Страница 9: ДБН В.2.5-74:2013. Водопостачання зовнішні мережі та споруди основні положення проектування (32623)

Примітка. Загальна характеристика умов забору води визначається за найбільш важкими чинниками, що перешкоджають роботі водозабірних споруд.

1. Тип водоприймачів слід приймати згідно з таблицею 14 в залежності від:

• необхідної категорії надійності дії подачі води в систему водопостачання згідно з 8.4;
• забезпеченості розрахункових рівнів згідно з таблицею 12;
• складності природних умов забору води згідно з таблицею 13.

Для водозабірних споруд I та II категорій слід передбачати секціонування водоприймальної частини.

Підвищення категорії водозабірних споруд із затопленими водоприймачами на одиницю допускається у випадках:

• розміщення водоприймачів у водоприймальному ковші, який затоплюється і самопромива- ється;
• підведення до водоприймальних отворів теплої води в кількості не менше ніж 20 % витрати, що забирається, та застосування спеціальних наносозахисних пристроїв;
• забезпечення надійної системи зворотного промивання сміттєутримуючих решіток, рибо- захисних пристроїв водоприймачів і самопливних водоводів;
• компонування, що виключає проникнення течії, яка виходить із прибійної зони водойми до місця розташування водоприймальних пристроїв.

Таблиця 14-Типи водоприймачів

Примітка. Схеми водозаборів передбачають влаштування:

"а" - одного водоприймача;

"б" - декількох водоприймачів в одному створі, які обладнані засобами боротьби із шугою, наносами та іншими перешкодами;

"в" - водоприймачі, які розташовані у двох створах, віддалених на відстань, що виключає можливість одночасної перерви у заборі води.

1. Вибір схеми, компонування і місця розташування водозабірної споруди слід приймати згідно з прогнозами якості води в джерелі та з урахуванням меандрових процесів, гідрометричного режиму, а за важких умов забору води - на основі технологічних досліджень.
2. Водозабірні споруди на річках слід розташовувати на увігнутому березі, в зоні найбільших глибин русла. При цьому, необхідно передбачати заходи щодо збереження берегового укосу та його укріплення.

На річках з шугольодовими явищами, русла яких зігнуті або складені слабкими і дрібнозернистими ґрунтами, слід передбачати ковші, що заглиблені в берег і мають кут відведення близько 135°. Вибір схеми, місця розташування та конструктивні рішення ковша слід приймати на основі наукових досліджень.

1. Місце розташування водоприймачів для водозабірних споруд питного водопостачання слід приймати вище за течією водотоку від випусків стічних вод населених пунктів, а також стоянок судів, товарно-транспортних баз, тваринницьких комплексів і ферм у районі, що забезпечує організацію зон санітарної охорони.

Для об’єктів водопостачання І та ІІ категорій надійності дії або за ступенем забезпеченості подачі води, а також з середніми та важкими природними умовами забору води водозабірні споруди рекомендується влаштовувати з водоприймачами двох типів або розділеними на два вузли, з розташуванням їх в різних місцях чи створах або на різних водотоках. У залежності від природних умов і особливостей водоспоживача продуктивність кожного з цих водозабірних вузлів повинна становити від 50 % до 100 % від загальної продуктивності споруд.

Для забезпечення безперебійної роботи, періодичного очищення та ремонту без припинення подачі води водоприймальні колодязі водозабірних споруд I та II категорій слід розділяти на паралельно працюючі секції (не менше двох).

1. Не допускається розміщення водоприймачів у межах зон руху суден, зоні відкладення донних наносів, у місцях зимівлі та нересту риб, скупчення водоростей, на ділянці можливого руйнування берега, а також виникнення шугозаторів і заторів льоду.
2. Не рекомендується розміщувати водоприймачі водозабірних споруд на ділянках нижнього б’єфу ГЕС, що прилягають до гідровузла, у верхів’ях водойм, а також на ділянках, розташованих нижче устя припливів водотоків і в устях підпертих водотоків.
3. На морях, озерах і водосховищах водоприймачі слід розміщувати (з урахуванням очікуваного меандрування):

• за межами прибійних зон при найнижчих рівнях води;
• у місцях, захищених від дії прибійних та придонних хвиль;
• за межами зосереджених течій, що виходять із прибійних зон.

На водозабірних спорудах із самопливними та сифонними водоводами рекомендується водоприймальний сітковий колодязь, насосну станцію та інші споруди виносити за межі очікуваної переробки берега, без влаштування берегозахисних заходів.

