При прикладанні нерухомого зосередженого навантаження до верхнього пояса балки за відсутності поперечних ребер жорсткості у місцях прикладання навантаження, а також при прикладанні нерухомого зосередженого навантаження до нижнього пояса незалежно від наявності ребер жорсткості в місцях прикладання навантаження поясні з'єднання слід розраховувати як для рухомого навантаження.

Зварні шви, виконані з проваром на всю товщину стінки, слід вважати рівноміцними зі стінкою.

  1. У балках із фрикційними поясними з'єднаннями з багатолистовими поясними пакетами прикріплення кожного з листів у розрахунковому перерізі, розташованому за місцем свого теоретичного обриву, слід розраховувати на половину зусилля, яке може бути сприйняте поперечним перерізом листа. Прикріплення кожного листа у розрахунковому перерізі, розташованому на ділянці між дійсним місцем його обриву і місцем обриву попереднього листа, слід розраховувати на повне зусилля, яке може бути сприйняте поперечним перерізом листа.
  2. Додаткові вимоги щодо проектування елементів будівель і споруд різного призначення
  3. Загальні вимоги щодо проектування сталевих конструкцій
  4. При проектуванні сталевих конструкцій необхідно:
  • передбачати в’язі, що забезпечують у процесі монтажу й експлуатації стійкість і просторову геометричну незмінюваність споруди в цілому та окремих її елементів, призначаючи їх у залежності від основних параметрів споруди і режиму експлуатації (конструктивної схеми, прогонів, типів кранів і режимів їх роботи, температурних впливів тощо);
  • враховувати виробничі можливості і потужність технологічного і кранового обладнання підприємств-виробників сталевих конструкцій, а також підйомно-транспортне та інше обладнання монтажних організацій;
  • передбачати монтажні кріплення елементів (монтажні столики тощо);
  • у болтових монтажних з'єднаннях застосовувати болти класу точності В і С, а також високоміцні, при цьому в з'єднаннях, що сприймають значні вертикальні зусилля (кріпленнях ферм, ригелів, рам тощо), слід передбачати столики; за наявності в з’єднаннях згинальних моментів слід застосовувати болти класу точності В і С, що працюють на розтяг.
  1. При конструюванні сталевих зварних конструкцій слід виключати можливість шкідливого впливу залишкових деформацій і напружень, у тому числі зварювальних, а також концентрації напружень, передбачаючи відповідні конструктивні рішення (з найбільш рівномірним розподілом напружень в елементах і деталях, без вхідних кутів, різких змін форми перерізу та інших концентраторів напружень) і технологічні заходи (порядок складання і зварювання, попередні вигини, механічну обробку відповідних зон шляхом стругання, фрезерування, зачищення абразивним кругом тощо).
  2. У зварних з'єднаннях слід виключати можливість крихкого руйнування конструкцій у процесі їх монтажу та експлуатації в результаті несприятливого сполучення наступних факторів:
  • великих місцевих напружень, викликаних впливом зосереджених деформацій чи навантажень деталей з'єднань, а також залишкових напружень;
  • різких концентраторів напружень на ділянках з великими місцевими напруженнями, що орієнтовані впоперек напрямку діючих напружень розтягу;
  • пониженої температури, за якої сталь в залежності від її хімічного складу, структури і товщини прокату переходить у крихкий стан.

При конструюванні зварних конструкцій слід враховувати, що конструкції із суцільною стінкою мають менше концентраторів напружень і менш чутливі до ексцентриситетів порівняно з ґратчастими конструкціями.

  1. Сталеві конструкції необхідно захищати від корозії відповідно до вимог нормативних документів із захисту будівельних конструкцій від корозії.
  2. Відстань між температурними швами
  3. Відстань І між температурними швами сталевих каркасів одноповерхових будівель і споруд, як правило, не повинна перевищувати найбільших значень Іи, наведених у таблиці 1.13.1.
  4. Значення найбільших відстаней Іи, наведені в таблиці 1.13.1 у будівлях з висотою колон Ігх або /г2 понад 12 м, допускається збільшувати множенням на коефіцієнт, який приймається таким, що дорівнює:

h

  • вздовж блока — /с, - — < 1,5;

12

h

  • впоперек блока -к-, = — < 1,5,

12

де hx - висота, м, колон у площині поздовжніх конструкцій каркаса (вздовж температурного блока), що дорівнює відстані від верху фундаменту до низу підкранової балки (при двоярусному розташуванні кранів - до низу підкранової балки нижнього ярусу) або до рівня обпирання несучої конструкції покриття (у будівлях без мостових опорних кранів);

/г2-висота,м,крайньої колони у площині поперечної конструкції каркаса (впоперек

температурного блока), що дорівнює відстані від верху фундаменту до рівня обпирання несучої конструкції покриття.

