Страница 3: ДСТУ Б В.2.6-15:2011. Блоки віконні та дверні полівінілхлоридні (32653)

Відкидний Віконний блок

поВоротно-Відкидний Віконний блок

Віконний блок

блок

Віконний блок

підвісний Віконний блок

Відкидний Віконний блок

Віконний блок

Віконний блок

Х////А 1 - підкладка несуча

ітхл 2 - підкладка дистанційна

2*- при Відчиненні стають несучими підкладками

ІУ УІ 3 - підкладка додаткоВа

Рисунок 1 - Схеми розташування опорних і дистанційних підкладок при монтажі склопакетів

залежно від вигляду відчинення віконних блоків

1 - підкладка несуча

X X

2 - підкладка дистанційна

З - підкладка додаткова

Рисунок 2 - Схеми розташування опорних і дистанційних підкладок при монтажі склопакетів

складних віконних блоків

1. Вироби, розмірами за висотою та шириною 0,6 м і більше, повинні виготовлятися із профілів ПВХ, підсилених елементами жорсткості.
2. Спосіб кріплення елементів жорсткості у профілях із ПВХ повинен забезпечувати їх сумісну роботу.
3. Для зміцнення кутових з’єднань елементів дверних блоків і великогабаритних віконних блоків необхідно додатково використовувати спеціальні полівінілхлоридні вкладиші, з’єднані з елементами жорсткості.
4. Завіси і прилади виробів повинні кріпитися до елементів жорсткості або до вкладишів. Кріплення нижньої завіси виконують відповідно до вимог виробника приладів.
5. Висота затиснення скла (виключаючи висоту підкладок під скло і склопакети) в конструкціях блоків віконних та дверних балконних із ПВХ повинна бути не менше 13 мм.
6. Показники зовнішнього вигляду виробів: колір, глянець, якість лицьових поверхонь повинні відповідати кольору, глянцю та якості лицьових поверхонь зразка-еталона, узгодженого за встановленим порядком. Колір лицьових поверхонь виробів повинен бути однотонним, без колірних плям і включень.

Дефекти поверхні (риски, усадкові раковини, здимання, подряпини, бульбочки тощо) та різнотонність кольору, які розрізняються неозброєним оком з відстані 1 м при природному освітленні не менше 300 Лк, не допускаються.

На нелицьових поверхнях виробів допускаються незначні дефекти екструзії: смуги, риски тощо.

Лицьові поверхні профілів повинні бути покритими захисною плівкою, яка запобігає їх пошкодженню під час транспортування, а також під час виготовлення і монтажу виробів.

5.3 Вимоги до матеріалів, конструкційних профілів і комплектуючих виробів

1. Для виготовлення виробів застосовуються:

• профілі із ПВХ;
• елементи жорсткості;
• віконні або дверні прилади;
• скло, склопакети;
• підкладки під скло, склопакети,
• ущільнювальні прокладки, герметики;
• кріпильні вироби.

1. Профілі з ПВХ повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-1 ЗО.
2. Елементи жорсткості коробок, стулок і полотен виробів повинні виконуватися з оцинкованої сталі згідно з ГОСТ 14918, алюмінієвих сплавів відповідно до ДСТУ Б В.2.6-3 або іншого захищеного від корозії профілю, фізико-механічні властивості та якість поверхні якого повинні бути не нижче вказаних у ГОСТ 14918 і ДСТУ Б В.2.6-3.
3. Типи, розміри і конструкція елементів жорсткості встановлюються згідно з конструкторською документацією на вироби конкретних типів, затвердженою у встановленому порядку з забезпеченням необхідної величини опору вітрового навантаження.
4. Не допускається стикування чи розрив елементів жорсткості за довжиною у межах однієї деталі профілю із ПВХ.
5. Товщина захисного покриття елементів жорсткості повинна бути не менше 10 мкм.
6. Граничні відхили за товщиною елементів жорсткості не повинні перевищувати значень граничних відхилів заготовок нормальної точності прокочування згідно з ГОСТ 19904 без урахування товщини захисного покриття.

Граничні відхили за товщиною елементів жорсткості не розповсюджуються на місця вигину.

1. Граничні відхили від кута 90° у вигинах елементів жорсткості не повинні перевищувати ±1,5°.
2. Кут скручування елементів жорсткості навколо поздовжньої осі не повинен перевищувати 1° на 1 м довжини.
3. Непрямолінійність елементів жорсткості не повинна перевищувати 0,1 % їх довжини, що вимірюється.
4. Деталі, які забезпечують кріплення виробів до несучих конструкцій будинку, повинні виготовлятися із сталі марки ВСткп2 згідно з ДСТУ 2651 або інших марок, фізико-механічні властивості яких не нижче зазначеної, з подальшим кадміюванням або цинкуванням відповідно до ГОСТ 9.303 з товщиною покриття не менше 9 мкм. Допускається покривати деталі ґрунтовкою ГФ-021 згідно з ГОСТ 25129 у два шари.
5. Підкладки, які установлюються під скло, склопакети, повинні виготовлятися з поліетилену низького тиску відповідно до ГОСТ 16338 або іншого матеріалу, фізико-механічні властивості якого не нижче вказаного в ГОСТ 16338.

