Примітка 1. У таблиці А.2 наведено показники потреби у воді на поливання-миття міських територій у л на одного жителя із загальноміських систем водопроводу за добу максимального водоспоживання та в м3 на одного жителя за поливальний період року 75 % забезпеченості кількості опадів.

Примітка 2. До показників, наведених у таблиці А.2, приймаються коефіцієнти: для курортних міст - 1,2;

для малих і середніх міст, розміщених в оточенні лісів, у прибережних зонах великих річок або водойм - 0,8.

Примітка 3. Архітектурно-будівельні кліматичні райони, підрайони прийняті згідно з ДСТУ-Н Б.В.1.1-27.

Примітка 4. Градація міст з визначенням кількості населення в них прийнята згідно з 6.1.1.

ДОДАТОК Б (довідковий)

СПОСОБИ БУРІННЯ ТА КОНСТРУКЦІЇ ФІЛЬТРІВ ВОДОЗАБІРНИХ СВЕРДЛОВИН Таблиця Б.1 - Способи буріння та конструкції фільтрів водозабірних свердловин

Каркасно-стрижневі та трубчасті фільтри з металевих і полімерних матеріалів з отворами (круглими, прямокутними, горизонтальними і вертикальними щілинами). Фільтри штамповані з отворами типу "міст". Фільтри кільцеві з полімерних матеріалів

Каркасно-стрижневі та трубчасті фільтри з металевих і полімерних матеріалів з отворами (круглими, прямокутними, горизонтальними і вертикальними щілинами), з додатковою водоприймальною поверхнею з антикорозійних матеріалів (дротяна обмотка, сітка, фільтруюча оболонка)або без неї. Для всіх суфозійно стійких піщаних порід за наявності міцної стійкої покрівлі - безфільтрові свердловини з водоприймальною порожниною

Без фільтра. Каркасно-стрижневі і трубчасті фільтри з металевих і полімерних матеріалів з отворами (круглими, прямокутними, горизонтальними і вертикальними щілинами), з додатковою водоприймальною поверхнею з антикорозійних матеріалів (дротяна обмотка, сітка, фільтруюча оболонка) або без неї. Фільтри штамповані з отворами типу "міст"

Гірські породи водоносних горизонтів

Гравійна

обсипка

1 Нестійкі пухкі (пористі) великоуламкові породи 1.1 Галькові і щебенисті (більше ніж 50 % часток крупніше 10 мм,

500 > Кф > 70)

Не потрібна

1.2 Гравійні і дресвяні (більше ніж 50 % часток крупніше 2 мм, 70 > Кф > 30)

2 Нестійкі пухкі (пористі) піщані породи (піски)

2.1 Гравіюваті (більше ніж 25 % часток крупніше 2 мм, 30 > Кф > 15)

Можлива

2.2 Крупні (більше ніж 50 % часток крупніше 0,5 мм,

15 > Кф > 10)

Обов’язкова

2.3 Середні (більше ніж 50 % часток крупніше 0,25 мм,

10 > Кф > 5)

Обов’язкова

2.4 Мілкі (більше ніж 75 % часток крупніше 0,1 мм,

5 > Кф > 2)

Обов’язкова

2.5 Пилуваті (менше ніж 75 % часток крупніше 0,1 мм,

2 > Кф > 0,1)

Обов’язкова

3 Слабостійкі пористотріщи- нуваті, хімічні та органогенні породи

3.1 Піщаники, вапняки і доломіти, крейда і вугілля (крупнопористі, тріщинуваті і кавернозні, 500 > Кф > 70)

Не потрібна

3.2 Піщаники середньо- та крупнозернисті, пористі вапняки і доломіти, сланці пористі і тріщинуваті,

70 > Кф > 10

3.3 Піщаники тонко- та дрібнозернисті, алевроліти і аргіліти з малою тріщинуватістю, 10 > Кф > 1

Можлива

Фільтри водозабірних свердловин

Способи буріння

  1. Ударно-канатний, з випередженням забою допоміжною колоною обсадних труб і подальшим оголенням фільтра, Н = 100 м.

Під захистом тиксотропного розчину, Н = 150 м

  1. Обертальний, з прямим промиванням,

Н = 600 м

  1. Ударно-канатний, з випередженням забою допоміжною колоною обсадних труб і подальшим оголенням фільтра, Н = 100 м.

