3.9.7 До пристрою телефонного зв'язку встановлюють штепсельні розетки, до яких підключається мікротелефонна трубка. Штепсельні розетки слід встановлювати на зовнішньому огородженні в зручних для обслуговування місцях, що захищаються від атмосферних опадів. Розетки з'єднуються між собою ізольованими кабелями типу П-275, що прокладаються по щільному огородженню.

Постовий зв'язок

3.9.8 За допомогою зв'язку забезпечується передача розпоряджень від поста охорони особам службового наряду та своєчасно отримуються повідомлення стосовно обстановки на постах.

3.9.9 Під час монтажу технічних засобів постового зв'язку необхідно враховувати такі вимоги:

а) безперервність дії та стійкість у роботі;

б) швидкість установлення зв'язку постів і варти;

в) чіткість і чутність сигналів та розмов;

г) можливість одночасної і негайної передачі розпоряджень службовим нарядам;

д) незалежність працездатності від стану електромереж.

3.9.10 Стаціонарне устаткування телефонного зв'язку і радіооповіщення встановлюється на постах охорони відповідно до розпорядження і вимог, зазначених у проекті.

3.9.11 Закріплення апаратури та окремих елементів споруджень до бетонних, цегельних, сталевих і шлакоблокових основ будинків і споруд слід виконувати дюбелями (дюбель-гвинт, дюбель-цвях) за допомогою піротехнічних інструментів. Типи і розміри дюбелів необхідно вибирати відповідно до діаметра і товщини деталей апаратури, що закріплюється, та окремих елементів, а також до їхньої маси і матеріалу опори.

3.9.12 При розміщенні апаратури необхідно перевіряти слушність її установки у вертикальній і горизонтальній площинах.

3.9.13 Під час закріплення апаратури анкерними болтами до бетонних і цегельних основ потрібно попередньо пробити гнізда глибиною від 70 мм до 150 мм, що забезпечує вільний прохід розведених кінців болта до натиску, після чого їх слід замазати бетонним розчином або алебастром. Після затвердіння розчину апаратуру встановлюють на обране місце і закріплюють гайками, підкладаючи під них шайби.

3.9.14 До дерев'яної опори апаратуру слід закріплювати наглухо болтами з гайками і шайбами. Закріплення болтами здійснюють через отвори, просвердлені в стіні, а кріплення апаратури на колонах - за допомогою скоб (хомутів).

3.9.15 Допускається закріплення апаратури болтами і гайками на спеціальних кронштейнах та зварюванням.

  1. ВИМОГИ ДО ОБЛАДНАННЯ ПЕРИМЕТРА

ТЕХНІЧНИМИ ЗАСОБАМИ ССОП

3.10.1 Для охорони периметра застосовують лінійні оптико-електронні активні та радіохвильові об’ємні сповіщувачі зовнішнього виконання, а також мікрофонний кабель. Для блокування воріт та хвірток використовують електроконтактні та магніто-контактні сповіщувачі зовнішнього виконання.

3.10.2 ТЗ ССОП, що встановлюються для охорони периметра повинні забезпечувати:

а) безперервну дію в охоронювальний час;

б) надійність роботи та відсутність хибних спрацювань унаслідок дії метеорологічних факторів та інших перешкод;

в) точність та простоту у визначенні місця порушення.

3.10.3 Оптико-електронні сповіщувачі використовуються для блокування лінійної частини периметра. Забороняється допускати прогини в огорожі (перепади по висоті або викривлення огорожі) більше ніж на 200 мм, в зоні дії лінійного оптико-електронного сповіщувача. У цьому разі збільшують кількість лінійних дільниць та сповіщувачів. Висота встановлення оптико-електронних сповіщувачів залежить від висоти огорожі або від висоти місця можливого проникнення. Оптико-електронні сповіщувачі іноді використовують як “сповіщувачі-ловушки” з метою блокування підходів до складів та виробничих приміщень.

3.10.4 Радіохвильові сповіщувачі можуть застосовуватися вздовж зовнішнього огородження об’єкта та будівель на висоті не нижче 2,5 м. У разі встановлення радіохвильових сповіщувачів уздовж будівель необхідно забезпечити відсутність стічних труб та можливого стікання води з даху в зоні дії сповіщувача. Під час встановлення сповіщувачів з горизонтальним розміщенням антен уздовж огорожі периметра має бути виділена зона відчуження шириною не менше 4,5 м.

3.10.5 Встановлення оптико-електронних та радіохвильових сповіщувачів здійснюється за допомогою кронштейнів на стінах, стовпах, опорах та інших конструкціях стійких до вібрацій та механічних коливань.

3.10.6 Зона виявлення лінійних оптико-електронних активних та радіохвильових об'ємних сповіщувачів повинна бути не захаращеною та вільною від дерев та кущів, а також будь-яких предметів, які можуть призвести до хибних спрацювань.