Довжина підкладок повинна бути не менше 100 мм, при цьому ширина вкладок під склопакети повинна бути більше товщини склопакета не менше ніж на 2 мм.

1. Ущільнювальні прокладки повинні бути виготовлені із світлоозономорозостійкої гуми чи інших полімерних матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-242.
2. Прилади виробів повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2-6-13, ДСТУ Б В.2.6-39 і конструкторській документації на прилади конкретних типів і мати захисне або захисно-декоративне покриття згідно з ГОСТ 9.303, яке забезпечує надійну корозійну стійкість.

Установка приладів проводиться відповідно до вимог технічної документації, затвердженої за встановленим порядком.

1. Для світлопрозорого заповнення стулок і полотен застосовуються склопакети згідно з ДСТУ Б В.2.7-107, скло листове згідно з ДСТУ Б В.2.7-122, скло загартоване згідно з ДСТУ Б В.2.7-110, скло багатошарове згідно з ДСТУ Б В.2.7-123 або скло узорчате згідно з ДСТУ Б В.2.7-156.
2. Маркування
3. Маркування наноситься на нелицьову поверхню кожного виробу і на металеву або пластмасову бирку або ярлик чи етикетку, які прикріплюються до виробу.

Маркування, яке наноситься безпосередньо на виріб, повинно містити:

• товарний знак підприємства-виробника чи його найменування;

-умовну познаку виробу;

-дату виготовлення.

Маркування, яке наноситься на металеву, пластмасову бирку або ярлик чи етикетку, повинно містити:

-товарний знак підприємства-виробника чи його найменування;

• умовну познаку виробу;
• дату виготовлення;
• номер партії,
• штамп ВТК;
• національний знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 (якщо такий надано при сертифікації продукції);
• масу;
• познаку цього ДСТУ.

1. Маркування вантажних місць треба виконувати відповідно до вимог ГОСТ 14192 із зазначенням маніпуляційних знаків: "Крихке. Обережно", "Верх".
2. Маркування повинно виконуватися українською мовою або мовою, вказаною в договорі на поставку.
3. Спосіб виконання маркування та додаткові вимоги до нього встановлюють у технічній документації на вироби конкретних типів.
4. Пакування
5. У кожному виробі перед пакуванням повинні бути зачинені і зафіксовані стулки або полотна.
6. Вироби пакуються в тару, виготовлену за кресленнями заводу-виробника, розробленими та затвердженими за встановленим порядком.

Допускається вироби не пакувати при перевезенні на спеціально оснащеному транспорті.

Кількість виробів та способи їх укладання повинні забезпечувати збереження під час вантажно-розвантажувальних робіт та транспортуванні різними видами транспорту.

Маса (брутто) вантажного місця повинна бути не більше 1000 кг.

1. Неустановлені на вироби прилади або частини приладів, елементи для кріплення виробів у прорізах несучих конструкцій повинні бути загорнуті в двошаровий пакувальний папір згідно з ГОСТ 8828 або укладені в пакети з поліетиленової плівки згідно з ГОСТ 10354 і упаковані в тару згідно з ГОСТ 2991, або інші матеріали, які за своїми властивостями не гірше вказаних, та забезпечують їх збереження.

Допускається застосування в якості пакувального матеріалу інших типів паперу, поліетиленової плівки та обв’язувальних матеріалів (стрічки, шпагати), які не поступаються за своїми властивостями, що зазначені вище.

1. Великогабаритні і покупні деталі, що входять у комплект поставки, але не установлені в конструкції, можна поставляти в упаковці підприємства-виробника.
2. Комплектність
3. Вироби повинні поставлятися комплектно. У комплект поставки повинні входити:

• виріб відповідно до замовлення;
• комплект елементів кріплення до несучих конструкцій будинку;
• паспорт (додаток И);
• неустановлені комплектуючі вироби;
• вказівки з монтажу та експлуатації.

Вироби повинні поставлятися замовнику у зібраному вигляді. Допускається ручки для виробів, прилади та інші елементи, які виступають відносно площини виробів, не установлювати при виготовленні, а поставляти в комплекті з виробами.

1. Паспорт на виріб згідно з додатком Д повинен містити:

а) основні експлуатаційні характеристики з основними показниками:

• клас за опором теплопередачі;
• клас за показником повітропроникності;
• клас за показником водопроникності;
• клас зі зниження повітряного шуму;
• клас за показником коефіцієнта пропускання світла;
• клас за опором вітровому навантаженню (для віконних блоків);
• клас за механічною міцністю (для дверних блоків);

б) артикул і розміри основних профілів з ПВХ;

в) артикул і основні розміри і геометричні характеристики посилюючих металевих профілів;

г) габаритні розміри виробу;

д) марка та характеристики фурнітури;

е) розміри і характеристики склопакетів чи скла.