Таблиця 1.13.1 - Найбільша відстань між температурними швами

Характеристика

Найбільша відстань /„, м, між температурними швами для кліматичних районів із середньою місячною температурою повітря у січні

будівлі і споруди

відстані

вищою за 0 °С

нижчою за 0 °С

Опалювана будівля

вздовж блока

350

280

поперек блока

230

180

Неопалювана будівля

вздовж блока

300

240

поперек блока

180

150

Гарячий цех

вздовж блока

230

180

поперек блока

140

120

Відкрита естакада

вздовж осі

180

150

  1. Вертикальні в'язі, влаштовані між колонами в границях висоти hx вздовж температурного блока, повинні задовольняти такі умови:
  • відстань від будь-якого торця температурного блока до осі найближчої в'язі не повинна перевищувати 0,5Іикх;
  • відстань між осями крайніх в'язей при їх влаштуванні в декількох місцях не повинна перевищувати 0,ЗІик{, де Іик1 - найбільша довжина блока відповідно до вимог 1.13.2.1 і 1.13.2.2.
  1. Найбільші відстані Іи, що встановлюються згідно з вимогами 1.13.2.2 і 1.13.2.3, допускається збільшувати на підставі розрахунку на кліматичні температурні навантаження з урахуванням впливу стін або інших огороджувальних конструкцій, непружних деформацій конструкцій і піддатливості вузлів.
  2. Ферми і структурні плити покриттів
  3. Осі стрижнів ферм і структур повинні бути, як правило, центрованими в усіх вузлах. Центрування стрижнів у фермах і структурних плитах слід виконувати: при зварних з'єднаннях у вузлах - за центрами ваги перерізів (із округленням до 5 мм); при болтових з'єднаннях - за рисками кутиків, найближчих до обушка.

Зміщення осей елементів поясів ферм при зміні їх перерізів по довжині допускається не враховувати, якщо воно не перевищує 1,5% висоти елемента пояса меншого перерізу.

За наявності ексцентриситетів у вузлах елементи ферм і структур слід розраховувати з урахуванням дії відповідних згинальних моментів. У разі прикладання навантажень поза вузлами ферм пояси повинні бути розраховані на сумісну дію поздовжніх зусиль і згинальних моментів.

  1. При розрахунку плоских ферм з'єднання елементів решітки з поясом у вузлах ферм допускається приймати шарнірними при типах поперечних перерізів елементів;
  • з кутиків або таврів;
  • двотаврових, Н-подібних і трубчастих, якщо відношення h 11 < 0,1, де h - висота перерізу, І - геометрична довжина елемента (відстань між вузлами).

При перевищенні зазначених відношеньh /І слід враховувати додаткові згинальні моменти, що виникають в елементах ферми від жорсткості вузлів; при цьому допускається враховувати жорсткості вузлів у фермах наближеними методами, а осьові зусилля визначати за шарнірною схемою.

  1. Відстань між краями елементів ґратки і пояса у фермах зі зварними вузловими з'єднаннями на фасонках слід приймати не меншою зад =6f-20мм, але не більшою за 80 мм, де t - товщина фасонки, мм.

Між торцями елементів поясів ферм, що стикуються і перекриваються накладками, слід залишати зазор величиною не менше ніж 50 мм.

Зварні шви, які прикріплюють елементи ґратки ферм до фасонок, слід виводити на торець елемента на довжину 20 мм.

  1. У вузлах ферм з поясами з таврів, двотаврів і одиночних кутиків кріплення фасонок до полиць поясів встик слід здійснювати з проваром на всю товщину фасонки. В конструкціях 1-ї групи прилягання вузлових фасонок до поясів необхідно виконувати згідно з додатком У (таблиця У.З, поз. 7).
  2. При розрахунку вузлів ферм зі стрижнями трубчастого і двотаврового перерізів і прикріпленням елементів ґратки безпосередньо до пояса (без фасонок) необхідно перевіряти несучу здатність:
  • стінки пояса при місцевому згинанні (продавлюванні) у місцях примикання елементів ґратки (для стрижнів з круглих і прямокутних труб);
  • бічної стінки пояса в місці примикання стиснутого елемента ґратки (для стрижнів з прямокутних труб);
  • полиць пояса на відгин (для стрижнів двотаврового перерізу);
  • стінки пояса (для стрижнів двотаврового перерізу);
  • елементів ґратки в перерізі, що примикає до пояса;
  • зварних швів, які прикріпляють елементи ґратки до пояса.

