Страница 25: ДБН В«2.6-163:2010. Сталеві конструкції норми проектування, виготовлення і монтажу (32644)

1. Конструкції, що мають пошкодження, необхідно підсилити або замінити новими за узгодженням з авторами проекту.
2. Укрупнювальне складання
3. Граничні відхили розмірів, що визначають складаність конструкцій, мають бути наведені в технічній документації.
4. За відсутності в технічній документації спеціальних вимог граничні відхили розмірів, що визначають складаність конструкцій (довжина елементів, відстань між групами монтажних отворів), при складанні окремих конструктивних елементів і блоків не повинні перевищувати величин, наведених у таблиці 3.3.1.

Таблиця 3.3.1 - Граничні відхили розмірів

1. Стропування, підйом, встановлення конструкцій у проектне положення
2. Підйом гнучких конструкцій слід виконувати із застосуванням елементів підсилення або пристроїв, які перешкоджають виникненню в елементах залишкових деформацій.
3. Рекомендується об'єднувати елементи в монтажні блоки, з'єднуючи сусідні елементи в'язями, розпірками і металевими панелями, що забезпечує стійкість і відповідну міцність монтажного блока.
4. Під час кріплення конструкцій шляхом безпосередньої ув'язки стропів точки стропування вибирають так, щоб у цих місцях були розташовані ребра жорсткості, діафрагми та інші елементи, що оберігають конструкцію від пошкодження в місцях стропування. Якщо ця умова не може бути дотримана, в розрахункових точках стропування слід передбачати елементи підсилення, що необхідно обумовити в додаткових технічних вимогах до заводу-виготовлювача.
5. Підняту конструкцію необхідно орієнтувати в просторі, наводити на проектні опори і плавно опускати на них відразу в проектне положення, при цьому розбивочні осі на опорах слід поєднувати з осями на встановлюваних елементах. У момент встановлення на опори особливу увагу необхідно звертати на збереження конструкцій від поштовхів і ударів.
6. При встановленні конструкції в проектне положення для його фіксації достатньо сумістити хоча б один отвір у деталях, що з'єднуються. Отвори сполучають у процесі опускання або повороту конструкції за допомогою монтажних ломиків або штирів (пальців), в необхідних випадках - за допомогою талів .або домкратів. Не дозволяється проводити суміщення отворів конусними штирями, ударами кувалди та іншими силовими впливами.
7. Стропування елементів під час монтажу слід проводити в місцях, вказаних у робочих кресленнях та ПВР, і забезпечувати їх підіймання і подачу до місця встановлення в положення, близьке до проектного.
8. Забороняється стропування конструкцій у довільних місцях. Схеми стропування укрупнених плоских та просторових блоків повинні забезпечувати при підійманні їх міцність, стійкість і незмінність геометричних розмірів і форм.
9. Піднімати конструкції необхідно за два прийоми: спочатку на висоту 20.. .30 см, пізніше, після перевірки надійності стропування, виконувати подальше підіймання. Конструкції слід встановлювати в проектне положення за прийнятими орієнтирами (рисками, штирями, упорами, гранями тощо). Конструкції, які мають спеціальні закладні або інші фіксуючі пристрої, належить встановлювати за цими пристроями.
10. Отвори в монтажних з'єднаннях на болтах підвищеної точності при установці конструкцій повинні бути заповнені тимчасовими болтами і пробками. Діаметр пробок повинен відповідати діаметру отворів.
11. Кількість пробок визначається розрахунком, при цьому зусилля, що припадає на пробку, допускається приймати таким самим, як на болт. Болтами заповнюється не менше 1/3, а пробками не менше 1/10 від загальної кількості отворів. При кількості отворів 5 і менше у вузлі необхідно встановити не менше одного болта і однієї пробки.
12. Отвори в з'єднаннях на болтах грубої та нормальної точності при установці конструкцій заповнюються постійними болтами та пробками у такій самій кількості, яка зазначена у 3.4.10.
13. Балки шляхів підвісного транспорту та інші елементи, які обпираються на конструкції покриття (містки для обслуговування світильників, балки та монорельси для експлуатаційних ремонтів мостових кранів з площадками обслуговування), доцільно встановлювати під час складання блоків.
14. Монтаж (демонтаж) основних конструктивних елементів
15. На всіх стадіях виконання робіт необхідно забезпечувати стійкість і геометричну незмінюваність зведеної (демонтованої) частини споруди, що досягається дотриманням певної послідовності монтажу (демонтажу) вертикальних і горизонтальних елементів конструкцій, а також встановленням постійних або тимчасових в'язей.
16. Під час монтажу (демонтажу) конструкцій слід забезпечувати:

• стійкість і незмінюваність положення частини конструкцій споруди на всіх стадіях;
• безпеку провадження монтажних робіт на об'єкті;
• виконання правил пожежної безпеки під час проведення монтажних робіт;
• перевірку точності положення конструкцій за допомогою постійного геодезичного контролю;
• міцність монтажних з'єднань.

1. Заходи щодо забезпечення стійкості в процесі монтажу (демонтажу) конструкцій слід передбачати в проекті виконання робіт (ПВР) з урахуванням конструктивно-компонувальних рішень (включаючи монтажні з'єднання), матеріалу конструктивних елементів і місцевих умов.
2. Стійкість і геометричну незмінюваність положення конструкцій будівель і споруд, які монтуються (демонтуються), слід забезпечувати дотриманням послідовності встановлення і монтажу конструктивних елементів і блоків. Це досягається шляхом членуванням будівель у плані і по висоті на окремі стійкі секції (прольоти, поверхи, яруси, частини каркаса між температурними швами тощо), послідовність монтажу (демонтажу) яких забезпечує стійкість і геометричну незмінюваність змонтованих (демонтованих) конструкцій у даній частині будівлі.
3. Для одноповерхових виробничих будівель слід дотримуватися наступної послідовності монтажу (демонтажу) конструктивних елементів:

• монтаж колон у секції слід розпочинати з в'язевої панелі. Якщо за якихось умов вказану вимогу виконати неможливо, то необхідно обладнати тимчасову в'язеву панель із перших встандвлених колон ряду, підкранової балки (або розпірки) і тимчасових вертикальних в'язей між ними, які влаштовують нижче за рівень підкранової балки (розпірки). Далі слід встановити наступну колону і розкріпити (прив'язати) її до тимчасової в'язевої панелі за допомогою підкранової балки або розпірки;
• демонтаж колон у секції слід виконувати у зворотній послідовності, тобто спочатку слід знімати підкранову балку (або розпірку) рядової панелі і колону, що розкріплена даною балкою (розпіркою), з розрахунку, що решта колон залишаються розкріпленими підкрановими балками (розпірками) з в'язевою панеллю. Останніми слід демонтувати колони в'язевої панелі;
• монтаж конструкцій покриттів слід розпочинати з в'язевої панелі (а якщо це неможливо, то з будь-якої панелі, встановивши між сусідніми фермами горизонтальні і вертикальні в'язі). Наступну змонтовану ферму необхідно розкріплювати (прив'язувати) до в'язевої панелі розпірками;
• демонтаж конструкцій покриттів слід виконувати у зворотній послідовності, тобто спочатку необхідно демонтувати елементи рядових панелей із розрахунку, що решта ферм залишатимуться розкріпленими розпірками з в'язевою панеллю. Останніми слід демонтувати ферми в'язевої панелі.

Монтаж (демонтаж) проводити на основі попередньо розробленого ПВР.