3.10.7 Мікрофонний кабель застосовується в місцях із незначними шумовими (акустичними) завадами і кріпиться на матеріалах, які забезпечують своєю структурою мікрофонні властивості: огорожі, стіни будівель, крівля будинків, грунт або підлога перед під охоронною зоною тощо.

3.10.8 З метою зменшення довільних спрацювань, конструкції, на яких кріпиться мікрофонний кабель, повинні бути надійно закріплені і захищені від різного роду коливань та вібрацій. Не допускається перебування в зоні дії мікрофонного кабелю предметів або насаджень, які можуть вносити шумові (акустичні) завади. Огорожа, на якій кріпиться мікрофонний кабель, не повинна мати нестійкі опори, послаблену металеву сітку, ненадійні петлі та ворота, навісні замки, ненадійно закріплені знаки, вивіски та освітлювальні прилади.

3.10.9 Електроконтактні та магнітоконтактні сповіщувачі, якими блокуються роздвижні та розсувні конструкції (ворота, хвіртки), встановлюються відповідно до вимог 3.5.

3.10.10 Відеокамери зовнішнього виконання СТВК та СТВС встановлюються на висоті не нижче 2,5 м. Відеокамери внутрішнього виконання встановлюються всередині приміщення (наприклад на КПП) відкрито на максимально можливій висоті, або сховано.

3.10.11 Технічні засоби систем сигналізації для охорони периметра об’єктів категорії “А” за ГСТУ 78.11.001, а також з’єднувальні коробки повинні бути захищені від деблокування. Корпуси технічних засобів та з’єднувальних коробок повинні опломбовуватись.

3.11 ВИМОГИ ДО МОНТАЖУ ОХОРОННИХ ТЕЛЕ(ВІДЕО) СИСТЕМ

3.11.1 Охоронні теле(відео) системи складаються із систем ТВС та ТВК, які залежно від мети застосування можуть використовуватись окремо або діяти спільно.

Кожна система та взаємодія її складових визначаються відповідно до проекту чи акта обстеження.

3.11.2. Обладнання охоронних теле(відео) систем та їх складових слід розташовувати згідно з проектом або актом обстеження після перевірки функціонування всіх приладів та блоків.

Після монтажу всіх приладів та блоків охоронної теле(відео) системи їх слід відразу заземлити, потім роблять контрольні заміри опору заземлюючих пристроїв, котрі не повинні бути більше 4 Ом.

3.11.3 Під час розміщення приладів передаючої частини апаратури охоронної теле(відео) системи потрібно дотримуватись таких правил:

а) телевізійну камеру, що передає сигнал, розташовують у межах прямої видимості підохоронного об'єкта та/або зони таким чином, щоб у поле зору об'єктива не потрапляло пряме світло;

б) поблизу телевізійної камери не повинно бути великих магнітних мас та потужних джерел електричних полів (3.11.5);

в) до приладів та апаратури передаючої частини повинен бути вільний доступ обслуговуючого персоналу.

Телевізійні камери повинні мати захист від механічних пошкоджень та встановлюватись у місцях, де неможливе їх навмисне псування.

Передаючі телевізійні камери слід, залежно від умов місця розташування, закріплювати до колон, стін, металоконструкцій, а також встановлювати на спеціальних опорах. Під час установлення передаючих телекамер заввишки 2,5 м їх потрібно закріплювати до опорних плит та кронштейнів болтами і гайками з обов'язковою прокладкою шайб. В місцях високої вібрації слід передбачати пружинні або гумові амортизатори. Кронштейни та опорні плити необхідно приварити до металоконструкції.

3.11.4 Спостереження за підохоронним об'єктом та/або його зоною за допомогою телевізійної камери ефективно в межах прямої дії, але недопустимо, щоб на об'єктив попадало пряме світло. Оптимальна відстань каналу (лінії) зв’язку від телевізійної камери до пульта (поста) спостереження для локальних охоронних теле(відео) систем визначається виробником. З метою отримання достатнього рівня телевізійного сигналу необхідно передбачати встановлення проміжних підсилювачів для компенсування затухання телевізійного сигналу в каналах зв’язку.

3.11.5 Поблизу камери не повинно бути великих електромагнітних мас. Напруга магнітного поля не повинна перевищувати 13 А/м в продольному напрямку та 40 А/м у поперечному напрямку відносно до камери, якщо не зазначені інші параметри в технічних умовах та експлуатаційній документації на конкретний виріб.

3.11.6 Якщо освітленість підохоронних об'єктів та/або їх зон недостатня, слід застосувати підсвітку, для чого використовують пристрої видимого або інфрачервоного підсвічування, призначені для охоронних теле(відео) систем.

3.11.7 Приймальна частина охоронних теле(відео) систем, відеомоніторів (дисплеїв), пультів дистанційного керування тощо, як правило, встановлюється на пульті централізованого спостереження, на посту або в приміщенні охорони.