Під захистом тиксотропного розчину, Н = 150 м

  1. Обертальний, з прямим промиванням,

Н = 600 м

  1. Обертальний, із зворотним промиванням,

Н = 200 м

  1. Комбінований, із прямим і зворотним промиванням, Н = 600 м
  2. Ударно-канатний. Відкритим забоєм, без кріплення трубами

Н = 150 м

  1. Обертальний, з прямим промиванням, Н = 600 м
  2. Обертальний, із зворотним промиванням, Н = 200 м

Гірські породи водоносних горизонтів

Гравійна

обсипка

Фільтри водозабірних свердловин

Способи буріння

4 Стійкі тріщинуваті, хімічні та органогенні породи 4.1 Піщаники, вапняки, сланці, граніти, гнейси, порфірити, сієніти з великими порожнечами, кавернами і зонами розлому, 200 > Кф > 50

Не потрібна

Без фільтра

  1. Ударно-канатний. Відкритим забоєм, без кріплення трубами,

Н = 150 м

  1. Обертальний, з прямим промиванням, Н = 600 м

4.2 Піщаники, вапняки, сланці, граніти, гнейси, порфірити, сієніти сильно- тріщинуваті з вертикальними і горизонтальними тріщинами, 50 > Кф > 10

4.3 Пісковики, вапняки, сланці, граніти, гнейси, порфірити, сієніти тріщинуваті, 10 > Кф > 1

Примітка. Кф - коефіцієнт фільтрації гірської породи, м/добу; Н - максимальна глибина буріння свердловини, м.

В.1 Кожна свердловина після закінчення буріння і обладнання фільтром повинна бути випробувана відкачуванням води з неї. Спочатку, з метою очищення свердловини і перевірки надійності фільтра, проводиться прокачування свердловини. Тривалість прокачування слід приймати до повного освітлення води, що надходить із свердловини. Після цього проводиться дослідне відкачування з вимірами дебіту свердловини, рівня води в ній і відбором проб на бактеріологічний, хімічний і радіохімічний аналізи води.

В.2 Дослідне відкачування слід проводити з дебітом, що дорівнює прийнятому в проекті, а також з дебітом на 25 % - 30 % більшим прийнятого в проекті. Тривалість безперервного дослідного відкачування із заданими дебітами повинна становити від однієї доби до двох діб на кожне пониження при сталому незмінному динамічному рівні води в свердловині.

В умовах несталого режиму фільтрації тривалість дослідних відкачувань повинна бути достатньою для встановлення закономірності зниження рівня при постійному дебіті або дебіті при постійному рівні води в свердловині. Проби води для аналізу слід відбирати перед закінченням відкачування на кожне положення.

У тріщинуватих скельних і гравійно-галькових водоносних породах відкачування слід починати з максимального зниження, в піщаних породах - з мінімального пониження, поступово збільшуючи дебіт.

При відкачуванні зі свердловин, обладнаних фільтром з обсипанням, один раз на добу слід заміряти величину усадки матеріалу обсипання.

В.3 На горизонтальних водозаборах з однією або декількома гілками-дренами випробування кожної гілки потрібно проводити в міру її готовності та готовності водозабірного колодязя, монтажу насосного обладнання в ньому і водоводів. При неготовності останніх випробування допускається вести зі скиданням води у водотік або водойму. Випробування потрібно проводити безперервно, починаючи з мінімального пониження води в водозбірному колодязі, з постійним, повільним у міру освітлення води, доведенням його до максимального, якому відповідає незатоплений злив води з дрени у колодязь.

Тривалість випробування дрени при максимальному зниженні повинна бути не менше однієї робочої зміни.

В.4 У променевих водозаборах слід проводити випробування кожної свердловини-променя окремо, як і для окремих дрен на горизонтальних водозаборах.

В.5 Для групових водозаборів повинно бути здійснено випробування:

  • кожної його водозахватної споруди окремо по мірі завершення будівництва;
  • водозабору в цілому або першої його черги після повного закінчення будівництва всього комплексу споруд (повного складу водозахватних пристроїв, збірних і транспортних водоводів, водопідйомного обладнання, насосних станцій, контрольно-вимірювальної апаратури, спостережних свердловин) для здачі-приймання водозабору в постійну експлуатацію .

В.6 Випробування і здачу водозабору (або першої його черги) в експлуатацію потрібно здійснювати відповідно до ДБН А.3.1-3-94.

В.7 У процесі відкачування бурова організація повинна заміряти температуру води та організовувати відбір проб і їх доставку в лабораторію для визначення мікробіологічних, токсикологічних, органолептичних показників і хімічного складу води, що визначаються вимогами ДСанПіН 2.2.4-171.

В.8 Водозабірні свердловини повинні бути обладнані пристроями для систематичних спостережень за рівнем і дебітом води в кожній свердловині. Крім того, має бути створена мережа спостережних свердловин як безпосередньо на водозаборі, так і на прилеглій території, водомірні пости на виходах підземних вод на поверхню, на водотоках і водоймах, пов’язаних з водоносним горизонтом, що експлуатується.

Спостереження слід починати до введення водозабору в експлуатацію. При проектуванні спостережної мережі слід максимально використовувати виробки, пройдені при розвідці підземних вод, а також аварійні свердловини при бурінні водозабірних свердловин.