1. При заборі води з джерел, що мають рибогосподарське значення, слід передбачати рибозахисні пристрої. Рибогосподарське значення джерела визначається згідно з вимогами чинного законодавства [10].
2. Розміри основних елементів водозабірної споруди (водоприймальних отворів, сіток, рибозахисних пристроїв, труб, каналів), а також розрахунковий мінімальний рівень води в сітковому відділенні берегового водоприймального колодязя та відмітки осі насосів потрібно визначати за результатами гідравлічних розрахунків за мінімальних рівнів води в джерелі для нормального експлуатаційного і аварійного режимів водопостачання.

Розрахунки елементів водозабору слід виконувати за умов нормальної роботи споруд, а втрат напору і найвищої допустимої відмітки осі насосів - для аварійного режиму їх роботи.

В аварійному режимі (відключенні одного самопливного або сифонного водоводу або секції водоприймача на ремонт або технічне обслуговування) для водозабірних споруд II та III категорій допускається зниження водовідбору на 30 %.

Примітка. Під нормальним режимом експлуатації вважається одночасна робота всіх секцій водозабірних споруд, крім резервних.

1. У залежності від гідрологічних та іхтіологічних умов водоприймальні отвори водозабірних споруд повинні мати пазову конструкцію, в яку можуть бути вставлені сміттезатримуючі решітки, рибозахисні касети, решітки з електрообігрівом.

Для можливості повного або часткового перекриття водоприймальних отворів із внутрішньої сторони водозабірних споруд слід передбачати можливість встановлення щитів (шандорів) або затворів.

Розміри водоприймальних отворів сміттєзатримуючих решіток (у просвіті) або фільтруючих елементів (пористість) слід визначати з урахуванням вимог рибозахисту до швидкості протікання води.

При використанні решітки для сміттєзатримання та рибозахисту швидкість протікання води через водоприймальні отвори не повинна перевищувати:

0,25 м/с для водотоків зі швидкістю течії більше ніж 0,4 м/с;

0,1 м/с для озер і водосховищ, а також водотоків зі швидкістю течії до 0,4 м/с.

За відсутності вимог рибозахисту швидкість протікання води через водоприймальні отвори не повинна перевищувати:

а) для берегових незатоплених водоприймачів:

• для середніх умов забору води - 0,6 м/с;
• для важких умов забору води - 0,2 м/с.

б) для руслових затоплених водоприймачів:

• для середніх умов забору води - 0,3 м/с;
• для важких умов забору води - 0,1 м/с.

Для додаткового захисту водоприймальних отворів від плаваючого сміття, шуги, а також для відведення молоді риб із зони водозабору, перед водоприймачем можуть застосовуватись заводі або пневмозавіси.

1. Водоприймальні отвори слід розташовувати на відстані:

• низ - не менше ніж на 0,5 м вище дна водойми;
• верх - не менше ніж на 0,2 м від нижньої поверхні льоду (для руслових затоплених водоприймачів - до верху конструкцій).

1. Для боротьби з заледенінням і закупоркою шугою водоприймачів, які знаходяться у важких шугольодових умовах, слід передбачати: решітки з електрообігрівом, підведення до водоприймальних отворів теплої води чи стисненого повітря або імпульсне їх промивання в сполученні зі зворотним промиванням. Стержні сміттєзатримуючих решіток повинні бути виготовлені з гідрофобних матеріалів або покриті ними. Для видалення шуги з берегових водоприймальних колодязів і сіткових камер потрібно передбачати відповідні пристрої.
2. Для затоплених віддалених від берега руслових водоприймачів слід передбачати легко- знімні сміттезатримуючі решітки або різного типу фільтруючі елементи та зворотнє їх промивання. Промивання можна виконувати за допомогою подачі води в зворотньому напрямку з напірних водоводів або імпульсно - із застосуванням вакуум-колон. У розрахунках водозабірних споруд потрібно враховувати необхідні для цього витрати води, а також напір і швидкості в водоприймальних отворах.
3. Не рекомендується застосовувати затоплені водоприймачі всіх типів, які віддалені від берега та практично недоступні в окремі періоди року (а саме: льодоставу, шуги, льодових заторів і заторів, скресу, повеней тощо) та у разі небезпеки їх внутрішнього біологічного обростання.
4. Для водозабірних споруд із середніми та важкими умовами забору води (таблиця 13) та в залежності від їх категорії (таблиця 14) слід застосовувати комбіновані водоприймачі, що працюють спільно, замінюючи один одного або незалежно один від іншого (в різні гідрологічні фази) і входять до складу одного водозабору.
5. У разі потреби щодо попередження біологічного обростання елементів водозабірної споруди (за температури води більше ніж 10 °С) за умов дотримання [2], [3], [6], [10] слід передбачати заходи з хлорування, купоросування або обробки води іншими реагентами.

Вид реагенту, його дозу, періодичність і тривалість обробки води слід визначати на підставі даних науково-дослідних робіт.