3.11.8 Відеомонітори (дисплеї) встановлюють, дотримуючись таких вимог:

а) екран монітора (дисплея) повинен знаходитись від очей оператора на відстані шестикратної висоти кінескопа;

б) не допускається пряме засвічування екрана загальним джерелом освітлення;

в) поблизу монітора (дисплея) не повинно бути великих магнітних полів;

г) до монітора (дисплея) потрібно забезпечити вільний доступ у разі підключення з'єднувальних кабелів;

д) між нижньою частиною монітора (дисплея) і підставкою, на якій він встановлений, не повинно знаходитись будь-яких предметів, що ускладнюють доступ повітря до вентиляційних отворів.

3.11.9 Пульт дистанційного керування охоронної теле(відео) системи розміщується на робочому місці оператора пульта централізованого спостереження, охоронника на посту або в приміщенні охорони на відстані зручній для роботи та оперативного керування складовими охоронної теле(відео) системи.

3.11.10 Обладнання, кабелі та окремі елементи з'єднувальних та розподільних пристроїв закріплюють до бетонних, цегляних, металевих та шлакоблочних конструкцій будинків та споруд, як правило, дюбелями, інколи - анкерними болтами.

3.11.11 Після розміщення та монтажу всього обладнання охоронної теле(відео) системи, підключають з'єднувальні кабелі каналів (ліній) зв’язку та електроживлення, дотримуючись таких вимог:

а) кабелі не повинні знаходитись у натягнутому стані, мати перегини, що призводять до пошкодження ізоляції та структури;

б) кабелі, які підходять до телевізійних блоків, слід закріпити таким чином, щоб їх вага не діяла на штепсельні роз’єми блоків.

Монтаж коаксіальних кабелів

3.11.12 Прокладка коаксіальних кабелів, кабелів електроживлення та керування, заземлюючих провідників проводиться згідно з вимогами ПУЕ.

3.11.13 Для розділювання та розпаювання коаксіальних кабелів необхідно застосовувати штепсельні роз’єми та з’єднувальні пристрої, що входять до складу монтажних наборів, які постачаються разом з обладнанням охоронних теле(відео) систем, а також роз’єми, вказані в робочих кресленнях проекту чи акта обстеження.

Згідно зі схемою кабельних з’єднань слід розподіляти та розпаювати коаксиальні кабелі всіх каналів (ліній) зв’язку (також для передачі високочастотних сигналів, сигнальних ліній, що використовуються для передачі сигналів керування) на штепсельні роз’єми.

3.11.14 Забороняється робити кільцеві надрізи ізоляції звичайним ножем та викусувати окремі проводи багатопровідних жил. Перед зачисткою багатопровідні жили розплітають і кожний провід токоведучих жил зачищають наждачним папером, складеним вдвоє. Після цього проводи скручують під кутом від 15° до 30° таким чином, щоб кінці не виступали за межі закруток.

3.11.15 Припаювання жил до кінців контактів штепсельних роз’ємів повинне забезпечувати відповідну міцність електричного контакта. Як правило, паяння здійснюється припоєм ПОС-61 з каніфольно-спиртовим флюсом або паяльним жиром упродовж від 5 до 7 секунд, у зв’язку з можливістю пошкодження провідника та його ізоляції чи ізолятора роз’єму. Температура розігріву місця спаювання повинна бути від 30 до 50 °С вище температури плавлення припою та флюсу.

3.11.16 Перед початком паяння жили кабелів заздалегідь облужують (також і для жил лужених проводів), для чого кінчик зачищеної жили покривають флюсом та занурюють у ванночку або стаканчиковий електропаяльник з розплавленим припоєм, витримують від 5 до 7 секунд, а потім охолоджують. З метою запобігання пошкодженню ділянок ізоляції жили довжиною від 2 до 3 мм від зрізу ізоляції не облужують. Для запобігання доторканню жил між собою на їхні кінці, перед спаюванням, надівають поліетиленові або полівінілхлорідні трубки (кембрики). Перед розпайкою жил у роз’єм кінці його контактів заповнюють припоєм. Під час спаювання кінчик контакта нагрівають паяльником до температури плавлення в ньому припою і вставляють в його гніздо кінець облуженої жили таким чином, щоб зріз ізоляції на жилі не доходив до кінчика на відстань від 1 до 2 мм (для запобігання пошкодженню ізоляції жил). Спаювання жил виконують рядами, починаючи з найвіддаленішого від монтажника, зліва направо, при цьому роз’єми встановлюють так, щоб зрізи контактів, отвори були обернені у бік монтажника.

3.11.17 Паяльна поверхня повинна бути глянцевою, без раковин, шпар, забруднень, напливів, гострих виступів припою, вкраплень іншого походження. Припоєм слід заливати місце з’єднання з усіх боків, заповнюючи зазори між жилами і стінками гнізда в кінцівках контактів, якщо в них є гніздо діаметром понад 2 мм або боковий отвір, допускаються плоскі напливи припою на зовнішній поверхні кінцівки; краплеподібні та шипоподібні напливи не припустимі. Місце спаювання, а також деталі роз’єму очищують від бризок флюсу і припою. Очищення роз’ємів ріжучими інструментами не дозволяється.