В.9 Схема розташування спостережних пунктів, їх кількість, конструкція і частота спостережень визначаються:

  • типом підземних вод;
  • умовами живлення водоносного горизонту;
  • санітарним станом ділянки;
  • схемою і конструкцією водозабору;
  • режимом експлуатації водозабору.

В.10 Конструкції свердловин для спостережень за режимом основного водоносного горизонту повинні виключати вплив на результати спостережень інших водоносних горизонтів, а також дощових і талих вод.

Діаметри фільтрів слід приймати не менше ніж 89 мм з розрахунку виконання в них вимірювань рівня, температури, відбору проб води і чищення свердловин.

В.11 Глибину спостережних свердловин потрібно приймати із умови розташування:

  • у водоносному шарі з вільною поверхнею при глибині експлуатаційних свердловин до 15 м - фільтра на тій же глибині, що і в експлуатаційних свердловинах;
  • у водоносному шарі з вільною поверхнею при глибині експлуатаційних свердловин більше ніж 15 м- верху робочої частини фільтра від 2 м до 3 м нижче можливого найнижчого динамічного рівня у водоносному шарі;
  • у напірному водоносному шарі при динамічному рівні вище покрівлі пласта - робочої частини фільтра у верхній третині водоносного пласта; при осушенні частини пласта - верху фільтра на 2-3 м нижче динамічного рівня; у водоносних пластах, експлуатація яких розрахована на спрацювання статичних запасів, - верху робочої частини фільтра на 2-3 м нижче положення динамічного рівня до кінця розрахункового строку експлуатації водозабору.

В.12 Глибину спостережних свердловин на водозаборах з шахтних колодязів, променевих і горизонтальних водозаборах слід приймати такою, що дорівнює глибині закладення водоприймальних частин водозаборів.

В.13 У спостережних свердловинах верховодка і водоносні пласти, що залягають вище експлуатаційного водоносного пласта, повинні бути ізольовані.

В.14 На ділянках інфільтраційних водозаборів спостережні свердловини слід розміщувати між водозабором і водотоком або водоймою і, за необхідності, на протилежному березі в зоні дії водозабору. За наявності осередків можливого забруднення підземних вод в районі водозабору між цими осередками і водозаборами необхідно передбачати додаткові спостережні свердловини.

В.15 Проект мережі пунктів спостережень за режимом підземних вод та на водозаборах при їх експлуатації потрібно складати одночасно з проектом водозабору.

Г.1 За відсутності даних технологічних аналізів стабільність води допускається визначати за індексом насичення карбонатом кальцію J за формулою:

J = pH0 - pHs ,(Г.1)

де pH0 - водневий показник, вимірюваний за допомогою рН-метра;

pHs - водневий показник в умовах насичення води карбонатом кальцію, визначається за номограмою (рисунок Г.1), виходячи зі значень вмісту кальцію ССа, солевмісту Р, лужності Л і температури води t.

Приклад.

Дано: ССа = 100 мг/дм3; Л =2 ммоль/дм3; Р = 3 г/дм3; t = 40 °С.

Відповідь: рН<; = 7,47.

Рисунок Г.1 - Номограма для визначення рН насичення води карбонатом кальцію рН<5

Г.2 Для захисту металевих труб від корозії і утворення горбистих корозійних відкладень стабілізаційну обробку води потрібно передбачати при індексі насичення менше ніж 0,3 більше трьох місяців на рік.

При визначенні необхідності стабілізаційної обробки води слід ураховувати зміну її якості в результаті попередньої обробки (коагулювання, пом’якшення, аерації тощо).

Г.3 Для вод, які піддають обробці мінеральними коагулянтами (сірчанокислим алюмінієм, хлорним залізом тощо), при підрахунку індексу насичення потрібно враховувати зниження pH і лужності води внаслідок додавання в неї коагулянту.

Лужність води після коагулювання Лк, ммоль/дм3, потрібно визначати за формулою:

Ёк = Ло -Дк/©к ,(Г.2)

де Ло-лужність вихідної води (до коагулювання), ммоль/дм3;

Дк-доза коагулянту в розрахунку на безводний продукт, мг/дм3;

©к-еквівалентна маса безводної речовини коагулянту, мг/ммоль, прийнята згідно з 10.4.3.

Кількість вільного двоокису вуглецю у воді після коагулювання (СО2)вільн., мг/дм3, потрібно визначати за номограмою (рисунок Г.2) при відомій величині водневого показника рН коагульованої води, а при невідомому водневому показнику рН за формулою:

(СО2 )вільн. = (СО2 )0 + 44 Дк / ©к ,(Г.3)

де (СО2)0 - концентрація двоокису вуглецю у вихідній воді до коагулювання, мг/дм3.

При відомому значенні (СО2)вільн за номограмою (рисунок Г.2) визначається величина водневого показника рН води після обробки коагулянтом.