При перевірці міцності стінки необхідно враховувати сумісну дію зусиль у полиці і в прилеглому елементі ґратки.

  1. При прольотах ферм покриттів, що складають понад 36 м, рекомендується передбачати будівельний підйом, що дорівнює теоретичному прогину конструкції від розрахункових експлуатаційних постійних і тривалих навантажень. При плоских покрівлях будівельний підйом слід передбачати незалежно від величини прольоту, приймаючи його таким, що дорівнює прогину від суми розрахункових експлуатаційних постійних і тривалих навантажень, збільшеному на 1/200 прольоту.
  2. Відправні елементи наскрізних колон з ґратками, розташованими у двох площинах, слід підкріплювати діафрагмами, розташованими біля кінців відправного елемента. Допускається не передбачати спеціальної діафрагми, якщо існує плита бази чи оголовка колони.

У наскрізних колонах зі з'єднувальною ґраткою, розташованою в одній площині, діафрагми слід розташовувати не рідше ніж через 4 м.

  1. У колонах і стояках з односторонніми поясними швами згідно з 1.12.1.9 у вузлах кріплення в’язей, балок, розпірок та інших елементів у зоні передавання зусилля слід застосовувати двосторонні поясні шви, що виходять за контури прикріплюваного елемента (вузла) на довжину ЗОАу з кожного боку.
  2. Кутові шви, що прикріплюють фасонки з'єднувальної ґратки до гілок колони внапусток, слід призначати за розрахунком і розташовувати з двох боків фасонки вздовж гілки у вигляді окремих ділянок, розташованих у шаховому порядку, при цьому відстань між кінцями таких швів не повинна перевищувати 15 товщин фасонки.

У разі застосування ручного дугового зварювання шви повинні бути неперервними по всій довжині фасонки.

  1. Монтажні стики колон рекомендується виконувати з фрезерованими торцями, звареними в стик або на накладках зі зварними кутовими швами або болтами, у тому числі високоміцними. При приварюванні накладок кутові шви слід не доводити до осі етика на 30 мм з кожного боку. Допускається застосування фланцевих з'єднань з передаванням стискальних зусиль через щільний дотик фланців, а розтягувальних зусиль - через болти.
  2. У наскрізних колонах, гілки яких з'єднані планками, рекомендується приймати:
  • ширину bs проміжних планок такою, що дорівнює (0,5...0,75)Ь, де b - габаритна ширина колони у площині планок;
  • ширину кінцевих планок такою, що дорівнює (1,3... 1,7)bs.
  1. В'язі
  2. У кожному температурному блоці будівлі слід передбачати самостійну систему в'язей.
  3. Нижні пояси балок і ферм кранових колій прольотом понад 12 м слід укріплювати горизонтальними в'язями.
  4. Вертикальні в'язі між основними колонами каркаса нижче рівня підкранових балок при двогілкових колонах слід розташовувати у площині кожної гілки.

Гілки двогілкових в'язей, як правило, слід з'єднувати між собою з'єднувальними ґратками.

  1. Поперечні горизонтальні в'язі слід передбачати у рівні верхнього або нижнього поясів кроквяних ферм у кожному прольоті будівлі по торцях температурних блоків. При довжині температурного блока, що перевищує 144 м, слід передбачати проміжні поперечні горизонтальні в'язі.

Кроквяні ферми, які не примикають безпосередньо до поперечних горизонтальних в'язей, слід розкріплювати у площині розташування цих в’язей розпірками і розтяжками.

У місцях розташування поперечних горизонтальних в'язей слід передбачати вертикальні в’язі між фермами.

За наявності жорсткого диска покрівлі у рівні верхніх поясів слід передбачати інвентарні збірно-розбірні в'язі для вивіряння конструкцій і забезпечення їх стійкості в процесі монтажу.

  1. Поздовжні горизонтальні в'язі у площині нижніх поясів кроквяних ферм слід передбачати:
  • вздовж крайніх рядів колон у будівлях з мостовими опорними кранами груп режимів роботи 6К - 8К згідно з ГОСТ 25546;
  • у покриттях з підкроквяними фермами;
  • в одно- і двопрольотних будівлях, обладнаних мостовими опорними кранами вантажопідйомністю Юті більше, а при відмітці низу кроквяних конструкцій понад 18 м- незалежно від вантажопідйомності кранів.

У будівлях з трьома і більше прольотами горизонтальні поздовжні в'язі слід розміщувати також вздовж середніх рядів колон не рідше ніж через прольот - у будівлях з мостовими опорними кранами груп режимів роботи 6К - 8К згідно з ГОСТ 25546 і через два прольоти - в інших будівлях.