, забороняється улаштування підземних споруд, підвалів, калорифер­них камер для відкритих стоянок автомобілів, приямків, оглядових канав, тунелів, колодязів (за ви­нятком приямків на дільницях миття автомобілів).

5.1.8. Автомобілі та агрегати, що підлягають списанню або ремонту, при зберіганні їх поза при­мі­щеннями повинні розміщуватись на окремих рівних площадках з твердим покриттям. Для попередження падіння агрегатів, самовільного руху автомобілів і падіння вивішених їх частин необхідно встановлюва­ти спеціальні підставки, упори.

5.1.9. У виробничих приміщеннях і на території зберігання деталей, вузлів, агрегатів і різного металу повинно бути організовано в окремих місцях на сте­лажах.

5.1.10. Виробничі відходи, сміття, непридатні деталі, вузли і агрегати повинні своєчасно прибира­тися і накопичуватися на спеціально відведених пло­щадках.

5.1.11. Відстань від площадок, призначених для зберігання і очікування ремонту транспортних засобів, до будівель і споруд приймається відповідно до вимог ВСН 01-89.

5.1.12. Небезпечні зони і дільниці на території і у виробничих приміщеннях, перебування та виконан­ня робіт на яких пов’язано з небезпекою для працю­ючих, повинні позначатися кольорами сигнальними і знаками безпеки, дорожніми знаками згідно з ГОСТ 12.4.026-76, Правилами дорожнього руху України (розділ 2, пп. 35, 51 цих Правил) та чинними галу­зевими нормативними документами.

5.1.13. Підлога в приміщеннях будь-якого при­значення повинна бути рівна з твердим покриттям, непроникна для ґрунтових вод, без виступів і вибоїн.

Матеріали, що застосовуються для покриття підло­ги, повинні мати гладку та неслизьку поверхню, зручну для очищення, задовольняти експлуатаційним вимогам даного приміщення.

ні служби залізниць.

Як виняток, допускається участь водіїв у ванта­женні або розвантаженні в тих випадках, коли вони здійснюються без застосування вантажопідіймальних механізмів (“своїм ходом”).

17.2.33. Перед завантаженням автомобілів на за­лізничні платформи за допомогою вантажопідіймаль­них механізмів водій зобов’язаний:

– від’єднати клему від акумуляторної батареї;

– у разі завантаження автомобілів ущільнюючим спо­собом типу “ялинка” довести рівень палива у паливно­му баці до половини або менше половини його ємності;

– перевірити справність пробки паливного бака і надійність його закриття.

17.2.34. Після завантаження автомобіля на за­ліз­ничну платформу необхідно переконатися у на­дійності його кріплення, відсутності на ньому та плат­формі замащених обтиральних матеріалів і додатко­вих ємностей з горючими та мастильними рідинами.

17.2.35. Усі працівники автопідприємств, які на­правляються у відрядження, повинні перевозитися тільки у пасажирських вагонах. Забороняється зна­ходження людей на платформах (напіввагонах) і в кабінах автомобілів під час руху потяга.

17.2.36. Перевірка стану кріплення автомобілів, що перевозяться на платформах, під час слідування повинна робитися тільки на зупинках особами, які заздалегідь призначені начальником автоколони (зведеної колони).

17.2.37. На зупинках забороняється відкривати двері для проникнення в кабіну і робити інші дії, які можуть привести до дотику лінійних проводів високої напруги контактної мережі, навіть у тому випадку, якщо у даний момент контактна мережа над вагоном відсутня.

17.3. Вимоги до вантажно-розвантажувальних площадок 17.3.1. Вантажно-розвантажувальні площадки та під’їзні шляхи до них повинні мати тверде покриття і утримуватись у справному стані; взимку під’їзні шляхи, місця роботи вантажопідіймальних механізмів, стропальників, такелажників та вантажників, трапи (помісти), платформи, шляхи проходу повинні очи­щатися від льоду (снігу) і, в необхідних випадках, посипатися піском або шлаком.

Для проходження (підйому) працівників на робо­че місце повинні бути передбачені тротуари, сходи, містки, трапи, які відповідають вимогам безпеки.

Місця перетинання під’їзних шляхів з канавами, траншеями і залізничними коліями повинні бути обладнані настилами або мостами для переїзду.

Вантажно-розвантажувальні площадки повинні мати розміри, що забезпечують необхідний фронт робіт для встановленої кількості автомобілів і працюючих.

Розвантажувальні площадки біля відкосів, ярів, силосних ям тощо повинні мати надійний колісовідбійний брус висотою не менше 0,7 м для обмеження руху автомобілів заднім ходом.

17.3.2. На площадках для укладання вантажів повинні бути позначені межі штабелів, проходів та про­їздів між ними. Не допускається розташування вантажів у проходах та проїздах.

Ширина проїздів повинна забезпечувати безпеку руху транспортних засобів і підйомно-транспортних механізмів.

17.3.3. Відповідальність за стан під’їзних шляхів і вантажно-розвантажувальних площадок несуть влас­ники підприємств, у віданні яких вони знаходяться.

17.3.4. При розміщенні автомобілів на вантажно-розвантажувальних площадках відстань між автомо­білями, що стоять один за одним (у глибину), по­винна бути не менше їм, а між автомобілями, що стоять поряд (по фронту), не менше 1,5 м.

Якщо автомобілі встановлюють для навантажен­ня або розвантаження поблизу будівлі, то необхідно передбачати колісовідбійний брус, який би забезпечував від­стань між будівлею і задньою частиною ав­томобіля не менше 0,8 м.

Відстань між автомобілем і штабелем вантажу повинна бути не менше 1 м.

При навантаженні (розвантаженні) вантажів з естакади, платформи, рампи, висота яких дорівнює висоті підлоги кузова, автомобіль може під’їхати щільно до них.

У разі різної висоти підлоги кузова автомобіля і платформи, рампи, естакади необхідно використову­вати трапи, перекладки тощо.

17.3.5. Естакади, платформи, рампи для прове­дення вантажно-розвантажувальних робіт із заїздом на них автомобілів повинні обладнуватися огороджен­ням, по­каж­чиками допустимої вантажопідйомності і колісовідбійними пристроями. При їх відсутності в’їзд на естакади, платформи, рампи забороняється.

17.3.6. Рух автомобілів і вантажопідіймальних машин на вантажно-розвантажувальних площадках і під’їзних шляхах повинен регулюватися загально­прийнятими дорожніми знаками і покажчиками. Рух повинен бути потоковий. Якщо через виробничі умо­ви потоковий рух організувати неможливо, автомобілі повинні подаватися під навантаження і розвантаження заднім ходом, але так, щоб виїзд Їх з території пло­щадки робився вільно, без маневрування.

17.3.7. Для переходу працюючих по сипучому вантажу, який має велику текучість і здатність зас­мок­тування, слід установлювати трапи чи настили з поручнями вздовж усього шляху пересування.

17.3.8. Освітлення приміщень і площадок, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи, по­винно бути не менше 20 лк.