6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

1. Полімерні матеріали для виготовлення виробів та комплектуючі до них (у тому числі імпортного виробництва) повинні відповідати вимогам чинних нормативних документів СанПиН 6027-А та И 6035.А [2].
2. Виділення шкідливих речовин з матеріалів у повітряне середовище приміщень не повинні перевищувати допустимих рівнів, що вказані у ДСП-201. Контроль за вмістом гранично-допустимих викидів (ГДВ) в атмосферу повинен здійснюватися відповідно до ГОСТ 17.2.3.02 і ДСП-201.
3. Вироби із ПВХ повинні мати гігієнічну оцінку відносно статичного електричного поля відповідно до И 6035.А [2].
4. Виробничі приміщення для виготовлення виробів повинні бути оснащені припливно- витяжною вентиляцією згідно з ДСТУ Б А.3.2-12 і СНиП 2.04.05, опаленням згідно зі СНиП 2.04.05, освітленням згідно з ДБН В.2.5-28. Водопровід і каналізація повинні відповідати вимогам ГОСТ 2874 і СНиП 2.04-01.
5. Матеріали для виробів не повинні стимулювати розвиток мікрофлори, повинні бути стійкими до засобів дезінфекції та температурних перепадів повітряного середовища.
6. Технологічний процес та обладнання, що застосовуються для виготовлення виробів, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002, ДСН 3.3.6.037.
7. Технічна експлуатація електроустаткування під час виробництва виробів повинна здійснюватися згідно з ГОСТ 12.1 019, ГОСТ 12.1.018 і "Правилами безпечної роботи електроустаткування споживачів" [3].

Рівень електромагнітних полів на робочих місцях не повинен перевищувати вказаних у ДСН 476.

1. У повітрі робочої зони під час виготовлення виробів необхідно контролювати рівні вмісту шкідливих хімічних речовин. Вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони не повинен перевищувати вимог ГОСТ 12.1.005, і контролюється згідно з ГОСТ 12.1.014 і методик, затверджених у встановленому порядку.
2. Рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати норми, установленої в ГОСТ 12.1.003 і ДСН 3.3.6.037.
3. Рівень вібрації на робочих місцях повинен відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 12.1.012, ДСН 3.3.6.039.
4. Стічні води при виробництві повинні відповідати вимогам СанПиН 4630, СНиП 2.04.01.
5. Охорона ґрунту від забруднення побутовими та промисловими відходами повинна здійснюватися згідно з СанПиН 42-128-4690.
6. Матеріали виробів відносяться до групи горючості Г1-Г4 згідно із зміною №1 до ДСТУ Б В.2.7-1 ЗО. Групу токсичності продуктів горіння визначають відповідно до ГОСТ 12.1.044.
7. Визначення категорій приміщень і будинків за вибухопожежною та пожежною небезпекою виробничого та складського призначення повинно здійснюватися згідно з НАПБ Б.03.002. Під час експлуатації виробничих і складських будинків та приміщень повинні виконуватись вимоги НАПБ А.01.001.

Для гасіння пожежі слід застосовувати первинні засоби пожежогасіння, а саме: протипожежні покривала, пісок, переносні або пересувні вогнегасники відповідно до ДСТУ 3675 і ДСТУ 3734. Кількість та тип вогнегасників у приміщенні повинні визначатися відповідно до НПБ Б.03.001, а їх експлуатацію і технічне обслуговування необхідно проводити відповідно до НАПБ Б.01.008 і ДСТУ 4297.

1. Робітники повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту відповідно до вимог ДСТУ 7238.
2. Переміщення, транспортування, навантаження і зберігання матеріалів та готової продукції проводяться згідно з вимогами ГОСТ 12.3.009 і ГОСТ 12.3.002.
3. До роботи з виробництва виробів допускаються особи старші 18 років, які пройшли інструктаж з техніки безпеки та медичний огляд згідно з "Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій" [4].

Навчання працюючих безпечним правилам праці проводиться згідно з "Типовим положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці" [5] та типових галузевих матеріалів з охорони праці і техніки безпеки, затверджених за встановленим порядком.

1. Оцінка радіологічної активності сировини та матеріалів, а також радіологічний контроль повинні проводитись згідно з ДБН В.1.4-0.01, ДБН В.1.4-1.01, ДБН В.1.4-2.01. Сумарна питома активність природних радіонуклідів не повинна перевищувати 370 Бк/кг.
2. Обладнання приміщень і будинків виробничого та складського призначення автоматичними системами пожежогасіння і пожежної сигналізації повинно здійснюватися відповідно до додатка В ДБН В.2.5-56.
3. Виробничі і складські будинки та приміщення повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з НАПБ А.01.001. Вибирання типу та визначення необхідної кількості вогнегасників повинні здійснюватись відповідно до НАПБ Б.03.001. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід установлювати вказані знаки згідно з ДСТУ ISO 6309. Розміщення та експлуатація вогнегасників повинна здійснюватись згідно з вимогами НАПБ Б.01.008, а також ГОСТ 12.4.009.
4. Мікроклімат приміщень повинен відповідати ДСН 3.3.6.042.