1. Під час монтажу конструкцій багатоповерхових будівель після встановлення колон вздовж осі в секції необхідно змонтувати ригелі, які забезпечують стійкість утвореної рами в поперечному напрямку. У поздовжньому напрямку стійкість слід забезпечувати за допомогою вертикальних в'язей між колонами і елементів розпірок. Якщо стійкість споруди в поздовжньому напрямку забезпечується стіновими конструкціями (про що повинно бути вказано в робочій документації), то їх слід зводити одночасно з конструкціями каркаса і перекриттів.
2. Під час підіймання будь-якої конструкції слід вживати заходів, які перешкоджають виникненню залишкових деформацій.
3. Необхідність влаштування елементів монтажного підсилення визначається розрахунковим шляхом і наводиться у проекті виконання робіт.
4. Ґратчасті конструкції слід підсилювати за допомогою дерев'яних брусів або металевих прокатних профілів, які прикріплюються до елемента, стійкість якого може бути втраченою під час монтажу. Під час монтажного підсилення великої кількості ферм раціональною є розробка ПВР, який передбачає монтаж ферм просторовими жорсткими блоками із застосуванням інвентарних в'язей, що забезпечують просторову жорсткість і геометричну незмінюваність блока, і монтажних механізмів підвищеної вантажопідйомності.
5. Для тимчасового закріплення конструкцій у проектному положенні, що виконується до монтажу постійних в'язей, слід використовувати елементи тимчасового закріплення, переріз яких добирається за результатами розрахунку відповідно до величини діючих монтажних навантажень.
6. Конструкція тимчасових кріплень і в'язей повинна забезпечувати стійкість елемента, що монтується, і дозволяти виконувати вивірку його просторового положення.
7. Змонтовані елементи конструкцій перед їх звільненням від монтажного механізму повинні бути надійно закріплені болтами, пробками, прихватками, з влаштуванням постійних або тимчасових в'язей, розпірок, розчалок тощо, передбачених ПВР.
8. В усіх випадках при зведенні будівель обов'язковою умовою є повна готовність змонтованих сталевих конструкцій у секції до виконання подальших робіт (загальнобудівельних, електро- і механомонтажних тощо) незалежно від стану монтажу конструкцій у сусідніх секціях. Готовність змонтованих сталевих конструкцій до виконання подальших робіт має бути задокументована.
9. Демонтаж конструкцій у секції слід починати тільки після повного розвантаження їх від технологічного устаткування, будівельних виробів, деталей і сміття.
10. Розрахунок стійкості елементів конструкцій під час монтажу/демонтажу слід виконувати відповідно до вимог нормативних документів щодо проектування металевих конструкцій та навантажень і впливів з урахуванням додаткових станів, які визначаються умовами монтажу/демонтажу. За необхідності забезпечення стійкості конструкцій під час монтажу необхідні вказівки повинні бути наведені у ПВР.
11. Конструкції з монтажними зварними з'єднаннями слід закріплювати за два етапи - спочатку тимчасово, потім за проектом. Спосіб тимчасового закріплення з урахуванням вимог 2.7.3 повинен бути вказаний у проекті.
12. Інструментальна перевірка правильності встановлення конструкцій, а також їх остаточна вивірка та закріплення повинні проводитись по ходу монтажу кожної просторової жорсткої секції споруди.
13. Зварювання та остаточне закріплення постійних болтів можуть проводитись тільки після перевірки правильності положення встановлених конструкцій відповідних частин будівель і споруд.
14. Використання встановлених конструкцій для прикріплення до них вантажних поліспастів, відвідних блоків і інших вантажопідйомних пристосувань допускається тільки у випадках, передбачених проектом виконання робіт за узгодженням з розробниками проекту.
15. Кріплення деталей для електротехнічних пристроїв, технологічних трубопроводів, систем сигналізації і автоматики до сталевих конструкцій повинні бути узгоджені з розробниками проекту.
16. Монтаж конструкцій кожного вище розташованого ярусу висотних споруд повинен проводитись після надійного закріплення елементів конструкцій нижче розташованого ярусу постійними або тимчасовими кріпленнями, передбаченими проектом виконання робіт. До закінчення перевірки проектного положення і надійного (тимчасового або проектного) закріплення встановленого елемента не допускається обпирати на нього вище розташовані конструкції, якщо таке обпирання не передбачене ПВР.
17. За відсутності в технічній документації спеціальних вимог граничні відхили суміщення орієнтирів (граней або рисок) при встановленні збірних елементів, а також відхили від проектного положення змонтованих (зведених) конструкцій не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці 3.5.1.
18. Відхили на встановлення монтажних елементів, положення яких може змінитися в процесі їх постійного закріплення і навантаження подальшими конструкціями, повинні призначатися в ПВР з таким розрахунком, щоб вони не перевищували граничних значень після завершення всіх монтажних робіт. У разі відсутності в ПВР спеціальних вказівок величина відхилу елементів при встановленні не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 3.5.1.